Справа № 925/240/22

УХВАЛА 27 серпня 2026 року м. Київ Справа № 925/240/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Картере В. І., за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І., учасники справи: представник ОСОБА_1 - Орленко В. В.; Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." - Мисан В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Новосельцева Володимира Петровича (вх. № 4072/2026) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 у складі колегії суддів: Доманської М. Л. (головуючий), Пантелієнка В. О., Козир Т.П. у справі № 925/240/22 за заявою Державної податкової служби України у особі її філії, Головного управління ДПС у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." про банкрутство, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Новосельцева Володимира Петровича звернулося до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." в сумі 4 671 405,72 грн на посадових осіб підприємства - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . 05.01.2026 ухвалою Господарського суду Черкаської області у справі №925/240/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Новосельцева В. П. від 20.06.2025 задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." грошові кошти у сумі 4 671 405,72 грн. 06.05.2026 постановою Північного апеляційного господарського суду хвалу Господарського суду Черкаської області від 05.01.2026 у справі № 925/240/22 - скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Новосельцева Володимира Петровича про покладення та стягнення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у сумі 4 671 405,72 грн. 01.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Новосельцева Володимира Петровича звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.01.2026 у справі № 925/240/22. 07.07.2026 Верховний Суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження у цій справі, розгляд касаційної скарги призначив на 27.08.2026. 15.08.2026 до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у цій справі, обґрунтоване перебуванням відповідача - ОСОБА_2 з 10.06.2026 на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 . На підтвердження факту перебування зазначеної особи на військовій службі заявник надав копію довідки (форми 5) від 29.07.2026 № 5338/5394 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 (Збройні Сили України). Представник позивача заперечував проти зупинення касаційного провадження у цій справі, посилаючись на відсутність активної участі цього відповідача під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Розглянувши зазначене клопотання, Суд дійшов висновку про необхідність його задоволення з огляду на таке. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення. Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства. Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. За змістом пункту 2 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 3 частини першої статті 227 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.11.2025 у справі №754/947/22 щодо зупинення провадження та права особи на участь у розгляді своєї справи, серед іншого, виснувала, що: "75. Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.". Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду у пункті 76 вказаної постанови зазначила, що правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (аналогічні за змістом положення містяться також у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України), мають для суду визначальний характер. Формулювання "суд зобов`язаний" не дозволяє суду діяти на власний розсуд. Крім цього в пунктах 95, 96 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зауважила, що є зрозумілим, що мета законодавця у формулюванні конструкції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України (аналогічні за змістом положення містяться також у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України) була в тому, щоб гарантувати недоторканність прав тих осіб, які у запроваджений в Україні воєнний стан виконують конституційний обов`язок, пов`язаний із захистом Батьківщини від ворога, - військовослужбовців. За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України (аналогічні за змістом положення містяться також у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України) в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Вирішуючи питання щодо зупинення касаційного провадження у цій справі, Суд також враховує, що у контексті поставлених перед Великою Палатою Верховного Суду питань щодо застосування положень пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України (аналогічні положення містяться в пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України), зокрема стосовно того: (1) яким є належне тлумачення та застосування положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в частині формулювання "переведені на воєнний стан"; (2) які докази є належними і достатніми для підтвердження статусу особи як військовослужбовця для цілей застосування згаданої норми про обов`язок суду зупинити провадження у справі; (3) чи зобов`язаний військовослужбовець доводити, що він бере безпосередню участь у бойових діях; (4) чи може суд врахувати прагнення самого військовослужбовця (який є однією зі сторін або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) продовжувати розгляд справи і не зупиняти провадження, чи все ж таки суд зобов`язаний у всіх випадках зупинити провадження у справі, навіть якщо військовослужбовець заперечує проти цього, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.11.2025 у справі №754/947/22 виснувала, що: "117. Отже, під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого: 1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що "переведені на воєнний стан"; 2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі; 3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.". Крім цього Суд враховує, що в постанові від 12.11.2025 у справі № 754/947/22 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу також на те, що: "97. Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси. 98. За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі. 99. Виняток для суду з наведеного правила складає ситуація, коли дотримання приписів статті 251 ЦПК України вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, як-от верховенство права, елементом якого є право на доступ до суду, та, у другу чергу, диспозитивність цивільного процесу. 100. Отже, під час застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства. 101. Принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства (статті 12, 13 ЦПК України) надають учасникам справи право вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами. 102. Водночас обов`язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності. 103. Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. 104. За таких обставин прохання військовослужбовця, який є стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, продовжити розгляд справи, незважаючи на його військову службу, суд має врахувати як достатню підставу не зупиняти провадження у справі. 107. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що про своє волевиявлення проти зупинення провадження та прагнення продовжувати розгляд справи військовослужбовець - сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, може заявити у позовній заяві, апеляційній чи касаційній скарзі, відзиві на них або відповіді на відзив, а також у будь-якій іншій заяві або клопотанні у справі, адресованих суду. 108. Проте в будь-якому разі така його воля до продовження судового розгляду має правове значення винятково для суду певної судової інстанції, в якій було здійснене це волевиявлення.". У контексті наведеного Суд враховує, що клопотань про розгляд справи (продовження розгляду справи) за його відсутності ОСОБА_2 не заявляв, копія ухвали від 07.07.2026 про відкриття касаційного провадження, яку Суд направляв на адресу ОСОБА_2 повернулася до Суду без вручення з відміткою Укрпошти "за закінченням строку зберігання". З огляду на наведене та враховуючи, що з 24.02.2022 в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура були переведені на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги факт проходження відповідачем ОСОБА_2 військової служби в період дії воєнного стану, який є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи і відсутність беззастережної волі зазначеної особи щодо продовження розгляду справи, Верховний Суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України задля забезпечення дотримання, зокрема, основних засад (принципів) господарського судочинства: верховенства права, елементом якого є право на доступ до суду, в межах якого відповідач матиме можливість взяти участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси. Керуючись статтями 227, 234, 235, 240 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду У Х В А Л И В: Зупинити касаційне провадження у справі № 925/240/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Новосельцева Володимира Петровича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 до припинення перебування ОСОБА_2 на військовій службі у складі Збройних Сил України. Зобов`язати учасників справи повідомити Верховний Суд про припинення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі у розумний строк після припинення обставин, що стали підставою для зупинення касаційного провадження. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Пєсков Судді С. Жуков В. Картере