Текст рішення
Справа № 346/4721/24
Провадження № 2/344/344/26
У Х В А Л А
08 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Бабій О.М.,
секретаря Семенюка А.В.,
за участі представника позивача Гачака І.О.,
розглянувши у підготовчому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» від імені якого діє регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків, -
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області знаходиться наведена цивільна справа.
08 липня 2026 року, через систему Електронний Суд, представник відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку із тим, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Обґрунтовував тим, що зі змісту позовної заяви вбачається, що Позивач фактично ставить питання про відповідальність Відповідача не як рядового працівника, а саме як особи, яка обіймала керівну посаду - начальника ВСП «Локомотивне депо Чернівці» та, на думку Позивача, здійснювала організаційно-управлінські функції щодо діяльності відповідного структурного підрозділу. Позивач пов`язує заявлену до стягнення суму не з безпосереднім прийманням Відповідачем дизельного пального, не з фактом його особистого вилучення, втрати, пошкодження чи знищення, а з тим, що Відповідач як начальник ВСП «Локомотивне депо Чернівці» нібито неналежно організував бухгалтерський контроль, чим допустив неналежне фіксування господарських операцій у первинних документах, затверджуючи акти форми №5-НП, не забезпечивши належного контролю за оприбуткуванням паливно-мастильних матеріалів, а, відповідно, як керівник підрозділу допустив, на думку Позивача, втрату активів Філії. Тобто, фактично Позивач інкримінує Відповідачу не трудову дію звичайного працівника, а саме управлінську бездіяльність, що проявилась у неналежному управлінні процесами обліку, контролю та господарської діяльності відповідного структурного підрозділу. Більше того, Позивач у позовній заяві посилається не лише на положення КЗпП України, які регулюють матеріальну відповідальність працівника, а й на норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, зокрема, на положення про відповідальність посадових осіб за шкоду, заподіяну юридичній особі.
Представник відповідача в підготовчому засіданні 09 липня 2026 року клопотання підтримав з підстав наведених в ньому.
В підготовче засідання 08 вересня 2026 року представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача в підготовчому засіданні 08 вересня 2026 року заперечив щодо закриття провадження у справі, оскільки спір підлягає розгляд саме в порядку цивільного судочинства, про що неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах в аналогічних спорах, а саме, у справі № 159/5391/24 та 725/8012/24.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріалами справи, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Так, у пункті 12 частини першої цієї статті передбачено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
Згідно з частиною першою статті 89 ГК України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках учасники товариства. Особливості управління господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, визначаються законами України.
Відповідно до частини другої статті 89 ГК України (в редакції, чинній на час виконання відповідачем посадових обов`язків начальника локомотивного депо) посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.
З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції, такий спір виник між господарським товариством та його посадовою особою, стосується рішень, дій чи бездіяльності цієї посадової особи на виконання нею своїх повноважень з управління товариством, організацією діяльності товариства.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 638/15118/19 (провадження № 14-329цс19).
АТ «Укрзалізниця» має організаційно-правову форму акціонерного товариства.
Згідно з частиною першою статті 80 ГК України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Відповідно до частини другої статті 152 ЦК України особливості діяльності акціонерних товариств встановлюються Законом України «Про акціонерні товариства».
Згідно з пунктом 23 частини першої статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» посадові особи органів акціонерного товариства фізичні особи голова та члени наглядової ради або ради директорів, виконавчого органу, керівник підрозділу внутрішнього аудиту (внутрішній аудитор), керівник відділу бюджету або іншого підрозділу, до компетенції якого належить питання бюджетування акціонерного товариства, корпоративний секретар акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу акціонерного товариства (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або статутом акціонерного товариства.
У пунктах 13, 5153 Статуту АТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2023 року № 1338), передбачено, що товариство є юридичною особою приватного права. Товариство має дворівневу структуру управління. Для забезпечення функціонування товариства утворюються органи товариства. Органами товариства є: 1) загальні збори; 2) наглядова рада; 3) правління. Посадові особи органів товариства фізичні особи: голова та члени наглядової ради, правління, корпоративний секретар. Вимоги до посадових осіб товариства, обов`язки та їх відповідальність визначені законом.
Відповідно до Положення про Виробничий структурний підрозділ «Локомотивне депо Чернівці» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» керівництво підрозділом здійснює начальник підрозділу.
Згідно з пунктом 14 цього Положення начальник підрозділу, зокрема: діє за довіреністю від імені Товариства, представляє Товариство, Залізницю та підрозділ в усіх установах та організаціях; розпоряджається за погодженням із Залізницею коштами та майном відповідно до чинного законодавства; укладає за довіреністю договори, угоди, видає доручення; несе повну відповідальність за фінансово-господарську діяльність підрозділу; несе персональну відповідальність за ефективність використання державних коштів; призначає на посаду на звільняє з посади працівників підрозділу на підставі затвердженої номенклатури посад та штатного розпису.
У пунктах 1.2, 1.4 Посадової інструкції начальника Виробничого структурного підрозділу «Локомотивне депо Чернівці» передбачено, що посада «Начальник локомотивного депо» належить до розділу кваліфікації професій «Керівники». На час відсутності начальника депо його обов`язки виконує особа, призначена у встановленому порядку, яка набуває відповідних прав і відповідає за належне виконання покладених на неї обов`язків.
Враховуючи те, що відповідач не був членом наглядової ради чи правління АТ «Укрзалізниця», а працював на посаді начальника Виробничого структурного підрозділу «Локомотивне депо Чернівці» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», зазначена філія не є самостійною юридичною особою, то відповідач не є посадовою особою у розумінні Закону України «Про акціонерні товариства», а отже, не належить до кола суб`єктів, на яких поширюється дія пункту 12 частини першої статті 20 ГПК України.
Таким чином, оскільки правовідносини, які виникли між АТ «Укрзалізниця» в особі його Регіональної філії «Львівська залізниця» та відповідачем щодо відшкодування матеріальної шкоди, не стосуються дій відповідача під час здійснення ним своїх повноважень саме як посадової особи господарського товариства, то суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, що спір відноситься до юрисдикції господарського суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2025 року справа № 725/8012/24 провадження № 61-1084св25).
Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі № 562/2758/24 (провадження № 61-1580св25).
Отже, за своїм суб`єктним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Рубцової Камілії Вячеславівни, про закриття провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» від імені якого діє регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Бабій О.М.