Справа № 921/679/24

УХВАЛА 11 вересня 2026 року м. Київ cправа № 921/679/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пєскова В. Г. - головуючого, Жукова С. В., Картере В. І., перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Тернопільській області (вх. № 6157/2026) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 у складі колегії суддів: Желік М.Б. (головуючий), Орищин Г.В., Галушко Н.А. та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 у складі судді: Чопко Ю.О. у справі № 921/679/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіерра" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерверон" про визнання банкрутом В С Т А Н О В И В: 04.06.2025 постановою Господарського суду Тернопільської області у справі №921/679/24 ТОВ "Дерверон" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Філатова В.В. 31.12.2025 Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулось до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 114 899,42 грн пені, а саме: по податку на додану вартість - 1 768,94 грн; по орендній платі з юридичних осіб (Почаївська ТГ) - 4 489,93 грн; по орендній платі з юридичних осіб (Саранчуківська ТГ) - 38 490,34 грн; по орендній платі з юридичних осіб (Нараївська ТГ) - 46 394,72 грн; по орендній платі з юридичних осіб (Лановецька ТГ) - 7 105,22 грн; по орендній платі з юридичних осіб (Борсуківська ТГ) - 2 591,63 грн; по орендній платі з юридичних осіб (Коропецька ТГ) - 8 245,86 грн; по орендній платі з юридичних осіб (Бережанська ТГ) - 5 780,93 грн; по податку на прибуток - 31,95 грн. 02.02.2026 ухвалою Господарського суду Тернопільської області заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання грошових вимог до боржника ТОВ "Дерверон" - задоволено частково. Визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області відносно ТОВ "Дерверон" в розмірі 1 800,91 грн та 6 056 грн - судового збору; визначив черговість задоволення грошових вимог, а саме: в сумі 6 056,00 грн. - судовий збір за подання заяви про визнання кредитором - перша черга; в сумі 1 800,91 грн. - штрафні санкції з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість шоста черга; відхилив грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області в сумі 113 098,63 грн. 06.05.2026 постановою Західного апеляційного господарського суду (повну постанову складено 18.05.2026) у задоволенні вимог апеляційної скарги Головного управління ДПС у Тернопільській області від 17.02.2026 (вх. №01-05/460/26 від 18.02.2026) - відмовлено. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 у справі №921/679/24 -залишено без змін. 08.06.2026 (через підсистему "Електронний суд") Головним управлінням ДПС у Тернопільській області подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 у справі № 921/679/24 в частині відхилення грошових вимог Головного управління ДПС у Тернопільській області в сумі 113 098,63 грн. 19.06.2026 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 у справі № 921/679/24 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: надати документ про сплату судового збору у розмірі 9 689,60 грн. 14.07.2026 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 у справі № 921/679/24 - повернуто скаржнику. 29.07.2026 (через підсистему "Електронний суд") Головним управлінням ДПС у Тернопільській області повторно подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 у справі № 921/679/24 в частині відхилення грошових вимог Головного управління ДПС у Тернопільській області в сумі 113 098,63 грн; прийняти нове судове рішення, яким заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області №27464/6/19-00-13-13 від 30.12.2025 про визнання грошових вимог до ТОВ "Дерверон" - задовольнити в повному обсязі. Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. 30.07.2026 зазначену касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Жукова С. В., Картере В. І. 17.08.2026 ухвалою Верховного Суду визнано неповажними наведені Головним управлінням ДПС у Тернопільській області підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 та ухвали Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 у справі № 921/679/24. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 у справі №921/679/24 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 та ухвали Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 у справі № 921/679/24 та належно їх обґрунтувати з наданням відповідних доказів. 26.08.2026 (через підсистему "Електронний суд") Головним управлінням ДПС у Тернопільській області на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 17.08.2026 у справі № 921/679/24 подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій наведено підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 та ухвали Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 у справі № 921/679/24. Як вбачається з заяви про усунення недоліків, Головне управління ДПС у Тернопільській області, як і в заявленому у касаційній скарзі клопотанні, посилається на те, що вже зверталося з касаційною скаргою і первісне звернення до суду із касаційною скаргою відбулося в межах строку на касаційне оскарження, проте ухвалою Верховного Суду від 14.07.2026 була повернута скаржнику з підстав не усунення недоліків касаційної скарги щодо сплати судового збору у розмірі 9 689,60 грн. При цьому, Головне управління ДПС у Тернопільській області наголошує, що існували об`єктивні та поважні причини невиконання у встановлений строк вимог ухвали суду від 19.06.2026 у справі № 921/679/24 про залишення касаційної скарги без руху, а саме: відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору. На підтвердження відсутності видатків на сплату судового збору скаржник надає копії виписок з 03.07.2026 по 27.07.2026 та звертає увагу, що в період з 03.07.2026 по 23.07.2026 були відсутні кошти по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», за яким здійснюються видатки на сплату судового збору. Також контролюючий орган відзначає, що ним не допущено недобросовісної процесуальної поведінки, повторне подання касаційної скарги (29.07.2026) відбулось після отримання фінансування та сплати 26.08.2026 судового збору, без будь-якого зайвого зволікання, з урахуванням часу, необхідного для оформлення та опрацювання платіжного документа, безпосереднього проведення платежу 27.07.2026-28.07.2026, його передачі між відповідними структурними підрозділами. За доводами Головного управління ДПС у Тернопільській області, ним не було допущено недобросовісної процесуальної поведінки, а пропуск строку був обумовлений виключно об`єктивними обставинами, які не залежали від його волі. Розглянувши наведені скаржником на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 17.08.2026 у справі № 921/679/24 обґрунтування підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що підстави, зазначені скаржником, не можуть бути визнані поважними з огляду на таке. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. При цьому реалізація конституційного права на касаційне оскарження судових рішень ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК України, який регламентує порядок здійснення господарського судочинства. Статтею 288 ГПК України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу. З відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що повна постанова Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 у справі №921/679/24 складена 18.05.2026. Таким чином, останнім днем встановленого частиною першою статті 288 ГПК України строку на подання касаційної скарги було 08.06.2026 (07.06.2026 - вихідний день). Згідно з пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Як було зазначено вище, касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 у справі № 921/679/24 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області подано 29.07.2026, тобто з пропуском встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження. Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню. Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. При цьому клопотання про поновлення процесуального строку повинно містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Судова колегія зазначає, що за своїм змістом норма про можливість поновлення процесуальних строків є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06). Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989). Як було зазначено вище, Головне управління ДПС у Тернопільській області вже зверталося з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 у справі № 921/679/24, проте ухвалою Верховного Суду від 14.07.2026 у цій справі касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області було повернуто скаржнику з тих підстав, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги та не надано Суду документ, що підтверджує сплату судового збору у передбаченому законом розмірі. За інформацією, отриманою з автоматизованої системи документообігу суду КП "ДСС", документ в електронному вигляді: (ЄДРСР) ст. 292 ГПК Ухвала ВС про повернення касаційної скарги від 14.07.2026 у справі № 921/679/24 (суддя Пєсков В. Г.) надіслано в Електронний кабінет одержувача: Головне управління ДПС у Тернопільській області (ЄДРПОУ/ІПН 44143637). Документ доставлено в Електронний кабінет одержувача: 15.07.2026 о 10:10. Дата отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до Електронного кабінету особи: 15.07.2026 о 10:16. Відповідно до частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Зважаючи на викладене, днем вручення скаржнику ухвали Верховного Суду від 14.07.2026 у справі № 921/679/24 про повернення первісної касаційної скарги є 15.07.2026, а як було зазначено вище, повторно касаційну скаргу Головним управлінням ДПС у Тернопільській області подано 29.07.2026. Сам по собі факт повернення первісно поданої касаційної скарги не є тією обставиною, яка свідчить про поважність пропуску строку на касаційне оскарження, а при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення первісно поданої касаційної скарги. За оцінкою суду, повернення первісно поданої касаційної скарги з підстав неусунення її недоліків щодо сплати судового збору є прямим наслідком неналежної процесуальної поведінки скаржника та не може вважатися поважною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження при повторному поданні касаційної скарги. При цьому, доводи Головного управління ДПС у Тернопільській області про те, що первісне звернення до суду касаційної інстанції відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, не можуть бути розцінені як поважні причини пропуску строку на подання повторної касаційної скарги, оскільки своєчасне первісне подання неналежно оформленої касаційної скарги (без надання документа про сплату судового збору) не може розглядатися як належне виконання всіх установлених законом вимог для реалізації права на касаційне оскарження та як та обставина, що автоматично зумовлює поновлення пропущеного строку при повторному зверненні. Колегія суддів зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні касаційної скарги встановлена законом, а тому скаржник, подаючи вперше касаційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення вимог ГПК України. У свою чергу, дотримання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги залежить виключно від дій самого скаржника. До того ж, за змістом частини восьмої статті 174 ГПК України право на повторне звернення з касаційною скаргою реалізується в загальному порядку після усунення її недоліків. Обґрунтовуючи наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, Головне управління ДПС у Тернопільській області наголошує, що існували об`єктивні та поважні причини несплати судового збору при первісному поданні касаційної скарги, а саме: відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору. Також контролюючий орган відзначає, що повторне подання касаційної скарги (29.07.2026) відбулось після отримання фінансування та сплати (26.08.2026) судового збору, без будь-якого зайвого зволікання, з урахуванням часу, необхідного для оформлення та опрацювання платіжного документа, безпосереднього проведення платежу (27.07.2026-28.07.2026), його передачі між відповідними структурними підрозділами. В ухвалі від 17.08.2026 про залишення без руху повторно поданої касаційної скарги у цій справі Верховний Суд вже надавав оцінку вказаним доводам скаржника та зазначив, що не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження посилання Головного управління ДПС у Тернопільській області на відсутність бюджетного фінансування для здійснення видатків по сплаті судового збору. Так, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим. Усталеною є практика Верховного Суду про те, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Учасник справи, що діє як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від власної недобросовісної поведінки, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, зокрема, щодо сплати судового збору. Інших доводів в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження Головним управлінням ДПС у Тернопільській області не зазначено та не надано доказів, які б підтверджували наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали йому у встановлений законом строк усунути недоліки первісної касаційної скарги, а відтак і не доведено поважних причин пропуску строку на звернення з касаційною скаргою повторно. Таким чином, оцінивши наведені Головним управлінням ДПС у Тернопільській області підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 та ухвали Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 у справі № 921/679/24, Верховний Суд визнає їх неповажними. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України"). У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначається, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних строків звернення до касаційного суду не є обмеженням доступу до правосуддя, порушенням принципів рівності і змагальності сторін. Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу. Пунктом 4 частини першої статті 293 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними. Оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 у справі № 921/679/24. Керуючись статтями 119, 234, 235, 288, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,- У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2026 у справі № 921/679/24. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Пєсков Судді С. Жуков В. Картере