Справа № 743/1232/26

Справа № 743/1232/26 Провадження №1-в/743/19/26 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2026 року селище Ріпки Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника уповноваженого органу з питань пробації ОСОБА_4 , засудженого ОСОБА_5 , розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в селищі Ріпки у приміщенні суду клопотання ОСОБА_5 про звільнення від відбування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, ВСТАНОВИВ: Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 752/14905/20 ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України та призначено покарання у вигляді основного покарання позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керування транспортним засобом строком на три роки. Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 08.01.2025 у справі №368/1953/24, на підставі статті 82 КК України, невідбуту частину строку, призначеного вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 31.07.2023, основного покарання у вигляді двох років 6 місяців 23 днів позбавлення волі замінено на більш м`яке покарання - 2 роки 6 місяців 23 дні пробаційного нагляду. Засуджений ОСОБА_5 просить суд звільнити його достроково від відбування додаткового покарання у вигляді позбавлення керування транспортними засобами на 3 роки, вказує, що перебуває на обліку Чернігівський районний сектор №2 філії Державної установи «Центр пробацїї» в Чернігівській області та відбуває замінене більш м`яке покарання, порушень порядку та умов його відбування не допускав та не допускає, вперше вчинив дорожньо-транспортну пригоду, причому, за відсутності будь-яких обставин, що обтяжують покарання, не перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, місця ДТП не залишав, у скоєному злочині розкаявся як в суді першої інстанції, так і під час відбування покарання. В частині судових витрат повністю відшкодував збитки, завдані злочином, будь-які претензії до нього з боку потерпілої відсутні. Під час відбування основного покарання у виправній колонії, в добровільному порядку, без примусу - неухильно дотримувався норм, які визначають порядок та умови відбування покарання, розпорядок дня в установі, порушень встановленого порядку відбування покарання не допускав. Протягом всього часу відбування покарання мав поведінку лише позитивного спрямування. Дбайливо ставився до майна установи, і предметів, якими користувався при виконання дорученої роботи. За сумлінну поведінку та добросовісне відношення до праці п`ять разів заохочений подяками від керівництва виправної колонії, жодних дисциплінарних стягнень не мав. З 29.05.2025 працевлаштований у ФОП ОСОБА_6 за трудовим договором на посаді механіка з ремонту транспорту, де має заробітну плату близько 9000 гривень щомісяця. 22.07.2026 засудженим пройдено співбесіду з роботодавцем на посаду водія, і у разі зайняття цієї посади ОСОБА_5 отримував би заробітну плату близько 25000 гривень, що значно покращило б його маетріальниц стан, з оляду на утримання доньки, яка має статус дитини з інвалідністю, та батька, який має статус особи з інвалідністю. Але Виконання трудових обов`язки за вказаною посадою об`єктивно потребує наявності права керування транспортні засобами. В судовому засіданні ОСОБА_5 клопотання підтримав, просив суд його задовольнити. Прокурор проти клопотання заперечувала. Вказала, що клопотання суперечить вимогам статті 82 КПК України. Також вказала, що вважає недоцільним наданому етапі допускати можливість керування транспортними засобами засудженим з огляду на скоєнне ним правопорушення. Представник уповноваженого органу з питань пробації у судовому засіданні не заперечувала щодо задоводолення клопотання. Заслухавши учасників провадження та дослідивши матеріали справи, вирішуючи питання про можливість умовно-дострокового звільнення засудженого від подальшого відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд звертає увагу на таке. Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Згідно з вимогами частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених, зокрема пунктом 2 частини першої статті 537 цього Кодексу Згідно частини 2 статті 50 КК України кримінальне покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Відповідно до частин 1, 2 статті 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Згідно пункту 1 частини 3 статті 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин. Таким чином, підстава умовно-дострокового звільнення від відбування покарання складається з двох обов`язкових елементів: - доведення засудженим свого виправлення через сумлінну поведінку і ставлення до праці (частина 2 статті 81 КК); - фактичне відбуття засудженим певної частини призначеного йому строку покарання (частина 3 статті 81 КК). Доведення засудженим свого виправлення означає досягнення ним такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових злочинів. Положеннями частини 1 статті 6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Виправлення засудженого має бути підтверджене його сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов`язків в період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого більш м`якого виду покарання. Сумлінна поведінка характеризується дотриманням режиму відбування покарання; виконанням покладених на засудженого законних обов`язків; виконанням законних вимог представників адміністрації органу, що виконує покарання; підвищенням загальноосвітнього і професійно-технічного навчання; придбанням спеціальності; поведінкою у побуті; стримуванням від порушень режиму відбування покарання, від порушень правил внутрішнього розпорядку, від уживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів, азартних ігор; неухильним додержанням загальноприйнятих норм і правил поведінки; активною участю у суспільному житті і сумлінним виконанням громадських доручень у процесі відбування покарання; прагненням своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин тощо. В судовому засіданні встановлено, що вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 31 липня 2023 у справі № 752/14905/20 ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України та призначено покарання у вигляді основного покарання позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керування транспортним засобом строком на три роки. Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 08.01.2025 у справі №368/1953/24, на підставі статті 82 КК України, невідбуту частину строку, призначеного вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 31.07.2023, основного покарання у вигляді двох років 6 місяців 23 днів позбавлення волі замінено на більш м`яке покарання - 2 роки 6 місяців 23 дні пробаційного нагляду. З повідомлення Чернігівського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області вбачається, що ОСОБА_5 перебуває на обліку Чернігівського РС № 2 Філії ДУ "Центр пробації" в Чернігівській області з 10.10.2025. Під час перебування на обліку порядок та умови відбування покарання не порушував. Сумлінно виконує обов`язки, покладені на нього судом, показав себе як відповідальна та законослухняна особистість. В період відбування додаткового покарання засуджений ОСОБА_5 зарекомендував себе з позитивної сторони. Обов`язки, передбачені статтею 34 КВК України, виконував в повному обсязі. До адміністративної відповідальності не притягувався, нових кримінальних правопорушень не вчиняв. За місцем проживання характеризується позитивно. З копії наказу № 6 від 29.05.2025 вбачається, що ОСОБА_5 прийнято на роботу ФОП ОСОБА_6 механіком з ремонту транспорту з 30.05.2025 на умовах, що вказані в трудовому договорі № 2 від 29.05.2025. З характеристики за місцем роботи ФОП ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_5 працює на посаді автомеханіка, зарекомендував себе як сумлінний дисциплінований та відповідальний працівник. З довідки-характеристики Замглайського старостинського округу № 1 Ріпкипнської селищної ради від 10.08.2026 № 39/16/1-01 вбачається, що за місцем проживання ОСОБА_5 характеризується позитивно. ОСОБА_5 має на утриманні дитину з інвалідністю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та батька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який має інвалідність другої групи, та непрацездатну мати ОСОБА_9 , які потребують допомоги, в тому числі і матеріальної, чому може сприяти наявність права керування транспортним засобом. Про це свідчать, зокрема довідки ФОП ОСОБА_6 , щодо готовності прийняти засудженого на роботу на посаду водія та значного збільшення заробітної плати в такому разі. Строк додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами розпочав свій перебіг з 08.01.2025 - дня заміни невідбутої частини основного покарання більш м`яким відповідно до ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 08.01.2025 у справі № 368/1953/24, та, відповідно до вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 752/14905/20, спливає 08.01.2028. Станом на день розгляду клопотання засудженим фактично відбуто більше половини додаткового покарання з призначених 3 (трьох) років, а відтак умова, передбачена пунктом 1 частини третьої статті 81 КК України, є дотриманою. Відповідно до статті 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами . Примус, що забезпечується силою державної влади в межах закону, є ефективним засобом забезпечення виконання кожною особою конституційного обов`язку неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незважаючи на великі потенційні можливості, примус є не головним, а крайнім засобом боротьби зі злочинністю. Сила примусу, що міститься в санкції кримінально-правової норми Особливої частини КК України, має бути необхідною і достатньою для реалізації завдань, визначених у статті 1 КК України. Ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності правоохоронної системи не допустити безкарності злочинних діянь. Саме безкарність є тим ґрунтом, на якому формується і поширюється правова байдужість у суспільстві. Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 31.07.2023 від 31.07.2023 у справі № 752/14905/20 ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України та призначено покарання у вигляді основного покарання позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керування транспортним засобом строком на три роки. Дії ОСОБА_5 призвели до смерті потерпілої, а відтак справедливими є очікування суспільства, що засуджений згідно вказаного вироку "не сяде за кермо" щонайменше 7 років, тобто до 31.07.2030, як гарантія держави у сприянні безпеці дорожньому руху. З наведеного вище вбачається, що є неприпустимим створення відчуття безкарності, яке може утворитися як у засудженого, щодо якого застосовано покарання за вчинення тяжкого злочину, так і у стороннього спостерігача. Водночас, також не слід залишати поза увагою такий елемент верховенства права як справедливість. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. Відтак сумлінна поведінка ОСОБА_5 з моменту засудження до теперішнього часу також не може бути не заохочена зі сторони держави, а інтереси суспільства та права ОСОБА_5 в даному випадку мають знайти справедливий баланс. Керуючись статтями 537, 539 КПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Клопотання задовольнити частково. Звільнити частково засудженого ОСОБА_5 від відбування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, призначеного вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 31.07.2023 у справі № 752/14905/20, скоротивши невідбуту частину цього покарання на 9 (дев`ять) місяців. Ухвала суду може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Ріпкинський районний суд Чернігівської області протягом семи днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Суддя ОСОБА_10