Справа № 755/6313/23

Справа №:755/6313/23 Провадження №: 6/755/486/26 У Х В А Л А "10" вересня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П. при секретарі - Мовчан А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛЬТА КАПІТАЛ», приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський Анатолій Миколайович, про відстрочення виконання рішення суду, - В С Т А Н О В И В: Заявниця, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про відстрочення виконання рішення суду, в якій просить суд: відстрочити виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02.10.2023 по справі №755/6313/23 на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та на тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Свої вимоги заявниця обґрунтовує тим, що у провадженні суду перебуває цивільна справа № 755/6313/23 за позовом ТОВ «АЛЬТА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, передане спадкоємцю в натурі. В той же час, ТОВ «АЛЬТА КАПІТАЛ» із моменту прийняття рішення змінило свою офіційну назву і тепер називається ТОВ «ФК «АЛЬТА КАПІТАЛ». Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02.10.2023 позовну заяву задоволено та вирішено: «Звернути стягнення на спадкове майно спадкоємця боржника ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛЬТА КАПІТАЛ» в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 20/09-77П від 20.09.2019 з урахуванням додаткової угоди №1 від 23.09.2019, додаткової угоди №2 від 18.09.2020, додаткової угоди №3 від 20.09.2021, за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №17/03-96П від 17.03.2020 з урахуванням додаткової угоди №1 від 17.05.2021 та за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №19/05-100П від 19.05.2020 з урахуванням додаткової угоди №1 від 19.05.2021 у загальному розмірі 1 649 078,56 грн з яких: за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 20/09-77П від 20.09.2019 з урахуванням додаткової угоди №1 від 23.09.2019, додаткової угоди №2 від 18.09.2020, додаткової угоди №3 від 20.09.2021 сума заборгованості складає 1 178 314, 89 грн; за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №17/03-96П від 17.03.2020 з урахуванням додаткової угоди №1 від 17.05.2021 сума заборгованості складає 235 100,69 грн; за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №19/05-100П від 19.05.2020 з урахуванням додаткової угоди №1 від 19.05.2021 сума заборгованості складає 235 662,98 грн, а саме на квартиру під номером АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 19021568800000. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛЬТА КАПІТАЛ» судові витрати: судовий збір в сумі 24 736,19 грн та витрати з оплати вартості експертної оцінки майна в сумі 6 000 грн, а всього 30 736,19 грн». Пізніше, Дніпровським районним судом м. Києва по справі по справі №755/6313/23 видано виконавчий лист в частині звернення стягнення на майно. 21.07.2026 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським Анатолієм Миколайовичем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3. При цьому, наразі чинним законодавством встановлено заборону щодо звернення стягнення на іпотечне майно, яке є предметом спору між боржником та стягувачем, а також заборону на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, заборону щодо продажу іпотекодержателем предмету іпотеки та заборона щодо реалізації предмета іпотеки на електронному аукціоні. Відповідне майно не належить відповідачу, а також дія норм статей Закону України «Про іпотеку», на підставі яких винесено рішення суду, зупинені у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Зазначені обставини роблять неможливим виконання зазначеного вище рішення суду. У зв`язку із вищевикладеним відповідачка вважає за необхідне звернутися до суду із заявою та клопотати про відстрочення виконання рішення суду на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та на тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Щодо вини відповідачки у виникненні спору варто зазначити, що відповідачка досі не є власником відповідного майна та не винна у виникненні претензій позивача за відповідними правочинами. Зазначає, що воєнний стан та зупинення дій статей - саме по собі є загальновідомими фактами та можуть вважатися надзвичайними подіями, яке мають пряме відношення до можливості виконання рішення. 11.08.2026 вказана заява передана головуючому судді Катющенко В.П., у відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду. 12.08.2026 з відділу архівних справ Дніпровського районного суду міста Києва витребувано матеріали цивільної справи № 755/6313/23, які передані у провадження головуючого судді - 31.08.2026. 21.08.2026 від представника ТОВ «ФК «АЛЬТА КАПІТАЛ» - Шульги А.В. надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення, у яких останній просить суд відмовити у задоволенні даної заяви. Обґрунтовуючи заперечення зазначив, що заявниця звертаючись до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, не навела та не довела жодної обставини, яка може бути підставою для застосування такого процесуального заходу. Зі змісту заяви вбачається, що фактично заявниця посилається на дві обставини: відсутність державної реєстрації права власності на квартиру за нею як спадкоємцем та існування, на її думку, законодавчих обмежень щодо звернення стягнення та реалізації предмета іпотеки у зв`язку з дією воєнного стану. Наведені заявницею обставини не свідчать про існування передбачених статтею 435 ЦПК України обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а тому самі по собі не можуть бути підставою для відстрочення його виконання. Крім того, наголосив, що необхідною передумовою для відстрочення виконання рішення є встановлення конкретних обставин, які об`єктивно істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а положення законодавства (в тому числі пункт 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку») не є «обставиною» в розумінні статті 435 ЦК України, а отже не може бути підставою для відстрочення виконання рішення. Звернув увагу суду, що у заяві про відстрочення виконання рішення заявниця фактично не навела обґрунтування того, яка саме об`єктивна обставина унеможливлює виконання судового рішення або істотно його ускладнює. Зокрема, заявниця не доводить: неможливості виконання рішення внаслідок певної конкретної обставини; наявності об`єктивної перешкоди для виконання рішення; причинно-наслідкового зв`язку між наведеною заявником обставиною та неможливістю або істотним ускладненням виконання рішення. Наведені у заяві доводи фактично зводяться до посилання на законодавчі обмеження щодо вчинення певних виконавчих дій у період дії воєнного стану. Проте такі доводи заявниці не відповідають предмету регулювання статті 435 ЦПК України, оскільки відстрочення виконання судового рішення та встановлені законом обмеження щодо вчинення окремих виконавчих дій є різними за своєю правовою природою механізмами. Відстрочення виконання судового рішення, яке передбачене статтею 435 ЦПК України є процесуальним способом зміни строку виконання конкретного судового рішення, застосування якого можливе лише за наявності встановлених судом об`єктивних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Натомість законодавча заборона чи обмеження на вчинення певної виконавчої дії означає лише те, що відповідна дія не може бути вчинена державним або приватним виконавцем протягом періоду та за умов, визначених законом. Тобто такі обмеження регулюють порядок та допустимість здійснення конкретних виконавчих дій, а не наявність чи відсутність підстав для відстрочення виконання судового рішення. З огляду на вищезазначене, навіть у разі припущення, що встановлений законодавством у зв`язку з воєнним станом мораторій поширюється на спірні правовідносини, сам по собі факт існування такого мораторію не є підставою для відстрочення виконання судового рішення відповідно до статті 435 ЦПК України. Таким чином, положення законодавства щодо заборони під час дії воєнного стану проводити електронні торги з продажу предмета іпотеки не можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення, адже якщо такі положення застосовуються до спірних відносин, то вони діятимуть автоматично і для цього не потрібно (та і немає підстав!) приймати ухвалу про відстрочення виконання рішення. Окрім того наголошує, що заявниця безпідставно посилається на те, що право власності на спірну квартиру за нею не зареєстровано, а тому, на її думку, відсутні підстави для виконання рішення суду про звернення стягнення на спадкове майно, однак відсутність державної реєстрації права власності на спірну квартиру за заявницею не створює об`єктивної неможливості виконання рішення та не є обставиною, яка істотно ускладнює його виконання у розумінні статті 435 ЦПК України. Окремо звертає увагу суду на те, що заява ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення подана поза межами встановленого законом граничного строку, а також містить вимогу, що порушує граничний строк відстрочення. Із заявою про відстрочення виконання судового рішення ОСОБА_1 звернулась тільки 31.07.2026, тобто після спливу одного року з дня ухвалення рішення суду першої інстанції та набрання ним законної сили. Відтак, незалежно від оцінки інших доводів заявниці, відсутні правові підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02.10.2023. Окрім того, заявниця просить суд відстрочити виконання рішення на «період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та на тридцятиденний строк після його припинення або скасування», тобто фактично на невизначений строк, що також порушує однорічний допустимий термін відстрочення. Враховуючи все вищезазначене, наведені заявницею обставини у своїй сукупності не свідчать про наявність передбачених статтею 435 ЦПК України підстав для відстрочення виконання рішення. Заявницею не доведено існування конкретних об`єктивних обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а посилання на законодавчі обмеження, пов`язані з дією воєнного стану, та відсутність державної реєстрації права власності на спірну квартиру не спростовують обов`язковості судового рішення та не є підставами для його відстрочення. Крім того, на момент звернення із заявою сплив передбачений граничний однорічний строк, на який може бути надано відстрочення виконання судового рішення. Відтак, заява ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. 10.09.2026 від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшла відповідь на заперечення, у якій останній просив врахувати наведені аргументи та міркування при розгляді справи та відстрочити виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02.10.2023 по справі №755/6313/23 на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та на тридцятиденний строк після його припинення або скасування. В обґрунтування зазначив, що посилання ТОВ «ФК «АЛЬТА КАПІТАЛ» на недоведеність на ненаведеність у заяві конкретних обставин є хибними твердженнями. Заява сторони відповідача про відстрочення виконання рішення суду містять посилання на чіткі обставини та підстави, із якими ТОВ «ФК «АЛЬТА КАПІТАЛ» ознайомилось та врахувало під час висловлення позиції у запереченнях. Сторона ТОВ «ФК «АЛЬТА КАПІТАЛ» вважає, що наведені у заяві аргументи та посилання на встановлену чинним законодавством заборону не є обставинами у розумінні статті 435 ЦПК України, однак і це твердження є хибним і слугує наслідком однобокого трактування норм чинного законодавства. Вказував, що наразі чинним законодавством встановлено заборону щодо звернення стягнення на іпотечне майно, яке є предметом спору між боржником та стягувачем, а також заборону на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, заборону щодо продажу іпотекодержателем предмету іпотеки та заборона щодо реалізації предмета іпотеки на електронному аукціоні. Зазначене є обставиною, і ця обставина прямо ускладнює та навіть унеможливлює виконання рішення суду. ТОВ «ФК «АЛЬТА КАПІТАЛ» ніяким чином не довело відсутність подій, обставин та фактів, які вказані заявницею. Отже, можливо прийти до висновку, що заява сторони відповідача про відстрочку виконання рішення є обґрунтованою, обставини доведеними та дана заява підлягає задоволенню. У судовому засіданні представник заявниці ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримав заявлені вимоги з підстав викладених в заявах по суті справи. Додатково суду пояснив, що спірне майно не належить заявниці, вона не має до нього ніякого відношення, оскільки спадщину остання не приймала. Крім того, у зв`язку із введеним воєнним станом, зупинено дію ряду норм Закону України «Про іпотеку». Представник заінтересованої особи ТОВ «ФК «АЛЬТА КАПІТАЛ» - Шульга А.В. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення заяви з підстав викладених в письмових запереченнях. Додатково зазначив, що той факт, що заявниця не власник майна, не є підставою для відстрочення виконання рішення. Крім того, дана заява подана поза межами строку встановленого законом. Стосовно зупинення дії норм Закону України «Про іпотеку», наголосив, що це також не є підставою для відстрочення виконання рішення суду. Інші учасники у справі у судове засідання не з`явилися, про день, час і місце розгляду заяви повідомлялися судом належним чином. Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи поданих заяв та заперечень, дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд приходить наступного. Як убачається з матеріалів справи, у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 755/6313/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛЬТА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, передане спадкоємцю в натурі. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02.10.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛЬТА КАПІТАЛ» задоволено та звернуто стягнення на спадкове майно спадкоємця боржника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛЬТА КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 40270590) в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 20/09-77П від 20.09.2019 з урахуванням додаткової угоди №1 від 23.09.2019, додаткової угоди №2 від 18.09.2020, додаткової угоди №3 від 20.09.2021, за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №17/03-96П від 17.03.2020 з урахуванням додаткової угоди №1 від 17.05.2021 та за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №19/05-100П від 19.05.2020 з урахуванням додаткової угоди №1 від 19.05.2021 у загальному розмірі 1 649 078,56 грн з яких: за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 20/09-77П від 20.09.2019 з урахуванням додаткової угоди №1 від 23.09.2019, додаткової угоди №2 від 18.09.2020, додаткової угоди №3 від 20.09.2021 сума заборгованості складає 1 178 314,89 грн; за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №17/03-96П від 17.03.2020 з урахуванням додаткової угоди №1 від 17.05.2021 сума заборгованості складає 235 100,69 грн; за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №19/05-100П від 19.05.2020 з урахуванням додаткової угоди №1 від 19.05.2021 сума заборгованості складає 235 662,98 грн, а саме на квартиру під номером АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 19021568800000. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛЬТА КАПІТАЛ» судові витрати: судовий збір в сумі 24 736,19 грн та витрати з оплати вартості експертної оцінки майна в сумі 6 000 грн, а всього 30 736,19 грн (т.1, а.с.194-201). Постановою Київського апеляційного суду від 22.05.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02.10.2023 залишено без змін (т.2, а.с.7-16). 16.07.2026 представник ТОВ «ФК «АЛЬТА КАПІТАЛ» - Івченко Л.В. отримала оригінал виконавчого листа у справі, що підтверджується особистою розпискою у засвідчувальному написі справи (т.2). 21.07.2026 приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Телявським Анатолієм Миколайовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 755/6313/23 виданого 16.07.2026 Дніпровським районним судом м. Києва (т.2, а.с.43). Згідно інформаційної довідки № 485063723 від 08.07.2026, за відомостями з Державного реєстру речових прав, квартира АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 (номер відомостей про речове право: 33314643, 32979977) (т.2, а.с.41). Відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Відповідно до частини 1 статті 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Відповідно до частин 1-2 статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 435 ЦПК України). Згідно частини 4-5 статті 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. Отже, за змістом вказаних норм права відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не може перевищувати одного року з дня його ухвалення. У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим цивільним судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 435 ЦПК, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відповідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 «Конвенції про захист прав людини та основних свобод» відповідно до якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Рішенням Суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися цивільними судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. Цивільний процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом. Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018. В постанові від 06.12.2019 у справі № 2а/0570/6531/2011, постанові від 30.01.2020 у справі № 819/150/17 Верховний Суд навів висновок, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке. Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 9901/598/19, який згідно положення частини 4 статті 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин. При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення. ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження існування обставин, які унеможливлюють або істотно ускладнюють виконання рішення суду від 02.10.2023. Наведені до суду обставини зводяться до того, що дія норм статей Закону України «Про іпотеку», на підставі яких ухвалено рішення суду, зупинені у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, а також того, що відповідне майно заявниці не належить, що в сукупності, на думку заявниці, робить неможливим виконання рішення суду. В той же час, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02.10.2023, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22.05.2024, встановлено, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , хоч і не отримала відповідних правовстановлюючих документів на спадкове майно, проте не позбавлена у майбутньому їх отримати, а також не відмовилася від прийняття спадщини, втім не здійснила одноразового платежу в рахунок задоволення вимог ТОВ «ФК «АЛЬТА КАПІТАЛ» в межах вартості отриманого в спадщину майна. Таким чином, оскільки зобов`язання ОСОБА_1 , як спадкоємця після смерті ОСОБА_2 , залишається не виконаним, суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги ТОВ «ФК «АЛЬТА КАПІТАЛ» про звернення стягнення на майно, передане спадкоємцю в натурі, відповідно до статті 1282 ЦК України підлягають задоволенню. При цьому, переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд наголошував, що з урахуванням конкретних обставин справи, правові підстави застосування до виниклих правовідносин положень Закону України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», відсутні. Окрім того, суд звертає увагу на той факт, що судове рішення, виконання якого просить відстрочити заявниця, ухвалено 02.10.2023 та набрало законної сили 22.05.2024, а із заявою ОСОБА_1 звернулася до суду 31.07.2026, тобто, більше ніж через один рік з дня ухвалення судового рішення. Імперативні приписи частини п`ятої статті 435 ЦПК України, встановлюють неможливість відстрочення виконання судового рішення більше ніж на один рік з дня його ухвалення, що є також окремою підставою для відмови у задоволенні заяви. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю (частина 7 статті 435 ЦПК України). Аналізуючи вищевикладені обставини, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності з позиції належності та допустимості, враховуючи, що заява ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду, не містить законних та обґрунтованих підстав для відстрочення виконання рішення, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛЬТА КАПІТАЛ», приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський Анатолій Миколайович, про відстрочення виконання рішення суду, задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. ст. 18, 81, 260, 263, 267, 353, 354, 435 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В: У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛЬТА КАПІТАЛ», приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський Анатолій Миколайович, про відстрочення виконання рішення суду - відмовити. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України. Повний текст ухвали складено 14.09.2026. Суддя: