Справа № 910/10961/25

УХВАЛА 09 вересня 2026 року м. Київ cправа № 910/10961/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В., секретар судового засідання Зайченко О. Г., розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України? на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 (колегія суддів: Андрієнко В. В. - головуючий, Буравльов С. І., Шапран В. В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 (суддя Балац С. В.) за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України? до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України? про стягнення коштів за участю: позивача Пясецький Д. В. (адвокат) ВСТАНОВИВ: 1. Короткий зміст і підстави позовних вимог 1.1 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" "НАК "Нафтогаз України" про стягнення 14 510 506,61 грн. 1.2 Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив строк виконання грошового зобов`язання за договором постачання природного газу, що є підставою для стягнення з нього 6 973 585,96 грн пені, 6 492 069,26 грн штрафу, 581 132,16 грн 3 % річних та 463 719,23 грн інфляційних втрат. 2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2026, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026, позов задоволено частково: стягнуто 3 500 000 грн пені, 3 250 000 грн штрафу, 581 132,16 грн 3 % річних, 463 719,23 грн інфляційних втрат, а в задоволені решти - відмовлено. 2.2 Суд мотивував рішення тим, що заявлені вимоги є обгрунтованими та доведеними. Водночас за клопотанням відповідача зменшив орієнтовно на 50 % до стягнення розмір пені та штрафу. Також суд зазначив, що 3 % річних та інфляційні втрати не можуть бути зменшені, а тому підлягають стягненню у повному розмірі. 3. Короткий зміст касаційної скарги 3.1 У касаційній скарзі відповідач просить наведені судові рішення в частині стягнення неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача неустойку, 3 % річних та інфляційні втрати в загальному розмірі 70 233,94 грн. 3.2 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, скаржник посилається на те, що суди не врахували висновків Верховного Суду: - щодо застосування статті 3, 13, частини 3 статті 551, 627 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, викладених у постановах від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 (Об`єднана палата Касаційного господарського суду), від 18.03.2026 у справі № 924/567/25, від 24.02.2026 у справі № 922/1896/25, а також у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 (Велика Палата) стосовно добросовісності; - щодо застосування статті 129 ГПК України, викладених у постановах від 08.02.2022 у справі № 910/7328/20 та від 14.07.2021 у справі № 910/12648/19. 3.3 У письмовому клопотанні скаржника про відкладення розгляду касаційної скарги судом відмовлено з урахуванням положень частини 5 статті 233 ГПК України без оформлення окремого документа (ухвали) із наведенням мотивів такої відмови, що зафіксовано звукозаписувальним технічним засобом під час повного фіксування перебігу судового процесу, про що також зазначено у протоколі судового засідання. 4. Мотивувальна частина 4.1 Суди встановили, що між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір постачання природного газу від 19.12.2017 № 031/18-ПР-9 (далі - Договір), відповідно до якого позивач зобов`язується передати у власність відповідачу у 2018 році природний газ, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору (пункт 1.1 Договору). 4.2 Договором визначено, що оплата за природний газ проводиться відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється протягом 60-ти календарних днів від дати оформлення акта приймання-передачі газу (пункт 6.1). 4.3 У разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 цього Договору позивач має право не здійснювати поставку газу відповідачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання відповідачем пункту 6.1 цього Договору він у безспірному порядку повинен сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу (пункт 8.2). 4.4 Позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 395 259 116,20 грн, котрий останній оплатив з порушенням строку. 4.5 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 4.6 Касаційне провадження за касаційною скаргою у справі відкрито за виключним випадком касаційного оскарження, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. 4.7 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі. Для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. 4.8 Скаржник, посилаючись у касаційній скарзі на неврахування висновків Верховного Суду щодо можливості зменшення неустойки та відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, зазначив про те, що у цій справі наявні обставини для зменшення заявлених позивачем до стягнення пені, штрафу та 3 % річних на 99,5 %, чого суди попередніх інстанцій не врахували. 4.9 Однак колегія суддів зазначає про те, що суд першої інстанції, зменшуючи пеню та штраф орієнтовно на 50 %, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, взяв до уваги: ступінь виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором (повне виконання); тривале припинення основної діяльності відповідача відповідно до рішень позивача; втрату і суттєве пошкодження частини активів відповідача внаслідок повномасштабного вторгнення; стан розрахунків та визнаної заборгованості відповідача перед позивачем (бухгалтерська довідка відповідача); відповідач, єдиним засновником якого є позивач, входить до Групи Нафтогаз і діє в межах єдиного корпоративного підпорядкування. 4.10 Також суд першої інстанції з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (в якій конкретизовано висновок Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18) вказав про те, що розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір 3 % річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом, так само суд не може зменшити й розмір інфляційних втрат. 4.11 Тобто зі змісту оскаржених судових рішень вбачається, що суди врахували сформовану практику Великої Палати Верховного Суду у справі № 903/602/24 щодо неможливості зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат. 4.12 З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження у цій частині належить закрити. 4.13 Проаналізувавши доводи скаржника і його посилання на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування у контексті добросовісності, зокрема, частини 3 статті 551 ЦК України, викладених у наведених ним у касаційній скарзі постановах, є необґрунтованими, оскільки судові рішення у вказаних ним справах ухвалені за наслідками застосування цієї норми права за інших фактичних обставин, що впливали на можливість зменшення розміру неустойки, тобто є неподібними. 4.14 Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.08.2026 у справі № 904/5669/25 висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі (пункт 41). 4.15 Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 вказала, що у разі коли аргументи скаржника зводяться до оцінки доказів та встановлення обставин справи, то це не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту". Дослідження доказів і встановлення обставин справи не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу імперативних приписів статті 300 ГПК України, що не підлягають розширеному тлумаченню (пункти 127, 128 постанови). 4.16 Також скаржник посилається на порушення судами вимог статті 129 ГПК України, проте наведена ним аргументація ґрунтується на неіснуючих постановах Верховного Суду 08.02.2022 у справі № 910/7328/20 та від 14.07.2021 у справі № 910/12648/19, що може вказувати на зловживання адвокатом свої процесуальних прав. Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги. 4.17 Отже, підстава касаційного оскарження, обґрунтована скаржником з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження. 4.18 Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункти 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України). 4.19 З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження, відкрите за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, належить закрити на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України. 4.20 У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають. Керуючись статтями 234, 240, 296 ГПК України, УХВАЛИВ: Касаційне провадження у справі № 910/10961/25 за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Укравтогаз" "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України? на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 закрити. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Г. М. Мачульський Судді Л. І. Рогач Є. В. Краснов