Справа № 906/728/15

УКРАЇНА Господарський суд Житомирської області __________________________________________________________________ _________________________________________________________________________ 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20, E-mail: [email protected], http://zt.arbitr.gov.ua УХВАЛА "26" квітня 2016 р. Справа № 906/728/15. Господарський суд Житомирської області у складі судді Омельяна О.С., за участі секретаря судового засідання Зарудяного А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №906/728/15 за заявою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Горохів Агротрейд", ідентифікаційний код 36708892, місцезнаходження: 45520, Волинська обл., Локачинський район, с. Холопичі, вул. Центральна, буд. 23, до боржника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна", ідентифікаційний код 33552641, місцезнаходження: 11501, Житомирська обл., місто Коростень, вул. Коротуна, буд. 1, про банкрутство, інші учасники провадження у справі про банкрутство: кредитор 2 - Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, ідентифікаційний код 39566728, місцезнаходження: 11501, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Коротуна, 3; кредитор 3 - Приватне підприємство "Бетон-Цемент", ідентифікаційний код 35169712, місцезнаходження: 10029, м. Житомир, вул. Ватутіна, 55-Б; кредитор 4 - Haller AG (Deutschland, 49536, Lienen, Holperdorp 7); кредитор 5 - DFT Deutsche Finetrading AG (Deutschland, 49536, Lienen, Holperdorp 7); ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий ОСОБА_2 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 567, видане 18.03.2013, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: 29008, АДРЕСА_1; особа, залучена судом до участі у справі в частині розгляду ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963 недійсним - ОСОБА_3; за участі представників: від ініціюючого кредитора - не з'явився; від боржника - не з'явився; від кредитора 2 - ОСОБА_4 - дов. від 02.06.2015 № 7371/10; від кредитора 3 - не з'явився; від кредитора 4 - не з'явився; від кредитора 5 - не з'явився; від ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - дов. від 14.04.2016, реєстр № 115,- встановив: у провадженні господарського суду Житомирської області перебуває справа про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" (далі - ТОВ "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна", боржник). Ухвалою господарського суду від 16.06.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна". Ухвалою господарського суду від 08.09.2015, з урахуванням ухвали господарського суду від 07.10.2015 про виправлення описки, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника. Постановою господарського суду від 27.10.2015 визнано банкрутом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна", відкрито його ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" арбітражного керуючого ОСОБА_2 Ухвалою господарського суду від 20.01.2016 відкладено розгляд справи; затверджено звіт арбітражного керуючого ОСОБА_2 про грошову винагороду за період виконання обов'язків розпорядника майна боржника з 16.06.2015 по 26.10.2015 на суму 11238,68 грн; затверджено звіт арбітражного керуючого ОСОБА_2 про здійснення та відшкодування витрат за період виконання обов'язків розпорядника майна боржника на суму 13233,95 грн; призначено наступне судове засідання на "05" квітня 2016 р. о 10:00 год; направлено в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 8 Закону України "Про нотаріат", письмову вимогу суду приватним нотаріусам ОСОБА_6 та ОСОБА_7; зобов'язано приватного нотаріуса ОСОБА_6, приватного нотаріуса ОСОБА_7, ліквідатора банкрута ОСОБА_2 вчинити певні дії та надати до суду витребувані документи. Ухвалою господарського суду від 17.03.2016 прийнято клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2 від 03.03.2016 № 906/728/15-56 про витребування доказів, скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 09.03.2016 № 1844/10 на дії (бездіяльність) ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2 та призначено їх розгляд у судовому засіданні 05.05.2016 о 10:00 год. У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Омельяна О.С., судове засідання 05.04.2016 не відбулось. Ухвалою господарського суду від 11.04.2016 призначено судове засідання для з'ясування стану здійснення ліквідаційної процедури, розгляду клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2 від 03.03.2016 № 906/728/15-56 про витребування доказів, скарги Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 09.03.2016 № 1844/10 на дії (бездіяльність) ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2; клопотання Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 04.04.2016 № 2208/10 про заміну ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2, призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_8 на "26" квітня 2016 р. о 15:30 год. Ухвалою господарського суду від 11.04.2016 прийнято заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963, укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" та ОСОБА_3, недійсним та призначено її розгляд в судовому засіданні 26.04.2016 о 15:30 год; залучено до участі у справі в частині розгляду заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963 недійсним ОСОБА_3 (АДРЕСА_2). Відповідно до абзацу 3 підпункту 3.9.1., абзацу 3 підпункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 доказом повідомлення про час та місце судового засідання в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучена до матеріалів справи та засвідчена самим судом копія реєстру поштових відправлень. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. Судом встановлено, що особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання, повідомлені про час і місце розгляду справи своєчасно та з дотриманням вимог ГПК України, що підтверджується реєстром на відправку рекомендованої кореспонденції від 12.04.2016. За ініціативою суду у судовому засіданні 26.04.2016 при розгляді заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963, укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" та ОСОБА_3, недійсним на обговорення присутніх у судовому засіданні учасників провадження у справі про банкрутство на розсуд учасників провадження у справі винесено питання щодо доцільності вжиття заходів забезпечення позову - заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963, укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" та ОСОБА_3, недійсним, шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо відчуження частини нежитлової будівлі адміністративного корпусу, загальною площею 121,35 кв.м. за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Коротуна, 1. Представником Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області у судовому засіданні зазначено про необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Представником ОСОБА_3 зазначено про відсутність заперечень щодо вжиття заходів забезпечення позову за ініціативою суду та пояснено, що станом на дату судового засідання будь-які обтяження щодо відчуження частини нежитлової будівлі адміністративного корпусу, загальною площею 121,35 кв.м. за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Коротуна, 1 відсутні. Вирішуючи питання щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову - заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963, укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" та ОСОБА_3, недійсним, шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо відчуження частини нежитлової будівлі адміністративного корпусу, загальною площею 121,35 кв.м. за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Коротуна, 1, господарським судом ураховується наступне. 01.04.2016 до господарського суду надійшла заява ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963, укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" та ОСОБА_3, недійсним. Ухвалою господарського суду від 11.04.2016 прийнято заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963, укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" та ОСОБА_3, недійсним та призначено її розгляд в судовому засіданні. Обґрунтовуючи вказану заяву, ліквідатор банкрута посилається на необхідність визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963, укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" та ОСОБА_3, у порядку ст. 20 Закону про банкрутство. Ліквідатор банкрута зазначає про те, що у результаті укладення вказаного договору, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" відчужено частину нежитлової будівлі адміністративного корпусу, загальною площею 121,35 кв.м. за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Коротуна, 1, а саме приміщення: 1/2 частина коридору 2-1 пл. 3,25 кв.м., 1/2 частина сходів 2-11 пл. 7,4 кв. м., 1/2 частина коридору 2-20 пл. 1,7 кв.м, 1/2 частина коридору 2-21 пл. 1,5 кв.м, 1/2 частина кладової 2-22 пл. 2,75 кв.м., 1/2 частина туалету 2-23 пл. 0,6 кв.м., 1/2 частина коридору 2-24 пл. 0,75 кв.м., 1/2 частина коридору 2-35 пл. 9,1 кв.м., кабінет 2-27 пл. 32,3 кв.м., кабінет 2-28 пл. 16,1 кв.м., кабінет 2-29 пл. 45,9 кв.м., що спричинило неплатоспроможність підприємства або виконання його грошових зобов'язань перед кредиторами повністю або частково стало неможливим. Згідно з ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Провадження у справах про банкрутство, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - ОСОБА_4 про банкрутство) регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора, зокрема, з підстав безоплатного відчуження майна. Статтею 18 Закону про банкрутство передбачено механізм захисту прав конкурсних кредиторів на оплату їх вимог до боржника у справі про банкрутство у спосіб вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону про банкрутство господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи про банкрутство чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику укладати без згоди арбітражного керуючого (розпорядника майна) правочини (договори), а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала. Проте, за змістом наведених норм, такі заходи в контексті нерухомого майна можливо вживати виключно стосовно майна, яке належить боржнику. Поряд з викладеним, нерухоме майно, яке було предметом спірного договору купівлі-продажу, вибуло з активу боржника і зареєстровано на праві власності за стороною оспорюваного правочину. Тобто таке майно боржнику наразі не належить. З підстав викладеного суд робить висновок про неможливість застосування заходів забезпечення вимог кредиторів, передбачених ст. 18 Закону про банкрутство по відношенню до майна, яке боржнику не належить. Відповідно до приписів ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Згідно з ст. 67 ГПК України позов забезпечується зокрема накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом. За змістом зазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Відповідно до абз. 3, 4 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. У разі вжиття заходів до забезпечення позову з ініціативи господарського суду відповідні дії мають бути мотивовані з урахуванням, зокрема, наведеного, а також припису пункту 3 частини другої статті 86 ГПК Згідно з абз. 2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). У п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірні із заявленими позивачем вимогами. Принцип співмірності становить собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати відповідні дії. У звязку із викладеним, керуючись ст. 4-1 ГПК України і ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство суд робить висновок, що для досягнення мети конкурсного процесу і усунення ймовірних ускладнень виконання судового рішення, ухваленого з підстав ст. 20 Закону про банкрутство, правомірним є вжиття судом заходів забезпечення позову, передбачених ст. 66, 67 ГПК України по відношенню до нерухомого майна, яке становить предмет оспорюваного договору про відчуження активів боржника. У даному конкретному випадку у поданій ліквідатором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" арбітражним керуючим ОСОБА_2 заяві про визнання недійсним оспорюваного правочину визначено відповідачем за такою заявою сторону оспорюваного правочину - ОСОБА_3 При цьому суд зауважує, що, наразі, власником майна боржника є саме вказана особа, що підтверджується отриманою в ході судового засідання судом інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26.04.2016 № 58189079 (т. 6 а.с. 109). Тому суд вважає правомірним застосування такого виду забезпечення позову як заборона ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна. Також суд у звязку із відчуженням активу боржником за період одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, реєстрацією такого активу на праві власності за ОСОБА_3, який не є кредитором боржника, та зверненням ліквідатора ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" арбітражного керуючого ОСОБА_2, констатує наявність спірних відносин між банкрутом та набувачем майна за оспорюваним договором. Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-1У суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти. Господарський суд вважає, що вжиття заходів забезпечення щодо нерухомого майна, відчуженого боржником за оспорюваним договором, у виді заборони новому власнику вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна є співвідносним із вимогою про визнання недійсним договору відчуження майна, на підставі якого воно вибуло від боржника. Такий вид заходів забезпечення у даному конкретному випадку суд вбачає розумним і адекватним. Суд урахує, що ст. 67 ГПК України передбачена можливість вжиття судом заходу забезпечення позову у виді заборони відповідачу вчиняти певні дії. Задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство у разі визнання боржника банкрутом здійснюється, зокрема, у ліквідаційній процедурі шляхом продажу активів банкрута. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 41 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Таким чином права конкурсних кредиторів у справі про банкрутство може бути порушено у разі зменшення активів банкрута. Суд вбачає співрозмірними наслідки забезпечення позову та такою, що відповідає балансу інтересів заборону власнику нерухомого майна вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна, набутого за оспорюваним правочином, оскільки ОСОБА_3, який є набувачем майна за таким договором після накладення на відповідне майно заборони на його відчуження не позбавляється права володіння і використання такого майна. Такий вид забезпечення не перешкоджає діяльності набувача майна у звязку із можливістю використання такого майна. Також вказана заборона не порушує прав третіх осіб, які не є учасниками справи про банкрутство боржника. Господарський суд вважає, що вказаний вид забезпечення позову повязаний із предметом поданої заяви про визнання недійсним договору відчуження активів боржника і спроможний забезпечити збереження майна та недопущення його відчуження третім особам. Суд вбачає, що вжиття у даному конкретному випадку заходу забезпечення позову у формі заборони вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна буде сприяти запобіганню порушень прав кредиторів у справі про банкрутство боржника на час вирішення заяви про визнання недійсним оспорюваного договору у суді, а у разі задоволення заяви забезпечить можливість виконання судового рішення та досягнення мети конкурсного процесу в межах даної справи про банкрутство. Згідно з ст.1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції. Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (справа "ОСОБА_9 проти Італії", заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66). У справі "Кайсин проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов'язкового рішення суду стосовно однієї з сторін. У справі "Бурдов проти Росії" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя. З підстав викладеного у сукупності суд прийшов до висновку про наявність та достатність підстав для вжиття за власною ініціативою заходів забезпечення позову - заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963, укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" та ОСОБА_3, недійсним, шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо відчуження частини нежитлової будівлі адміністративного корпусу, загальною площею 121,35 кв.м. за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Коротуна, 1, а саме приміщення : 1/2 частина коридору 2-1 пл. 3,25 кв.м., 1/2 частина сходів 2-11 пл. 7,4 кв. м., 1/2 частина коридору 2-20 пл. 1,7 кв.м, 1/2 частина коридору 2-21 пл. 1,5 кв.м, 1/2 частина кладової 2-22 пл. 2,75 кв.м., 1/2 частина туалету 2-23 пл. 0,6 кв.м., 1/2 частина коридору 2-24 пл. 0,75 кв.м., 1/2 частина коридору 2-35 пл. 9,1 кв.м., кабінет 2-27 пл. 32,3 кв.м., кабінет 2-28 пл. 16,1 кв.м., кабінет 2-29 пл. 45,9 кв.м. У п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначається, що про забезпечення позову господарський суд виносить ухвалу, яка надсилається або видається сторонам у справі, іншим учасникам судового процесу (стаття 87 ГПК). Наказ про вжиття заходів до забезпечення позову не видається. Зазначена ухвала з урахуванням пункту 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа, а тому повинна відповідати вимогам статті 18 названого Закону, в тому числі бути скріплена гербовою печаткою. Керуючись ст. 66, 67 ГПК України, господарський суд Житомирської області, - ухвалив: 1. За ініціативою господарського суду вжити заходи забезпечення позову - заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963, укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" та ОСОБА_3, недійсним. 2. Заборонити ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) вчиняти будь-які дії щодо відчуження частини нежитлової будівлі адміністративного корпусу, загальною площею 121,35 кв.м. за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Коротуна, 1, а саме приміщення : 1/2 частина коридору 2-1 пл. 3,25 кв.м., 1/2 частина сходів 2-11 пл. 7,4 кв. м., 1/2 частина коридору 2-20 пл. 1,7 кв.м, 1/2 частина коридору 2-21 пл. 1,5 кв.м, 1/2 частина кладової 2-22 пл. 2,75 кв.м., 1/2 частина туалету 2-23 пл. 0,6 кв.м., 1/2 частина коридору 2-24 пл. 0,75 кв.м., 1/2 частина коридору 2-35 пл. 9,1 кв.м., кабінет 2-27 пл. 32,3 кв.м., кабінет 2-28 пл. 16,1 кв.м., кабінет 2-29 пл. 45,9 кв.м. 3. Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження". Стягувач: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна", ідентифікаційний код 33552641, місцезнаходження: 11501, Житомирська обл., місто Коростень, вул. Коротуна, буд. 1 Боржник: ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2. 4. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала може бути предявлена до виконання протягом року з моменту її прийняття. 5. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Суддя ОСОБА_10 Розрахунок розсилки: 1 - ТОВ "Горохів Агротрейд" (45520, Волинська обл., Локачинський район, с. Холопичі, вул. Центральна, буд. 23) - рек.; 2 - ПП "Бетон-Цемент" - 10029, м. Житомир, вул. Ватутіна, 55-Б -рек.; 3 - а/к ОСОБА_2 - 29008, АДРЕСА_1 - рек.; 4 - Haller AG (Deutschland, 49536, Lienen, Holperdorp 7) - рек. з повід.; 5 - DFT Deutsche Finetrading AG (Deutschland, 49536, Lienen, Holperdorp 7) - рек.; 6 - Реєстраційна служба Коростенського МУЮ (11500, м. Коростень, вул. Шолом-Алейхема, 13) - рек.