Справа № 23/267-50/360-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА 02 листопада 2016 року Справа № 23/267-50/360-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Білошкап О.В., суддів - Погребняка В.Я., Поліщука В.Ю., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.08.2016 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 у справі № 23/267-50/360-2012 за заявою структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" до Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" про визнання банкрутом, - В С Т А Н О В И В: Подана Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав. Відповідно до ст. 107 ГПК України, сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на: 1) рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; 2) ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" оскаржує ухвалу господарського суду міста Києва від 09.08.2016 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 у справі № 23/267-50/360-2012. Щодо оскарження ухвали суду першої інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити наступне. Як свідчать матеріали справи, господарським судом апеляційної інстанції не здійснювався апеляційний перегляд ухвали місцевого суду. За змістом розділу ХІІ-1 ГПК України, рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в суді касаційної інстанції лише після їх перегляду в апеляційному порядку. За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відмову у прийнятті поданої Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" касаційної скарги в частині оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 09.08.2016 у справі № 23/267-50/360-2012, як такої, що не підлягає перегляду в касаційному порядку за приписами ст. 107 ГПК України. Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Розмір та порядок сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (в редакції від 01.09.2015). Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" визначено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 378 гривень. Відповідно до п. п. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду складає 1 розмір мінімальної заробітної плати. Отже, до касаційної скарги скаржником мали бути додані докази сплати судового збору, обчисленого виходячи із ставок судового збору з касаційних скарг на ухвалу суду. Разом з тим, скаржник у своїй касаційній скарзі заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на скрутне фінансове становище. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Отже, за приписами зазначеної норми, звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. Відповідно до ч.1. ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати є правом, а не обов'язком суду. Такий висновок випливає безпосередньо із змісту наведеної норми, яка, крім того, не містить чіткого переліку обставин майнового стану, який тягне за собою в якості наслідків відстрочення або розстрочення сплати судового збору або звільнення від сплати судового збору. Тому, оцінка майнового стану сторони здійснюється судом на підставі оцінки доказів. Обґрунтування обставин майнового стану сторони, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону. А відтак, сторона повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання заявника касаційної скарги про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги. За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України. Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1,2,3,4 і 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 107, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, - У Х В А Л И В : Відмовити Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" у прийнятті касаційної скарги в частині оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 09.08.2016 у справі № 23/267-50/360-2012. Відмовити Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 у справі № 23/267-50/360-2012 повернути заявнику. Головуючий: Білошкап О.В. Судді: Погребняк В.Я. Поліщук В.Ю.