Справа № 910/10542/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 У Х В А Л А 23.04.2018 Справа № 910/10542/16 За заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ХСС", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтфрен", Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Герекс" до Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" (ідентифікаційний код 13685287) про банкрутство Суддя Яковенко А.В. при секретарі судового засідання Кобульчуку О.І. Представники: від позивача: ОСОБА_1 від ліквідатора: Снісаренко Д.І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/10546/16 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ХСС", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтфрен", Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Герекс" про банкрутство Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 17.10.2016. 07.02.2017 до Господарського суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 із заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку; зупинено провадження з розгляду вказаної заяви до повернення матеріалів справи №910/10546/16 про банкрутство Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні". Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 апеляційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на постанову Господарського суду м. Києва від 17.10.2016 у справі №910/10542/16 залишено без задоволення, постанову Господарського суду м. Києва від 17.10.2016 -без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2017 касаційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 та постанову Господарського суду м. Києва від 17.10.2016 у справі №910/10542/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва на стадію розпорядження майном. Згідно автоматизованого розподілу справ, справу №910/10542/16 передано для розгляду судді Яковенко А.В. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2018 призначено розгляд справи, розгляд кредиторських вимог ОСОБА_3 з кредиторськими вимогами до боржника на суму 95 402 грн. 25 коп., ОСОБА_4 з кредиторськими вимогами до боржника на суму 555 142 грн. 10 коп., ОСОБА_5 з кредиторськими вимогами до боржника на суму 545 317 грн. 14 коп., ОСОБА_6 з кредиторськими вимогами до боржника на суму 557 457 грн. 80 коп., ОСОБА_7 з грошовими вимогами до боржника на суму 207 377,45грн., заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Герекс" про заміну сторони у підсумковому засіданні на 05.03.2018. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.02.2018 поновлено провадження з розгляду заяви ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку в межах справи № 910/10542/16. Вирішено здійснювати розгляд заяви ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку в межах справи № 910/10542/16 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено 05.03.18 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 розгляд справи відкладено до 02.04.2018 у зв'язку із неявкою представників сторін в судове засідання. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2018 закрито підготовче провадження за позовною заявою ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку в межах справи № 910/10542/16 та призначено вказану заяву до розгляду по суті на 23.04.2018. 23.04.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про призначення судової експертизи. В судове засідання 23.04.2018 з'явилися позивач та представник відповідача. Позивач надала пояснення по суті спору та просила суд задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог. Розглянувши в судовому засіданні 23.04.2018 клопотання про призначення експертизи, заслухавши позивача та представника відповідача, суд відмовляє в його задоволенні, оскільки, по-перше відповідачем не обґрунтовано призначення судово-бухгалтерської експертизи, а по-друге відповідачем не надано, а судом не встановлено поважність причин не подачі такої заяви під час проведення підготовчого засідання. Посилання відповідача на відсутність ліцензії у ліквідатора, судом відхиляються так, як доказів відсутності ліцензії у ліквідатора представником відповідача не надано, а довіреність, яку надав відповідач видана 26.07.2017. Щодо поданого відзиву відповідачем, то він залишається без розгляду, оскільки він не був поданий у встановлений судом строк, а саме ухвалами від 07.02.2018 та 05.03.2018. Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, встановив наступне. ОСОБА_1 з 02.02.2009 працювала на Державному підприємстві «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» на посаді заступника головного бухгалтера. З 25.11.2015 була звільнена із займаної посади за власним бажанням, що підтверджується копією наказу №10 від 25.11.2015 про припинення трудового договору. Станом на момент звільнення заявника із займаної посади йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 15 360,00 грн., крім того 8 811,44 грн. компенсація за невикористану відпустку за 62 дня. У зв'язку з викладеним, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про стягнення з боржника нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 15 360 грн., 8 811,44 грн. компенсація за невикористану відпустку за 62 дня., а також середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати. Представник Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки не підтверджується вказана заборгованість є необгрунтованою. Відповідно до ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. До структури заробітної плати в силу ст. 2 Закону України "Про оплату праці" включаються виплати за виконану роботу, а також гарантії та компенсації за невідпрацьований час. Так, згідно статті 3 Кодексу законів про працю України ( далі - КзПП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами у сфері державного і договірного регулювання оплати праці, визначено Законом України "Про оплату праці". Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці" та статті 94 КзПП України, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Структура заробітної плати визначена у статті 2 Закону України "Про оплату праці", відповідно до якої основною заробітною платою є винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. При цьому, слід зазначили, що під відрядною формою оплати розуміється форма оплати праці відповідно до кількості виготовленої ними продукції встановленої якості за відрядними розцінками. При відрядній оплати праці розмір заробітної плати залежить лише від виконання норм виробітку. Залежно від організації праці відрядна оплата праці може бути індивідуальною або колективною. Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України. За змістом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Матеріалами справи підтверджується, що на момент звільнення заявника із займаної посади йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 15360,00 грн. та компенсація за невикористану відпустку за 62 дні у розмірі 8 811,44 грн., вказана заборгованість не заперечується представником боржника. Крім того, позивач проіндексував затриману до виплати заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати". Виплата індексації працівникам, що становить втрату працівників частини їх заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, передбачено також ст.34 Закону України "Про оплату праці". А в силу п.3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМ України за №159 від 21.02.2001 року, компенсації підлягає, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення). Розрахунок проіндексованої втрати частини заробітної плати здійснюється у відповідності з вимогами, викладеними у ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", згідно якої сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за яким виплачується доход, до уваги не береться). Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком. Таким чином, на користь заявника підлягає стягненню з боржника 71 761,09 грн. інфляційних втрат станом на момент винесення даного рішення. Крім того, згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власниками або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа організація повинні виплатити його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. За структурою КЗпП України стаття 117, якою визначено підстави виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відноситься до розділу VII "Оплата праці" вказаного Кодексу. Таким чином, затримка розрахунку при звільненні за своєю природою пов'язана з трудовими відносинами, є оплатою праці та відноситься до структури заробітної плати. Вказаний висновок кореспондується з позицією Верховного Суду України про те, що за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це є компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку, на яку не поширюється дія мораторію, передбачена Законом України про банкрутство (постанова Верховного Суду України від 14.11.2012 у справі № 6-139цс12). Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до неустойки і не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці. В постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі №6-76цс14 суд дійшов висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є обставини невиплати належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. В той же час, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, з подальшими змінами та доповненнями (далі - Порядок). Відповідно до п. п. 2, 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 - середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. При обчисленні середньої заробітної плати за два останні місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу ОСОБА_1 про стягнення з боржника середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.11.2015 по 01.11.2016 у розмірі 54 226,09 грн. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з боржника нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 15 360,00 грн., компенсацію за невикористану відпустку за 62 дня у розмірі 8 811,44 грн., компенсацію втрати частини доходів за затримку виплати зарплати у розмірі 71 761,09 грн. та середній заробіток за період затримки розрахунку у розмірі 54 226,09 грн. Проте в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку та компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із затримкою виплати зарплати у розмірі 77 055,98 грн. та середній заробіток за весь час затримки виплати за робітної плати по день фактичного розрахунку у розмірі 54 226,09 грн., оскільки на підставі ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд не може виходити в рішенні за межі позовних вимог, то суд задовольняє вимоги ОСОБА_1 у тому розмірі, в якому вона просить. За таких обставин, суд задовольняє вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі. На підставі викладеного, керуючись КЗпП України, ст.23 ЦК України, ст.10, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 233, 234, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ: 1. Заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю. 2. Стягнути з Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" (04086, м. Київ, вул. Петропавлівська, 40, ідентифікаційний код 13685287) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) нараховану, але не виплачену заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку та компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із затримкою виплати зарплати у розмірі 77 055,98 грн. та середній заробіток за весь час затримки виплати за робітної плати по день фактичного розрахунку у розмірі 54 226,09 грн. Видати наказ. 3. Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена. Повний текст ухвали складено 17.05.2018 Суддя А.В. Яковенко