Справа № 910/22710/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] УХВАЛА про залишення апеляційної скарги без руху "05" листопада 2018 р. Справа№ 910/22710/17 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Остапенка О.М. суддів: Верховця А.А. Отрюха Б.В. розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Східна агропродовольча компанія" на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.05.2018 року у справі № 910/22710/17 (суддя Чеберяк П.П.) за заявою Акціонерного товариства „Сбербанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Східна агропродовольча компанія" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2018 року у справі №910/22710/17 відкрито провадження у справі № 910/22710/17 про банкрутство ТОВ „Східна агропродовольча компанія", визнано розмір вимог ініціюючого кредитора у розмірі 579 297 850,54 грн., розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Приходька Д.В., вирішено інші процедурні питання. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ „Східна агропродовольча компанія" звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 30.05.2018 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2018 року справу № 910/22710/17 за апеляційною скаргою ТОВ „Східна агропродовольча компанія" на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.05.2018 року передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Отрюх Б.В. Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що вона має бути залишена без руху з огляду на наступне. Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, відповідно до частини третьої якої до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір", в редакції чинній на дату подання апеляційної скарги, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Статтею 4 названого Закону встановлено, що за подання заяви про порушення справи про банкрутство судовий збір становить 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно п. 2.4 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" за подання апеляційної скарги у справі про банкрутство справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Законом України № 1801-VIII від 21.12.2016 року „Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року - 1 600,00 грн. Скаржником в апеляційному порядку оскаржується ухвала господарського суду міста Києва від 30.05.2018 року про відкриття провадження у справі про банкрутство, яка прийнята за наслідками розгляду заяви АТ „Сбербанк", за подання якої останнім було сплачено 16 000,00 грн. (10х1600) судового збору, відтак за подання даної апеляційної скарги апелянтом мало бути сплачено судовий збір у розмірі 24 000,00 грн. (16 000,00х150%). Але, як вбачається із апеляційної скарги, апелянтом не подано жодних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, як і не зазначено про такі документи в додатках до скарги. Частиною 2 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. У свою чергу, частина 1 ст. 174 ГПК України містить положення, відповідно до якого суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Крім того, згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 116 ГПК України). Оскаржувана апелянтом ухвала не містить у собі дати підписання повного її тексту, відтак останнім днем подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.05.2018 року є 11.06.2018 року (09-10.06.2018 року - вихідними дні). Проте, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу місцевого господарського суду лише 09.08.2018 року, про що свідчить відмітка поштового штемпелю на конверті, тобто з пропуском десятиденного процесуального строку на апеляційне оскарження. Одночасно апелянт просив поновити строк для подання апеляційної скарги. Розглянувши клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що викладені в ньому причини не є поважними з огляду на наступне. Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними. Відповідну заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту положень ст.ст. 119 та 256 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом з своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, наведені норми пов'язують можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 року у справі № Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії»). Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані". Так, звертаючись до суду з клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та обґрунтовуючи причини пропуску відповідного строку, апелянт вказує, що йому не було вручено повний текст ухвали господарського суду міста Києва від 30.05.2018 року ані у день її проголошення, ані у день її складання, у зв'язку з чим представник боржника звернувся до місцевого суду з клопотанням про отримання оскаржуваної ухвали. При цьому, в матеріалах справи наявне відповідне клопотання, подане до суду 27.07.2018 року, на якому міститься відмітка про отримання 06.08.2018 року представником скаржника копії оскаржуваної ним ухвали. Водночас, наведені скаржником доводи є неповажними з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, представник скаржника Краснокутська Н.М. була присутня в судовому засіданні 30.05.2018 року під час прийняття відповідної ухвали судом першої інстанції, що підтверджується протоколом судового засідання, а також зазначено у вступній частині оскаржуваної боржником ухвали. Відповідно до ч. 3 ст. 242 ГПК України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення, суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення - в електронній формі у порядку, визначеному законом (у випадку наявності в особі офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня. Згідно з підпунктом 2.6.7 пункту 2.6 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 (далі - Інструкція) процесуальні документи надсилаються учасникам судового процесу у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до підпунктів 2.6.15, 2.6.17 пункту 2.6 Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата. В силу статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними. Відповідно до п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, господарським судом міста Києва 08.06.2018 року на адресу місцезнаходження скаржника (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5), яка вказується апелянтом у реквізитах своїх заяв (клопотань, пояснень), зокрема, довіреностях, відзиві на заяву кредитора та в апеляційній скарзі, а також зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, надсилалась копія оскаржуваної ухвали від 30.05.2018 року, проте була повернута відділенням поштового зв'язку на адресу суду без вручення адресату з відміткою „за закінченням терміну зберігання". Зважаючи на зазначене вище, судом першої інстанції було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення, зокрема, апелянта про прийняття відповідної ухвали, а саме: судом згідно із зазначеними вище вимогами було направлено копію ухвали суду від 30.05.2018 на адресу скаржника, відомості про яку, як вже зазначалось, наявні в матеріалах справи. Сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2018 року у справі № 916/3188/16). Таким чином, колегія суддів вважає, що несвоєчасне оскарження ухвали місцевого господарського суду зумовлене, з огляду на доводи, наведені скаржником, не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру. Суд апеляційної інстанції враховує, що необхідною передумовою здійснення стороною права апеляційного оскарження є обізнаність зі змістом рішення (ухвали) суду, що дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку. Водночас, необхідно зазначити, що в силу приписів статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Відтак, скаржник, як учасник провадження у справі, представник якого був присутній в судовому засіданні під час винесення оскаржуваної ухвали, мав можливість своєчасно ознайомитись з відповідним судовим рішенням суду першої інстанції з приводу справи про банкрутство в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки, як було зазначено вище, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, зокрема, про наявність повного тексту прийнятої за її участі ухвали. При цьому, згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що ухвалу господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у справі № 910/22710/17 було оприлюднено на сайті 11.06.2018. Враховуючи викладене, скаржник, оскаржуючи ухвалу суду від 30.05.2018 року лише 09.08.2018 року, тобто через два місяці після її офіційного оприлюднення, та заявляючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, навів причини пропуску, які визнані судом неповажними. Згідно з п. 3 ст. 260 ГПК України в чинній редакції апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України). За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ „Східна агропродовольча компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 року у справі № 910/22710/17 підлягає залишенню без руху у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, а також визнанням причин пропуску строку на подання апеляційної скарги неповажними, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема надати суду докази сплати судового збору у розмірі 24 000,00 грн. та вказати інші підстави для поновлення вказаного строку з відповідними доказами на їх підтвердження. Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 234, 255, 256, 258, 259, 260 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд - УХВАЛИВ: 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Східна агропродовольча компанія" на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.05.2018 року у справі № 910/22710/17 - залишити без руху. 2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю „Східна агропродовольча компанія" строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. 3. Попередити скаржника про передбачені ч. 4 ст. 174 та ч. 4 ст. 260 ГПК України наслідки невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пунктом 2 її резолютивної частини строк. 4. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі. Головуючий суддя О.М. Остапенко Судді А.А. Верховець Б.В. Отрюх