Справа № 922/5397/13

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" грудня 2018 р. Справа № 922/5397/13 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О. , суддя Шутенко І.А.; за участі секретаря судового засідання Кладька А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№445Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.09.2018 у справі №922/5397/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., суддя Міньковський С.В., суддя Швидкін А.О, повний текст складено 18.09.2018) за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 (вх.№4297/17 від 15.12.2017) про стягнення заборгованості у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК"Авіатехпром", м.Краснознаменськ, до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, м.Харків, про банкрутство, - ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства заборгованість по заробітній платі у сумі 74692,00 грн, індексацію заробітної плати у сумі 41329,48 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у сумі 15966,21 грн, моральну шкоду у сумі 55000,00 грн та поштові витрати у сумі 21,60 грн. 14.06.2018 заявник звернувся до господарського суду Харківської області із заявою (вх.№17185) про збільшення вимог, в якій просив суд стягнути з боржника заборгованість по заробітній платі у розмірі 85028,00 грн, індексацію заробітної плати у сумі 15375,00 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у сумі 20794,00 грн, моральну шкоду у сумі 55000,00 грн та поштові витрати у сумі 21,60 грн. Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.12.2017 об'єднано заяву ОСОБА_1 №922/4298/17 до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства про стягнення заробітної плати зі справою № 922/5397/13 про банкрутство Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, призначено розгляд заяви ОСОБА_1 (вх.№4297/17 від 15.12.2017) до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства про стягнення коштів на 31.01.2018. Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.09.2018 прийнято заяву ОСОБА_1 (вх.№17185 від 14.06.2018) про збільшення вимог. Задоволено заяву ОСОБА_1 (вх.№4297/17 від 15.12.2017) частково. Cтягнуто з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на користь ОСОБА_1 заробітну плату у сумі 79833,00 грн за період з квітня 2016 по квітень 2018, 20794,00 грн компенсації за затримку виплати зарплати, 12,34 грн судових витрат. У решті заяви відмовлено. Стягнуто з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на користь Державного бюджету України 2012,50 грн судового збору. Постановляючи оскаржувану ухвалу, господарський суд визнав доведеною заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 у сумі 79833,00 грн, в іншій частині вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі суд відмовив як необґрунтованих. З урахуванням вимог ст.34 Закону України «Про оплату праці», Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, господарський суд перевірив нарахування заявником компенсації за затримку виплати заробітної плати у сумі 20794,00 грн за період з квітня 2016 року по квітень 2018 року та визнав її обґрунтованою. Щодо вимог індексації заробітної плати у сумі 15375,00 грн з посиланням на норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України віл 17.07.2003 №1078, суд зазначив, що Порядок встановлює, що робітникам з погодинною оплатою праці сума доплати коректується за фактично відпрацьований час. Індексація заявнику була нарахована за 2015 та 2016 роки, що відображається у розрахункових листах. З прийняттям Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» була збільшена мінімальна заробітна плата, і відповідно з наказом підприємства №8 від 25.12.2017 була встановлена з 01.01.2017 мінімальна заробітна плата у розмірі 3200,00 грн. Таким чином, був встановлений базовий місяць - січень 2017 року. З урахуванням пункту 4 абзацу 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення з січня по жовтень 2017 дохід ОСОБА_1 не підлягав індексації. Починаючи з жовтня 2017 по травень 2018 відповідно, до розрахункових листів заявника індексація була нарахована за шифром « 160», а тому суд відмовив заявнику у задоволенні вимог у частині стягнення індексації заробітної плати у сумі 15375,00 грн за період з квітня 2016 року по травень 2018 року. Стосовно відмови у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 55000,00 грн суд виходив з того, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати. Мотивуючи відмову у задоволенні вимог у частині стягнення моральної шкоди, господарський суд зазначив, що у матеріалах справи немає жодного підтвердження, що могло б мати процесуальне та доказове значення для вирішення справи у частині стягнення моральної шкоди та підтверджувало б нанесення такої шкоди заявнику саме боржником. ОСОБА_2 з ухвалою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 14.09.2018 у справі №922/5397/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Апелянт зазначає, що при нарахуванні індексації під грошовим доходом у даному випадку слід розуміти тарифну ставку (посадовий оклад), який не підвищувався позивачу з моменту призначення на посаду (січень 2010 року) по грудень 2016 року включно, і це не заперечується відповідачем. Тому, як стверджує позивач, базовим періодом для розрахунку індексації є січень 2010 року. Позивач стверджує, що індексація заборгованості по зарплаті відповідно до чинного законодавства йому не нараховувалась, і це засвідчують розбіжності між розрахунковими листами та розрахунками позивача по розмірах індексації з квітня 2016 року відповідно до законодавства. Згідно з наказом по підприємству від 14.08.2012 №739 з 01.08.2012 встановлена доплата до тарифної ставки (окладу), яка розраховується у розмірі індексації плюс 1 грн (шифр оплати праці 163 розрахункових листів). Тобто, всупереч законодавству позивачу не нараховувалась індексація, а нараховувалась доплата до тарифної ставки і відображалась по шифру 163 як індексація згідно з наказом підприємства. Позивач не згоден з висновком суду, що з січня по жовтень 2017 дохід позивача не підлягав індексації, оскільки предметом позову є індексація заборгованості по заробітній платі і відповідно до діючого законодавства заборгованість з січня 2017 повинна бути проіндексована, ураховуючи, що при розрахунку індексації базовим є січень 2017 року. Позивач також не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не обґрунтував та не довів понесену моральну шкоду. Позивач стверджує, що протягом двох років з вини відповідача він щомісяця потерпав від прямих втрат у вигляді відрахувань із пенсії працюючих пенсіонерів, бо, якщо б він не працював, то отримував би пенсію у повному обсязі. Позивач є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії і змушений постійно вживати ліки для підтримки свого здоров'я та працездатності, коштів на придбання яких не вистачає. Систематичні невиплати підприємством заробітної плати призвели до постійних стресів та душевних страждань, психологічної напруги та нервових зривів. У результаті чого значно погіршився стан здоров'я позивача. У 2015 році позивач вимушений був лікуватися як «чорнобилець» у стаціонарі Харківського обласного диспансеру з радіаційного захисту населення. Від планової госпіталізації для лікування у стаціонарі у 2016-2017 роках позивач змушений був відмовитись, оскільки заробітну плату роботодавець не виплачував, і коштів на придбання необхідних медикаментів для лікування не було, хоча стан його здоров'я потребує постійного медичного супроводу. Зазначені обставини свідчать про причинний зв'язок між протиправними діями відповідача, вини останнього та моральною шкодою. З огляду на зазначене, позивач вважає несправедливим та безпідставним висновок суду першої інстанції, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження нанесення моральної шкоди заявнику саме відповідачем. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх.№445Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.09.2018 у справі №922/5397/13. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 04.12.2018 о 10:30 год. 12.11.2018 від відповідача до суду надійшов відзив (вх.№919) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що індексація позивачу була нарахована і у період з січня 2016, що відображено у розрахункових листах. З січня по жовтень 2017 дохід ОСОБА_1 не підлягав індексації. Вимога про відшкодування моральної шкоди не є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів того, що йому було нанесено моральних страждань, не доведено вини роботодавця щодо заподіяння моральної шкоди та головне, не доведено, що саме не виплата заробітної плати стала причиною моральних страждань позивача, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. У судове засідання представники учасників справи не з'явилися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, були повідомлені належним чином про час та місце судового засідання 04.12.2018, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться у матеріалах справи (а.с.126, 127, том 111). Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт не наводить доводів щодо задоволених вимог позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 79833,00 грн, компенсації за затримку виплати заробітної плати у сумі 20794,00 грн та часткове стягнення судових витрат у розмірі 12,34 грн, однак не погоджується з прийняттям оскаржуваної ухвали судом першої інстанції та просить скасувати у повному обсязі. З огляду на приписи ст.269 Господарського процесуального кодексу України та вимоги апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржувану ухвалу у повному обсязі. Відповідно до частини 6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Частинами 1, 4, 7 статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно з частиною 1 статті 94 Кодекс законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Частинами 1, 4 статті 48 Кодексу встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації. Згідно з частиною 1 ст.115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Статтями 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини 1 ст.27, ст.28 Закон України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011, визначає, що кредитор - юридична (фізична) особа, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (ст.1 Закону). Як встановленого господарським судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 на момент розгляду заяви працює на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві. Відповідно до довідки №114/102 від 06.06.2018 заборгованість підприємства із заробітної плати перед ОСОБА_1 за період з квітня 2016 по квітень 2018 складає 79833,00 грн (а.с.53, том 111). Згідно з довідкою №103/200 від 11.06.2018, виданої боржником, заборгованість із заробітної плати за січень 2017 заявнику була сплачена у розмірі 5000,00 грн у грудні 2017 з загальної заборгованості за вказаний місяць у розмірі 10099,00 грн, тому залишок заборгованості за січень 2017 включений у довідку №114/102 від 06.06.2018 (а.с.71, том 111). З огляду на надані позивачем докази у підтвердження суми заборгованості із заробітної плати у заявлений до стягнення період, господарський суд обґрунтовано задовольнив вимоги заявника у частині стягнення заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 у сумі 79833,00 грн, та правомірно відмовив в іншій частині вимог по заробітній платі, як необґрунтованих. ОСОБА_1 заявлено до стягнення компенсацію за затримку виплати заробітної плати у розмірі 20794,00 грн за період з квітня 2016 року по квітень 2018 року. Відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, визначеному чинним законодавством. У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші. Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до рахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Господарський суд, перевіривши нарахування заявником компенсації за затримку виплати заробітної плати у сумі 20794,00 грн за період з квітня 2016 по квітень 2018, обґрунтовано задовольнив вимоги у цій частині позову. Відмовляючи у задоволенні вимог щодо індексації заробітної плати у сумі 15375,00 грн за період з квітня 2016 року по травень 2018 року, господарський суд виходив з такого. Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Відповідно до пункту 2 зазначеної постанови індексації підлягають грошові доходе громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, а саме: оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер. 13.06.2012 постановою Кабінету Міністрів України №526 внесено зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, а саме: абзац третій пункту п'ятого викладений у такій редакції: "У разі, коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення". Господарським судом встановлено, що на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві була зафіксована сума індексації у розмірі індексації +1 грн, яка була встановлена працівникам підприємства у серпні 2012 року як доплата до тарифної ставки про, що свідчить Порядок встановлення та нарахування постійно діючої доплати до тарифної ставки (посадовому окладу) встановлений згідно з наказом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства від 14.08.2012 №739 (а.с.71, том 110). Зазначена доплата розраховувалась з урахуванням внесених змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 №526 та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 №491-IV. Індексація нараховувалась під шифром "163". Також Порядок встановлює, що робітникам з погодинною оплатою праці сума доплати корегується за фактично відпрацьований час. Таким чином, індексація заявнику була нарахована за 2015 та 2016 роки, що відображається у розрахункових листах, які містяться у матеріалах справи за вказаний період. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач стверджує, що всупереч вимог чинного законодавства позивачу не нараховувалась індексація, а нараховувалась доплата до тарифної ставки і відображалась по шифру « 163» як індексація згідно з наказом підприємства. Такі доводи апелянта не підтверджуються належними доказами, а посилання на розбіжності між розрахунковими листами та розрахунками позивача по розмірах індексації з квітня 2016 року не є свідченням неправомірності нарахування підприємством індексації заробітної плати позивачу. У відповідності до Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» збільшена мінімальна заробітна плата, і, відповідно, наказом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства №8 від 25.12.2017 встановлена на підприємстві з 01.01.2017 мінімальна заробітна плата у розмірі - 3200,00 грн. Отже, був установлений базовий місяць - січень 2017 року. Відповідно до пункту 4 абзацу 4 Поряду проведення індексації грошових доходів населення - частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. З січня по жовтень 2017 року дохід ОСОБА_1 не підлягав індексації. Наказом підприємства №8 від 25.01.2017 також з 01.01.2017 було відмінено нарахування за шифром « 163», подальша індексація нараховувалась відповідно до шифру « 160» - індексація заробітної плати, згідно з шифрами для нарахування заробітної плати робітникам підприємства. Починаючи з жовтня 2017 року по травень 2018 року відповідно до розрахункових листів заявника індексація нарахована за шифром « 160» Таким чином, господарський суд обґрунтовано відмовив заявнику у задоволенні вимог у частині стягнення індексації заробітної плати у сумі 15375,00 грн за період з квітня 2016 року по травень 2018 року. Апелянт заперечує проти відмови у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 55000,00 грн, вважає несправедливим та безпідставним висновок суду першої інстанції, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження нанесення моральної шкоди заявнику саме відповідачем. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення. Статтями 16 та 23 Цивільного кодексу України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно зі ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 Кодексу законів про працю України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством. Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 Кодексу законів про працю України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Згідно зі статтею 237-1 Кодексу законів про працю України (який набрав чинності з 13.01.2000) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності (пункт 13 постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами). Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин. Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 Кодексу законів про працю України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема, у вигляді одноразової грошової виплати. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується (абзац 1 пункту 4 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди») Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні (абзац 2 пункту 5 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»). В обґрунтування заявленої суми моральної шкоди позивач стверджує, що протягом двох років з вини відповідача він щомісяця потерпав від прямих втрат у вигляді відрахувань із пенсії працюючих пенсіонерів, бо, якщо б він не працював, то отримував би пенсію у повному обсязі. Позивач є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії і змушений постійно вживати ліки для підтримки свого здоров'я та працездатності, коштів на придбання яких не вистачає. Систематичні невиплати підприємством заробітної плати призвели до постійних стресів та душевних страждань, психологічної напруги та нервових зривів. У результаті чого значно погіршився стан здоров'я позивача. У 2015 році позивач вимушений був лікуватися як «чорнобилець» у стаціонарі Харківського обласного диспансеру з радіаційного захисту населення. Від планової госпіталізації для лікування у стаціонарі у 2016-2017 роках позивач змушений був відмовитись, оскільки заробітну плату роботодавець не виплачував, і коштів на придбання необхідних медикаментів для лікування не було, хоча стан здоров'я заявника потребує постійного медичного супроводу. Зазначені обставини свідчать про причинний зв'язок між протиправними діями відповідача, вини останнього та моральною шкодою. Як убачається з наведених обґрунтувань, основні моральні страждання позивача пов'язані з невиплатою підприємством заробітної плати, погіршенням здоров'я та втратою частини пенсії на податки як працюючого пенсіонера. Перелік зусиль, в яких виникла потреба у позивача для організації свого життя, має та може бути підтверджений належними доказами. Посилання на погіршення здоров'я без надання відповідних доказів, що саме з вини боржника сталося таке погіршення, не може бути узято до уваги колегією суддів, оскільки заявник зазначає, що є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, і саме це є у першу чергу іншою самостійною підставою для висновку про можливе погіршення стану здоров'я заявника. Документами, що надані апелянтом в обґрунтування погіршення свого стану здоров'я є епікриз з історії хвороби №840 та епікриз з історії хвороби №1025 (а.с.27, 28, том 111), які свідчать, що ОСОБА_1 знаходився у кардіологічному відділенні ОСДРЗН з 20.02.2015 по 03.03.2015 та з 04.03.2015 по 13.03.2015 у зв'язку з гіпертонічною хворобою. Доказів в обґрунтування неможливості у 2016-2017 роках пройти планове лікування у стаціонарі, що пов'язано саме з невиплатою коштів боржником, у матеріалах справи немає. Таким чином, спричинену моральну шкоду заявник не довів, оскільки не надав документів у підтвердження своїх вимог, як то записи у медичній карті, чеки на придбання лікарняних засобів, путівки в оздоровчі заклади тощо. З розрахунку моральної шкоди убачається, що заявник до стягуваної суми моральної шкоди включив компенсацію неотриманих субсидій на комунальні платежі у розмірі 10000,00 грн (а.с.23, том 111), однак не навів обставин та не довів їх відповідними доказами, яким чином це впливає на розмір моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, заявник розрахував шкоду, виходячи з відрахування з пенсії з урахуванням інфляційних втрат від суми 24812,17х1,812=44959,65 грн. Відповідно до пункту 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання; є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Водночас, ОСОБА_1 на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України розраховано суму моральної шкоди, тобто інфляційні втрати нараховані не на суму заборгованості із заробітної плати, а на суму відрахування з пенсії, при цьому відрахування здійснювались на підставі статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Однак заявником в установленому порядку не доведено усіх необхідних умов для стягнення такої шкоди, зокрема: неправомірність поведінки особи; вина заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками (втратою частини пенсії). Отже, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами розміру моральної шкоди, заявленої до стягнення, а тому колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно відмовив у стягненні моральної шкоди. Також господарським судом правильно вирішено питання про розподіл та стягнення судових витрат з урахуванням приписів частини 2 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача у дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Згідно з частиною 14 вказаної статті, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, за результатами перегляду ухвали господарського суду Харківської області від 14.09.2018 колегія суддів з урахуванням приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача у доход бюджету судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 3018,75 грн (2012,50грнх150%) у зв'язку з тим, що саме з вини відповідача спір вирішується у судовому порядку. З огляду на вимоги чинного законодавства та обставини справи, господарський суд правомірно частково задовольнив заяву ОСОБА_1 (вх.№4297/17 від 15.12.2017), стягнувши з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у сумі 79833,00 грн за період з квітня 2016 по квітень 2018, 20794,00 грн компенсації за затримку виплати зарплати, 12,34 грн судових витрат та обґрунтовано відмовив у решті вимог заяви про стягнення індексації заробітної плати у розмірі 15375,00 грн та моральної шкоди у розмірі 55000,00 грн. Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не порушено норми процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що у відповідності до вимог ст.277 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали господарського суду Харківської області від 14.09.2018 у справі №922/5397/13- без змін. Керуючись статтями 240, 269, 270, 275-276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд; - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 14.09.2018 у справі №922/5397/13 залишити без змін. Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (61023, м.Харків, вул.Сумська,134, код ЄДРПОУ 14308894) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УК Шевченкі/мХар Шевченківс/22030101, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок отримувача 34319206082002, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код бюджетної класифікації 22030101) 3018,75 грн судового збору. Господарському суду Харківської області видати наказ. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 11.12.2018. Головуючий суддя О.А. Пуль Суддя В.О. Фоміна Суддя І.А. Шутенко