Справа № 924/159/14

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2019 року Справа № 924/159/14 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Огороднік К.М. секретар судового засідання Полюхович І.Г. за участю представників сторін: позивача: Сибаля А.М., в.о. керівника відповідача: Лучковського В.В., представника за довіреністю від 02.03.17. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу апеляційну скаргу ТОВ "Октант-Центр" на ухвалу господарського суду Хмельницької області, постановлену 31.10.18р. за позовом ТОВ "Октант-Центр", м.Хмельницький до ОСОБА_3, смт.Ярмолинці, Хмельницької області про визнання недійсним договорів в межах справи № 924/159/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр", м. Хмельницький ВСТАНОВИВ: Ухвалою суду від 24.07.2014р. (суддя Яроцький А.М.) порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр" (м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код 30145299), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів, тобто до 16 листопада 2014 року, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 свідоцтво № 431 від 02.04.2013р., E-mail ІНФОРМАЦІЯ_1). В межах справи № 959/159/14 господарським судом отримано позовну заяву (вх. № 05-06/67/17 від 11.01.2017р.) в.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" м.Хмельницький розпорядника майна арбітражного керуючого Сибаля А.М. про визнання недійсними укладених товариством з гр. ОСОБА_3 договорів. На переконання заявника, позивач не вправі був відчужувати за спірними договорами належний йому майновий пай у зв'язку з існуючими арештами на все нерухоме та рухоме майно позивача, а тому спірні договори суперечать чинному законодавству ч.1 ст. 203, ч. 2 ст. 321 ЦК України, ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Крім того, п. 8 ухвали Господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014р., якою порушено провадження у справі № 924/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр", вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр" (м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код 30145299). З посиланням на ст. 124 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус судді", п.п. 1, 2, 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", на думку заявника, в розумінні вищезгаданих норм законодавства майнові паї у складі майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, які являють собою відповідну частку у комплексі нерухомого (будівлі та споруди) та рухомому (транспортні засоби, сільськогосподарська техніка, обладнання, тощо) майна, є основними засобами. Таким чином, дійшов висновку, що позивач уклав спірні договори купівлі-продажу майнових паїв від 01.08.2014р. та від 21.10.2014р. всупереч існуючій судовій забороні на їх відчуження, що є підставою для визнання їх недійсними в силу ч.1 ст. 203 ЦК України. Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 31.10.2018 року в задоволенні заяви (вх. № 05-06/67/17 від 11.01.2017р.) в.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" м.Хмельницький - розпорядника майна арбітражного керуючого Сибаля А.М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014р. НОМЕР_3, укладеного між ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький та гр. ОСОБА_3 смт. Ярмолинці Хмельницької обл. ; визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014р., укладеного між ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький та гр. ОСОБА_3 смт. Ярмолинці Хмельницької обл.; визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 01.08.2014р., укладеного між ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький та гр. ОСОБА_3 смт. Ярмолинці Хмельницької обл.; визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 24.10.2014р., укладеного між ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький та гр. ОСОБА_3 смт. Ярмолинці Хмельницької обл.) в межах справи №924/159/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр" (м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код 30145299) відмовлено. В обґрунтування ухвали, суд, з посиланням на Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 р. та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 4 квітня 2001 року за N 305/5496 (z0305-01), Методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року N 177 (177-2001-п), Методику обчислення розмірів індивідуальних майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 29 березня 2001 року N 85 (v0085555-01), п. 7 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", ст.ст. 181, 182, 190, 358, 361 ЦК України, ч.1 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначив, що спірні договори купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014р. НОМЕР_3, від 21.07.2014р., від 1.08.2014р., від 24.10.2014р. і відповідні права не потребували державної реєстрації і не були зареєстровані, аналогічно і обтяження на них не могли бути внесені в Реєстр речових прав на нерухоме майно, оскільки не є нерухомим майном, відповідно арешт всього нерухомого майна ТОВ "Октант-центр" не може свідчити про арешт іншого майна, зокрема, майнових паїв. Крім того, з посиланням на ст.5 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", п.8 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004р. № 830, постанову ДВС про арешт майна від 10.01.2011р. вказав, як свідчать матеріали справи, арешт було накладено лише на певну суму, а тому міг поширюватись лише на майно, вартість якого відповідає сумі арешту. Крім того, Державний реєстр обтяжень рухомого майна не містив опису рухомого майна, що обтяжено, достатнього для його ідентифікації. Разом з тим, суд зауважив, що згідно ухвали господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 у даній справі, крім іншого, заборонено боржнику відчужувати основні засоби та предмети застави ТОВ "Октант-центр", а майнові права, передані по спірним договорам, не були предметом застави і ці майнові права не відносяться до основних фондів, а є нематеріальним активом. Не погодившись із винесеною ухвалою, ТОВ "Октант-Центр" звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Хмельницької області від 31.10.2018 року у справі №924/159/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити. Так, на думку скаржника, спірні договори купівлі-продажу майнових паїв підлягають визнанню недійсними, оскільки були укладені всупереч існуючій судовій забороні на їх відчуження, оскільки п. 8 ухвали господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014р., якою порушено провадження у справі №924/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр", вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр" (м.Хмельницький, вул. Озерна, 20, код 30145299). Крім того, звертає увагу, що спірні договори купівлі-продажу майнових паїв від 21.02.2014р. НОМЕР_3, від 21.07.2014р., від 01.08.2014р. та від 21.10.2014р. укладені всупереч існуючим арештам на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «Октант-Центр», оскільки: на час укладення спірних договорів все нерухоме майно ТОВ «Октант-центр» було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011 року винесеної державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Кіт А.М., що підтверджується записом про обтяження № 7425713 (спеціальний розділ) зареєстрованим 10.01.2011р. (епюр. № 16 Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2016р. № 53203336.); на час укладення спірних договорів все рухоме майно ТОВ «Октант-центр» було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011 року винесеної державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Кіт А.М., що підтверджується записом № 11 зареєстрованим 10.01.2011р. за № 10699017 (стор. № 20 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 16.02.2016р. №48967014). З посиланням на п.п.1, 2, 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. № 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за № 288/4509 звертає увагу, що Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» взагалі не існує як юридичної особи, а тому суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», які передбачають що в разі виходу із підприємства громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами. Відтак, будь-яких правовідносин між колективним сільськогосподарським підприємством та власниками майнових паїв спілки селян Баламутівка - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" не існує, зокрема, на отримання в разі виходу з підприємства свого паю. Разом з тим, з посиланням на ст.ст. 358,361 ЦК України, наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.04.2013р. № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2013р. за № 673/23205 відповідно до якого втратив чинність Наказ Міністерства аграрної політики від 14 березня 2001р. та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2001р. за N 305/5496, яким затверджено Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств вказує, що вищенаведені норми спростовують висновки суду першої інстанції, що майнові паї надають їх власнику лише право на отримання майна або його вартості при розподілі, тобто це лише майнові права, а не саме майно. Отже, на думку скаржника, оскільки майновий пай за своєю суттю є часткою в спільному майні, яке складається з рухомого та нерухомого майна, то згідно з приписами п.4 П(С)БО 7 він є основним засобом, на який діє заборона відчуження, встановлена ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014р. у справі № 924/159/14. Крім того, щодо поширення на майнові паї арештів на нерухоме та рухоме майно зазначає таке. Так, з посиланням на ст. 57 Закону України «про виконавче провадження», п. 5.6.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2009р. № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.2009р. за № 865/4158, ст.ст. 7, 37 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" зазначає, арешт згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011р., винесеної державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Кіт А.М., стосується всього майна позивача, а не лише якоїсь його кількості чи переліку, як це помилково стверджує відповідач. При цьому не вимагається зазначення у такій постанові вичерпного переліку всього майна, на яке накладено арешт. Формулювання "все майно" є достатнім описом, який дозволяє ідентифікувати обтяжене майно - це все майно, власником якого є боржник. Такий опис обтяженого майна не суперечить вимогам пп.3 п. 7, пп.3 п. 8 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою КМУ від 05.07.2004р. № 830. Крім того, в разі, якщо б опис обтяженого майна був неналежний, реєстратор мав відмовити у внесенні запису до Реєстру (п.9 Порядку). За наведеного скаржник вважає, що судом неправильно витлумачено зміст постанови від 10.01.2011р. про накладення арешту на майно в межах суми стягнення 2 663 128,00 грн., як те, що дана сума означає вартість та відповідні кількість майна, на яку накладено арешт. Насправді, накладення арешту на все майно боржника в межах певної суми означає лише суму стягнення - ту суму грошових коштів, яку належить стягнути з боржника і яка забезпечується арештованим майном, а не вартість майна, на яку поширюється арешт. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції. Зокрема, вказує, що судом першої інстанції на виконання постанови Верховного суду від 16.05.2018р. досліджено та проаналізовано підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових паїв, надано оцінку доводам щодо арешту майна згідно постанови від 10.01.2011 (запис про обтяження № 7425713 (спеціальний розділ) зареєстрований 10.01.2011р. (стор. № 16 Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2016 № 53203336.), а також щодо арешту рухомого майна ТОВ "Октант-центр" згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011 (запис № 11 зареєстрованим 10.01.2011 за № 10699017 (стор. № 20 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 16.02.2016р. № 48967014), а також щодо того, що майно не було основними засобами, заборона відчуження яких існувала відповідно до ухвали Господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014. Відповідно дотримано правової позиції та вимоги Верховного суду. Просить ухвалу господарського суду Хмельницької області від 31.10.2018 року у справі №924/159/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Разом з тим, у поясненнях на відзив наводить обґрунтування своєї позиції, що відповідачем не було спростовано у відзиві на апеляційну скаргу обґрунтованих доводів позивача, викладених у апеляційній скарзі, про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить апеляційну скаргу задоволити. Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві. Просить ухвалу господарського суду залишити без змін. Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Як убачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 року порушено провадження по справі № 924/159/14 про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" з одночасним введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів та введенням процедури розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів, тобто до 16 листопада 2014 року, а також призначенням розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 свідоцтво № 431 від 02.04.2013р., E-mail ІНФОРМАЦІЯ_1). В послідуючому процедура розпорядження майном боржника неодноразово продовжувалась. Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17.03.2016 відмовлено у задоволенні заяви кредитора ОСОБА_4 про заміну розпорядника майна ТОВ "Октант-центр" від 24.02.2016, скарги ТОВ "Октант-центр" на дії розпорядника майна боржника від 29.02.2016, заяви директора ТОВ "Октант-центр" про призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Білика В.А. від 29.02.2016, заяви арбітражного керуючого Іващука В.А. про участь у справі про банкрутство від 09.03.2016, спільної скарги кредитора ОСОБА_4 та представника НАК "Украгролізинг" на дії (бездіяльність) розпорядника майна ТОВ "Октант-центр" Сибаля А.М. від 09.03.2016 та їх заяви про призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Іващука В.А.; задоволено клопотання арбітражного керуючого Сибаля А.М. про відсторонення керівника боржника ОСОБА_8 від посади та покладання виконання його обов'язків на розпорядника майна від 07.03.2016; відсторонено ОСОБА_8 від посади керівника ТОВ "Октант-центр"; покладено виконання обов'язків керівника ТОВ "Октант-центр" на розпорядника майна арбітражного керуючого Сибаля А.М. до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника, або до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до дня винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до припинення провадження у справі. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 ухвалу господарського суду Хмельницької області від 17.03.2016 змінено; викладено пункт 5 резолютивної частини ухвали у наступній редакції: "Покласти виконання обов'язків керівника ТОВ "Октант-центр" на розпорядника майна арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича"; в решті ухвалу господарського суду Хмельницької області від 17.03.2016 залишено без змін. В межах судової справи № 924/159/14 господарським судом отримано позовну заяву (вх. № 05-06/67/17 від 11.01.2017р.) в.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" м.Хмельницький розпорядника майна арбітражного керуючого Сибаля А.М. про визнання недійсними укладених товариством з гр. ОСОБА_3 договорів, що призначена до розгляду в установленому законом порядку. Зокрема між Товариством з обмеженою відповідальність "Октант-Центр" (Продавець) та гр. ОСОБА_3 (Покупець) 21.07.2014р. було укладено договір купівлі-продажу майнового паю НОМЕР_3. Відповідно до п.1 договору Продавець продає, а Покупець купує належний Продавцеві майновий пай спілки селян Баламутівка - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" номінальною вартістю 337 279 грн. (триста тридцять сім тисяч двісті сімдесят дев'ять грн.). Право власності Продавця на майновий пай підтверджується : Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 07.09.2010р. Серія: НОМЕР_2, виданий Баламутівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області. Продаж майнового паю вчинено за 235 000 грн. (п.2 договору), розрахунки, як зазначено п. 4 договору проведені, що підтверджується розпискою від 27.12.2013р., виданою Продавцем. Згідно із п.6 договору право власності на майновий пай переходить в день підписання цього договору до Покупця, що підтверджується Актом прийому-передачі від 21.07.2014р. Також, між ТОВ "Октант-Центр" (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) 21.07.2014р. було укладено договір купівлі-продажу майнового паю. Відповідно до п.1 договору Продавець продає, а Покупець купує належний Продавцеві майновий пай спілки селян Баламутівка - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" номінальною вартістю 64 223 грн. (шістдесят чотири тисячі двісті двадцять три грн.). Право власності Продавця на майновий пай підтверджується: Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 06.12.2012р. Серія: НОМЕР_4, виданий Баламутівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області. Продаж майнового паю вчинено за 44 000 грн. (п.2 договору), розрахунки, як зазначено п. 4 договору проведені, що підтверджується розпискою від 27.12.2013р., виданою Продавцем. Згідно із п.6 договору право власності на майновий пай переходить в день підписання цього договору до Покупця, що підтверджується Актом прийому-передачі від 21.07.2014р. Оскільки Свідоцтво про право власності на майновий пай від 06.12.2012р. серія НОМЕР_4 було втрачено, то взамін позивачу видано Свідоцтво від 01.03.2016р. № 004085. 1 серпня 2014р. між ТОВ "Октант-Центр" (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) також було укладено договір купівлі-продажу майнового паю. При цьому відповідно до п.1 договору Продавець продає, а Покупець купує належний Продавцеві майновий пай спілки селян Баламутівка - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" номінальною вартістю 65 652 грн. (шістдесят п'ять тисяч шістсот п'ятдесят дві грн.). Право власності Продавця на майновий пай підтверджується : Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 31.07.2014р. Серія: ХМЯР № 004067, виданий Баламутівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області. Продаж майнового паю вчинено за 45 000 грн. (п.2 договору), розрахунки, як зазначено п. 4 договору проведені, що підтверджується розпискою від 27.12.2013р., виданою Продавцем. Згідно із п.6 договору право власності на майновий пай переходить в день підписання цього договору до Покупця, що підтверджується Актом прийому-передачі від 01.08.2014р. Окрім того 24 жовтня 2014р. між ТОВ "Октант-Центр" (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу майнового паю. Відповідно до п.1 договору Продавець продає, а Покупець купує належний Продавцеві майновий пай спілки селян Баламутівка - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" номінальною вартістю 23 499 грн. (двадцять три тисяч чотириста дев'яносто дев'ять грн.). Право власності Продавця на майновий пай підтверджується : Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 24.10.2014р. Серія : НОМЕР_5, виданий Баламутівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області. Продаж майнового паю вчинено за 16 500 грн. (п.2 договору), розрахунки, як зазначено п. 4 договору проведені, що підтверджується розпискою від 27.12.2013р., виданою Продавцем. Згідно із п.6 договору право власності на майновий пай переходить в день підписання цього договору до Покупця, що підтверджується Актом прийому-передачі від 24.10.2014р. У відповідності до Витягу з Журналу обліку Свідоцтв про право на майновий пай членів реорганізованого КСП спілка селян с. Баламутівка Ярмолинецького району Хмельницької області за підписом сільського голови Гопчака В.П. під № 409 Свідоцтво № 001490 від 07.09.2010р., що належало ЗАТ "Октант" на розмір майнового паю 337 279 грн., що складало 18,22966 % у майновому фонді КСП зроблено відмітку про відчуження ОСОБА_3 1 серпня 2014р. за договором купівлі-продажу від 21.07.2014р. ; під № 456 Свідоцтво № 004044 від 06.12.2012р., що належало ТОВ "Октант" на розмір майнового паю 64 223 грн., що складало 3,471198 % у майновому фонді КСП зроблено відмітку про втрату згідно об'яви в газеті "Вперед" від 11.02.2016р. №7 (9892) ; під № 471 Свідоцтво № 004067 від 31.07.2014р., що належало ТОВ "Октант" на розмір майнового паю 65 652 грн., що складало 3,5484 % у майновому фонді КСП зроблено відмітку про відчуження ОСОБА_3 1 серпня 2014р. за договором купівлі-продажу від 01.08.2014р. ; під № 473 Свідоцтво № 004069 від 24.10.2014р., що належало ТОВ "Октант" на розмір майнового паю 23 499 грн., що складало 1,2701022 % у майновому фонді КСП зроблено відмітку про відчуження ОСОБА_3 1 березня 2016р. за договором купівлі-продажу від 24.10.2014р. ; під № 485 Свідоцтво № 004044 (повторне) від 01.03.2016р., що належало ТОВ "Октант" на розмір майнового паю 64 223 грн., що складало 3,471198 % у майновому фонді КСП зроблено відмітку про відчуження ОСОБА_3 1 березня 2016р. за договором купівлі-продажу від 21.07.2014р. Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 11.07.2017р. (суддя Грамчук І.В.) відмовлено в задоволенні заяви в.о. директора ТОВ "Октант-Центр", розпорядника майна - арбітражного керуючого Сибаля А.М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014 НОМЕР_3, укладеного між ТОВ "Октант-Центр" та гр. ОСОБА_3; визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014, укладеного між ТОВ "Октант-Центр" та гр. ОСОБА_3; визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 01.08.2014, укладеного між ТОВ "Октант-Центр" та гр. ОСОБА_3; визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 24.10.2014, укладеного між ТОВ "Октант-Центр" та гр .ОСОБА_3 Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 (колегія суддів: Крейбух О.Г. - головуючий, Мамченко Ю.А., Юрчук М.І.) ухвалу господарського суду Хмельницької області від 11.07.2017 у справі № 924/159/14 залишено без змін. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ТОВ "Октант-Центр" звернулося з касаційною скаргою та просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.2017, ухвалу господарського суду Хмельницької області від 11.07.2017 у справі №924/159/14 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсними укладені між ТОВ "Октант-Центр" та гр. ОСОБА_3 договори купівлі-продажу майнового паю. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2018р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.2017р. та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 11.07.2017р. у справі № 924/159/14 скасовано. Справу № 924/159/14 в зазначеній частині направлено на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області. У постанові від 16.05.2018р. по справі №924/159/14 Верховний суд зазначив, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.2017р. та ухвала господарського суду Хмельницької області від 11.07.2017р. не відповідають правовим нормам щодо законності і обґрунтованості судового рішення. При цьому послався на те, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, яке є джерелом права, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, було зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Тому, колегія суддів Верховного суду дійшла висновку, що недоліки у вирішенні спору, яких припустилися місцевий та апеляційний господарські суди, свідчать про передчасність здійснених висновків. Зокрема, зазначено, що не було досліджено судами та проаналізовано підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових паїв. Не надано оцінки доводам, про те, що на час укладення спірних договорів все нерухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, що підтверджується записом про обтяження № 7425713 (спеціальний розділ) зареєстрованим 10.01.2011р. (стор. № 16 Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2016 № 53203336.), а також про те, що на час укладення спірних договорів все рухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, що підтверджується записом № 11 зареєстрованим 10.01.2011 за № 10699017 (стор. № 20 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 16.02.2016р. № 48967014). Це ж стосується і доводів, викладених у позовній заяві про те, що майнові паї у складі майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, які являють собою відповідну частку у комплексі нерухомого (будівлі та споруди) та рухомому (транспортні засоби, сільськогосподарська техніка, обладнання тощо) майна, є основними засобами, заборона відчуження яких існує відповідно до ухвали господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 у даній справі. Як вже зазначалося, під час нового розгляду, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 31.10.2018 року в задоволенні заяви (вх. № 05-06/67/17 від 11.01.2017р.) в.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" м.Хмельницький - розпорядника майна арбітражного керуючого Сибаля А.М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014р. НОМЕР_3, укладеного між ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький та гр. ОСОБА_3 смт. Ярмолинці Хмельницької обл. ; визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014р., укладеного між ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький та гр. ОСОБА_3 смт. Ярмолинці Хмельницької обл.; визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 01.08.2014р., укладеного між ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький та гр. ОСОБА_3 смт. Ярмолинці Хмельницької обл.; визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 24.10.2014р., укладеного між ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький та гр. ОСОБА_3 смт. Ярмолинці Хмельницької обл.) в межах справи №924/159/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр" (м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код 30145299) відмовлено. Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне. 15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції. Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У статті 20 ГК України зазначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Відповідно до положень ч.6 статті 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України, визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України. Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. За наведеного судова колегія зауважує, що в.о. директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" розпорядником майна арбітражним керуючим Сибаль А.М. було правомірно заявлено позов про визнання недійсними укладених товариством з гр. ОСОБА_3 договорів купівлі - продажу майнових паїв від 21.02.2014р. НОМЕР_3, від 21.07.2014р., від 01.08.2014р. та від 21.10.2014р. в межах справи № 959/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр". Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Указом Президента України від 29.01.2001 N 62, в Україні забезпечується вільне здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину. При викупі майнових паїв або часток у майні, що знаходиться у спільній частковій власності, відповідно до Договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, обов'язково укладаються відповідні договори купівлі-продажу, форми яких наведені у Рекомендаціях щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності, затверджених наказом Мінагрополітики від 09.04.2001 N 97. На виконання абзацу 4 статті 2 Указу Президента України від 27 серпня 2002 року N 774 "Про додаткові заходи щодо підвищення рівня захисту майнових прав сільського населення" щодо реалізації власниками майнових паїв права на одержання цих паїв у натурі Міністерство аграрної політики України роз'яснило, що у відповідності до Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" , у разі виходу з підприємства, громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами. Указом Президента України від 29 січня 2001 року N 62 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" передбачено здійснити протягом 2001 року комплекс організаційних заходів щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об'єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року N 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування агарного сектору економіки" виділення майна в натурі проводиться у порядку, розробленому Комісією з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки (далі - Комісія), та затвердженому зборами співвласників. Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 р. та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 4 квітня 2001 року за N 305/5496, встановлено, що майновий пай у натурі може бути отриманий як індивідуально, так і в спільну часткову власність групи осіб. Відповідно до вищезазначеного Порядку визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників у натурі проводиться Комісією на підставі рішення зборів співвласників одним із зазначених способів: за структурою пайового фонду майна; конкретним майном за взаємною згодою співвласників; на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону. Майновий пай в грошовому виразі видається з урахуванням фінансових можливостей підприємства-орендаря. Структура пайового фонду розраховується відповідно до Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року N 177, та Методики обчислення розмірів індивідуальних майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 29 березня 2001 року N 85. Виходячи із вартості пайового фонду, його структури та суми індивідуального майнового паю власника, Комісією визначається конкретне майно для виділення у натурі окремій особі (групі осіб) за домовленістю сторін. Підставою для виділення майнових паїв у натурі окремим особам є заяви власників майнових паїв про виділення їм майна в натурі. Комісія розглядає ці заяви і готує проект відповідного рішення для розгляду зборами співвласників. Збори співвласників розглядають заяви, проекти рішень Комісії, які запропоновані для виділення у натурі в рахунок майнових паїв, і приймають відповідні рішення, які оформляються протоколом зборів співвласників. Передача майна окремим особам (групам осіб) оформляється актом приймання-передачі, який складається, в 3-х примірниках. Перший примірник передається в бухгалтерію підприємства, другий - Голові Комітету (уповноваженій особі) Спілки (об'єднання) громадян-співвласників майна, а третій - новим власникам разом з інвентарними картками або інвентарними описами основних засобів та накладними внутрішньогосподарського призначення на оборотні засоби. При оцінці майна, виділеного в рахунок майнових паїв, використовується його балансова (залишкова) вартість. Виділення майна у натурі потребує внесення змін у договори оренди (довірчого управління), схову майна тощо. Ці зміни оформляються додатковими угодами до Договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, які стають невід'ємною частиною такого договору. При виділенні майнових паїв у натурі окремим особам (групам осіб) слід дотримуватися збереження цілісності майнових комплексів та забезпечувати рівні умови для всіх співвласників. У разі недотримання вищенаведеного порядку виділення майнових паїв у натурі, районним комісіям з врегулювання майнових питань спільно з органами місцевого самоврядування слід ініціювати проведення зборів співвласників майна. На цих зборах доцільно переглянути склад Комісії і при необхідності переобрати та затвердити в установленому порядку новий склад Комісії, яка повинна проводити вищезазначені процедури з виділення майна в натурі відповідно до вимог законодавства. Комісія повинна вживати всіх необхідних заходів щодо врегулювання питання виділення майнових паїв їх власникам у натурі. Згідно з пунктом 7 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" у разі реорганізації підприємства паї його членам або їх спадкоємцям видаються правонаступниками цього підприємства за рахунок майна, яке було віднесене до складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації і передане на баланс правонаступникам. Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики від 14 березня 2001р. та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2001р. за N 305/5496, встановлено, що майновий пай у натурі може бути отриманий як індивідуально, так і в спільну часткову власність групи осіб. При цьому визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників майнових паїв може бути здійснене одним із нижченаведених способів за рішенням зборів співвласників: за структурою пайового фонду; конкретним майном за взаємною згодою співвласників; на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону. Спірні питання щодо розподілу майна між співвласниками вирішуються в судовому порядку (п.16). Згідно із ст. 190 Кодексу, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами. Відповідно до статті 358 ЦК України, якою унормовано здійснення права спільної часткової власності, Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно. При цьому у відповідності до ст.361 Кодексу, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Як убачається із матеріалів справи між ТОВ "Октант-Центр" та ОСОБА_3 були укладені договори купівлі - продажу майнових паїв від 21.02.2014р. НОМЕР_3, від 21.07.2014р., від 01.08.2014р. та від 21.10.2014р.. В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин першої - третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання правочину недійсним. Як передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Отже, вирішуючи спір про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Як вже неодноразово вказувалося підставою для визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнового паю у позовній заяві зазначено укладення даних договорів під час дії арештів на все нерухоме та рухоме майно ТОВ "Октант-Центр", в т.ч. і на майнові паї. На думку заявника, спірні договори суперечать чинному законодавству - ч.1 ст.203, ч.2 ст.321 ЦК України, ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та підлягають визнанню їх недійсними. Щодо заявленої позивачем підстави, що на час укладення спірних договорів все нерухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, що підтверджується записом про обтяження № 7425713 (спеціальний розділ) зареєстрованим 10.01.2011р. (стор. № 16 Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2016 № 53203336.) слід вказати таке. Згідно із ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. При цьому згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Отже судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що майнові паї, передані по спірних договорах, не відносяться до нерухомого майна. Натомість майнові паї надають їх власнику лише право на отримання майна або його вартості при розподілі, тобто це лише майнові права, а не саме майно. Тому спірні договори купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014р. НОМЕР_3, від 21.07.2014р., від 1.08.2014р., від 24.10.2014р. і відповідні права не потребували державної реєстрації і не були зареєстровані, аналогічно і обтяження на них не могли бути внесені в Реєстр речових прав на нерухоме майно, оскільки не є нерухомим майном. Відповідно арешт всього нерухомого майна ТОВ "Октант-центр" не може свідчити про арешт іншого майна, зокрема, майнових паїв. Щодо заявленої позивачем підстави, що на час укладення спірних договорів все рухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, що підтверджується записом № 11 зареєстрованим 10.01.2011 за № 10699017 (стор. № 20 Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 16.02.2016р. № 48967014) судова колегія зазначає наступне. Згідно з ст.5 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення. Залежно від змісту обтяження предмет обтяження повинен належати боржнику або обтяжувачу на праві власності чи на праві господарського відання. Однак, належне заявнику в свій час право на майнові паї не було об'єктом права власності, оскільки об'єктом права власності можуть бути тільки матеріальні речі. Відповідно майнові паї не належали заявнику на праві власності, що є визначальним для предмету обтяження. Згідно з постановою ДВС про арешт майна від 10.01.2011 було арештоване рухоме та нерухоме майно заявника на суму 2663128 грн. Зазначена постанова є основним документом, а не дані реєстру про вчинення реєстраційних записів. Згідно матеріалів виконавчого провадження, на момент винесення постанови про арешт майна (10.01.2011 року) загальна вартість майна ТОВ "Октант-центр" становила понад 9 мільйонів грн., що більше ніж втричі перевищувало суму арештованого майна. При цьому акти опису конкретного майна взагалі відсутні. Відповідно в межах цієї суми може бути арешт нерухомого і рухомого майна, такий арешт міг поширюватися лише на майно, вартість якого відповідає сумі стягнення. Крім того, відповідно до п.8 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004р. № 830, в редакції чинній станом на момент прийняття постанови, у разі обтяження рухомого майна до Реєстру вносяться, серед іншого, для обтяження, яке виникає на підставі рішення суду про стягнення коштів, та обтяження, відповідно до якого накладається арешт на рухоме майно для забезпечення цивільного позову, зазначається розмір вимоги обтяжувача; опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації. Натомість витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №29944485 від 10.01.2011р., не містить відомостей про суму обтяження та опису майна, необхідного для його ідентифікації, майнові паї ДВС не описувались і не оцінювались. Згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень, постанова про арешт майна повинна містити обов'язково опис всього майна на яке необхідно накласти арешт. Та частина матеріалів виконавчого провадження, що були надані для ознайомлення, містить багато описів різного майна боржника, але не містить жодного документу, який би підтверджував опис майнових паїв, належних боржнику - ТОВ "Октант-Центр". За наведеного судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що арешт було накладено лише на певну суму, а тому він міг поширюватись лише на майно, вартість якого відповідає сумі арешту. Крім того, Державний реєстр обтяжень рухомого майна не містив опису рухомого майна, що обтяжено, достатнього для його ідентифікації. Щодо заявленої позивачем підстави, що майнові паї у складі майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, які являють собою відповідну частку у комплексі нерухомого (будівлі та споруди) та рухомому (транспортні засоби, сільськогосподарська техніка, обладнання тощо) майна, є основними засобами, заборона відчуження яких існує відповідно до ухвали господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 у даній справі. Як убачається із ухвали господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 у даній справі, крім іншого, заборонено боржнику відчужувати основні засоби та предмети застави ТОВ "Октант-центр". Відповідно до п. 4 П(С)БО 7 "Основні засоби" основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)". Разом з тим, згідно із пп. 14.1.138 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 грн, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 грн і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких із дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). У листі Міністерства аграрної політики України 04.12.2003 N 37-27-12/14024 "Методичні рекомендації про бухгалтерський облік розрахунків з власниками земельних та майнових паїв сільськогосподарських підприємств" (п.19 Рекомендацій) вказано, що оприбуткування придбаних майнових паїв або часток у майні співвласників без виділення майна в натурі здійснюється на підставі належно оформлених договорів за ціною придбання. Зазначена операція відображається по дебету рахунку 12 "Нематеріальні активи" і кредиту рахунку 55 "Інші довгострокові зобов'язання" (якщо термін розрахунку підприємства за придбані активи за договором перевищує 1 рік або операційний цикл) або кредиту рахунку 685 "Розрахунки з іншими дебіторами" (якщо термін розрахунку підприємства за придбані активи за договором менше ніж 1 рік або операційний цикл). Згідно з Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затв. наказом Міністерства фінансів України 18.10.99 N 242 із змінами і доповненнями, нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований. Враховуючи наведене, судова колегія вважає правильним висновок місцевого господарського суду, що майнові права, передані по спірним договорам, не були предметом застави і ці майнові права не відносяться до основних фондів, а є нематеріальним активом. Отже, беручи до уваги зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що у задоволенні заяви в.о. директора ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький - розпорядника майна арбітражного керуючого Сибаля А.М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014р. НОМЕР_3, укладеного між ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький та гр. ОСОБА_3 смт. Ярмолинці Хмельницької обл. ; про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 21.07.2014р., укладеного між ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький та гр. ОСОБА_3 смт. Ярмолинці Хмельницької обл.; про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 01.08.2014р., укладеного між ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький та гр. ОСОБА_3 смт. Ярмолинці Хмельницької обл.; про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового паю від 24.10.2014р., укладеного між ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький та гр. ОСОБА_3 смт. Ярмолинці Хмельницької обл.) в межах справи № 924/159/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр" (м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код 30145299) слід відмовити. Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи. А тому, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Хмельницької області від 31.10.2018р. у даній справі прийнята з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування. Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд - ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу ТОВ "Октант-Центр" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 31.10.18р. в межах справи №924/159/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр" залишити без задоволення. 2. Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 31.10.18р. в межах справи №924/159/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр" залишити без змін. 3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України. 4. Матеріали справи №924/159/14 повернути до господарського суду Хмельницької області. Повний текст постанови складений "18" січня 2019 р. Головуючий суддя Миханюк М.В. Суддя Коломис В.В. Суддя Огороднік К.М.