Справа № 910/6968/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" травня 2019 р. Справа№ 910/6968/16 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Доманської М.Л. суддів: Верховця А.А. Остапенка О.М. за участю секретаря судового засідання Чміль Я.Є. та представників учасників провадження у даній справі: від апелянта: Шиманський О.Л. (договір від 01.04.2019 № 5); від ДП «Укрветсанзавод»: Гребенченко О.А. (ордер серії КВ №312977 від 09.01.2019); розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.01.2019 за заявою Державного підприємства "Укрветсанзавод" про поворот виконання рішення в межах справи № 910/6968/16 за заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства "Укрветсанзавод" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" до Державного підприємства "Укрветсанзавод" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі № 910/6968/16 задоволено повністю заяву Державного підприємства "Укрветсанзавод" про поворот виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 в межах справи № 910/6968/16; поворот виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 в межах справи № 910/6968/16 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства "Укрветсанзавод" 298 903 грн. 85 коп. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі № 910/6968/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Державного підприємства "Укрветсанзавод" про поворот виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 в межах справи № 910/6968/16. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі № 910/6968/16; встановлено сторонам строк задля надання відзиву на апеляційну скаргу та призначено розгляд апеляційної скарги на 15.05.2019. 24.04.2019 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника Державного підприємства "Укрветсанзавод" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити ухвалу господарського суду м. Києва від 14.01.2019 у справі № 910/6968/16 без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. У судовому засіданні 15.05.2019 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Представник боржника заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив суд залишити оскаржувану ухвалу без змін. Інші учасники судового процесу не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про день, час та місце розгляду апеляційної скарги. Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників провадження у справі, які не з`явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами. Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження. Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону. Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку. Згідно з ч. 2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діє з 19.01.2013. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Частиною 8 статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2016 у справі № 910/6968/16 заяву ПАТ НАК "Нафтогаз України" прийнято до розгляду, визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого Талана Л.Г. зобов`язано подати заяву про участь у справі. Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2016 у справі № 910/6968/16 за заявою ПАТ НАК "Нафтогаз України" порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Укрветсанзавод"; визнано грошові вимоги ПАТ НАК "Нафтогаз України" до ДП "Укрветсанзавод" в розмірі 4 478 872,95 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ДП "Укрветсанзавод"; розпорядником майна ДП "Укрветсанзавод" призначено арбітражного керуючого Талана Леоніда Григоровича. До Господарського суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі №910/6968/16 заяву ОСОБА_1 задоволено частково; визнано звільнення з роботи ОСОБА_1 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України незаконним та поновлено на роботі у Державному підприємстві "Укрветсанзавод" на посаді першого заступника генерального директора; стягнуто з Державного підприємства "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 компенсацію, у зв`язку з порушенням термінів виплати зарплати, в розмірі 42,12 грн.; стягнуто з Державного підприємства "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки з 20.11.2015 по день фактичного розрахунку 16.12.2015, який становить 12 620,37 грн.; стягнуто з Державного підприємства "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 20.11.2015 до 06.09.2017, яка становить 286 283,13 грн.; зобов`язано Державне підприємство "Укрветсанзавод" повернути оригінал трудової книжки ОСОБА_1 ; у задоволенні решти вимог відмовлено; вирішено інші процесуальні питання. 09.10.2017 на виконання ухвали господарського суду міста Києва від 09.10.2017 видано відповідні накази. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2018, яка залишена без змін Постановою Верховного суду від 04.09.2018, вказану ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. До господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Укрветсанзавод" надійшла заява про поворот виконання рішення суду. Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції, задовольнив заяву Державного підприємства "Укрветсанзавод" про поворот виконання ухвали господарського суду міста Києва від 09.10.2017 в межах справи № 910/6968/16. З даним судовим рішенням апелянт не погодився. Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції винесена з повним дослідженням матеріалів справи та є такою, що відповідає вимогам законодавства з наступних підстав. Заява мотивована тим, що Державне підприємство "Укрветсанзавод" повністю виконало ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 щодо виплати коштів на користь ОСОБА_1 в розмірі 12 620,37 грн. та 286 283,13 грн., що підтверджується постановами Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва про закриття виконавчого провадження від 26.12.2017 та 02.05.2018, платіжним дорученням боржника №54983633/19 від 05.12.2017 на суму 315 151,44 грн. За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 333 ГПК України встановлено, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Відповідно до ч.ч. 5, 6, 7, 9, 10 ст. 333 ГПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду. Як вже зазначалося вище, ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі №910/6968/16 заяву ОСОБА_1 задоволено частково; визнано звільнення з роботи ОСОБА_1 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України незаконним та поновлено на роботі у Державному підприємстві "Укрветсанзавод" на посаді першого заступника генерального директора; стягнуто з Державного підприємства "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 компенсацію, у зв`язку з порушенням термінів виплати зарплати, в розмірі 42,12 грн.; стягнуто з Державного підприємства "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки з 20.11.2015 по день фактичного розрахунку 16.12.2015, який становить 12 620,37 грн.; стягнуто з Державного підприємства "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 20.11.2015 до 06.09.2017, яка становить 286 283,13 грн.; зобов`язано Державне підприємство "Укрветсанзавод" повернути оригінал трудової книжки ОСОБА_1 ; у задоволенні решти вимог відмовлено; вирішено інші процесуальні питання. 09.10.2017 на виконання вказаної ухвали господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ. Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про поворот виконання рішення, Державне підприємство "Укрветсанзавод" вказує, що ним було виконано вказану ухвалу суду, що підтверджується платіжним дорученням №54983633/19 від 05.12.2017 на загальну суму 315 151,44 грн. та постановами Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва про закінчення виконавчого провадження від 26.12.2017 та 02.05.2018 ВП№54983555. При цьому, із вказаних постанов державного виконавця вбачається, що на користь стягувача платіжним дорученням була перерахована заборгованість за виконавчим документом у загальному розмірі 298 903,85 грн. Як вже зазначалось, постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 04.09.2018, ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні вищевказаних позовних вимог. Наказ про поворот виконання рішення видається в разі скасування (зміни у певній частині) рішення, на підставі якого було видано первісний наказ, за результатами перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку або за нововиявленими обставинами. У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2011 справі № 13-рп/2011 (справа № 1-25/2011) зазначено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна і виконання дій) відпала. Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, яким зазначено, що перераховані відповідачем у даному спорі грошові кошти у загальному розмірі 298 903,85 грн. підлягають поверненню заявнику. Посилання ОСОБА_1 на ст. 239 Кодексу законів про працю України відхиляються судом. Так, заявник посилається на те, що у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах, оскільки таких обставин не було встановлено, то підстав для повороту виконання рішення, на думку апелянта, відсутні, а стягнений розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу та у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати, є ні що іншим, як заробітною платою, а тому, на думку апелянта, такі види доходів відносяться до поняття заробітної плати. За змістом статті 2 Закону України "Про оплату праці", якою визначено структуру заробітної плати, вбачаються її три складові - "основна заробітна плата", до якої законодавцем віднесено винагороду за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці; "додаткова заробітна плата", що включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, а також премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; "інші заохочувальні та компенсаційні виплати", до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Наказом Державного комітету статистики України №5 від 13.01.2004 затверджено Інструкцію зі статистики заробітної плати, якою визначено структуру фонду оплати праці, показники якого застосовуються для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників, а саме - фонд основної заробітної плати, фонд додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (пункт 1. 3. Інструкції). Пунктом 2.2. Інструкції передбачено складові фонду додаткової заробітної плати, зокрема, премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування (підпункт 2.2.2. пункту 2.2. Інструкції); за змістом пункту 2.3. Інструкції визначено виплати, що вважаються "іншими заохочувальними та компенсаційними виплатами", зокрема, винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер - премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними системами преміювання, виплачені відповідно до рішення уряду, одноразові заохочення, не пов`язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам`ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі) (підпункт 2.3.2. пункту 2.3. Інструкції). Законодавцем розмежовано порушення права працівника на оплату праці та порушення його інших трудових прав (незаконне звільнення чи переведення на іншу (нижчеоплачувану) роботу, незаконне накладення дисциплінарного стягнення тощо) при визначенні часових меж реалізації працівником права на звернення до суду за захистом його порушених прав. Виходячи з приписів статей 116, 117 КЗпП України, стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу. Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою в розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто не входить до структури заробітної плати. Така правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16. Крім того, заявлені ОСОБА_1 вимоги, які були задоволені ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі №910/6968/16, стосувалися не заробітної плати, а компенсації за порушення його права при звільнені з роботи, тобто є іншим доходом, нарахованим на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, який не пов`язаний з відносинами трудового найму та заробітною платою, що підтверджується листом Державної фіскальної служби (а.с. 93, т. 1). У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Укрветсанзавод", зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 07.02.2018 у даній справі. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, судовою колегією не встановлено. На підставі викладеного, ст.ст. 255, 269, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі № 910/6968/16 - без змін. 2. Матеріали справи № 910/6968/16 повернути до господарського суду міста Києва. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Північного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України. Повний текст постанови підписаний 20.05.2019. Головуючий суддя М.Л. Доманська Судді А.А. Верховець О.М. Остапенко