Справа № 920/433/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] УХВАЛА про залишення апеляційної скарги без руху "15" липня 2019 р. Справа№ 920/433/18 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Остапенка О.М. суддів: Отрюха Б.В. Грека Б.М. розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства „Укрсоцбанк" на постанову господарського суду Сумської області від 25.06.2018 року у справі № 920/433/18 (суддя Спиридонова Н.О.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-2010" про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ: Постановою господарського суду Сумської області від 25.06.2018 року у справі №920/433/18, серед іншого, визнано ТОВ „Гарант-2010" банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Удовенка Р.П. Не погоджуючись із зазначеною постановою місцевого господарського суду, АТ „Укрсоцбанк" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову господарського суду Сумської області від 25.06.2018 року у даній справі в частині призначення ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Удовенка Р.П. та прийняти нове рішення, яким застосувати автоматизовану систему для призначення ліквідатора ТОВ „Гарант-2010" з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Грек Б.М., Отрюх Б.В. Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що вона має бути залишена без руху з огляду на наступне. Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 116 ГПК України). Оскаржувана постанова не містить дати підписання повного її тексту, відтак останнім днем подання апеляційної скарги на постанову господарського суду Сумської області від 25.06.2018 року є 16.07.2018 року (15.07.2018 року - вихідний день). Проте, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказану постанову місцевого господарського суду лише 21.06.2019 року, що підтверджується відтиском штемпеля поштового зв`язку на конверті, тобто з пропуском двадцятиденного процесуального строку на апеляційне оскарження майже на рік. Одночасно апелянт просив поновити строк для подання апеляційної скарги. Розглянувши клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що викладені в ньому причини не є поважними з огляду на наступне. Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними. Відповідну заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту положень ст.ст. 119 та 256 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом з своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, наведені норми пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 року у справі № Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії»). Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані". Так, звертаючись до суду з клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження постанови місцевого господарського суду, скаржник вказує на те, що станом на 25.06.2018 року банк не був стороною у даній справі про банкрутство, тому не отримував копії оскаржуваної ним постанови, як наслідок, не володів інформацією щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час її прийняття, а зі змістом постанови скаржник вперше ознайомився лише 10.06.2019 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. Вирішуючи питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційним судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у провадженні господарського суду Сумської області перебуває справа №920/433/18 про банкрутство ТОВ „Гарант-2010", провадження в якій порушено ухвалою суду від 19.06.2018 року за заявою боржника на підставі ст.95 Закону про банкрутство. Постановою господарського суду Сумської області від 25.06.2018 року ТОВ „Гарант-2010" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Удовенка Р.П.; вирішено інші процедурні питання у справі. Відповідне оголошення оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 25.06.2018 року за № 52328. У встановлений законом строк, 10.07.2018 року згідно відмітки на конверті, ПАТ „Укрсоцбанк" звернулось до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника у розмірі 17 999 063,15 грн., які виникли на підставі Генерального договору про здійснення кредитування № 750/7-010 від 28.01.2008 року, укладеного між ПАТ „Укрсоцбанк" та ВАТ „Гарант", правонаступником якого є ТОВ „Гарант-2010". В забезпечення зазначених вимог за кредитом між банком та боржником укладено Договір іпотеки від 28.01.2008 року, за умовами якого в іпотеку передано нежитлові приміщення (пилоцех) загальною площею 3025,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України „Про іпотеку", у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Сукупний аналіз положень Закону про банкрутство, а також положень частини другої статті 33 Закону України „Про іпотеку" дають підстави вважати, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство права забезпеченого кредитора можуть вважатися порушеними, оскільки після порушення провадження у справі про банкрутство пред`явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та в межах провадження у справі про банкрутство, тому забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження, а відтак, набувають і процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі №914/355/17 та від 17.04.2018 у справі № 904/6950/17). Таким чином з викладеного слідує, що ПАТ „Укрсоцбанк", вимоги якого забезпечені іпотекою майна боржника, набув статусу учасника провадження у справі №920/433/18 про банкрутство ТОВ „Гарант-2010" з моменту винесення відповідної ухвали від 19.06.2018 року, а про наявність оскаржуваної постанови господарського суду Сумської області від 25.06.2018 року, якою в тому числі призначено ліквідатором Удовенка Р.П., скаржнику стало відомо принаймні 10.07.2018 року. Крім того, як встановлено судом, представник апелянта ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи, в тому числі і з оскаржуваною банком постановою, ще 22.08.2018 року, що підтверджується відповідною відміткою на клопотанні від 20.08.2018 року про ознайомлення з матеріалами справи (т. 3, арк. с. 36). За вказаних вище обставин, судова колегія дійшла висновку, що останній був обізнаний про прийняття 25.06.2018 року судом першої інстанції оскаржуваної постанови ще принаймні 10.07.2018 року, подавши заяву з кредиторськими вимогами, а про зміст постанови, а саме про порушення норм матеріального та процесуального права при її прийнятті представник скаржника дізнався 22.08.2018 року під час ознайомлення з матеріалами справи. Разом з тим, будучі обізнаним про прийняття постанови принаймні 10.07.2018 року та, зокрема, з її змістом 22.08.2018 року, з апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції від 25.06.2018 року банк звернувся лише 21.06.2019 року, тобто майже через рік після її прийняття, не навівши при цьому жодних поважних та об`єктивних причин, жодних непереборних обставин, які б унеможливили вчинення ним процесуальних дій упродовж цього терміну. Таким чином, колегія суддів вважає, що несвоєчасне оскарження судового рішення місцевого господарського суду зумовлене, з огляду на доводи, наведені скаржником, не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру. Враховуючи викладене, скаржник, оскаржуючи постанову суду від 25.06.2018 року лише 21.06.2019 року та заявляючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, навів причини пропуску, які визнані судом неповажними. Згідно з п. 3 ст. 260 ГПК України в чинній редакції апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. За таких обставин, апеляційна скарга АТ „Укрсоцбанк" на постанову Господарського суду Сумської області від 25.06.2018 року у справі № 920/433/18 підлягає залишенню без руху у зв`язку визнанням причин пропуску строку на подання апеляційної скарги неповажними, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 234, 256, 260 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд - УХВАЛИВ: 1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Укрсоцбанк" на постанову господарського суду Сумської області від 25.06.2018 року у справі № 920/433/18 залишити без руху. 2. Надати Акціонерному товариству „Укрсоцбанк" строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. 3. Попередити скаржника про передбачені ч. 4 ст. 260 ГПК України наслідки невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пунктом 2 її резолютивної частини строк. 4. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі. Головуючий суддя О.М. Остапенко Судді Б.В. Отрюх Б.М. Грек