Справа № 910/19276/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" листопада 2019 р. Справа№ 910/19276/16 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Верховця А.А. суддів: Остапенка О.М. Доманської М.Л. За участю секретаря судового засідання Берегової Н.М. та представників сторін: від ТОВ "Файненс Компані": Луцький М.І. - ордер про надання правової допомоги серії КС №605902 від 21.05.19; від ТОВ "Централізована енергопостачальна компанія": Дубовський П.В. - довіреність №1/04 від 01.04.19; Краснокутська Н.М. - довіреність №б/н від 03.04.19; ліквідатор Мензаренко Ю.М.: свідоцтво №1095 від 23.09.13 від ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі": Гаєва Ю.В. довіреність №19060507 від 05.06.19; від АТ "Перший Український Міжнародний Банк": Мельник Б.О. довіреність № 122 від 22.01.19. розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" в особі ліквідатора Мензаренка Ю.М. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 у справі №910/19276/16 (суддя Чеберяк П.П.) за заявою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" про заміну кредитора у справі; замінено кредитора Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 10, нежитлове приміщення 60, літера "А"; ідентифікаційний код 41090620). Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" в особі ліквідатора Мензаренка Ю.М. звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 07.06.2019, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Файненс Компані" про заміну правонаступника у справі №910/19276/16. В обґрунтування доводів викладених в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Мотивуючи вимоги викладені в апеляційній скарзі апелянт зауважує на тому, що при проведенні електронного аукціону щодо продажу права вимоги за кредитним договором №3.3ДС/35/2010-КЛТ від 30.07.2010 було порушено норми законодавства, зокрема, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (ч. 3 ст. 38) та Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються. А відтак, за твердженнями скаржника, договір про відступлення права вимоги №1351/К від 22.04.2019 є нікчемним в силу закону. Скаржник стверджує, що оскільки право вимоги за іпотечним договором №25ДС/35/І01/2010-КЛТ від 30.07.2010 не входило до складу лоту №F202GL41050 і не було об`єктом проведеного електронного аукціону, ПАТ "Дельта Банк" безоплатно відчужив на користь ТОВ "Файненс Компані" таке майнове право. Крім того ТОВ "Централізована енергопостачальна компанія" наголошує, що оскільки ТОВ "Файненс Компані" до заяви про заміну кредиторів не додано доказів на підтвердження статусу фінансової установи, договір про відступлення права вимоги є недійсним відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України. Разом з цим, апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують оплату права вимоги за договором №1351/К від 22.04.2019. Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу-суду) від 25.06.2019 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" у справі №910/19276/16 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Верховця А.А., суддів: Пантелієнка В.О., Доманської М.Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" в особі ліквідатора Мензаренка Ю.М. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 у справі №910/19276/16, справу призначено до розгляду на 20.08.2019. 06.08.2019 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останнє просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу залишити без змін. Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, ТОВ "Файненс Компані" зазначає, що договір відступлення права вимоги №1351/К від 22.04.2019 є чинним, в установленому законом порядку не скасований, а зобов`язання ТОВ "Централізована енергопостачальна компанія" за іпотечним договором №25ДС/35/І01/2010-КЛТ від 30.07.2010 є нерозривно пов`язаними з кредитними зобов`язаннями ТОВ «ТК «Урожай». Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2019, здійсненого у зв`язку із перебуванням суддів Доманської М.Л. та Пантелієнка В.О., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустках, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" в особі ліквідатора Мензаренка Ю.М. у справі №910/19276/16 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Верховця А.А., суддів Остапенка О.М., Дикунської С.Я. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" в особі ліквідатора Мензаренка Ю.М. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 у справі №910/19276/16 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів. В судовому засіданні 20.08.2019 оголошено перерву у розгляді справи до 10.09.2019. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 задоволено заяву Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" про заміну кредиторів у справі; замінено кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" його правонаступником - Акціонерним товариством "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК"; замінено кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна резервна компанія" його правонаступником - Акціонерним товариством "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК"; замінено кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАН-БРОК" - його правонаступником - Акціонерним товариством "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК". Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 09.09.2019, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" в особі ліквідатора Мензаренка Ю.М. у справі №910/19276/16 передана раніше визначеному автоматизованою системою складу суду: Верховець А.А. (головуючий суддя), Остапенко О.М., Доманська М.Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" в особі ліквідатора Мензаренка Ю.М. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 у справі №910/19276/16 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів, розгляд справи призначено на 30.09.2019. 10.09.2019 до суду апеляційної інстанції від Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» надійшло клопотання про витребування доказів, згідно якого Товариство просить суд витребувати у Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" протокол малого комітету з управління активами ПАТ "Дельта Банк" про затвердження позиції щодо лоту №F202GL1050; витребувати у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №294 від 11.02.2019 та внутрішній паспорт активу ПАТ "Дельта Банк", а саме права вимоги за кредитним договором №3.3ДС/35/2010-КЛТ від 30.07.2010. 30.09.2019 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" надійшло клопотання про долучення доказів до відзиву на апеляційну скаргу, до якого додано платіжне доручення №37 від 19.04.2019 на суму 9 496 143,43 грн, платіжне доручення №38 від 19.04.2019 на суму 41 503 856,57 грн та інформаційний лист уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Авант-Банк» щодо надходження на рахунок ПАТ «Авант-Банк» грошових коштів у сумі 41 503 856,57 грн, які сплачені переможцем аукціону ТОВ "Файненс Компані". Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 відкладено розгляд справи №910/19276/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" в особі ліквідатора Мензаренка Ю.М. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 на 22.10.2019. 11.10.2019 до суду апеляційної інстанції від ТОВ "Файненс Компані" надійшли додаткові пояснення на клопотання ПАТ «ПУМБ» про витребування доказів, згідно яких Товариство просить суд відмовити в задоволенні клопотання ПАТ «ПУМБ» про витребування доказів, відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу залишити без змін. 22.10.2019 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" надійшло клопотання про долучення доказів, а саме відповідь ПАТ "Дельта Банк" №4697 від 22.10.2019 на адвокатський запит адвокату Луцькому М.І. Згідно зазначеної відповіді на адвокатський запит, ПАТ "Дельта Банк" повідомило, що матеріалами кредитної справи підтверджується, що зазначений іпотечний договір забезпечує виконання Кредитного договору №3.3ДС/35/2010-КЛТ від 30.07.2010 з ТОВ «ТК «Урожай», право вимоги за яким у повному обсязі було предметом відкритих торгів та, в результаті, відступлене у повному обсязі на користь ТОВ "Файненс Компані" за договором про відступлення права вимоги №1351К від 22.04.2019, як і майнові права за іпотечним договором №25ДС/35 І01/2010-КЛТ від 30.07.2010 між ПАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ "Централізована енергопостачальна компанія". Зазначені відомості про забезпечення Кредитного договору №3.3ДС/35/2010-КЛТ від 30.07.2010 перебували у вільному доступі для учасників торгів, які мали можливість ознайомитися з матеріалами кредитної справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 відкладено розгляд справи №910/19276/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" в особі ліквідатора Мензаренка Ю.М. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 на 05.11.2019. 05.11.2019 до суду апеляційної інстанції від ТОВ "Централізована енергопостачальна компанія" надійшли письмові пояснення по справі. В судовому засіданні 05.11.2019 колегія суддів розглянувши клопотання ПАТ «ПУМБ» про витребування доказів, заслухавши думку представників сторін, дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки обставини, які може підтвердити протокол малого комітету з управління активами ПАТ "Дельта Банк" про затвердження позиції щодо лоту №F202GL1050, рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №294 від 11.02.2019 та внутрішній паспорт активу ПАТ "Дельта Банк" не входять до предмету доказування у даній справі. Крім того, судова колегія наголосила, що сторонами не ставиться під сумнів правомірність результатів відкритих торгів (аукціону) від 20.03.2019. В судовому засіданні 05.11.2019 оголошено перерву у розгляді справи на 07.11.2019. 06.11.2019 до суду апеляційної інстанції від ТОВ "Централізована енергопостачальна компанія" надійшли письмові пояснення по справі. В судовому засіданні 07.11.2019 представники скаржника, ліквідатор, представник ПАТ «ПУМБ» та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" підтримали вимоги апеляційної скарги, просили суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Файненс Компані" про заміну правонаступника у справі №910/19276/16. Представник ТОВ "Файненс Компані" заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив суд залишити оскаржувану ухвалу без змін, як таку, що постановлена при повному дослідженні всіх обставин справи. В судовому засіданні 07.11.2019, згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу (далі за текстом - ГПК) України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши думку представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд вважає, що вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" в особі ліквідатора Мензаренка Ю.М. не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія". Ухвалою попереднього засідання від 29.05.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" на загальну суму 101 482 291 грн. 30 коп. У визнанні кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія", які забезпечені заставою майна боржника на суму 322 905 267 грн. 88 коп. відмовлено. Кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до боржника в розмірі 322 902 511,88 грн. обґрунтовувались кредитним договором №3.3ДС/35/2010-КЛТ від 30.07.2010, що укладений між ПАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Торгівельна компанія «Урожай» (позичальник). В забезпечення виконання умов кредитного договору №3.3ДС/35/2010-КЛТ від 30.07.2010, між ПАТ «Кредитпромбанк» (іпотекодержатель) та ТОВ "Централізована енергопостачальна компанія" (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір №25ДС/35/І01/2010-КЛТ від 30.07.2010. За умовами іпотечного договору боржник передав в іпотеку банку нерухоме майно - будівлі та споруди загальною площею 112 853,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 5. 26.06.2013 між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором №3.3ДС/35/2010-КЛТ, за умовами якого до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" перейшло право вимоги, в тому числі і за кредитним договором №3.3ДС/35/2010-КЛТ від 30.07.2010 та іпотечним договором №25ДС/35/І01/2010-КЛТ від 30.07.2010. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 22.05.2018, задоволено апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", скасовано ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у справі №910/19276/16 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія", та прийнято в цій частині нове рішення, яким визнано кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" на загальну суму 322 905 267 грн. 88 коп., в тому числі: в сумі 322 902 511 грн. 88 коп., які забезпечені заставою майна боржника, та в сумі 2 756 грн. 00 коп. - вимоги першої черги; затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" на загальну суму 424 387 559,18 грн. Постановою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Мензаренка Юрія Миколайовича. 13.05.2019 до місцевого господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" про заміну кредитора правонаступником. Дана заява мотивована тим, що 22.04.2019 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" (Новий кредитор) було укладено Договір №1351/К про відступлення права вимоги. Місцевий господарський суд, розглянувши вищевказану заяву ТОВ "Файненс Компані", з`ясувавши фактичні обставини справи на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду даної справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ТОВ "Файненс Компані" та здійснення заміни кредитора ПАТ "Дельта Банк" його правонаступником - ТОВ "Файненс Компані". Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 19.01.2013) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України (далі - Закон). Статтею 1 Закону передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника. Відповідно до ст. 21 Закону, у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншої особи, яка бере участь у справі, здійснює заміну такої сторони на будь-якій стадії провадження у справі її правонаступником. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Положеннями статті 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. Так, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Пунктом 51 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 роз`яснено, що підстави заміни кредитора у зобов`язанні, в тому числі й грошовому, встановлено статтею 512 ЦК України. Законом не передбачено заборони на перехід прав кредиторів за грошовими зобов`язаннями до іншої особи у провадженні у справі про банкрутство. Тому арбітражні керуючі мають вносити до реєстру відомості про заміну кредиторів за грошовими зобов`язаннями у разі переходу їх права вимоги відповідно до правил ЦК України, а господарські суди - зобов`язувати арбітражних керуючих вносити відповідні зміни до реєстру в разі оскарження необґрунтованої відмови арбітражних керуючих у внесенні відомостей про заміну кредитора. Особа, до якої перейшли права кредитора під час провадження у справі про банкрутство, отримує статус учасника провадження відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на права та обов`язки боржника і не потребує його згоди, якщо така згода не передбачена договором або законом. Відповідно до ст. 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобовязанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обовязкові для нього так само, як вони були обовязкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу. Колегія суддів зазначає, що процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником). У зв`язку з чим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. При цьому, згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України обов`язок доведення факту правонаступництва (у спірних відносинах - переходу відповідного права вимоги) покладається на зацікавлену сторону (у даному випадку - нового кредитора). Таким чином, процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником), тому у кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, які мали місце. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.04.2019 між ПАТ "Дельта Банк" (Банк) (від імені якого діяв Сорокін М.В., представник на підставі довіреності виданої Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадировим В.В.) та ТОВ "Файненс Компані" (Новий кредитор) укладено Договір №1351/К про відступлення права вимоги. Згідно п. 1 Договору Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору. Права вимоги означає всі права вимоги Банку в якості кредитора до боржників (як позичальників, так і майнових/фінансових поручителів) за кредитними договорами, а також всі права вимоги банку до осіб, які надали забезпечення (згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору) за всіма договорами забезпечення, включаючи будь-які з прав та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні банку щодо виконання позичальниками та особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов`язків за кредитними договорами та договорами забезпечення згідно реєстру у додатку №1 до цього договору. Відповідно до п. 2 Договору, новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсізі коштів, відповідно до п. 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржником зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій у розмірах, визначених у додатку №1 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, тощо. Банк та новий кредитор зобов`язані повідомити боржників про відступлення права вимоги за основними договорами протягом п`яти календарних днів з моменту набрання чинності цим договором у порядку, передбаченому чинним законодавством або відповідним основним договором при цьому, продавець здійснює повідомлення боржників шляхом розміщення відповідного інформаційного повідомлення на офіційному сайті АТ «Дельта Банк» (п. 3 Договору). Сторони домовились, що за відступлення права вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору, новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 9 496 143,43 грн, надалі за текстом - Ціна відступлення. До моменту укладення цього договору новий кредитор сплатив банку повну ціну продажу за його активи у лоті у розмірі 9 496 143,43 грн, в яку включена (входить) ціна відступлення, на підставі протоколу складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор (п. 4 Договору). Відповідно до п. 5 Договору, новий кредитор підтверджує, що в момент укладення цього договору отримав від банку усі наявні в банку документи, що підтверджують право вимоги до боржника. Згідно п. 14 Договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення. Будь-які зміни та доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх сторонамиі скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення. Пунктом 2 Додатку №1 до Договору №1351/К про відступлення права вимоги від 22.04.2019 передбачене відступлення Банком на користь Нового кредитора права вимоги за Кредитним договором №3.3ДС/35/2010-KЛT від 30.07.2010 (укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Торгівельна компанія «Урожай») з усіма додатками, додатковими договорами/угодами, договорами про внесення змін та доповнень до вказаного договору тощо, що є його невід`ємними частинами, а також майнові права за Іпотечним договором №25/ДС/З5/І01/2010-КЛТ від 30.07.2010 (укладеним між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія") з додатковим договором та договором про внесення змін та доповнень, посвідчений Трубніковою І.О., приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу за реєстровим №2206, в іпотеку за яким було передано нерухомість, а саме: комплекс нежитлових будівель та споруд м`ясокомбінату загальною площею 112 853,4 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5. Статтею 517 ЦК України передбачено, що укладаючи правочин про заміну кредитора у зобов`язанні первісний кредитор у зобов`язанні, повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №44/246-б. Так, на виконання вимог п. 5 Договору сторонами складено та підписано акт приймання-передачі оригіналів кредитних договорів, договорів застави (іпотеки), поруки, тощо за кредитами, права вимоги за якими придбані згідно протоколу торгів №UA-EA-2019-03-11-000010-b від 26.03.2019 (перелік документів, переданих новому кредитору з боку банку (первісного кредитора), відповідно до договору №1351/К про відступлення права вимоги від 22.04.2019) (а.с. 21-28, т. 13). На виконання п. 3 Договору, первісний кредитор та новий кредитор повідомили, зокрема, ТОВ «Централізована енергопостачальна компанія» та ТОВ «Торгівельна компанія «Урожай» про укладення договору про відступлення права вимоги №1351/К від 22.04.2019 та про те, що право вимоги ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ «Торгівельна компанія «Урожай» за кредитним договором №3.3ДС/35/2010-KЛT від 30.07.2010, з усіма додатками та додатковими угодами до нього перейшло до ТОВ "Файненс Компані" (а.с. 46-49, т. 13). Платіжним дорученням №37 від 19.04.2019 (а.с. 112, т. 15) ТОВ "Файненс Компані" здійснено оплату у розмірі 9 496 143,43 грн за придбаний лот згідно протоколу №UA-EA-2019-03-11-000010-b від 26.03.2019. Таким чином, ТОВ "Файненс Компані" підтвердило оплатність укладеного договору №1351/К від 22.04.2019 та належне виконання його умов щодо здійснення розрахунків за договором. Проте, в апеляційній скарзі ТОВ «Централізована енергопостачальна компанія» зазначає, що договір уступки права вимоги №1351/К від 22.04.2019 є безоплатним, оскільки на електронному аукціоні 20.03.2019 було реалізовано активи ПАТ «Дельта Банк», у тому числі, права вимоги за кредитним договором №3.3ДС/35/2010-KЛT від 30.07.2010. При цьому, за твердженнями скаржника, до складу лоту №F202GL41050 не було включено права за іпотечним договором №25/ДС/З5/І01/2010-КЛТ від 30.07.2010, що свідчить про їх безоплатну передачу ТОВ "Файненс Компані". Суд апеляційної інстанції не погоджується з наведеними доводами скаржника, оскільки під час розгляду клопотання про здійснення заміни кредитора на його правонаступника (внаслідок правочину з відступлення права вимоги до боржника) межі правового дослідження господарським судом зводяться до необхідності надання правової оцінки цим вимогам до боржника на предмет їх підтвердженості належними доказами у справі, однак не оцінюються правовідносини та відповідні угоди, на підставі яких право вимоги первісного кредитора перейшло до правонаступника. Отже, не зважаючи на те, що договір уступки права-вимоги №1351/К від 22.04.2019 був укладений на підставі аукціону від 20.03.2019 де реалізовано активи ПАТ «Дельта Банк», у тому числі, права вимоги за кредитним договором №3.3ДС/35/2010-KЛT від 30.07.2010, порядок проведення зазначеного аукціону і дотримання вимог законодавства при його проведенні не є предметом дослідження при розгляді заяви ТОВ "Файненс Компані" про заміну кредитора. Разом з тим, слід наголосити, що кожна особа, яка вважає, що її законні інтереси порушуються проведеним 20.03.2019 (на замовлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк») аукціоном, може звернутися до суду з відповідною позовною заявою про визнання результатів аукціону недійсними. В договорі ж про відступлення права вимоги №1351/К від 22.04.2019 зазначено всі необхідні умови, перелічено які вимоги передаються, в тому числі вимоги за іпотечним договором №25/ДС/З5/І01/2010-КЛТ від 30.07.2010, зазначена ціна договору (яка сплачена новим кредитором). Відтак, спростовуються доводи скаржника про безоплатність договору відступлення права вимоги №1351/К від 22.04.2019. За таких обставин, колегія суддів зазначає про належне виконання учасниками договору приписів законодавства, що регулює перехід прав у зобов`язанні до іншої особи, зокрема, внаслідок передання первісним кредитором - ПАТ "Дельта Банк" своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) - ТОВ "Файненс Компані". Керуючись ч. 1 ст. 204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним та зважаючи, що договір про відступлення права вимоги №1351/К від 22.04.2019 не визнано недійсним у судовому порядку, доказів вирішення відповідного спору у судовому порядку апелянтом не надано, колегія суддів вважає спірний договір дійсним, а отже таким, що породжує певні юридичні наслідки. До того ж, колегія суддів критично сприймає доводи апеляційно скарги стосовно нікчемності договору про відступлення права вимоги №1351/К від 22.04.2019 у зв`язку з порушенням ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» при проведенні електронного аукціону щодо продажу права вимоги за кредитним договором №3.3ДС/35/2010-КЛТ від 30.07.2010, враховуючи наступне. Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон 4452-VI) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (ст. 1). За статтею 38 Закону 4452-VI Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Відповідно до ч. 3 ст. 38 цього Закону, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону 4452-VI. З наведеного слідує, що Закон 4452-VI є спеціальним законом, який регулює правовідносини щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. При цьому, частиною 1 статті 38 цього Закону встановлюється присічний термін протягом якого Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними - протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку. Як слідує з матеріалів справи та підтверджується відомостями, які містяться на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за посиланням http://www.fg.gov.ua/not-paying/temporary/118-delta, тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" запроваджено 02.03.2015. А отже, положення ч. 3 ст. 38 Закону 4452-VI щодо нікчемності правочинів можуть бути застосовані лише до тих правочинів, які укладені ПАТ "Дельта Банк" за рік до 02.03.2015. Таким чином, зважаючи на те, що продаж майна ПАТ "Дельта Банк" на аукціоні від 20.03.2019 здійснювався Фондом та за результатами проведеного аукціону було укладено договір про відступлення права вимоги №1351К від 22.04.2019, відсутні підстави для визнання угоди укладеної Фондом в процесі ліквідації Банку нікчемною на підставі ч. 3 ст. 38 Закону 4452-VI. Разом з тим, колегія суддів надаючи правову оцінку обставинам даної справи, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 38 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», викладені у постанові №826/1476/15 від 04.07.2018, зазначає, що якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки, то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Отже, лише за наявності рішення суду можна застосовувати до договору відступлення права вимоги №1351/К від 22.04.2019 наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею. Окрім того слід зауважити, що скаржник зазначаючи про нікчемність договору відступлення права вимоги №1351/К від 22.04.2019 стверджує, що на аукціоні від 20.03.2019 не продавались вимоги за іпотечним договором №25/ДС/З5/І01/2010-КЛТ від 30.07.2010, що укладений в забезпечення кредитного договору №3.3ДС/35/2010-KЛT від 30.07.2010. Відтак, спір фактично стосується наявності чи відсутності порушень законодавства при проведенні зазначеного аукціону, що не може бути предметом розгляду в даному судовому провадженні. За таких умов належним способом захисту у даному випадку є визнання недійсним результатів електронного аукціону від 20.03.2019. Водночас скаржник відповідну вимогу не пред`являв. Разом з тим, Північний апеляційний господарський суд критично сприймає доводи скаржника стосовно того, що укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Файненс Компані" договір відступлення права вимоги №1351/К від 22.04.2019 за своїм змістом та умовами фактично є договором факторингу, а відтак є недійсним відповідно до ст. 203 ЦК України, оскільки новим кредитором не надано доказів на підтвердження статусу фінансової установи, з огляду на таке. Так, виходячи з положень пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) є підставою для заміни кредитора у зобов`язанні. При цьому, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу, оскільки ст. 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. В свою чергу, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Таким чином, предметом договору факторингу може бути тільки грошова вимога. За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Водночас щодо суб`єктного складу таких правовідносин у частині третій статті 1079 ЦК України зазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг є фінансовою послугою. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 вказаного Закону). Разом з тим, законодавець визначив факторинг, як кредитну операцію, про що зазначено у ст. 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність". Виходячи із системного аналізу зазначених норм матеріального законодавства договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у нормі статті 1077 ЦК України визначений як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов`язання під фінансування. Однією із відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення право вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження за плату, тобто взамін права вимоги, клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов`язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними. Договір факторингу та купівлі-продажу права грошової вимоги мають відмінності і у строках дії таких договорів. Договір купівлі-продажу права грошової вимоги припиняє свою дію після того, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, а новий кредитор оплатив її вартість. Договір факторингу діє і після того як фактор оплатив клієнту вартість грошової вимоги, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту коли боржник (або клієнт, в разі якщо це передбачено договором факторингу) виплатить факторові кошти за первісним договором. Між договором про відступлення права вимоги та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є лише одна спільна риса - вони базуються на заміні кредитора у зобов`язанні (відступленні права вимоги). Виходячи з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов`язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.01.2018 у справі №910/7038/17). Таким чином, зі змісту договору про відступлення права вимоги №1351/к від 22.04.2019 вбачається, що його метою є заміна особи на активній стороні зобов`язання із збереженням всіх інших елементів зобов`язального правовідношення за плату, та не передбачає надання послуг з фінансування під відступлення права грошової вимоги. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що договір №1351/к від 22.04.2019 є оплатним договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, оскільки за укладеним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а також спірний договір №1351/к від 22.04.2019 не є договором про надання фінансової послуги в розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". З урахуванням наведених приписів, а також встановлених по справі обставин, враховуючи, що грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" в розмірі 322 905 267,88 грн. включені до реєстру вимог кредиторів, правомірність переходу прав кредитора у зобов`язанні ПАТ "Дельта Банк" до іншої особи - ТОВ "Файненс Компані" (згідно договору про відступлення права вимоги №1351/к від 22.04.2019) підтверджується матеріалами справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ "Файненс Компані" про заміну кредитора - ПАТ "Дельта Банк" його правонаступником - ТОВ "Файненс Компані" в межах визнаних судом кредиторських вимог, а саме в сумі 322 905 267,88 грн. Враховуючи викладене в постанові, колегія суддів, діючи в межах повноважень, наданих суду апеляційної інстанції у відповідності з приписами статті 269 ГПК України, приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для її скасування не вбачається. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" в особі ліквідатора Мензаренка Ю.М. задоволенню не підлягає. В зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" в особі ліквідатора Мензаренка Ю.М. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 у справі №910/19276/16 залишити без задоволення. 2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 у справі №910/19276/16 залишити без змін. 3. Матеріали справи №910/19276/16 повернути до Господарському суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Cторони мають право оскаржити постанову до Верховного суду в порядку, передбаченому ст.ст. 286-291 ГПК України. Повний текст постанови складено 12.11.2019. Головуючий суддя А.А. Верховець Судді О.М. Остапенко М.Л. Доманська