Справа № 910/6968/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" листопада 2019 р. Справа№ 910/6968/16 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Верховця А.А. суддів: Остапенка О.М. Сотнікова С.В. за участю секретаря судового засідання Берегової Н.М. від ДП "Укрветсанзавод" Гребенченко О.А., ордер про надання правової допомоги серія КВ№ 312977 від 09.01.19 ОСОБА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві від 24.07.04 розглядаючи матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Укрветсанзавод" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/6968/16 (суддя: Яковенко А.В.) за заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства "Укрветсанзавод" про стягнення заробітної плати за заявою Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Укрветсанзавод" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 85625,68 грн. Стягнено з Державного підприємства "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їхньою виплатою в сумі 7215,48 грн. У задоволенні решти вимог позивача - відмовлено. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Державне підприємство "Укрветсанзавод" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/6968/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 (у складі: Доманська М.Л. (головуючий суддя), Мартюк А.І., Власов Ю.Л.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/6968/16 залишено без змін. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2018, касаційну скаргу Державного підприємства "Укрветсанзавод" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 у справі №910/6968/16 скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 (у складі: Отрюх Б.В. (головуючий суддя), Пантелієнко В.О., Грек Б.М.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/6968/16 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 у справі №910/6968/16 скасовано; справу у скасованій частині передано на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду. 05.09.2019 разом із супровідним листом Верховного Суду від 29.08.2019 №22.1-14/910/6968/16/939/2019 справа №910/6968/16 надійшла до Північного апеляційного господарського суду. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2019 у справі №910/6968/16 сформовано колегію суддів у складі: Верховець А.А. - головуючий суддя, судді: Доманська М.Л., Сотніков С.В. 09.09.2019 суддею Доманською М.Л. заявлено самовідвід від розгляду справи №910/6968/16, який мотивований наявністю обставин, які виключають можливість участі судді у розгляді даної справи і підлягає відводу. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 заяву судді Північного апеляційного господарського суду Доманської М.Л. про самовідвід у справі №910/6968/16 задоволено; матеріали справи №910/6968/16 передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень ГПК України. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2019 справа №910/6968/16 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Верховця А.А., суддів: Остапенка О.М., Сотнікова С.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі № 910/6968/16 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Укрветсанзавод" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/6968/16; розгляд апеляційної скарги призначено на 08.10.2019. 20.09.2019 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Верховця А.А., від розгляду справи №910/6968/16. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019р. заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховця А.А. визнано необґрунтованою; апеляційне провадження у справі № 910/6968/16 зупинено до розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховця А.А.; матеріали справи №910/6968/16 передано для здійснення автоматизованою системою визначення складу судової колегії для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховця А.А. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2019р. заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховця А.А. у справі №910/6968/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Пантелієнка В.О., суддів Доманської М.Л., Грека Б.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 у справі № 910/6968/16 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід судді Верховця А.А. від розгляду справи №910/6968/16. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі №910/6968/16 в резолютивній частині ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 р. по справі № 910/6968/16 слова: "від розгляду справи №911/2936/14" виправлено на слова "від розгляду справи №910/6968/16." Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 910/6968/16 поновлено апеляційне провадження; розгляд справи призначено на 29.10.2019. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 у справі № 910/6968/16 оголошено перерву до 12.11.2019. 29.10.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1. надійшли письмові пояснення, відповідно до яких просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі № 910/6968/16 про стягнення з Боржника на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 85625,68 грн. та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їхньою виплатою в сумі 7215,48 грн. залишити без змін. 11.11.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ДП "Укрветсанзавод" надійшли пояснення по справі, відповідно до яких просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 по справі № 910/6968/16 в частині стягнення з Державного підприємства "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 85 625,68 грн. та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їхньою виплатою в сумі 7215,48 грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог щодо стягнення з Державного підприємства "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 85 625,68 грн. та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їхньою виплатою в сумі 7 215,48 грн. В іншій частині залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 по справі №910/6968/16 без змін. 11.11.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника ДП "Укрветсанзавод" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим що представник ОСОБА_3 можливо не зможе бути присутній у судовому засіданні 12.11.2019 року у зв`язку з участю у іншій справі №761/43375/15 призначеній на 12.11.2019 у Київському апеляційному суді. В судове засідання 12.11.2019 представник ДП "Укрветсанзавод" з`явився, а тому подане клопотання про відкладення розгляду справи залишається без розгляду. В судовому засіданні 12.11.2019 представник ДП "Укрветсанзавод" (скаржника) підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі № 910/6968/16 в частині стягнення з Державного підприємства "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 85625,68 грн. та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їхньою виплатою в сумі 7215,48 грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог щодо стягнення з Державного підприємства "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 85625,68 грн. та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їхньою виплатою в сумі 7215,48 грн. В іншій частині залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 по справі №910/6968/16 без змін. ОСОБА_1 в судовому засіданні 12.11.2019 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила суд апеляційну скаргу ДП "Укрветсанзавод" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 року у справі № 910/6968/16 залишити без задоволення, а відповідну ухвалу залишити без змін. Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. В судовому засіданні 12.11.2019 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ДП "Укрветсанзавод", ОСОБА_1 , дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила наступне. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 у справі №910/6968/16 скасовано; справу у скасованій частині передано на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Верховний Суд при розгляді справи погодився із висновками апеляційного суду викладених в постанові Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019, що стягнення середнього заробітку, на підставі ст.235 КЗпП України з Боржника на користь Заявника за рішеннями Дніпровського районного суду у справі №755/1162/16-ц мало місце за період 07.01.2016 по 05.01.2017, а заявлені Заявником, в межах справи про банкрутство, вимоги про виплату їй середнього заробітку за час затримки її розрахунку при звільненні за період з 15.01.2016 по 20.11.2016 на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України, повністю охоплюють період, за який Заявником вже було визнано право на компенсацію середнього заробітку за рішеннями суду у справі №755/1162/16-ц, тому відсутні правові підстави для стягнення з Боржника на користь Заявника 85 625, 68 грн., а саме суми середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, нарахованої на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України. Крім того, аналіз положень частини 1 статті 117 та статті 235 КЗпП України дозволяє зробити висновок про те, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні не можливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку, як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто стягнення середньому заробітку у подвійному розмірі, оскільки порушення працедавця єдине, носить триваючий характер, а тому не може мати наслідком подвійного застосування майнової відповідальності щодо порушника. Також, подвійна виплата середнього заробітку поновленому на роботі працівнику буде не співмірною з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. Верховний Суд у своїй постанові від 15.08.2019 зауважив що переглядаючи ухвалу суду першої інстанції від 18.10.2017 у даній справі, апеляційний господарський суд розглянув лише позовну вимогу щодо стягнення з боржника на користь ОСОБА_1 85 625,68 грн. середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, а решту заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їхньою виплатою та про стягнення моральної шкоди, що були предметом розгляду судом першої інстанції, апеляційний господарський суд залишив поза увагою , не переглянув їх та не дав їм ніякої оцінки. Крім того, Верховний Суд зазначив що суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 повністю та відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, не врахував, що судом першої інстанції лише частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до боржника - ДП "Укрветсанзавод" в частині вимог щодо стягнення 85 625,68 грн. середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та 7 215,48 грн., як компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їхньою виплатою, а у задоволенні решти вимог про стягнення 8 000 грн. моральної шкоди, відмовлено. Згідно із ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрветсанзавод", заслухавши учасників провадження, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на наступне. З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 04.01.2016 ОСОБА_1 була незаконно звільнена із займаної посади провідного бухгалтера головної бухгалтерії за наказом №3-к/16 "про припинення трудового договору (контракту)" за п. 1 статті 40 КЗпП України "скорочення штату". За статтею 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводяться в день звільнення, однак Боржник не розрахувався з ОСОБА_1 за поданою нею вимогою про остаточний розрахунок. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15.06.2016 у цивільній справі № 755/1162/16-ц поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного бухгалтера ДП "Укрветсанзавод" та стягнуто з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з 04.01.2016 по 06.01.2016 на суму 1 074, 68 грн. та компенсацію середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.01.2016 по 15.06.2016 на суму 46 013, 80 грн., допущено негайне виконання зазначеного судового рішення. Із наявних у справі матеріалів видно та як встановлено судом, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27.03.2017 у цивільній справі №755/1162/16-ц стягнено з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 56 416, 92 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.06.2016 по 05.01.2017 у зв`язку із затримкою у видачі наказу про її поновлення на посаді відповідно до ст. 236 КЗпП України, на виконання зазначеної ухвали постановою ДВС від 05.05.2017 відкрито виконавче провадження №53872375. Як також вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 15.06.2016 ухвалою Господарського суду м. Києва порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Укрветсанзавод", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника. Так, ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду м. Києва, в межах справи про банкрутство ДП "Укрветсанзавод", із позовною заявою від 25.07.2017 про стягнення з боржника на її користь середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні на загальну суму 85 625,68 грн., обраховану за період з 15.01.2016 по 20.11.2016, на підставі ст. ст. 116, 117 КЗпП України, 7 215,48 грн., як компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їх виплатою та 8 000 грн. моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належною працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України). За положеннями ст. 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Отже, з урахуванням наведеного вище, при вирішенні майнового спору, що виник між роботодавцем та звільненим працівником щодо виплати середнього заробітку, судам необхідно розмежовувати підстави для його стягнення за статтею 117 КЗпП України (при затримці остаточного розрахунку при звільненні) та за статтею 235 КЗпП України (у разі незаконного звільнення за час вимушеного прогулу) та не допускати подвійного стягнення з роботодавця середнього заробітку на користь звільненого працівника, оскільки протилежне не буде співмірним із правами працюючого працівника, який отримує лише одну заробітну плату за виконану роботу. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі №6-2912цс16. Разом з тим, судом встановлено обставини прийняття Дніпровським районним судом міста Києва рішення від 15.06.2016 у цивільній справі №755/1162/16-ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного бухгалтера ДП "Укрветсанзавод" та стягнення з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з 04.01.2016 по 06.01.2016 на суму 1 074, 68 грн. та компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.01.2016 по 15.06.2016 на суму 46 013, 80 грн., допущено негайне виконання зазначеного судового рішення. Цивільний суд приймаючи рішення від 15.06.2016 у справі №755/1162/16-ц, керувався приписами статті 235 КЗпП України, якою законодавцем гарантовано право незаконно звільненого працівника на поновлення на роботі за рішенням суду з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що є компенсацією заробітної плати працівника, яку він не отримав у зв`язку з порушенням роботодавцем його права на працю. Така виплата може бути застосована лише до звільненого працівника у разі поновлення його судом на роботі (посаді) за рішенням суду. При цьому, якщо працівника звільнено з роботи на законних підставах, однак, роботодавець допустив затримку в розрахунку в день звільнення, то в працівника виникає право на одержання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в порядку статті 117 КЗпП України. Проте, в порушення принципів рівності та змагальності сторін у господарському процесі, місцевим судом не надано оцінки доводам ДП "Укрветсанзавод", як відповідача у справі №910/6968/16, про виконання ним в повному обсязі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15.06.2016 у справі №755/1162/16-ц щодо виплати на користь ОСОБА_1 1 074, 68 грн. заборгованості по заробітній платі за період її перебування на лікарняному з 04.01.2016 по 06.01.2016 та 46 013, 80 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.01.2016 по 15.06.2016 з наданням на підтвердження таких доводів копії постанови ДВС про арешт коштів боржника від 17.11.2016 у виконавчому провадженні №52817383 в межах суми 55 386, 23 грн. та її списання з рахунку ДП "Укрветсанзавод" на рахунок Державної казначейської служби України на підставі платіжного доручення №2996 від 21.11.2016 (т. 1, а.с. 38-56). Крім того, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ухвалою від 27.03.2017 у цивільній справі №755/1162/16-ц з ДП "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 56 416, 92 грн. стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.06.2016 по 05.01.2017 у зв`язку із затримкою у видачі наказу про її поновлення на посаді відповідно до статті 236 КЗпП України, на виконання якої постановою ДВС від 05.05.2017 відкрито виконавче провадження №53872375 (т. 1, а.с. 57-61). Таким чином, стягнення середнього заробітку на користь ОСОБА_1 за рішеннями суду у справі №755/1162/16-ц мало місце за період 07.01.2016 по 05.01.2017. Тобто, надаючи оцінку заявленим ОСОБА_1 у липні 2017 року майновим вимогам у справі №910/6968/16 про банкрутство ДП "Укрветсанзавод" про стягнення заборгованості по заробітній платі як таких, що заявлені за "інший період", ніж позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП "Укрветсанзавод", які були предметом розгляду Дніпровського районного суду міста Києва у цивільній справі №755/1162/16-ц, судами було взято до уваги заявлені вимоги про виплату їй середнього заробітку за час затримки її розрахунку при звільненні за період з 15.01.2016 по 20.11.2016, який повністю охоплюється періодом, за який їй було визнано право на компенсацію середнього заробітку за рішеннями суду у справі №755/1162/16-ц. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції, всупереч вимог ГПК України не було всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а висновки суду, викладені у рішення господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Верховний Суд в своїй постанові від 15.08.2019 у справі №910/6968/16 зазначив що апеляційний господарський суд, крім вищезазначених вимог, не розглянув решту заявлених вимог, а саме: позовні вимоги про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їхньою виплатою та про стягнення моральної шкоди, що були предметом розгляду судом першої інстанції. Колегія суддів апеляційної інстанції щодо стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їх виплатою в сумі 7215,48 грн. зазначає наступне. Так ОСОБА_1 у своєму позові заявила про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їх виплатою, а саме: компенсації в розмірі 7215, 48 грн. щодо порушення строків сплати сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які були стягнені за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15.06.2016 р. по справі №755/1162/16-ц щодо поновлення Заявника на посаді у Боржника, а саме: 72,67 грн. - компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати 1074,68 грн.; 2318,77 грн. - компенсація втрати частини доходів за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15.06.2016 р. по справі №755/1162/16-ц; 4824,04 грн. - компенсація втрати частини доходів за ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27.03.2017 р. по справі №755/1162/16-ц, Правовими підставами, на які посилається Заявник щодо стягнення вищезазначених сум, є ст. 34 ЗУ "Про оплату праці", ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", постанова КМУ про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати від 20.12.1997 р. № 1427, постанова КМУ Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати від 21.02.2001 р. № 159. Однак, нарахування вищезазначених сум як і застосування вищезазначених норм права до виплат, які заявлені до стягнення як середній заробіток за час вимушеного прогулу з підстав поновлення Заявника за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15.06.2016 р. по справі №755/1162/16-ц, є безпідставними оскільки вищезазначені суми є і так компенсаційними, оскільки сплачені за рішенням суду, що також підтверджується наступним. Щодо суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати в сумі 72,67 грн. За рішенням від 15.06.2016 року по справі № 755/1162/16-ц, розмір невиплаченої зарплати при звільненні складає 1074, 68 грн., яка примусово стягнута 20.11.2016 р., тому сума компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їхньою виплатою як зазначає заявник дорівнює - 72,67 грн. Однак, сума в розмірі 1074, 68 грн. є оплатою лікарняного за період з 04.01.2016 р. по 06.01.2016, тобто виплатою у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, що зазначено в рішенні Дніпровського районного суду міста Києва від 15.06.2016 р. по справі №755/1162/16-ц. Так відповідно до ст. 1 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування " та п.2 Порядку оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою КМУ від 26.06.2015 №440, виплата у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності є видом соціального страхування у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), та не є заробітною платою. Таким чином, виплата у розмірі 1074,68 грн. вже є компенсацією, тому підстави для нарахування будь-якої компенсації на виплату у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності відсутні. Щодо нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за ст. 34 Закону України "Про оплату праці". Заявником нарахована сума в розмірі 2 318, 77 грн. як компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який був стягнутий в зв`язку із поновленням Заявника на роботі за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15.06.2016 р. по справі № 755/1162/16-ц. Однак, відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що працівникам виплачується компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків, яка провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Постанова КМУ від 20.12.1997 р. № 1427 встановлює Порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. Отже, ст. 34 Закону України "Про оплату праці", як і постанова КМУ від 20.12.1997 р. №1427, застосовується у разі порушення строків виплати заробітної плати за виконану роботу. Однак, середній заробіток за час вимушеного прогулу не є заробітною платою за виконану роботу, а є лише компенсаційною виплатою за порушення права на працю, яка нараховується у розмірі середнього заробітку. Таким чином, відсутні підстави для застосування ст. 34 ЗУ "Про оплату праці", як і постанови КМУ від 20.12.1997 р. № 1427, на які посилається Заявник щодо стягнення компенсації із середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який був стягнутий у зв`язку із поновленням Заявника на роботі за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15.06.2016 р. по справі № 755/1162/16-ц. Щодо застосування ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати " та постанови КМУ від 21.02.2001 р. № 159, необхідно зазначити, що відповідно до п.3 зазначеної постанови, яка регулює порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру - заробітна плата. Однак, як було зазначено вище середній заробіток за час вимушеного прогулу не є заробітною платою за виконану роботу, а є лише компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку. Крім того, середній заробіток за час вимушеного прогулу є разовою виплатою. Таким чином, нарахування компенсації в розмірі 2 318, 77 грн. є безпідставними, оскільки нараховано на середній заробіток за час вимушеного прогулу, який не є заробітною платою та має разовий характер, а тому відсутні підстави для застосування ст. 34 ЗУ "Про оплату праці", ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", постанови КМУ від 21.02.2001 р. № 159, постанови КМУ від 20.12.1997 р. № 1427. Щодо нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виконання за ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.06.2016 р. по справі № 755/1162/16-ц в сумі 4824,04 грн. Заявником нарахована сума компенсації втрати частини доходів в розмірі 4824, 04 грн. як середній заробіток в зв`язку із затримкою виконання рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15.06.2016 р. по справі № 755/1162/16-ц. Зазначена виплата передбачена ст. 236 КЗпП України, якою встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Отже, як було зазначено вище така виплата середнього заробітку відповідно до ст. 236 КЗпП України не є заробітною платою за виконану роботу, а є лише компенсаційною. Виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку та має разовий характер. Таким чином, відсутні підстави для застосування ст. 34 ЗУ "Про оплату праці", ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", постанови КМУ від 21.02.2001 р. № 159, постанови КМУ від 20.12.1997 р. №1427 і відповідно нарахування компенсації в розмірі компенсації втрати частини доходів в розмірі 4824,04 грн. є безпідставним. Щодо застосування ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078. Заявник розрахував вищезазначені суми компенсації як індексацію виплат, які були стягнуті за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15.06.2016 р. по справі № 755/1162/16-ц, які обчислювались із середнього заробітку. При цьому, Заявник здійснив розрахунки застосувавши Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078, оскільки компенсація є по суті індексацією доходів. Однак, відповідно до п.3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078, до об`єктів індексації, не відносяться виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати. Таким чином, виплати, які були стягнуті за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15.01.2016 р. по справі №755/1162/16-ц, не підлягають індексації, що є ще одним підтвердженням безпідставності нарахування Заявником компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їх виплатою в сумі 7 215, 48 грн. Колегія суддів апеляційної інстанції щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 8000 грн., зазначає що відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної школи працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя. Згідно із ст. 73, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належним є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. А тому суд апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції який правомірно відмовив в задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди, оскільки зазначені вимоги не були підтверджені належними доказами того, що порушення прав позивача призвели до моральних, фізичних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків. Заявник не надав жодного доказу наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням Заявника, як і його вини у тому, що Заявник лікувався. Крім того, як було зазначено судом першої інстанції, що виходячи із рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі "Перна проти Італії", від 09 лютого 2007 року "Білуха проти України", - в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, якщо навіть вона була завдана особі. Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції, всупереч вимог ГПК України не було всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а висновки суду, викладені у рішення господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Таким чином, на думку колегії суддів ухвала Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/6968/16 підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Таким чином, враховуючи викладене, ухвала Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 року по справі № 910/6968/16 підлягає скасуванню в частині стягнення з Боржника на користь Заявника ( ОСОБА_1 ) середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 85 625 грн. 68 коп. та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їхньою виплатою в сумі 7 215, 48 грн., в іншій частині оскаржувану ухвалу залишити без змін. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції покласти на позивача, як і судовий збір за розгляд судом апеляційної інстанції. Керуючись статтями 129, 267-270, 273, 275, 277, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрветсанзавод" задовольнити. 2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі № 910/6968/16 скасувати в частині стягнення з Державного підприємства "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 85625,68 грн. та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їхньою виплатою в сумі 7215,48 грн. 3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Державного підприємства "Укрветсанзавод" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 85625,68 грн. та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною їхньою виплатою в сумі 7215,48 грн. 4. В іншій частині залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 по справі №910/6968/16 без змін. 5. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції покласти на позивача. 6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Державного підприємства "Укрветсанзавод" (02140, м. Київ, вул. Б. Гмирі, 9 В, код ЄДРПОУ 38519326) 3520,00 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Видати наказ. 7. Матеріали справи № 910/6968/16 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Cторони мають право оскаржити постанову до Верховного суду в порядку, передбаченому ст.ст. 286-291 ГПК України. Головуючий суддя А.А. Верховець Судді О.М. Остапенко С.В. Сотніков