Текст рішення
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" квітня 2020 р. Справа № 922/5397/13
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.
при секретарі судового засідання: Семенові О.Є.
За участю представників сторін:
від позивача (апелянта): не з`явились;
від відповідача: не з`явились;
від інших учасників (справи про банкрутство): не з`явились;
Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Харків (вх. №756 Х/2),
на рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2020 (повний текст складено 17.02.2020) (колегія суддів: головуючий Усатий В.О., судді Міньковський С.В., Яризько В.О.),
за позовом ОСОБА_1 , м. Харків,
до відповідача Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, м. Харків,
про стягнення коштів,
в межах справи № 922/5397/13
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічна компанія "Авіатехком", м. Краснознаменськ,
про банкрутство Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, м. Харків, -
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2019 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень (вх. 20186 від 21.08.2020) просив суд стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (надалі - ХДАВП) заборгованість по заробітній платі в сумі 125439,00 грн., в тому числі 15870,12 грн. відпускних та 14162,66 грн. в якості компенсації втрати частини заробітної плати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.10.2019 матеріали справи №922/2545/19 передано для розгляду в межах справи №922/5397/13 про банкрутство Харківського державного авіаційного виробничого підприємства.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.02.2020 у справі №922/5397/13 позов ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 56020,00 грн. за період з березня 2016 по лютий 2019 без урахування суми податків; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2020 у справі №922/5397/13 в частині відмови у задоволенні вимог та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному судовому акті, обставинам справи. В поданій скарзі позивач посилається на наступні обставини:
- рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заробітної плати за період з 01.01.2017 по 01.02.2019 в сумі 88282,00 грн. не ґрунтується на будь-яких належних та допустимих доказах, які б підтверджували обізнаність ОСОБА_1 про встановлення ХДАВП робочого часу у режимі неповного робочого тижня - відповідно до наказів від 16.11.2016 №379 (про встановлення двох робочих днів в неділю) та від 10.07.2017 №212 (встановлення одного робочого дня в неділю);
- апелянт посилається на Акт Головного управління Держпраці у Харківській області №20-01-4310/0811 від 12.07.2019, в якому встановлено, що ХДАВП в порушення вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП України не повідомлялося ОСОБА_1 за 2 місяці про зміну істотних умов праці, а саме про систему та розмір оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професії, зміну розрядів, найменування посад, тощо;
- за твердженням скаржника судом не надано належної правової оцінки та залишено поза увагою довідку ХДАВП №27/132 від 11.02.2020, з якої вбачається, що нарахування заробітної плати з оплати за простій за період з січня 2017 по 04.02.2019 здійснювалось ОСОБА_1 із розрахунку п`ятиденного робочого тижня (повної зайнятості) і заборгованість із заробітної плати склала 86755,38 грн.; Апелянт вказує, що відповідачем в судовому засіданні підтверджено факт перебування ОСОБА_1 в стані простою не з вини працівника, а також змінено свою позицію та частково визнано позовні вимоги щодо нарахування заробітної плати в період з 01.01.2017 по 04.02.2019 за час простою не з вини працівника;
- місцевим судом, на думку ОСОБА_1 , неправильно застосовано положення ч. 2 ст. 34 КЗпП України, зокрема, суд безпідставно зазначив про не вчинення ОСОБА_1 жодних дій, направлених на повідомлення своїх безпосередніх керівників про простій та те, що такий простій не був оформлений належним чином (актом, наказом), у зв`язку з чим відхилено твердження позивача про необхідність сплати заробітної плати виходячи з того, що підприємство перебувало у простої, а вимоги помилково визнано не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню; На думку апелянта оплата часу простою не з вини працівника у розмірі не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду ставиться в залежність від повідомлення ним про початок простою власника або уповноважений ним орган (бригадира, майстра, інших службових осіб) лише у тому разі, коли не йдеться про простій певного структурного підрозділу чи всього підприємства; В той же час, факт перебування структурного підрозділу ХДАВП (цеху №027) в т.ч. ОСОБА_1 в період з березня 2016 по січень 2017 в частковому простої не з вини працівника, а в період з 01.01.2017 по 04.02.2019 повністю в простої не з вини працівника підтверджено актом Головного управління Держпраці від 12.07.2019 та не заперечується відповідачем;
- скаржник також не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, в сумі 14162,66 грн., оскільки зазначена вимога не суперечить чинному законодавству.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2020 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у наступному складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2020 у справі №922/5397/13; встановлено відповідачу строк до 31.03.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; призначено справу до розгляду на 08.04.2020 о 12:15 год.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 26.03.2020 від ХДАВП, відповідач заперечує проти доводів та вимог ОСОБА_1 , просить суд залишити рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2020 у справі №922/5397/13 без змін. Узагальнено мотивую свою юридичну позицію наступним:
- згідно наказу ХДАВП №379 від 16.11.2016 на підприємстві відповідача з 16.01.2017 для працівників всіх підрозділів встановлено робочий час у режимі неповного робочого тижня з робочими днями понеділок та вівторок, а в подальшому наказом №212 від 10.07.2017 введено режим з одним робочим днем на тиждень (понеділком);
- в судових засіданнях позивач підтвердив, що він спілкувався як з безпосереднім керівником свого підрозділу, так і з колегами по роботі, та достеменно був обізнаний про такий режим роботи підприємства;
- позивач не вчинив жодних дій щодо визнання наказів про встановлення робочого часу у режимі неповного робочого тижня незаконними і скасування зазначених наказів, тим самим не скористався своїм правом на нарахування 2/3 тарифної ставки окладу (в період простою), встановленого для п`ятиденного режиму роботи підприємства;
- у висновку Головного управління Держпраці у Харківській області №20-01-4310/0811 від 12.07.2019 зазначено, що з грудня 2014 по лютий 2019 (день звільнення позивача за власним бажанням) підприємством було нараховано заробітну плату за час простою з не вини працівника з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), відповідно до вимог ст. 113 КЗпП України;
- щодо вимог про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, відповідач вказує, що оскільки відповідно до норм чинного законодавства така компенсація здійснюється при остаточному розрахунку (виплаті заробітної плати), а на даний час неможливо встановити місяць, в якому буде здійснений розрахунок з позивачем, тому заявлені вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню.
30.03.2020 на адресу апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечував проти доводів відповідача, посилався на наявність підстав для здійснення розрахунку заборгованості заробітної плати за час простою підприємства не з вини працівника виходячи із повної зайнятості, а також зазначив про необхідність стягнення з відповідача на його користь компенсації втрати частини заборгованості у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період з березня 2016 по лютий 2019.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2020, у зв`язку із відпусткою судді Геза Т.Д. здійснено повторний розподіл судової справи №922/5397/13 та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №922/5397/13 до 22.04.2020 о 15:45 год.
Уповноважені представники позивача (апелянта), відповідача та учасників справи про банкрутство у судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 22.04.2020 не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи всі сторони були повідомлені належним чином. На електронну пошту суду позивач та відповідач надсилали клопотання про розгляд справи без участі представників.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.
Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги і відзиву, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наказу №534-к від 15.09.1980 ОСОБА_1 прийнято на роботу до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства.
Наказом №18-к від 04.02.2019 ОСОБА_1 звільнений з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Як вбачається із довідки №27/301 від 15.05.2019 заборгованість із заробітної плати Харківського державного авіаційного виробничого підприємства перед ОСОБА_1 за період з березня 2016 року по лютий 2019 року складає 56020,00 грн.
Звертаючись до суду першої інстанції із даним позовом ОСОБА_1 зазначив, що він погоджується із нарахованою сумою заборгованості лише частково - у розмірі 11668,00 грн. за період з березня 2016 по січень 2017. Вважає, що відповідачем безпідставно проведено розрахунок заборгованості по заробітній платі згідно вказаної довідки за період з січня 2017 по лютий 2019, виходячи з неповної робочої неділі на підставі наказів відповідача від 16.11.2016 № 379 від 10.07.2017 № 212, з якими позивача не було ознайомлено. Позивач вказує на те, що про відповідні накази йому стало відомо лише 22.05.2019, коли вказані накази надіслані на запит адвоката.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ч. 1 ст. 116, ст. 117 Кодексу законів про працю України, ст. 34 Закону України "Про оплату праці", абз. 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, та посиланням на обставини, відповідно до яких відповідачем - ХДАВП, в порушення вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП України, не повідомлялося ОСОБА_1 за 2 місяці про зміну істотних умов праці, наслідком чого стало неправильне нарахування заробітної плати за період з січня 2017 по лютий 2019 виходячи з неповної робочої неділі на підставі наказів ХДАВП від 16.11.2016 за №379 та від 10.07.2017 за №212, з яким ОСОБА_1 ознайомлено не було, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 32, ст. 103 КЗпП України.
За твердженням ОСОБА_1 нарахування заробітної плати за вказаний період повинно було здійснюватись ХДАВП виходячи з повної зайнятості позивача. Враховуючи вказані обставини, за твердженням позивача, виходячи із положень ч. 1 ст. 113 КЗпП України щомісячний час простою за період з 01.01.2017 по 04.02.2019 з розрахунку не нижче двох третин (2/3) тарифної ставки ОСОБА_1 складає 3531,28 грн., а загальні нарахування за 2017, 2018 роки та січень - лютий 2019 становить 88282,00 грн.
Позивач вважає, що загальний розмір заборгованості заробітної плати відповідача перед позивачем становить 125439,00 грн., з яких: 11668,00 грн. заборгованість за період з березня 2016 по 01.01.2017 (не оспорювана сума); 88282,00 грн. - заборгованість за період з 01.01.2017 по 01.02.2019 та 25489,00 грн. заборгованість по виплаті компенсації за невикористану відпустку та заборгованість за попередній період у розмірі 25489,00 грн. Крім того, позивач розрахував компенсаційні втрати частини заробітної плати, які згідно розрахунку позивача складають 14162,66 грн.
Відповідач частково не погодився з позицією позивача, оскільки вважає, що відсутні правові підстави для розрахунку вимог, виходячи з простою підприємства. Вказує про те, що позивач не перебував на роботі кожного дня, що свідчить про його обізнаність щодо графіку роботи підприємства.
Як вже зазначалось, Господарським судом Харківської області 12.02.2020 ухвалено рішення у справі №922/5397/13, яким позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 56020,00 грн. за період з березня 2016 по лютий 2019 без урахування суми податків; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про об`єктивну обізнаність позивача про режим роботи підприємства, зокрема, про режим неповної робочої зайнятості, також про те, що відповідач надав свою згоду на такий режим роботи. Невчинення дій щодо оспорювання такого графіку тривалий час (більш ніж два роки), за висновком суду, свідчить про те, що позивач погодився з таким графіком та умовами роботи. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі за період з березня 2016 по лютий 2019 у розмірі 56020,00 грн.
Разом з тим, суд відмовив у задоволенні вимог щодо стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мотивувавши свій висновок тим, що нарахування компенсації проводиться один раз перед виплатою заборгованості із заробітної плати. Відтак, оскільки на даний час не можливо встановити місяць, в якому буде проведена виплата заборгованості по заробітній платі, суд визнав передчасним звернення із відповідними вимогами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Частиною 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; зокрема, спори про стягнення заробітної плати.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Положення цієї статті КЗпП України кореспондують ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці".
Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з ч. 1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки №27/301 від 15.05.2019 за період з березня 2016 по лютий 2019 заборгованість Харківського державного авіаційного виробничого підприємства перед ОСОБА_1 складає 56020,00 грн.
При цьому розмір зазначеної заборгованості визнається відповідачем.
Відповідно до наказу №379 від 16.11.2016 на Харківському державному авіаційно виробничому підприємстві встановлено робочий час у режимі неповного робочого тижня з робочими днями понеділок та вівторок), а наказом № 212 від 10.07.2017 змінено режим роботи підприємства на умовах одноденного робочого тижня, а саме: робочий день - понеділок.
Між сторонами у даній справі виник спір щодо розміру заборгованоті по заробітній платі, оскільки: ОСОБА_1 вважає, що нарахування заборгованості по заробітній платі за період з січня 2017 по лютий 2019 повинно здійснюватись Харківським державним авіаційним виробничим підприємством виходячи із повної зайнятості позивача, зокрема, у зв`язку з простоєм підприємства з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки з тих підстав, що останній не був ознайомлений із наказами про встановлення неповного робочого дня на підприємстві; відповідач, в свою чергу, наполягає на тому, що на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві наказами №379 від 16.11.2016 та №212 від 24.07.2017 було встановлено робочий час в режимі неповного робочого дня, при цьому позивач був ознайомлений з цими наказами і погодився таким режимом роботи, тому нарахування заробітної плати повинно проводитись відповідно до фактично відпрацьованого часу.
Господарський суд першої інстанції відхилив твердження позивача про необхідність сплати заробітної плати виходячи з того, що підприємство відповідача перебувало у простої, а вимоги щодо розміру оплати заробітної плати, з розрахунку знаходження підприємства в простої визнав недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині та зазначає, що наведені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у справі відповідно до ст. 277 ГПК України, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи, належно та повно встановленими судом першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у спірний період - з січня 2017 по лютий 2019 на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві простій не оголошувався, а ОСОБА_1 працював в режимі неповного робочого дня, затвердженому наказами цього підприємства №379 від 16.11.2016 та №212 від 24.07.2017, тобто не працював в режимі повного робочого тижня, зважаючи на те, що на підприємстві було встановлено неробочі дні, накази про що позивач у встановленому законом порядку не оспорив, а тому на вказані правовідносини не поширюється дія ст. 113 КЗпП України.
Колегія суддів зазначає, що заробітна плата виплачується за реально відпрацьований час (за кількість робочих днів на місяць), тому, з огляду на зміну режиму роботу Харківського державного авіаційного виробничого підприємства у заявлений позивачем період, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обчислення суми заробітної плати за весь період проводиться з урахуванням кількості робочих днів на підприємстві у спірний період.
В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що він не був обізнаний з наказами № 379 від 10.07.2017 та №212 від 24.07.2017, відповідно до яких змінено графік роботи підприємства.
Разом з тим, з досліджених в матеріалах справи письмових поясненнях ОСОБА_1 вбачається, що позивач не заперечує тих обставин, що він не працював в режимі повної робочого тижня та дня у зазначений період часу (з січня 2017 по лютий 2019) та виходив на роботу лише тоді, коли його викликали (в робочі дні відповідно до наказів № 379 від 10.07.2017 та №212 від 24.07.2017).
Вказані вище обставини свідчать про об`єктивну обізнаність ОСОБА_1 щодо режиму роботу підприємства, зокрема, роботи в іншому графіку, аніж повний - п`ятиденний режим роботи, що зумовлює можливість працівника висловити незгоду із зміною істотних умов праці.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження оскарження ОСОБА_1 або іншими працівниками такого режиму роботи підприємства та підтвердження незгоди позивача з таким графіком роботи. Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази будь-яких звернень ОСОБА_1 безпосередньо до керівника з вимогами роз`яснити такий графік роботи, відсутні вимоги про переведення на іншу роботу або прохання звільнитися.
Сам лише факт, що ОСОБА_1 працював в режимі двох робочих днів на тиждень (відповідно до наказу №379 від 10.07.2017), а потім одного (наказ №212 від 24.07.2017) вже надає йому об`єктивне розуміння, що він працював саме в такому режимі (неповної зайнятості), а підприємство ХДАВП не перебувало в режимі простої в період з 2017 по 2019 роки, адже відповідно до ст. 34 КЗпП України під простоєм законодавцем визначено не будь-які зміни в робочому графіку працівників, зокрема, зменшення робочих днів, а закріплено саме повне зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Судова колегія звертає увагу, що запроваджені Харківським державним авіаційним виробничим підприємством зміни в режимі роботи (встановлення неповного робочого тижня на певних структурних підрозділах) відносяться до внутрішньої господарської діяльності підприємства, яке самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
В той же час, за відсутності доказів оскарження наказів №379 від 10.07.2017 та №212 від 24.07.2017 та визнання їх незаконними у визначеному законом порядку, а також за встановлених обставин справи, відповідно до яких ОСОБА_1 працював в такому графіку, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач надав свою згоду на такий режим роботи.
Крім того, як також встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи Харківське державне авіаційне виробниче підприємство працювало в такому графіку більше ніж два роки, що дає підстави для висновку, що позивач об`єктивно не міг за такий період часу не розуміти графіку роботи підприємства.
Доводи заявника апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи доказів, котрі підтверджують обізнаність ОСОБА_1 із вказаними наказами судом апеляційної інстанції не можуть бути прийняті до уваги, оскільки сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів доведення до відома ОСОБА_1 змісту наказів № 379 від 10.07.2017 та №212 від 24.07.2017 та його письмової згоди на зміну режиму роботи, за умови що останній тривалий час працював в такому режимі та не висловлював будь-яких зауважень чи заперечень щодо умов праці, об`єктивно не може свідчити про необізнаність позивача з таким графіком роботи (в режимі неповного робочого тижня).
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що невчинення дій щодо оспорювання такого графіку тривалий час (більш ніж два роки) свідчить про те, що позивач погодився з таким графіком та умовами роботи.
Відносно аргументів скаржника про необхідність обрахування заробітної плати виходячи з того, що підприємство перебувало у простої, колегія суддів зазначає наступне.
Як вже зазначалось вище, відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КЗпП України про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, май стра, інших посадових осіб.
Слід звернути увагу, що відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 23.10.2007 №257/06/187-07 на час простою не з вини працівника оформлюється акт простою (фіксуються причини, які зумовили призупинення роботи) та наказ власника або уповноваженого ним органу. Якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.
З матеріалів справи вбачається, що жодного акта щодо фіксації простою на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві оформлено (вчинено) не було, як і не було видано наказу щодо простою окремого структурного підрозділу (цеху в якому працював позивач), натомість встановлено, що ОСОБА_1 не попереджав керівника будь-якого рівня щодо початку простою.
При цьому позивачем не надано та в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження зупинення роботи підприємства відповідача.
Таким чином, оскільки доводи позивача про необхідність сплати заробітної плати виходячи з того, що підприємство відповідача перебувало у простої з січня 2017 по лютий 2019 не підтверджені належними та допустимими докази у розумінні ст.ст. 76 - 77 ГПК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність вирахування розміру заробітної плати виходячи із неповного робочого дня, встановленого відповідно до наказів № 379 від 10.07.2017 та №212 від 24.07.2017.
Щодо аргументів скаржника про встановлені в Акт Головного управління Держпраці у Харківській області №20-01-4310/0811 від 12.07.2019 обставини порушення вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП України, зокрема, неповідомлення ОСОБА_1 за 2 місяці про зміну істотних умов праці, то колегія суддів зазначає, що такі висновки контролюючого органу не свідчать про те, що ОСОБА_1 не був обізнаний із змістом наказів про встановлення графіку неповного робочого дня (№ 379 від 10.07.2017 та №212 від 24.07.2017) та на протязі 2 років не вчиняв жодних дій, щодо оскарження такого режиму роботи.
Більш того, у вказаному акті Головним управління Держпраці у Харківській області встановлено, що на протязі з грудня 2014 по лютий 2019 адміністрацією ХДАВП було здійснено нарахування заробітної плати за час простою не з вини працівника з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), відповідно до вимог ст. 113 КЗпП України. Тобто, уповноваженим органом констатовано правомірність та обґрунтованість порядку та розміру нарахування заробітної плати позивачу, в той же час встановлено порушення відповідачем вимог трудового законодавства відносно несвоєчасної виплати всіх сум, належних позивачу при звільненні, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
Поряд з викладеним судом апеляційної інстанції досліджено та встановлено, що у якості належного та допустимого доказу обґрунтованості розміру невиплаченої заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача господарський суд першої інстанції прийняв до уваги наявну в матеріалах справи довідку №27/301 від 15.05.2019 (а.с.35, т.8), видану Харківським державним авіаційним виробничим підприємством Скоробогатько Ю.І., з якої вбачається, що заборгованість із заробітної плати перед останнім за період з березня 2016 по 04.02.2019 складає 56020,00 грн.
Разом з тим, судом не враховано, що у вказані довідці загальний розмір заборгованості із заробітної плати позивача (56020,00 грн.) обраховано з пропуском одного місяця - березня 2017.
Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України "Про оплату праці", заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.
Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.
Дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи розрахунково-платіжної відомостей - розрахункові листи (а.с. 38-46, т.8), які підтверджують нарахування ОСОБА_1 заробітної плати з березня 2016 по 04.02.2019 судом апеляційної інстанції встановлено, що заробітна плата за березень 2017 складає 1070,00 грн.
Вказана сума заборгованості не була врахована під час складання довідки №27/301 від 15.05.2019, у зв`язку з чим обчислення загального розміру заборгованості із заробітної плати в сумі 56020,00 грн. відбулось без урахування березня 2017, що стало наслідком зменшення загального розміру заборгованості на 1070,00 грн.
Враховуючи наведені обставини справи, а також докази на їх підтвердження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі за період з березня 2016 по лютий 2019 у розмірі 56020,00 грн. підлягає частковому скасуванню, а обґрунтований розмір заробітної плати за вказаний період складає 57090,00 грн.
Відносно посилання апелянта на довідку ХДАВП №27/132 від 11.02.2020, з якої вбачається, що нарахування заробітної плати з оплати за простій за період з січня 2017 по 04.02.2019 здійснювалось із розрахунку п`ятиденного робочого тижня (повної зайнятості) і заборгованість із заробітної плати склала 86755,38 грн., судом апеляційної інстанції з`ясовано наступне.
Як свідчать досліджені в матеріалах справи докази, в процесі розгляду справи ОСОБА_1 надав до суду першої інстанції довідку ХДАВП №27/132 від 11.02.2020, з якої вбачається проведений розрахунок із заробітної плати з оплати за простій за період з січня 2017 по лютий 2019 із розрахунку п`ятиденного робочого дня. Із цієї довідки слідує, що загальна заборгованість ХДАВП із заробітної плати перед ОСОБА_1 за період з січня 2017 по лютий 2019 розраховано виходячи із двох третин тарифної ставки та становить суму 86755,38 грн.
В силу вимог ст. 110 КЗпП України і ст. 30 Закону України "Про оплату праці" при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці.
Разом з тим, надана Скоробогатько Ю.І. довідка ХДАВП №27/132 від 11.02.2020 (а.с. 176, т.8), на відміну від довідки №27/301 від 15.05.2019 (а.с.35, т.8), підписана лише заступником головного бухгалтера, а не безпосереднім керівником підприємства та головним бухгалтером як в останній довідці.
При цьому позивачем не доведено правові підстави уповноваження заступника керівником головного бухгалтера на здійснення такого розрахунку та надання таких відомостей, за умови, що така довідка судом не витребовувалась;
Крім того, як вже зазначалось, в матеріалах справи містяться належним чином оформлені розрахунково-платіжні відомості (первинні документи) ОСОБА_1 з обліку зарплати за спірний період (а.с. 38-46, т.8) на суму 57090,00 грн.
Також зазначена довідка (№27/132 від 11.02.2020 - із розрахунком п`ятиденного робочого дня) не відповідає фактичним нарахуванням, оскільки підприємство працювало і простою не було, ОСОБА_1 не заперечує обставин виконання трудових обов`язків в режимі неповної робочої неділі, а доказів зворотного учасниками справи не надано.
З наведених підстав судова колегія апеляційної інстанції не може розцінювати довідку ХДАВП №27/132 від 11.02.2020 як належний та допустимий доказ на підтвердження обґрунтованості здійсненого розрахунку заробітної плати.
При розгляді позовних вимог в частині стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
Звертаючись до суду першої інстанції із даним позовом ОСОБА_1 зазначив, що за період виникнення заборгованості із заробітної плати з березня 2016 по лютий 2019 сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати склала 14162,66 грн.
Відмовляючи у задоволенні вказаних вимог, суд першої інстанції мотивував свій висновок положеннями п. 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, та виходив з того, що нарахування компенсації проводиться один раз перед виплатою заборгованості із заробітної плати, а виплачується компенсація в місяці, у якому проводиться виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний місяць. А тому, оскільки на даний час не можливо встановити місяць, в якому буде проведена виплата заборгованості по заробітній платі, суд визнав передчасним звернення позивача із відповідними вимогами.
Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з наведеним висновком та вважає його помилковим з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
За змістом ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Приписами ст.ст. 3, 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" обумовлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (надалі - Порядок №159) його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до п.п. 2, 4 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Положеннями пункту 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
З викладеного слідує, що вказані пункти Порядку №159, лише відтворюють положення Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Колегія суддів зазначає, що положення Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку №159 право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати не ставлять у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.
Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
За таких обставин, оскільки у даній справі судом встановлено наявність заборгованості Харківського державного авіаційного виробничого підприємства із виплати заробітної плати за період з березня 2016 по лютий 2019 перед ОСОБА_1 в розмірі 57090,00 грн., тобто має місце затримка виплати відповідачем відповідної суми більше одного місяця, та наявні правові підстави для виплати компенсації за втрату частини доходу (право на які визначено судовим рішенням), відтак зазначена заборгованість підлягає стягненню на підставі рішення суду.
Суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що вимоги по компенсації є передчасними та підлягають нарахуванню саме в момент остаточного розрахунку із заробітної плати, оскільки у даному випадку факт порушення ХДАВП строків виплати заробітної плати, обставини невиплати заробітної плати протягом тривалого часу з 2016 по 2019 рік, вина підприємства у невиплаті і в порушенні строків розрахунку з позивачем є підтвердженими, наявними та відомими обставинами.
Разом з тим, фактичний момент (день або місяць) безпосередньої (ймовірної) виплати заробітної плати в умовах порушеного відносно ХДАВП провадження у справі про банкрутство (на підставі ухвали від 29.04.2014 у даній справі) не відомий та на даний час встановлений бути не може. При цьому черги по кредиторським конкурсним вимогах формуються саме на стадії розпорядження майном, в той час як компенсація, яка є частиною заробітної плати, відноситься до першої черги задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим невизнання на даному етапі вказаних вимог (по компенсації) та відмова у їх задоволенні може призвести до неврахування такої суми компенсації в черговості задоволення вимог кредиторів та, як наслідок, до невиплати частини заробітної плати у справі про банкрутство при переході до інших процедур банкрутства, що є порушенням вимог Конституції України та положенням практики Європейського Суду.
Так, відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа "Суханов та Ільченко проти України" заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини", заява N9 42527/98 тощо), "майно" може являти собою "існуюче майно" або засоби, включаючи "право вимоги" відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання"/ "правомірне очікування" (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, оскільки право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України "Про оплату праці", а ОСОБА_1 . перебув у трудових відносинах з відповідачем до 04.02.2019, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
З огляду на те, що на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати не підлягають задоволенню.
У наданому позивачем до позовної заяви розрахунку компенсації втрати частини доходів не зазначено ані методики здійсненого розрахунку (не вказано формулу, яка покладено в основу здійсненого розрахунку), ані підтверджено обґрунтованість вихідних даних.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати за період з березня 2016 по лютий 2019, судом апеляційної інстанції встановлено необґрунтованість вихідних даних формули нарахування та арифметичні помилку у сумі нарахування, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції здійснює власний розрахунок цієї компенсації.
Судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 по заробітній платі за період з березня 2016 по лютий 2019 складає 57090,00 грн. (з цієї суми податки та інші платежі вже утримані).
Виходячи із принципу диспозитивності в господарського судочинства та враховуючи, що ОСОБА_1 просив стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства компенсацію до моменту його звільнення, тому компенсація апеляційним судом розраховується станом на 04.02.2019 (з останнім місяцем офіційного оприлюднення інфляції січнем 2019).
За розрахунком суду, обґрунтований розмір компенсації за затримку виплати заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, станом на лютий 2019, є наступним:
Місяць, рік: Сума нарахованого доходу (грн.): Коефіцієнт приросту споживчих цін: Сума компенсації:
Березень 2016 1093,00 грн. 1,395 431,89 грн.
Квітень 2016 1141,00 грн. 1,348 397,03 грн.
Травень 2016 1088,00 грн. 1,347 377,12 грн.
Червень 2016 1056,00 грн. 1,349 368,88 грн.
Липень 2016 1209,00 грн. 1,351 423,96 грн.
Серпень 2016 1209,00 грн. 1,355 428,87 грн.
Вересень 2016 1216,00 грн. 1,331 402,23 грн.
Жовтень 2016 1099,00 грн. 1,295 323,69 грн.
Листопад 2016 1216,00 грн. 1,272 330,32 грн.
Грудень 2016 1341,00 грн. 1,260 349,06 грн.
Січень 2017 1884,00 грн. 1,247 464,57 грн.
Лютий 2017 1086,00 грн. 1,234 254,39 грн.
Березень 2017 1070,00 грн. 1,212 227,29 грн.
Квітень 2017 950,00 грн. 1,202 191,53 грн.
Травень 2017 818,00 грн. 1,186 152,30 грн.
Червень 2017 934,00 грн. 1,168 156,45 грн.
Липень 2017 1086,00 грн. 1,165 179,38 грн.
Серпень 2017 543,00 грн. 1,166 90,32 грн.
Вересень 2017 543,00 грн. 1,143 77,91 грн.
Жовтень 2017 543,00 грн. 1,130 70,54 грн.
Листопад 2017 546,00 грн. 1,120 65,07 грн.
Грудень 2017 409,00 грн. 1,109 44,48 грн.
Січень 2018 408,00 грн. 1,092 37,68 грн.
Лютий 2018 543,00 грн. 1,083 44,86 грн.
Березень 2018 3591,00 грн. 1,071 254,39 грн.
Квітень 2018 526,00 грн. 1,062 32,79 грн.
Травень 2018 408,00 грн. 1,062 25,44 грн.
Червень 2018 544,00 грн. 1,062 33,91 грн.
Липень 2018 679,00 грн. 1,070 47,41 грн.
Серпень 2018 544,00 грн. 1,070 37,99 грн.
Вересень 2018 544,00 грн. 1,050 27,14 грн.
Жовтень 2018 543,00 грн. 1,032 17,56 грн.
Листопад 2018 544,00 грн. 1,018 9,84 грн.
Грудень 2018 407,00 грн. 1,010 4,07 грн.
Січень 2019 240,00 грн. 1,010 2,40 грн.
Лютий 2019 25489,00 грн.
Всього: 57090,00 грн. Всього: 6382,76 грн.
Загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати за вказаний період складає 6382,76 грн. та саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
А всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за період з березня 2016 по лютий 2019 в розмірі 57090,00 грн. та компенсація за втрату частини заробітної плати , у зв`язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 6382,76 грн.
В іншій частині заявлені позовні вимоги про стягнення з боржника заробітної плати за період з березня 2016 по лютий 2019 та компенсації втрати частини заробітної плати не підлягають задоволенню, оскільки розраховані не у відповідності до норм чинного законодавства.
З огляду на вищевикладене, оскільки судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2020 у справі №922/5397/13: в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати - підлягає частковому скасуванню, із прийняттям в цій частині рішення про стягнення 57090,00 грн.; в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати - скасуванню, із прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 6382,76 грн.; а в іншій частині рішення є законним та обґрунтованим, тому підлягає залишенню без змін.
Враховуючи, що ОСОБА_1 при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України та у зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони - ХДАВП, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2881,50 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2020 у справі №922/5397/13 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2020 у справі №922/5397/13 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства про стягнення заборгованість по заробітній платі в сумі 1070,00 грн. та компенсації втрати частини заробітної плати в сумі 6382,76 грн.
Абзац 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2020 у справі №922/5397/13 викласти в наступній редакції:
Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (61023, м. Харків, вул. Сумська, 134, код ЄДРПОУ 14308894) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі за період з березня 2016 по лютий 2019 в сумі 57090,00 грн., а також компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 6382,76 грн.
В решті рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2020 у справі №922/5397/13 - залишити без змін.
Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (код 14308894, 61023, м. Харків, вул. Сумська, 134) на користь державного бюджету України (отримувач коштів: УК Шевченкі/мХар Шевченківс/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999654; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA858999980313141206082020003) 2881,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя О.В. Плахов
(У судовому засіданні 22.04.2020 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено 04.05.2020).