Текст рішення
Номер провадження: 22-ц/813/1260/21
Номер справи місцевого суду: 1511/2100/2012
Головуючий у першій інстанції Семенов О. А.
Доповідач Громік Р. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
~ ~ ~ ~ 08.02.2021 року ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Громіка Р.Д.,
суддів Драгомерецького М.М., Дрішлюка А.І.,
за участю секретаря Фабіжевської Т.С.,
розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 14 квітня 2020 року у справі за поданням державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Волобоєвої Т.С. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника,
ВСТАНОВИВ:
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст подання державного виконавця.
Державний виконавець Чорноморського міського відділу державної виконавчої службі Головного територіального управління юстиції Одеської області Волобоєва Т.С. звернулася до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_2 обґрунтовуючи наступним.
На примусовому виконанні в Чорноморському міському відділі державної виконавчої службі Головного територіального управління юстиції Одеської області (далі Відділ) відносно ОСОБА_2 з 23 серпня 2016 року перебуває виконавчий лист у справі № 1511/2100/2012, виданий Іллічівським міським судом Одеської області 15 жовтня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 11 липня 2007 року № 1740/2-07: за кредитом 89 319,82 доларів США, за відсотками 43 158,88 доларів США, пеню 4 597,31 доларів США, а всього на загальну суму 137 076,01 доларів США, солідарно.
Боржник ОСОБА_2 до теперішнього часу заборгованість за кредитом не погасив, будь які дії спрямовані на добровільне (самостійне) виконання виконавчого документа не вчинив, тобто рішення суду не виконано.
ОСОБА_2 має у власності квартиру, загальною площею 91,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані дві малолітні та одна неповнолітня дитини. У зв`язку з відсутністю дозволу органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, державний виконавець звертається до суду з поданням, для вирішення питання про примусову реалізацію нерухомого майна боржника право користування яким мають діти.
Державний виконавець просив вирішити питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 : житлову двокімнатну квартиру, загальною площею 91,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані, малолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітня дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зазначити в судовому рішенні, що двокімнатна квартиру, загальною площею 91,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_2 не підпадає під заборону примусової реалізації, встановленої Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 14 квітня 2020 року подання державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої службі Волобоєвої Т.С. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу і постановити нову, якою задовольнити подання державного виконавця, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме статей 46, 51 Закону України «Про виконавче провадження».
Сповіщення сторін та заяви у справі.
У судове засідання, призначене на 27 січня 2021 року, сторони у справі не з`явились, були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 08 лютого 2021 року, про що зазначено у вступній частині ухвали Одеського апеляційного суду.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що провадження у справі підлягає закриттю.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України~судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Зідно із п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо~справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір і має судова юрисдикція.
Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Звертаючись до суду з поданням, державний виконавець Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Волобоєва Т.С. як на підставу своїх вимог посилалась на п. 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 (на момент звернення із поданням до суду першої інстанції), відповідно до якого передбачено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
Однак колегія суддів звертає увагу на те, що частина 2 статті 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Апеляційний суд зауважує, що Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 не містить жодного положення щодо звернення до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника в зазначеному порядку.
Крім того, судова колегія зазначає, що у поданні державним виконавцем не було зазначено повністю п. 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, оскільки друга частина вказує на порядок дій у разі відсутності висновку органу опіки та піклування, а саме: «Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що державний виконавець звернувся із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке не передбачено жодним нормативно-правовим актом, чим порушив приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України, а отже розгляд вказаного подання не може відбуватись за правилами жодного виду судочинства.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі слід закрити, оскільки розгляд такого подання перебуває поза межами не лише цивільної юрисдикції, та не належить до юрисдикції жодного іншого суду, у зв`язку з чим немає підстав для роз`яснення заявнику до суду якої юрисдикції належить його вирішення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 14 квітня 2020 року скасувати.
Провадження у справі за поданням~державного виконавця~Чорноморського міського~відділу державної~виконавчої служби~Волобоєвої Т.С.~про звернення~стягнення на~нерухоме майно~боржника закрити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 08 лютого 2021 року.
Головуючий ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~Р.Д. Громік
Судді: ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~М.М. Драгомерецький
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~А.І. Дрішлюк ~ ~ ~ ~