Справа № 904/3541/15

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД У Х В А Л А 25.08.2021 м.Дніпро Справа № 904/3541/15 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач) суддів: Кузнецова В.О., Мороза В.Ф. розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Златобанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2019 у справі № 904/3541/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСПЕКТ ІНВЕСТМЕН" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСПЕКТ ІНВЕСТМЕН" про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Златобанк" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2019 у справі № 904/3541/15, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу в частині розгляду вказаної заяви банку для продовження розгляду до суду першої інстанції. Одночасно заявник апеляційної скарги звернувся до суду з клопотанням, в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2019 у справі № 904/3541/15 посилаючись на обставини неналежного вручення копії судового рішення скаржнику. Так, скаржник вказує, що колишнім власником банку 17.07.2019 було зареєстровано зміну найменування юридичної особи та змінено її юридичну адресу. Разом з тим, вказані реєстраційні дії рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2020 у справі № 640/15294/19 визнано протиправними. За доводами скаржника, з моменту скасування вказані реєстраційні дії не породжують правові наслідки з моменту їх вчинення. Також скаржник вказує про скасування 23.04.2019 попередніх реєстраційних дій про керівника АТ "Златобанк" Штелика В.М. на підставі судового рішення у справі № 826/2184/17. Крім того, скаржник вказує, що 04.11.2019 до реєстру юридичних осіб було внесено запис про порушення справи про банкрутство АТ "Златобанк" на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі № 910/4475/19, яка постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 у справі № 910/4475/19 була скасована, відповідно до реєстру було внесено запис про скасування реєстраційної дії щодо внесення запису про банкрутство. Наведене, на думку скаржника є обставинами непереборної сили, які перешкоджали банку здійснити апеляційне оскарження ухвали від 15.10.2019. Розглянувши матеріали апеляційної скарги, Центральний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для відкриття апеляційного провадження за поданою апеляційною скаргою. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування. Конституцією України проголошено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3 Конституції України). Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1). Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом України. Відповідно до частини 1 ст.17 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Імперативною нормою частини 2 ст.261 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що незалежно від поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 у справі №916/1240/17 звернув увагу, що у вказаній нормі врегульовано порядок вчинення процесуальної дії судом апеляційної інстанції, а саме, відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими з порушенням строку. При цьому за змістом частини 2 ст.261 Господарського процесуального кодексу України поновлення апеляційним судом пропущеного строку можливе виключно у разі подання апеляційної скарги у межах присічного річного строку, а в разі недотримання останнього з`ясування поважності причин строку на апеляційне оскарження взагалі не має істотного значення та не може жодним чином вплинути на однозначне вирішення питання про відмову у відкритті апеляційного провадження. Відтак, встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини 2 ст.261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12.11.2018 у справі №54/239. Колегія суддів ураховує, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній та доказів, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся внаслідок виникнення обставин непереборної сили. З матеріалів справи вбачається, що АТ "Златобанк" оскаржуване судове рішення направлялось, що підтверджується матеріалами справи (т. 10 а.с. 31-38). Отже, про постановлення оскаржуваного судового рішення АТ "Златобанк" був обізнаний. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що заявником по питанню, яке було розглянуто оскаржуваним судовим рішенням, був саме АТ "Златобанк". Відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" (який набрав чинності з 01.06.2006), ст.2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Колегією суддів встановлено, що ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2019 у справі № 904/3541/15 оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 18.10.2019. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається зазначати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані". Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України"). У даному випадку, повний текст оскаржуваного рішення від 15.10.2019 підписано 15.10.2019, а апеляційну скаргу відповідачем подано 30.07.2021, тобто зі спливом більш ніж одного року з дня складення повного судового рішення; при цьому апелянтом не зазначені та матеріалами справи не підтверджені обставини пропуску строку, пов`язані з виникненням обставин непереборної сили, що унормовано пунктом 2 частини 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України та не йде мова і про подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, що передбачено пунктом 1 частини 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України. Посилання апелянта на вказані вище обставини, не визнаються колегією суддів обставинами непереборної сили, оскільки строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2019 по справі № 904/3541/15 встановлено для сторони у справі, зокрема для Акціонерного товариства "Златобанк". Колегія суддів вважає, що можливість подання апеляційної скарги протягом розумного строку залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер. Отже, за наведених обставин, є підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження згідно з частиною 2 ст.261 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.234, 235, 254, частиною 2 ст.261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, - УХВАЛИВ: Відмовити Акціонерному товариству "Златобанк" у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2019 у справі № 904/3541/15. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Златобанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2019 у справі № 904/3541/15 повернути заявникові. Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга вих. № 28/07/03 від 26.07.2021 та додані до неї документи на 57 арк., у тому числі конверт. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Л.А. Коваль Суддя В.О. Кузнецов Суддя В.Ф. Мороз