Справа № 907/636/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" січня 2022 р. Справа №907/636/18 м.Львів Західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого - судді МАТУЩАКА О.І. суддів МАЛЕХ І.Б. МАРКА Р.І. за участю секретаря судового засідання ГУЛИК Н. за участю представників: від кредитора (апелянт): Нечипорук О.Л. (адвокат) - в режимі відеоконференції; від боржника: арбітражний керуючий Рудий А. М. - в режимі відеоконференції, розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван», м.Київ (вх.ЗАГС №01- 05/3332/21 від 04.10.2021) на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 21.09.2021, повний текст - 24.09.2021 (суддя Ремецькі О.Ф.) у справі №907/636/18 за заявою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладі фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Юніон Стандарт Банк», м.Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДВ Сістемс», м.Ужгород про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ: Суть спору та фактичні обставини справи. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.12.2018 за заявою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Юніон Стандарт Банк» відкрито провадження у справі № 907/636/18 про банкрутство ТОВ «АДВ Сістемс»; призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Рудого Андрія Миколайовича, якого зобов`язано у строк до 01.02.2019 організувати та провести інвентаризацію майна боржника і визначити його вартість та встановлено йому грошову винагороду за виконання повноважень розпорядника майна в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Ухвалою суду від 27.02.2019 було затверджено реєстр вимог кредиторів, зобов`язано розпорядника майна арбітражного керуючого Рудого А.М. у строк до 26.03.2019 надати суду протокольне рішення зборів кредиторів про утворення та склад комітету кредиторів, а також протокол зборів кредиторів про прийняття одного з рішень, передбачених ст. 27 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Ухвалою суду від 10.09.2019 задоволено заяву розпорядника майна Рудого А.М. про процесуальне правонаступництво, якою в межах справи №907/636/18 замінено ініціюючого кредитора ПАТ «Юніон Стандарт Банк» на ТОВ «Стар Інвестмент Ван». Ухвалою суду 17.01.2020 було прийнято до розгляду клопотання розпорядника майна Рудого А.М. від 10.01.2020 №907/636/18-39 про затвердження основної грошової винагороди та її стягнення і призначено до судового розгляду на 20.01.2020, а ухвалою від 20.01.2020 відкладено на 25.02.2020, а 25.02.2020 на 18.03.2020. 16.03.2021 на адресу Господарського суду Закарпатської області надійшло клопотання розпорядника майна Рудого А.М. №49 від 16.03.2020 про затвердження основної грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) з 13.12.20218 по 18.03.2020 в сумі 151 107,59 грн. Разом з тим, просив суд залишити без розгляду подані раніше клопотання від 10.01.2020 №907/636/18-39 та №907/636/18-47 від 20.02.2021. Розгляд вказаного клопотання 18.03.2020 не відбувся у зв`язку із запровадженим загальнодержавним карантином, а в подальшому не призначалися судом у зв`язку із клопотаннями ТОВ «Стар Інвестмент Ван» про неможливість їх розгляду через відсутність рішення комітету кредиторів з цього приводу, на засідання яких представник того ж кредитора - ТОВ «Стар Інвестмент Ван», не з`являвся. Ухвалою суду від 19.11.2020 замінено кредитора ТОВ «Стар Інвестмент Ван» на його правонаступника - ТОВ «Глобал Файненшел Десіжніс». Лише ухвалою суду від 21.09.2021 затверджено основну грошову винагороду розпоряднику майна боржника - арбітражному керуючому Рудому А.М. у сумі 151 107,59 грн на підставі заяви-клопотання від 16.03.2020 за період з 13.12.2018 по 18.03.2020 та стягнуто її з уже попереднього ініціюючого кредитора ТОВ «Стар Інвестмент Ван» на користь розпорядника майна за період з 13.12.2018 по 20.10.2019 у сумі 85 062, 20 грн. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Оскільки ухвалою суду арбітражному керуючому встановлено грошову винагороду за виконання повноважень розпорядника майна у цій справі в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним вказаних повноважень, враховуючи відсутність авансованих платежів ініціюючим кредитором, то основна грошова винагорода розпорядника майна за період з 13.12.2018 по 20.10.2019 підлягає стягненню з ініціюючого кредитора - ТОВ «Стар Інвестмент Ван». Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи. ТОВ «Стар Інвестмент Ван» подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 21.09.2021, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у затвердженні основної грошової винагороди розпоряднику майна Рудому А.М. за період з 13.12.20218 по 18.03.2020 на суму 151 107,59 грн та відмовити у стягненні з ініціюючого кредитора ТОВ «Стар Інвестмент Ван» на його користь основної грошової винагороди (оплати послуг) за період з 13.12.2018 по 20.10.2019 у сумі 85 062, 20 грн. В апеляційній скарзі скаржник покликається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апелянта зводяться до того, що він не є учасником справа та кредитором у справі, оскільки ухвалою від 19.11.2020, його замінено на правонаступника - ТОВ «Глобал Файненшел Десіжніс». Крім цього вказує, що розпорядник майна неналежним чином виконував повноваження розпорядника майна, затягував процедуру розпорядження майном та не виконав вимоги ухвали суду першої інстанції від 13.12.2018. Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена судом без участі апелянта та без повідомлення його про дату, час та місце розгляду клопотання розпорядника майна про затвердження основної грошової винагороди. Арбітражним керуючим Рудим А.М. подано відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Таке твердження загалом обгрунтовано тим, що ТОВ «Стар Інвестмент Ван» був кредитором з 10.09.2019 по 19.11.2020. Сума ж стягнутої грошової винагороди з ТОВ «Стар Інвестмент Ван» стосується періоду з 13.12.2018 по 20.10.2019 в період дії Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Окрім цього, розпорядник не заперечував і не заперечує щодо заміни попереднього ініціюючого кредитора ТОВ «Стар Інвестмент Ван» його правонаступником ТОВ «Глобал Файненшел Десіжніс» ухвалою, яка передувала ухвалі про затвердження та стягнення винагороди, проте, посилаючись на вимоги ст. 520 ЦК України зазначає, що оскільки згоди як кредитор по відношенню до боржника - ТОВ «Стар Інвестмент Ван» на заміну боржника не давав, то відповідно за той період, коли був ініціюючим кредитором ТОВ «Стар Інвестмент Ван» саме він має виплачувати таку винагороду, а не новий кредитор. При цьому, розпорядником майна не заперечується той факт, що новий ініціюючий кредитор замінив попереднього ініціюючого кредитора щодо усіх прав і обов`язків у цій справі про банкрутсво, які існували і існують у попереднього ініціюючого кредитора, проте, за виключенням зобов`язань перед розпорядником майна, на заміну якого він згоди не давав. Інших клопотань та заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, учасниками у справі подано не було. 13.01.2022 в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяли участь представник апелянта та арбітражний керуючий Рудий А.М., які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги. Інші учасники у справі в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи зазначене, а також те, що явка представників учасників у справі в судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників учасників справи, які не з`явилися. Оцінка суду. Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи те, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції лише в частині стягнення основної грошової винагороди арбітражного керуючого, суд апеляційної інстанції перевіряє дотримання судом першої інстанції норм процесуального та правильне застосування норм матеріального права лише у цій частині. Судом першої інстанції вірно встановлено та перевірено апеляційним господарським судом, що арбітражний керуючий виконував повноваження розпорядника майном у період з 13.12.2018 по дату прийняття оспорюваної ухвали судом першої інстанції - 21.09.2021. Судом стягнуто з попереднього ініціюючого кредитора винагороду за період з 13.12.2018 по 20.10.2019 в період дії Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закону), який був у переважній частині чинним до 21.10.2019. Відповідно до Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 115 Закону, за нормами якого порушено і здійснювалося провадження у цій справі до набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п`яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна. Вірно розпорядником майна та судом в силу зазначених вище чинних у відповідних періодах норм Закону і Кодексу було визначено, що розмір його грошової винагороди за період з 13.12.2018 по 18.03.2020 загалом становить 151 107,59 грн, зокрема: - за період з 13.12.2018 по 20.10.2019 становить 85 062,20 грн (дія Закону); - за період з 21.10.2019 по 18.03.2020 становить 66 045,39 грн (дія Кодексу). Як зазначалося вище ухвалою суду від 13.12.2019 окрім іншого, розпоряднику майна Рудому А.М. встановлено грошову винагороду за виконання повноважень розпорядника майна в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Авансованих платежів ініціюючими кредиторами в силу означеної вище ч.2 ст. 115 Закону не було здійснено. Тому, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що нарахування та виплата винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за період процедури розпорядження майном та в період дії Закону, повинна бути здійснена за рахунок ініціюючого кредитора, оскільки у боржника відсутні будь-які активи та відсутня господарська діяльність. З урахуванням наведеного, судом першої інстанції також зроблено правильний висновок про те, що відсутність авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, викладеної у постановах Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі N 918/454/18, від 19.04.2018 у справі N 265/26-02/14/13-08, від 30.01.2019 у справі N 910/32824/15 та від 01.08.2018 у справі N 912/1783/16. Щодо вимог апелянта про скасування ухвали суду першої інстанції в частині затвердження основного розміру грошової винагороди у сумі загалом 151 107,59 грн, з якої сума 66 045,39 грн за період чинності Кодексу, то вказане судове рішення і у вказаній частині не стосується прав та обов`язків скаржника, оскільки його замінено ухвалою суду на іншого кредитора-правонаступника, ТОВ «Глобал Файненшел Десіжніс», яка постановлена задовго до дати постановлення оспорюваної ухвали від 21.09.2021. Щодо іншої частини затвердженої основної винагороди у сумі 85 062,20 грн, яку зрештою стягнуто з апелянта на користь розпорядника майна, то у цій частині доводи апелянта не є обґрунтованими, оскільки докази неналежного виконання обов`язків розпорядником майна у матеріалах справи відсутні, до апеляційної скарги не подавалися, а також відсутні відомості про оскарження у встановленому вказаними вище Законом чи Кодексом порядку дії чи бездіяльність розпорядника майна (арбітражного керуючого) за період, за який нарахована та стягнута основна винагорода. Помилковість висновків апелянта про те, що вказана вище основна винагорода у сумі 85 062,20 грн повинна бути стягнута з нового кредитора - ТОВ «Глобал Файненшел Десіжніс» доводиться наступним. Дійсно, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Тобто, лише за правовим аналізом означеної вище процесуальної норми, після постановлення судом ухвали від 19.11.2020 про заміну кредитора - на його правонаступника ТОВ «Глобал Файненшел Десіжніс», останній став правонаступником усіх прав та обов`язків попередника. Проте, таке може бути правомірним і безумовним, якщо б не враховувати норми матеріального права, які за будь-яких обставин та на підставі основних принципів теорії права і закону, повинні превалювати над нормами процесуального права. Так, відповідно до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Беззаперечним є той факт, що попередній кредитор і апелянт є в розумінні зазначеної вище правової норми боржником по відношенню до розпорядника майна (арбітражного керуючого) як кредитора за період провадження у справі, поки він таким кредитором був. І оскільки кредитором заперечується переведення боргу на нового боржника, згода таким кредитором на таке переведення не надавалася і про таку старий боржник кредитора не запитував, логічним є те, що до нового кредитора - ТОВ «Глобал Файненшел Десіжніс» перейшли усі права та обов`язки попереднього кредитора - ТОВ «Стар Інвестмент Ван», за виключенням зобов`язань по оплаті основної грошової винагороди за означений вище період і у означеній сумі. При цьому, судом апеляційної інстанції не ставиться під сумнів, що з 19.11.2020 усі інші права та обов`язки перейшли до нового кредитора за відсутності обгрунтованих заперечень протилежного. Щодо процесуального порушення, про яке апелянтом зазначено у апеляційній скарзі і яке може в силу п.3 ч.3 ст. 277 ГПК України бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, то такі доводи також спростовуються тим, що апелянт належним чином був повідомлений про час, місце та дату розгляду справи за наслідками якого постановлено оскаржувану ухвалу з огляду на таке. Відповідно до п.2 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. У матеріалах справи (Т.3, а.с. 63) міститься скріншот з електронної пошти суду від 29.08.2021 про надсилання та отримання на електронну пошту апелянта [email protected], яка також ним зазначена як засіб зв`язку у апеляційній скарзі, двох ухвал суду від 18.08.2021, одною із яких було призначено до судового розгляду питання про затвердження та стягнення основної грошової винагороди розпорядника майна. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було належним чином і у спосіб, передбачений процесуальним законодавством, повідомлено апелянта про розгляд його справи. Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) Враховуючи викладене вище, ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Судові витрати. Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює судового рішення суду першої інстанції та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч. 14 ст.129 ГПК України). З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом. Керуючись ст. ст. 11, 74, 129, 269 - 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 21.09.2021 у справі №907/636/18 - без змін. 2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок оскарження постанови встановлено Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області. Повний текст постанови підписано 31.01.2022. Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК Судді І.Б. МАЛЕХ Р.І. МАРКО