Справа № 914/1353/16

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" травня 2023 р. Справа №914/1353/16 м. Львів Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Гриців В.М. (доповідач), Зварич О.В., Малех І.Б. секретар судового засідання Гілевич С.Р. представники: позивача - арбітражний керуючий Плесканка О.В. і адвокат Лазор А.О.; відповідача - адвокат Дребот І.А., адвокат Кульбій-Кухар Ю.В., адвокат Савчук О.Г., Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - адвокат Кустова Т.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк» на рішення Господарського суду Львівської області від 23 грудня 2022 року у справі №914/1353/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» до Акціонерного товариства «Мегабанк»; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс», Публічне акціонерне товариство «Банк «Форум», Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Приватне підприємство «Львівдах», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; на стороні відповідача - Приватне підприємство «Елітон-2011», Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Куксіна С. Ю., Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; про витребування майна із чужого незаконного володіння, у межах справи про банкрутство ТОВ «Мальви-Маркет» ВСТАНОВИВ: Господарський суд Львівської області ухвалою від 01 червня 2016 року порушив провадження у справі №914/1353/16 про банкрутство ТОВ «Мальви-Маркет», провадження у справі про банкрутство ТОВ «Мальви-Маркет» на підставі статті 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VІ, чинній з 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство). Постановою від 20 липня 2016 року у справі № 914/1353/16 суд визнав ТОВ «Мальви-Маркет» банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатора. Згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 07 вересня 2016 року у справі №914/1353/16 ліквідатором ТОВ «Мальви-Маркет» призначено арбітражного керуючого Кривича Р. І. 31 липня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» в особі ліквідатора Кривича Р. І. звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» про витребування майна із чужого незаконного володіння, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Литвиненка, 3, а саме: нежитлове приміщення 47,7 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 15301717; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10057646101; нежитлове приміщення площею 286,7 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3465117; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10049746101; нежитлові приміщення площею 322,3 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 2055678; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10037646101; нежитлові приміщення загальною площею 508, 35 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3464641; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10025846101; нежитлові приміщення підвалу площею 258,9 кв.м.; приміщення 1-го поверху площею 464,6 кв.м., загальною площею 723, 5 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3464938; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10010646101, надалі - спірне нерухоме майно. Господарський суд Львівської області ухвалою від 03 серпня 2018 року позовну заяву прийняв до розгляду; відкрив провадження у справі; розгляд справи вирішив здійснювати за правилами загального позовного провадження в межах справи №914/1353/16 про банкрутство ТОВ «Мальви-Маркет»; задовольнив клопотання позивача - відстрочив сплату судового збору за подання позову до прийняття рішення у справі; задовольнив заяву ТОВ «Мальви-Маркет» про забезпечення позову та вжив заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно; задовольнив клопотання позивача - відстрочив сплату судового збору подання заяви про забезпечення позову до прийняття рішення у справі. Господарський суд Львівської області ухвалою від 03 січня 2019 року у справі №914/1353/16 в задоволенні заяви АТ «Мегабанк» про постановлення окремої ухвали відмовив; позовні вимоги ТОВ «Мальви-Маркет» в особі ліквідатора Кривича Р. І. задовольнив; витребував із чужого незаконного володіння АТ «Мегабанк» на користь ТОВ «Мальви-Маркет» нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка, 3; здійснив розподіл судових витрат. Західний апеляційний господарський суд постановою від 21 листопада 2019 року у задоволенні апеляційної скарги АТ «Мегабанк» відмовив; апеляційну скаргу ТОВ «Мальви-Маркет» задовольнив частково; ухвалу Господарського суду Львівської області від 03 січня 2019 року у справі № 914/1353/16 змінив та виклав її мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції; резолютивну частину ухвали залишив без змін; стягнув з АТ «Мегабанк» в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 148 780,50 грн за розгляд позовної заяви та 881,00 грн за розгляд заяви про забезпечення позову. Верховний Суд постановою від 18 червня 2020 року касаційну скаргу ліквідатора ТОВ «Мальви-Маркет» Кривича Р. І. залишив без задоволення; касаційну скаргу АТ «Мегабанк» задовольнив частково; постанову Західного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2019 року та ухвалу Господарського суду Львівської області від 03 січня 2019 року у справі № 914/1353/16 в частині розгляду позову ТОВ «Мальви-Маркет» до АТ «Мегабанк» (треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ТОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс», ПАТ «Банк «Форум», Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, ПП «Львівдах», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ; на стороні відповідача; ПП «Елітон-2011», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Куксіна С. Ю.) про витребування майна із чужого незаконного володіння скасував; справу №914/1353/16 у скасованій частині передав на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. Верховний Суд вказав на те, що судова колегія Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, за виключенням розгляду питання строку позовної давності. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про недобросовісність ПАТ «Мегабанк» щодо набуття спірного майна. Верховний суд вказав, що судам першої та апеляційної інстанцій необхідно було відповідно до положень статті 13 ЦК України оцінити добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права і до моменту звернення з позовом, надати відповідну оцінку доводам учасників справи щодо поважності причин пропущення позовної давності та вирішити питання про наслідки такого спливу з урахування заяви позивача від 29.11.2018 про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності у справі (т. 2, а.с. 106). Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 липня 2020 року, справа № 914/1353/16 у скасованій частині передана на новий розгляд судді Цікало А. І. Господарський суд Львівської області рішенням від 23 грудня 2022 року у справі №914/1353/16 ухвалив: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» в особі ліквідатора Кривича Р. І. до Акціонерного товариства «Мегабанк» про витребування майна із чужого незаконного володіння - задоволити повністю. 2. Витребувати із чужого незаконного володіння від Акціонерного товариства «Мегабанк» (вул. Січових Стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 09804119) на користь власника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» (вул. Литвиненка, буд. 3, м. Львів, 79034; ідентифікаційний код 13835841) нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: 79034, м.Львів, вул. Литвиненка, 3, а саме: 2.1. нежитлове приміщення площею 47,7 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 15301717; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10057646101; 2.2. нежитлове приміщення площею 286,7 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3465117; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10049746101; 2.3. нежитлові приміщення площею 322,3 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 2055678; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10037646101; 2.4. нежитлові приміщення загальною площею - 508,35 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3464641; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10025846101; 2.5. нежитлові приміщення підвалу площею 258,9 кв.м.; приміщення 1-го поверху площею 464,6 кв.м., загальною площею 723,5 кв.м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3464938; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10010646101. 3. В задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Мегабанк» про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.08.2018 р. у справі № 914/1353/16 - відмовити. 4. Стягнути з Акціонерного товариства «Мегабанк» (вул. Січових Стрільців, буд.17, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 09804119) в дохід Державного бюджету України 111035 грн. 44 коп. судового збору. 5. Накази видати після набрання рішенням законної сили. Суд першої інстанції при новому розгляді справи урахував вказівки Верховного Суду, наведені у постанові від 18 червня 2020 року в цій справі, та дійшов таких висновків: щодо вибуття спірного майна від позивача поза його волею, то враховуючи те, що судовим рішенням визнано недійсними прилюдні торги за виконавчим провадженням ВП №2 6153885, проведені 31.12.2011 з реалізації спірного нерухомого майна, яке належить ТОВ «Мальви-Маркет», і знаходиться у м. Львові по вул. Литвиненка, 3, суд виснував, що спірне майно від позивача вибуло поза його волею; ТОВ «Мальви-Маркет» є власником спірного майна, оскільки в результаті визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного нерухомого майна, яке належить ТОВ «Мальви-Маркет», право власності дійсного власника спірного нерухомого майна ТОВ «Мальви-Маркет» презюмується і не припиняється із вибуттям від нього цього майна; набуття ПАТ «Мегабанк» права на спірне майно відбулося не в результаті врегулювання договірних відносин між ПАТ «Мегабанк» та ТОВ «Мальви-Маркет» (власником), а на підставі договору іпотеки від 30.01.2012 № 138/2011-з-2 (зі змінами, внесеними згідно договору про внесення змін від 28.12.2012 №1 та договору про внесення змін від 04.11.2015 № 2), укладеного між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011». Проте, статус іпотекодавця набуває лише особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки (правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18). З аналізу наведеної правової позиції, можна зробити висновок про те, що в даних правовідносинах ПП «Елітон-2011» не набувало права власності на спірні приміщення з огляду на визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного майна за рішенням суду, так як недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. На день укладення додаткових угод від 28.12.2012 № 1 та від 04.11.2015 №2 до договору іпотеки від 30.01.2012 № 138/2011-з-2 між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011» так само, як на час звернення до приватного нотаріуса із заявою про реєстрацію переходу права власності на спірне майно на підставі договору іпотеки від 30.01.2012 № 138/2011-з-2 (з відповідними змінами), укладеного між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011», ПП «Елітон-2011» не було власником спірних приміщень з огляду на визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного майна за рішенням суду, отож не вправі було передавати в іпотеку це нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання та зобов`язання ПП «Торнадо-М» перед іпотекодержателем ПАТ «Мегабанк», тобто не мало права розпоряджатися цим майном. А це означає, що ПАТ «Мегабанк» на незаконних підставах заволоділо спірними нежитловими приміщення, що знаходяться за адресою: 79034, м. Львів, вул. Литвиненка, 3. Отже, ПАТ «Мегабанк» набуло означене майно не в результаті іпотечних правовідносин з позивачем, а за договором іпотеки (з подальшими змінами), укладеним з іншою особою ПП «Елітон-2011», яке не мало права розпоряджатися цим майном, оскільки прилюдні торги з продажу такого майна були визнані недійсними в судовому порядку; ПАТ «Мегабанк» є недобросовісним набувачем майна ТОВ «Мальви-Маркет», оскільки ПАТ «Мегабанк», як іпотекодержатель, було обізнаним з фактом визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного майна за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Адже ПАТ «Мегабанк» було учасником судової справи так само, як і переможець торгів ПП «Елітон-2011», а це означає, що сторони іпотечного правочину усвідомлювали факт розпорядження спірним майном особою, якій воно не належить і яка не має права на його відчуження. Окрім того, доказом недобросовісності ПАТ «Мегабанк» щодо набуття права на майно, яке є предметом цього спору, також є та обставина, що укладення додаткових угод від 28.12.2012 № 1 та від 04.11.2015 № 2 до договору іпотеки від 30.01.2012 № 138/2011-з-2 між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011» так само, як і звернення до приватного нотаріуса із заявою про реєстрацію переходу права власності на спірне майно на підставі договору іпотеки від 30.01.2012 № 138/2011-з-2 (з відповідними змінами), укладеного між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011», відбувалося після визнання недійсними прилюдних торгів, у зв`язку з чим ПАТ «Мегабанк» не може вважатися таким, що не знало і не повинно було знати про незаконність свого володіння. Суд першої інстанції встановив, що звернення позивача з позовом відбулося поза межами строків позовної давності та ураховуючи обставини справи визнав поважними причини пропущення позивачем строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог та встановив наявність підстав для захисту порушеного права позивача. Акціонерне товариство «Мегабанк» подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23 грудня 2022 року у справі №914/1353/16 та винести нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» до Акціонерного товариства «Мегабанк» про витребування майна із чужого незаконного володіння; скасувати вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 03 серпня 2022 року заходи забезпечення позову у справі №914/1353/16. Скаржник вважає висновки суду першої інстанції необґрунтованими, зокрема, в частині тлумачення статті 264 ЦК України щодо позовної давності, підстав, визначених цією нормою, яка б свідчила про переривання перебігу позовної давності, а також обставин, які свідчать про поважність пропуску строку позовної давності стосовно вимог позивача ТОВ «Мальви-Маркет». Також вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є такими, що прямо суперечать нормам чинного матеріального законодавства, адже суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні протиправно не урахував, що до спірних правовідносин не може застосовуватися віндикація, як спосіб захисту, оскільки вважає, що між сторонами існували договірні відносини та воля на передачу майна, а тому в даному випадку не може застосовуватися позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у відзиві, просить задовольнити апеляційну скаргу АТ «Мегабанк» в повному обсязі. Товариство з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» подало відзив, вважає доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Мегабанк» необгрунтованими і надуманими. Зазначає, що Верховний Суд у постанові від 18 червня 2020 року у цій справі №914/1353/16 погодився із висновками судів першої і апеляційної інстанцій про те, що дійсним власником спірного майна є ТОВ «Мальви-Маркет». Водночас Верховний Суд вказав, що судам першої та апеляційної інстанцій необхідно було дослідити питання щодо наявності причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах. Господарський суд Львівської області виконав вказівки Верховного Суду та дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності поважних та об`єктивних причин пропуску позивачем ТОВ «Мальви-Маркет» позовної давності у спірних правовідносинах. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Львівської області від 23 грудня 2022 року у справі №914/1353/16 залишити без змін. Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 23 січня 2023 року відкрив провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Мегабанк на рішення Господарського суду Львівської області від 23 грудня 2022 року у справі №914/1353/16. Призначене на 09 березня 2023 року судове засідання не відбулось через неналежне функціонування системи відеоконференц-прийому "EasyCon", тому суд повторно призначив розгляд справи на 20 квітня 2023 року о 10:00 год. 20 квітня 2023 року до суду від представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб адвоката Кустової Т.В. надійшло клопотання відкласти розгляд справи через зайнятість адвоката в іншій справі. Суд відклав розгляд справи на 04 травня 2023 року. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав представників сторін, третьої особи і вважає, що рішення у задоволенні апеляційної скарги АТ «Мегабанк» належить відмовити. Обставини справи: Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.01.2011, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 у справі № 53/321-10, стягнено солідарно з ТОВ «Мальви-Маркет» та ПП «Торнадо-М» на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором № 119/2006 від 25.07.2006 станом на 04.01.2011 в сумі 4691396,46 грн та 1177908,30 доларів США, що складається: залишок кредиту у розмірі 1079395,60 доларів США; заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 12484,27 грн за період з 01.12.2010 по 23.12.2010; заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 98512,70 доларів США за період з 01.05.2010 по 31.12.2010 (включно); штраф у розмірі 4678912,19 грн. У межах задоволення вказаних вимог ПАТ «Мегабанк», зокрема, звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 3894 від 25.07.2006, укладеним між ПАТ «Мегабанк» та ТОВ «Мальви-Маркет», шляхом проведення публічних торгів для реалізації предмету іпотеки, а саме: побутові приміщення площею 508,35 кв. м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3464641; нежитлові приміщення площею 322,3 кв. м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 2055678; нежитлове приміщення площею 47,7 кв. м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 15301717; нежитлові приміщення підвалу площею 258,9 кв. м., приміщення першого поверху площею 464,6 кв. м., загальною площею 723,5 кв. м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3464938; нежитлові приміщення площею 286,7 кв. м., номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3465117, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С. Литвиненка, 3 (надалі - спірне нерухоме майно), за початковою ціною на підставі оцінки майна, встановленою суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за 9918700,00 грн. Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2011 у справі №53/321-10 рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 залишено без змін. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження № 26153885 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 13.03.2011 у справі № 53/321-10, за яким в межах задоволення вимог ПАТ «Мегабанк» звернено стягнення на предмет іпотеки (спірне нерухоме майно) шляхом проведення публічних торгів для реалізації предмету іпотеки за початковою ціною на підставі оцінки майна, встановленою суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за 9918700,00 грн. 31.12.2011 в рамках виконавчого провадження № 26153885 відбулись прилюдні торги, проведені Приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство Юстиція» в особі Львівської філії Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція», з реалізації спірного нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка, 3. Відповідно до протоколу № 1-121/11 від 31.12.2011, переможцем торгів визнано Приватне підприємство «Елітон-2011» за ціною продажу 9918700,00 грн. 18.01.2012 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України складено акт про реалізацію предмета іпотеки №173/10-1. 19.01.2012 ПП «Елітон-2011» видано свідоцтво, відповідно до якого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячук О. А., на підставі акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, посвідчено, що ПП «Елітон-2011» належить на праві власності спірне нерухоме майно за адресою: м. Львів, вул. С. Литвиненка, 3. Відповідно до Інформаційної довідки від 22.06.2020 №213487025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, 30.01.2012 зареєстровано право власності на спірні об`єкти нерухомого майна за ПП «Елітон-2011». Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.03.2012 у справі №5015/537/12 частково задоволено позов ТОВ «Мальви-Маркет» до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція» в особі Львівської філії Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція», Приватного підприємства «Елітон-2011», Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби України про визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсним протоколів про проведення прилюдних торгів, визнання недійсними актів державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 у справі № 5015/537/12 залучено ПАТ «Мегабанк» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, апеляційні скарги ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011» задоволено частково, рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2012 у справі № 5015/537/12 скасовано, прийнято нове рішення, яким, в тому числі, визнано недійсними прилюдні торги за виконавчим провадженням ВП № 26153885, проведені 31.12.2011 з реалізації спірного нерухомого майна, яке належить ТзОВ «Мальви-Маркет», і знаходиться у м. Львові по вул. Литвиненка, 3. Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2012 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 у справі № 5015/537/12 залишено без змін, а касаційні скарги ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011»- без задоволення. Після визнання торгів недійсними, ПАТ «Мегабанк» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, за участю третіх осіб - ПП «Елітон-2011» та ТОВ «Мальви-Маркет», в якому просило суд зобов`язати Реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності ПП «Елітон-2011» на спірне нерухоме майно за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка, 3; скасувати рішення Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про відмову в державній реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ «Мегабанк»; зобов`язати Реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції провести державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ «Мегабанк». 23.07.2013 постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі № 820/2078/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014, задоволено повністю заявлені ПАТ «Мегабанк» позовні вимоги. Постановою Вищого адміністративного суду України від 30.09.2014 задоволено касаційну ТОВ «Мальви-Маркет» та скасовано зазначені рішення адміністративних судів, а в задоволенні позову ПАТ «Мегабанк» відмовлено. Постановою Верховного Суду України від 24.02.2015 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Мегабанк» про перегляд постанови Вищого адміністративного суду від 30.09.2014 у справі № 820/2078/13-а. 30.05.2015 з метою задоволення майнових вимог за кредитним договором, укладеним з ТОВ «Мальви-Маркет», за рахунок спірного майна (предмета іпотеки), ПАТ «Мегабанк» звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про зміну способу виконання рішення у справі № 53/321-10, в якій просило господарський суд змінити спосіб виконання цього рішення з продажу спірного майна (предмета іпотеки) шляхом проведення прилюдних торгів на визнання за ПАТ «Мегабанк» права власності на спірне нерухоме майно з урахуванням того, що заборгованість ТОВ «Мальви-Маркет» за кредитним договором від 25.07.2006 № 119/2006 залишається непогашеною. 07.04.2015 ухвалою Господарського суду Харківської області, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 у справі № 53/321-10(53/278-09), вказану заяву задоволено та в межах задоволення вимог ПАТ «Мегабанк» за кредитним договором від 25.07.2006 № 119/2006 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором від 25.07.2006 № 3894, укладеним між ПАТ «Мегабанк» та ТОВ «Мальви-Маркет», шляхом визнання за ПАТ «Мегабанк» права власності на спірне майно. Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2015 у справі № 53/321-10(53/278-09) задоволено касаційну скаргу ТОВ «Мальви-Маркет» та скасовано вказані рішення судів попередніх інстанцій; прийнято нове рішення про відмову в задоволенні заяви ПАТ «Мегабанк» про зміну способу виконання рішення суду. Крім того, 27.12.2011 між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011» укладено кредитний договір № 138/2011, за умовами якого ПП «Елітон-2011» надано кредит у розмірі (сумі) 4750855,20 грн строком з 27.12.2011 по 28.12.2012 зі сплатою 0,1% річних. 30.01.2012 між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Торнадо-М» укладено кредитний договір № 20-10/2012, за умовами якого ПП «Торнадо-М» надано кредит у розмірі (сумі) 17000 000,00 грн. строком з 30.01.2012 по 29.01.2013 зі сплатою 0,1% річних. Цього ж дня ПП «Елітон-2011» (іпотекодавець) та ПАТ «Мегабанк» уклали договір іпотеки № 138/2011-з-2, зареєстрований в реєстрі за № 252. За умовами п.п. 1.1, 1.2 вказаного договору іпотеки, спірним нерухомим майном, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С. Литвиненка, 3, забезпечується виконання ПП «Елітон-2011» і ПП «Торнадо-М» зобов`язань за кредитними договорами № 138/2011 від 27.12.2011 та № 20-10/2012 від 30.01.2012 відповідно. 12.02.2016 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю. прийняті рішення про реєстрацію переходу до ПАТ «Мегабанк» права власності на спірне нерухоме майно, що слідує з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, актуальних станом на 30.07.2018. При цьому, підставою для прийняття відповідного рішення визначено іпотечний договір від 30.01.2012 № 138/2011-з-2 (зі змінами, внесеними згідно договору про внесення змін від 28.12.2012 р. № 1 та договору про внесення змін від 04.11.2015 № 2) між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011», посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н. О. Отже, ПАТ «Мегабанк» набуло право власності на спірне нерухоме майно відповідно до рішень приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С. Ю. від 12.02.2016, прийнятих на підставі договору іпотеки, укладеного між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011». З огляду на вказані обставини, 31.07.2018 ліквідатор банкрута ТОВ «Мальви-Маркет» Кривич Р. І. звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою про витребування із чужого незаконного володіння майна, що знаходяться за адресою: 79034, м. Львів, вул. Литвиненка, 3, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що ТОВ «Мальви-Маркет», як власнику, належать спірні приміщення, а відповідач є недобросовісним набувачем, що зумовлює витребування майна в АТ «Мегабанк». Суд апеляційної інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги ПАТ «Мегабанк» переглядає рішення Господарського суду Львівської області від від 23 грудня 2022 року у справі №914/1353/16, яким суд задовольнив позов ТОВ «Мальви-Маркет» до АТ «Мегабанк» - витребував із чужого незаконного володіння від Акціонерного товариства «Мегабанк» на користь власника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: 79034, м.Львів, вул. Литвиненка, 3; відмовив у скасуванні заходів забезпечення позову; розподілив судові витрати. Відповідно до статті 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. У силу положень пунктів 5, 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є: судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність, і застосування цих засад полягає в тому, що тексти законів, угод та їх застосування мають бути належними і справедливими стосовно усіх суб`єктів цивільних правовідносин та відповідати загальновизнаним нормам обороту. За статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Статтею 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За положеннями статей 317 та 319 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Відповідно до частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору необхідно з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача; факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном. При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому, в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка не має права на її відчуження. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до положень статті 388 ЦК України. З обставин справи видно, що спірне майно від позивача вибуло поза його волею. Адже суд визнав недійсними прилюдні торги за виконавчим провадженням ВП №26153885, проведені 31.12.2011 з реалізації спірного нерухомого майна, яке належить ТОВ «Мальви-Маркет», і знаходиться у м. Львові по вул. Литвиненка, 3, яке позивач просить витребувати у відповідача. А відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 у справі № 5015/537/12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2012, встановлені обставини, якими підтверджується неправомірність проведення прилюдних торгів та затвердження їхніх результатів, які є преюдиціальними обставинами в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України під час розгляду позовної заяви ліквідатора у цій справі. Таким чином, наведене свідчить про вибуття спірного майна з володіння позивача поза його волею, оскільки за встановлених господарським судом фактичних обставин позивач жодної власної волі на вибуття майна з його володіння не виражав. З урахуванням наведеного, ТОВ «Мальви-Маркет» є власником спірного майна, оскільки в результаті визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного нерухомого майна, яке належить ТОВ «Мальви-Маркет», право власності дійсного власника спірного нерухомого майна - ТОВ «Мальви-Маркет» - презюмується і не припиняється із вибуттям від нього цього майна. В аспекті приписів статті 216 Цивільного кодексу України визнання судом недійсними прилюдних торгів (правочину) за виконавчим провадженням ВП № 26153885 не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Набуття ПАТ «Мегабанк» права власності на спірне майно відбулося не в результаті врегулювання договірних відносин між ПАТ «Мегабанк» та ТОВ «Мальви-Маркет» (власником), а на підставі договору іпотеки від 30.01.2012 № 138/2011-з-2 (зі змінами, внесеними згідно договору про внесення змін від 28.12.2012 №1 та договору про внесення змін від 04.11.2015 № 2), укладеного між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011». У свою чергу, ПП «Елітон-2011» не набуло права власності на спірні приміщення з огляду на визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного майна за рішенням суду. На дату укладення додаткових угод від 28.12.2012 № 1 та від 04.11.2015 №2 до договору іпотеки від 30.01.2012 № 138/2011-з-2 між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011» так само, як на час звернення до приватного нотаріуса із заявою про реєстрацію переходу права власності на спірне майно на підставі договору іпотеки від 30.01.2012 № 138/2011-з-2 (з відповідними змінами), укладеного між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011», - ПП «Елітон-2011» не було власником спірних приміщень з огляду на визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного майна за рішенням суду, отож не вправі було передавати в іпотеку спірне нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання та зобов`язання ПП «Торнадо-М» перед іпотекодержателем ПАТ «Мегабанк», тобто не мало права розпоряджатися цим майном. Таким чином, ПАТ «Мегабанк» незаконно заволоділо спірними нежитловими приміщеннями за адресою: 79034, м. Львів, вул. Литвиненка, 3. Отже, ПАТ «Мегабанк» набуло спірне майно не в результаті іпотечних правовідносин з позивачем ТОВ «Мальви-Маркет», а за договором іпотеки (з подальшими змінами), укладеним з іншою особою - ПП «Елітон-2011», яке не мало права розпоряджатися цим майном, про що зазначено вище. Таким чином, апеляційний суд вважає обгрунтованими і правомірними висновки суду першої інстанції про порушення прав ТОВ «Мальви-Маркет» та наявності правових підстав для витребування від АТ «Мегабанк» спірного нерухомого майна. Як вже встановлено, ПАТ «Мегабанк» є недобросовісним набувачем майна ТОВ «Мальви-Маркет», оскільки ПАТ «Мегабанк», як іпотекодержатель, було обізнаним з фактом визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного майна за судовим рішенням, яке набрало законної сили, було учасником відповідної судової справи так само, як і переможець торгів - ПП «Елітон-2011», а це означає, що сторони іпотечного правочину усвідомлювали факт розпорядження спірним майном особою, якій воно не належить і яка не має права на його відчуження. Окрім того, доказом недобросовісності ПАТ «Мегабанк» щодо набуття права на майно, яке є предметом спору у цій справі, також є та обставина, що укладення додаткових угод від 28.12.2012 № 1 та від 04.11.2015 № 2 до договору іпотеки від 30.01.2012 № 138/2011-з-2 між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011» так само, як і звернення до приватного нотаріуса із заявою про реєстрацію переходу права власності на спірне майно на підставі договору іпотеки від 30.01.2012 № 138/2011-з-2 (з відповідними змінами), укладеного між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011», відбувалося після визнання недійсними прилюдних торгів, у зв`язку з чим ПАТ «Мегабанк» не може вважатися таким, що не знало і не повинно було знати про незаконність свого володіння спірним майном. Названі обставини вказують на недобросовісність ПАТ «Мегабанк» щодо набуття нежитлових приміщень за адресою: 79034, м. Львів, вул. Литвиненка, 3. Згідно зі статтею 400 Цивільного кодексу України, недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. При цьому, за змістом статей 388 та 400 Цивільного кодексу України, від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку, а від добросовісного - лише у випадках передбачених законом. Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа/суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного/господарського законодавства. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18). Ураховуючи наведене суд першої інстанції обгрунтовано вказав на недобросовісність поведінки АТ «Мегабанк» щодо набуття майна ТОВ «Мальви-Маркет»; позивач обрав належний і ефективний спосіб захисту свого порушеного права власності. Щодо позовної давності. Відповідач заявив про застосування позовної давності до позовних вимог ТОВ «Мальви-Маркет», в порядку статті 267 ЦК України. Позивач просив суд визнати причини пропуску позовної давності поважними. Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5). До позовних вимог про витребування майна на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. При цьому, у спірних правовідносинах визначальним є обізнаність потенційного позивача саме про факт порушення його права, а не про поінформованість про певні обставини щодо обліку майна чи його передачі. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 вказано, що відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна. З огляду на те, що володіння нерухомістю пов`язано з реєстраційним посвідченням, то датою порушення володіння є дата реєстрації за новим володільцем (першим набувачем) спірної нерухомості. Суд першої інстанції при новому розгляді справи встановив, що з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 22.06.2020 № 213487025 та щодо об`єкта нерухомого майна від 08.10.2021 № 278721994 - датою вибуття з володіння позивача цього майна є саме: 30.01.2012 (дата реєстрації спірного майна за першим набувачем ПП «Елітон-2011»). Суд апеляційної інстанції погоджується із позицією господарського суду Львівської області про наявність поважних та об`єктивних причин пропуску позивачем ТОВ «Мальви-Маркет» позовної давності у спірних правовідносинах. Так, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2012 у справі №5015/537/12, були визнані недійсними прилюдні торги за виконавчим провадженням ВП № 26153885, проведені 31.12.2011 приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство Юстиція» в особі Львівської філії приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція» з реалізації нерухомого майна, яке належить ТзОВ «Мальви-Маркет», а саме: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка, 3. Прилюдні торги були проведені в межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області № 53/321-10 від 13.03.2011 виданого на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2011 у справі № 53/321-10, яким у межах задоволення вимог ПАТ «Мегабанк» за кредитним договором № 119/2006 від 25.07.2006 звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 3894 від 25.07.2006, укладеним між ПАТ «Мегабанк» та ТзОВ «Мальви-Маркет» шляхом проведення публічних торгів для реалізації предмету іпотеки, а саме: нежитлові приміщення, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. С. Литвиненка, 3. З узагальнень Верховного Суду України від 24.11.2008 «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» слідує, що чинне на той час законодавство та усталена на той час судова практика передбачали, що якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом. Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то правильно буде визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді Таким чином, реєстрація права власності за першим набувачем спірного майна ПП «Елітон-2011» відбулась 30.01.2012, а наступне відчуження цього майна, з огляду на принцип реєстраційного посвідчення, відбулося 12.02.2016. Захищаючи своє право власності у межах трьохрічного строку позовної давності шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсними прилюдних торгів, позивач ТОВ «Мальви-Маркет» з огляду на усталену на той час судову практику правомірно розраховував, що за загальним правилом, належним та ефективним способом захисту у випадку повернення отриманого стороною за недійсним правочином є реституція, оскільки наступне відчуження спірного майна до іншої особи ПАТ «Мегабанк» у межах строку позовної давності фактично не відбулось. У п. 30 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вбачається, що у разі наявності підстав для визнання публічних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору - організатор торгів та їх переможець. Отже, після цього майно підлягало повторному продажу з публічних торгів відповідно до порядку, встановленого для виконання судового рішення, оскільки задоволення позову про визнання торгів недійсними не скасовує судового рішення, для виконання якого такі торги були проведені (правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі № 6-1884цс15). Отож, після ухвалення судових рішень про визнання недійсними прилюдних торгів мав відбутись повторний примусовий продаж спірних нежитлових приміщень, тому з огляду на усталену на той час судову практику у боржника - ТОВ «Мальви-Маркет» виникли «правомірні очікування» та «законні сподівання» щодо настання наступних прилюдних торгів щодо реалізації його майна на примусове виконання рішення суду яке набрало законної сили - рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2011, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 у справі №53/321-10, а тому вимога саме про витребування майна боржником не подавалась. Також після визнання торгів недійсними, ПАТ «Мегабанк» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, за участю третіх осіб - ПП «Елітон-2011» та ТОВ «Мальви-Маркет», в якому просило суд зобов`язати Реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності ПП «Елітон-2011» на спірне нерухоме майно за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка, 3; скасувати рішення Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про відмову в державній реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ «Мегабанк»; зобов`язати Реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції провести державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ «Мегабанк». Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 у справі № 820/2078/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014, заявлені ПАТ «Мегабанк» позовні вимоги задоволено повністю. Постановою Вищого адміністративного суду України від 30.09.2014 скасовано зазначені рішення адміністративних судів, а в задоволенні позову ПАТ «Мегабанк» відмовлено. Постановою Верховного Суду України від 24.02.2015 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Мегабанк» про перегляд постанови Вищого адміністративного суду від 30.09.2014 у справі № 820/2078/13-а. Більш того, 30.03.2015 з метою задоволення майнових вимог за кредитним договором, укладеним з ТОВ «Мальви-Маркет», за рахунок спірного майна (предмета іпотеки), ПАТ «Мегабанк» звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про зміну способу виконання рішення, в якій просило змінити спосіб виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2011 у справі №53/321-10 - з продажу спірного майна (предмета іпотеки) шляхом проведення прилюдних торгів на визнання за ПАТ «Мегабанк» права власності на спірне нерухоме майно з урахуванням того, що заборгованість ТОВ «Мальви-Маркет» за кредитним договором від 25.07.2006 №119/2006 залишається непогашеною. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.04.2015, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 у справі № 53/321-10 (53/278-09), заяву задоволено та в межах задоволення вимог ПАТ «Мегабанк» за кредитним договором від 25.07.2006 № 119/2006 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором від 25.07.2006 № 3894, укладеним між ПАТ «Мегабанк» та ТОВ «Мальви-Маркет», шляхом визнання за ПАТ «Мегабанк» права власності на спірне майно. Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2015 у справі №53/321-10 (53/278-09) скасовано рішення судів попередніх інстанцій; прийнято нове рішення про відмову в задоволенні заяви ПАТ «Мегабанк» про зміну способу виконання рішення суду. Поряд з цим, ПАТ «Мегабанк» набуло право власності на спірне нерухоме майно відповідно до рішень приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С. Ю. від 12.02.2016, прийнятих на підставі договору іпотеки, укладеного між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011». Набуття ПАТ «Мегабанк» права власності на спірне майно відбулося не в результаті врегулювання договірних відносин між ПАТ «Мегабанк» та ТОВ «Мальви-Маркет» (власником), а на підставі договору іпотеки від 30.01.2012 № 138/2011-з-2 (зі змінами, внесеними згідно договору про внесення змін від 28.12.2012 № 1 та договору про внесення змін від 04.11.2015 № 2), укладеного між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Елітон-2011» з метою забезпечення виконання зобов`язань ПП «Елітон-2011» і ПП «Торнадо-М» за кредитними договорами № 138/2011 від 27.12.2011 та № 20-10/2012 від 30.01.2012 відповідно. Підставами для визнання строку позовної давності пропущеним з поважних причин, є встановлення таких фактичних обставин цієї справи, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали своєчасне подання позову. На виконання вказівок Верховного Суду у постанові від 18.06.2020 у цій справі та ураховуючи названі обставини справи, приписи статті 13 Цивільного кодексу України, Господарський суд Львівської області дійшов висновку про добросовісність поведінки позивача (заявника) ТОВ «Мальви-Маркет» та, водночас, недобросовісну поведінку відповідача ПАТ «Мегабанк» протягом усього періоду з моменту виникнення у ТОВ «Мальви-Маркет» права на захист порушеного права і до моменту звернення з позовом, зважаючи на названі вище обставини, характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання. Водночас суд вказав про вчинення позивачем дій щодо відновлення свого порушеного права на спірні нежитлові приміщення, що також свідчить про не втрату інтересу ТОВ «Мальви-Маркет» до захисту своїх прав та добросовісне ставлення до них, які є об`єктом правового захисту згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції та національного законодавства України. Встановивши, що звернення позивача з позовом відбулося поза межами строків позовної давності, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про поважність та об`єктивність причин пропущення позивачем строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим порушене право підлягає захисту та про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Щодо доводів скаржника, суд апеляційної інстанції ураховує позицію Європейського суду з прав людини у рішенні у справі «Проніна проти України». Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Скаржник не спростував висновків cуду першої інстанції про незаконне вибуття спірного майна від позивача поза його волею; про те, що ПП «Елітон-2011» не набуло права власності на спірні приміщення з огляду на визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного майна за рішенням суду; про набуття ПАТ «Мегабанк» спірного майна не в результаті врегулювання іпотечних правовідносин з позивачем, а за договором іпотеки (з подальшими змінами), укладеним з іншою особою - ПП «Елітон-2011», яке не мало права розпоряджатися цим майном, оскільки прилюдні торги з продажу такого майна були визнані недійсними в судовому порядку; про наявність у ТОВ «Мальви-Маркет» правових підстав для витребування спірного нерухомого майна від АТ «Мегабанк»; про недобросовісну поведінку ПАТ «Мегабанк» щодо набуття прав на спірне майно протягом усього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання; про наявність підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог та захисту порушеного права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово відзначала, що предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям (Постанова Великої палати Верховного суду від 02.11.2021 року у справі №925/1351/19. Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах. Тож для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19), пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)). Недобросовісна поведінка АТ «Мегабанк» щодо спірного майна упродовж тривалого періоду (про що вказано вище), виключає можливість висновку про втручання у право скаржника на мирне володіння майном. Щодо заходів забезпечення позову. 15 грудня 2022 року АТ «Мегабанк» подало до суду першої інстанції клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Львівської області від 03 серпня 2018 року у справі №914/1353/16 за позовом ТОВ «Мальви-Маркет» до відповідача АТ «Мегабанк» про витребування майна із чужого незаконного володіння. Клопотання обґрунтоване тим, що з 22 липня 2022 року АТ «Мегабанк» знаходиться в процесі ліквідації на підставі рішення Правління Національного банку України від 21 липня 2022 року № 362-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «МЕГАБАНК» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 липня 2022 року № 506 «Про початок процедури ліквідації АТ «МЕГАБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку». Порядок реалізації активів (майна) банку, що ліквідується, визначається Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» пунктом 7 частини другої статті 46 якого встановлено, що з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Відповідач стверджує, що забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони всім державним реєстраторам та приватним нотаріусам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти проведення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо спірних об`єктів нерухомого майна, є фактичною забороною Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснювати заходи щодо продажу майна неплатоспроможного банку. На думку АТ «Мегабанк», у зв`язку з прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацією банку, настали правові наслідки, які роблять неможливим подальше існування таких заходів забезпечення позову, а тому наявні підстави для їх скасування. Відповідно до статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з частинами 7 та 8 статті 145 ГПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. Як вже зазначено, суд апеляційної інстанції дійшов висновку залишити без змін рішення Господарського суду Львівської області в частині задоволення позову - витребування із чужого незаконного володіння АТ «Мегабанк» на користь ТОВ «Мальви-Маркет» нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка, 3. Забезпечення ж позову у цій справі згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 03 серпня 2018 року застосовано, як гарантія реального і ефективного виконання судового рішення, прийнятого на користь позивача. Зважаючи на встановлені у цій справі обставини щодо дійсного власника спірного майна, перебування АТ «Мегабанк» з 22 липня 2022 року в процесі ліквідації не вказує на незаконність вжитих заходів забезпечення позову та на необхідність скасування таких заходів забезпечення позову. Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення Господарського суду Львівської області від 23 грудня 2022 року у справі №914/1353/16 ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Львівської області від 23 грудня 2022 року у справі №914/1353/16 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк» без задоволення. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Мегабанк». Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку. Повний текст постанови підписано 19 червня 2023 року. Суддя В.М. Гриців Суддя О.В.Зварич Суддя І.Б. Малех