Справа № 953/2234/23

~ ~Справа№ 953/2234/23 н/п 1-кп/953/774/23 ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ "27" червня 2023 р. м. Харків Київський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022220000000816 від 21 грудня 2022 року за обвинуваченням : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , представника потерпілої ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_7 , В С Т А Н О В И В: 16 грудня 2022 року, приблизно о 10:00 годин, ОСОБА_3 керував технічно справним автомобілем «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_1 , який належить на праві власності останньому, та рухався по вулиці Віринська, в місті Харкові, зі сторони вулиці Шевченко, в бік вул. Академіка Павлова. Під час руху по вулиці Віринській, в районі перехрестя вулиці Віринської та вул. Тюрінської, в м. Харкові, водій ОСОБА_3 , діючи необережно, грубо порушив вимоги п. 10.1, п. 16.11 та п. 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п. 10.1 ПДР України «Перед початком руху , перестроюванням та будь - якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п. 16.11 ПДР України «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення поїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»; розділ 33 п. 2.1 ПДР України «дорожній знак «Дати дорогу» - водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі»; та виїжджаючи на головну дорогу з другорядної на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг, де по його напрямку руху був встановлений дорожній знак «Дати дорогу», не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, не надав дорогу автомобілю «Accura MDX», р.н.: НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , що наближався до вказаного перехрестя проїзних частин по головній дорозі та допустив зіткнення з даним автомобілем, після чого автомобіль «Daewoo Lanos», р.н.: НОМЕР_1 , здійснив зіткнення із автомобілем «ВАЗ 2106», р.н.: НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_9 , який знаходився без руху, внаслідок чого пасажир автомобіля «Daewoo Lanos», р.н.: НОМЕР_1 , ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у лікарні. Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12-17/473-А/22 від 02.01.2023, внаслідок вказаної дорожньо-транспортної події пасажиру автомобіля «Daewoo Lanos», р.н.: НОМЕР_1 , - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спричинено тяжку закриту тупу травму грудної клітини у вигляді непрямих переломів ребер зліва 2,3,4,5,6 по передньо-паховій лінії та 2,3,4 по передньо-паховій лінії справа з крововиливами у м`які тканини в місцях переломів, забій легень та інші, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки. Причиною смерті ОСОБА_10 стала закрита травма грудної клітини, яка ускладнилася легенево-серцевою недостатністю на тлі двобічної пневмонії. Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-23/3439- ІТ від 23.02.2023, дії водія автомобіля «Daewoo Lanos», р.н.: НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , не відповідали вимогам п.10.1, п. 16.11 та п. 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху України та знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події. Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_10 . Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України визнав повністю та пояснив, що 16 грудня 2022 року, приблизно о 10:00 годин, керував автомобілем «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_1 , рухався по вулиці Віринській в місті Харкові, зі сторони вулиці Шевченко, в бік вул. Академіка Павлова, підвозив пасажирів, серед яких були потерпілі. Під час руху по вулиці Віринській, в районі перехрестя вулиці Віринської та вул. Тюрінської, в м. Харкові, виїжджав з другорядної дороги, виконуючи поворот в ліво, не переконався у безпечності маневру, та що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, не надав дорогу автомобілю «Accura MDX», р.н. НОМЕР_2 , що наближався до вказаного перехрестя проїзних частин по головній дорозі та допустив зіткнення даним автомобілем, після чого його автомобіль , здійснив зіткнення із автомобілем «ВАЗ 2106», р.н.: НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_9 , який знаходився без руху, внаслідок чого пасажир його автомобіля ОСОБА_10 , отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких помер у лікарні. На початку зі слів слідчого йому було відомо, що потерпілі отримали незначні тілесні ушкодження, в подальшому йому повідомили про смерть ОСОБА_3 Телефонував дружині померлого, на що вона зазначила, що не бажає спілкуватись з вбивцею. На його прохання зять зустрічався з родичами потерпілого. Також ОСОБА_3 щиро покаявся у скоєному та повідомив суд, що шкодує про те, що внаслідок його неуважності сталася дорожньо-транспортна пригода, що мала наслідком смерть потерпілого, потерпілій на даний час відшкодував шкоду в розмірі 60000 тисяч гривень з врахуванням його можливостей, віддав заощадження які були, також йому допомогла донька, просив вибачення у потерпілої. Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні проти розгляду кримінального провадження стосовно винної особи у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України не заперечувала, просила призначити суворе покарання відповідно до чинного законодавства, підтвердила отримання від обвинуваченого відшкодування спричиненої шкоди в розмірі 60000 грн. Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши їм положення ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу на підставі ч.3 ст. 349 КПК України. Обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції. Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд вважає доведеною та підтвердженою сукупністю зібраних по кримінальному провадженню доказів, які ніким із учасників судового розгляду не оспорюються і на підставі вимог ч. 3 ст. 349 КПК України в судовому засіданні не досліджувались. Згідно класифікації злочинів, передбаченій ст.12 КК України, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких. Згідно ст. 65 КК України, особі, що вчинила злочин, призначається покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує характер, ступінь тяжкості та суспільної небезпеки скоєного, пом`якшуючі покарання обставини, дані про особу обвинуваченого. Вивченням даних про особу обвинуваченого судом встановлено, що ОСОБА_3 раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря - психіатра та нарколога не перебуває, є пенсіонером за віком, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . відповідно до інформаційної довідки позитивно характеризується, добровільно відшкодував шкоду в розмірі 60000 грн., зазначив про намір у подальшому відшкодовувати спричинену шкоду. Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття, яке полягає у визнанні своєї вини у вчиненні злочину у повному обсязі, осуду своїх дій, наявності почуття жалю за скоєне, принесенні вибачення потерпілій у судовому засіданні, позитивну характеристику за місцем проживання. Добровільне відшкодування шкоди та виявлення наміру у подальшому відшкодовувати завдану шкоду, зазначені обставини, у сукупності з іншими обставинами зазначеними вище, доводить наявність щирого каяття обвинуваченого у скоєному. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено. Суд не приймає до уваги посилання сторони обвинувачення на наявність обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, вчинення кримінального правопорушення стосовно особи похилого віку. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України при призначенні покарання обставиною, яка його обтяжує, визнається вчинення злочину стосовно особи похилого віку, особи з інвалідністю або особи, яка перебуває в безпорадному стані, або особи, яка страждає на психічний розлад, зокрема на недоумство, має вади розумового розвитку, а також вчинення злочину стосовно малолітньої дитини або у присутності дитини. За матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, яке характеризується такою обов`язковою юридичною ознакою, як необережна форма вини. За наведених обставин смерть потерпілого в результаті дорожньо-транспортної пригоди не охоплювалась і не могла охоплюватись умислом обвинуваченого, а тому правові підстави для врахування передбаченої п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України обставини, яка обтяжує покарання, відсутні. При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст.65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, той факт, що кримінальне правопорушення вчинене ним з необережності, пом`якшуючі та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий не був, є пенсіонером за віком, постійно проживає і зареєстрований в м. Харкові. Отже, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів ОСОБА_3 , слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України із призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» висновки з усіх питань, пов`язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку. Суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу. Судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання - особам, які вперше вчинили злочини і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо. Коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк, передбачає більш м`які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі. Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" при постановленні вироку суди мають обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового, оскільки додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами. Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з урахуванням обставин конкретної справи і з обов`язковим мотивуванням у вироку прийнятого рішення. При вирішенні питання щодо додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами суд приходить до висновку про необхідність застосування до обвинуваченого даного додаткового виду покарання, виходячи з обставин ДТП, даних про вік обвинуваченого і те, що він вчинив правопорушення проти безпеки руху, з тяжкими наслідками, та суд, вирішуючи дане питання зазначає, що до суду не було представлено обґрунтованих даних про неможливість обвинуваченого обходитись без транспортного засобу та необхідність керування транспортними засобами в подальшому. Однак, з врахуванням вищенаведених висновків, в силу вимог ст. 75 КК України, суд погоджується з думкою прокурора та вважає можливим звільнити ОСОБА_3 від відбування основного призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього в силу п.2,3,4 ст.76 КК України обов`язки. При цьому, суд приходить до висновку, що даний вид покарання є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Процесуальні витрати за проведення експертиз у даному кримінальному провадженні, відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь державного бюджету за проведення автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-23/335-ІТ від 14.02.2023, автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-23/3439- ІТ від 23.02.2023. Цивільний позов потерпілими заявлений не був. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін . Питання щодо скасування арешту майна суд вирішує відповідно до вимог ст. 174 КПК України. Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України. Керуючись ст. 369, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд УХВАЛИВ: ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного судом основного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, впродовж іспитового строку на ОСОБА_3 покласти обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Запобіжний захід ОСОБА_3 , у виді цілодобового домашнього арешту, до набрання вироком суду законної сили - залишити без змін. Речові докази по справі: автомобіль «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_3 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , повернути ОСОБА_3 , скасувавши їх арешт, що був накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23.12.2022. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в загальній сумі 4530,72 (чотири тисячі п`ятсот тридцять) гр. 72 коп. (Стягувач платежу: ДЕРЖАВА, код доходів: 24060300, отримувач платежу ГУК Харків обл/МТГ Харків/24060300, п/рахунок UA048999980313050115000020649, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, Банк: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998) Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції. Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. СУДДЯ:~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1