Справа № 910/9851/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 09.01.2024 Справа № 910/9851/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до 1) ОСОБА_2 ; 2) ОСОБА_3 ; 3) ОСОБА_4 ; 4) ОСОБА_5 ; 5) ОСОБА_6 ; 6) ОСОБА_7 ; 7) ОСОБА_8 ; 8) ОСОБА_9 ; 9) ОСОБА_1 ; 10) ОСОБА_10 ; 11) ОСОБА_11 ; 12) ОСОБА_12 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Національного банку України про відшкодування шкоди в розмірі 394923890,12 грн. за участі представників: від позивача: Голік О.А., Палажченко О.О., від відповідача-4: Кобук Р.А., від відповідача-9: Лакуста О.І., від відповідачів 1-3, 5-8, 10-12: не з`явилися, від третьої особи: не з`явився, ВСТАНОВИВ: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про відшкодування шкоди в розмірі 394923890,12 грн. (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог), заподіяної неналежним виконанням відповідачами своїх трудових зобов`язань шляхом ведення ризикованої діяльності, що суперечила інтересам ПАТ Банк "Траст" та його кредиторам. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі № 910/9851/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 910/9851/20 рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 скасовано. Справу № 910/9851/20 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у задоволенні позовних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено повністю. 19.12.2023 через відділ діловодства та документообігу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9851/20 та призначено судове засідання на 09.01.2024 року. 08.01.2024 через систему «Електронний суд» від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Представник заявника (відповідача-4) під час судового засідання 09.01.2024 просив задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення у справі. Представники позивача проти заяви заперечували з підстав, аналогічним викладеним у письмових запереченнях. Представник відповідача-9 залишив вирішення даного питання на розсуд суду. Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, суд дійшов висновку про наступне. Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 123 ГПК України). Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Положення статті 126 ГПК України передбачають, що для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Як слідує з наданих до матеріалів справи доказів, 15.10.2020 між ОСОБА_1 , як клієнтом, та адвокатом Лакустою Олексієм Івановичем укладено договір про надання професійної правничої допомоги, відповідно до пункту 1 якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати клієнту необхідну професійну правничу допомогу та представляти інтереси клієнта, зокрема, в судах усіх інстанцій, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання професійної правничої допомоги за цим договором. Згідно з пунктом 5.1 договору за надання професійної правничої допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. за 1 (одну) годину за вчинення адвокатом дій з надання професійної правничої допомоги за цим договором (п. 1.1). Оплата здійснюється на банківський рахунок адвоката, що вказується адвокатом в звіті, та/або готівкою безпосередньо адвокату у відповідності з чинним законодавством України на момент оплати. Клієнт сплачує адвокату гонорар протягом 20 (двадцяти) днів після погодження сторонами звітів про виконання цього договору. Клієнт вправі сплачувати гонорар авансом. Додатковою угодою від 27.12.2021 продовжено строк дії договору до 31.12.2024 року. 11.12.2023 сторонами договору підписано акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги у справі № 910/9851/20 на суму 95625 грн. У даному акті зазначено, що загальна сума гонорару за надання професійної правничої допомоги у справі № 910/9851/20 за період з 15.10.2020 по 05.12.2023 становить 95 625 грн. (2500 грн. : 60 хв. х 2295 хв.). Клієнт сплатив адвокату, а адвокат від Клієнта отримав аванс у сумі 17900 грн. Клієнт зобов`язується сплатити адвокату решту гонорару в сумі 77 725 грн. протягом 60 днів з дня підписання цього акта. Так, відповідно до довідки від 15.12.2020 ОСОБА_1 сплатила авансом гонорар у сумі 17900 грн. за надану адвокатом Лакустою О.І. професійну правову допомогу в справі № 910/9851/20 на підставі договору від 15.10.2020 року. Згідно з частиною 5 статті 126 ГПК України в разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною 6 статті 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Заперечуючи проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, позивач наголосив на відсутності в матеріалах справи звіту про виконання договору від 15.10.2020, оформленого із зазначенням реквізитів адвоката. Також позивач зазначив, що розмір витрат є завищеним, зокрема, подані адвокатом відповідача-4 відповіді на відзив у всіх інстанціях фактично подібні за своїм змістом. До того ж, адвокатом відповідача-4 не обґрунтовано необхідності ознайомлення з матеріалами справи після кожного судового засідання, у зв`язку з чим витрата на ознайомлення 847 хв., а відтак і розмір витрат, є надмірними. Поряд із цим, витребувані в позивача документи на задоволення клопотання відповідача-4 останнім не аналізувалися, та підготовка промови в письмовій формі для участі в судових дебатах не є обов`язковою. Одночасно, позивач просив залишити без розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення, оскільки відповідачем-4 упродовж періоду з 15.10.2020 до 05.12.2020 не подавалися докази щодо розміру судових витрат та не заявлялося клопотання про їх розподіл. При цьому, за твердженнями представника відповідача-4, останнім отримано від ОСОБА_1 аванс гонорару в сумі 17900 грн. згідно з довідкою від 15.12.2020 року. Тобто, на час прийняття рішення суду в першій інстанції при первісному розгляді відповідний доказ існував, але не був долучений до матеріалів справи. Відповідно до частин 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників. При цьому, аналіз частини другої статті 124 ГПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Близькі за змістом висновки застосування частини 2 статті 124 ГПК України містяться у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №922/1897/18, від 24.12.2019 у справі №909/359/19, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 19.02.2020 у справі №910/16223/18, від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19, від 25.03.2021 у справі № 905/717/20. У постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21 викладено правовий висновок про те, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Як слідує з матеріалів справи, 15.10.2020 відповідачем-4 подано відзив на позовну заяву, в якому попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат не наводився. У той же час, постановою Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 910/9851/20 рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 скасовано. Справу № 910/9851/20 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. У випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 924/600/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20. Судом установлено, що при новому розгляді справи в судій першої інстанції 01.02.2022 відповідачем-4 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у зв`язку зі зверненням за професійною правничою допомогою адвоката відповідач-4 очікує понести судові витрати в Господарському суді міста Києва в розмірі щонайменше 80000 грн. Разом із цим, остаточний розмір судових витрат буде визначено та уточнено відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України. 05.12.2023 відповідачем-4 подано до суду письмову промову в судових дебатах, в якій заявлено про розподіл судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, докази про розмір яких будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Отже, відповідачем-4 при новому розгляді справи надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, разом із першою заявою по суті спору - відзивом на позовну заяву. Також, у встановлений законом строк до закінчення судових дебатів відповідач-4 подав заяву про надання доказів понесення судових витрат, та через п`ять днів після ухвалення рішення суду - надав відповідні докази для розподілу таких витрат за весь період відкритого провадження у справі. З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем-4 дотримано порядок звернення та надання до суду доказів для розподілу судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги. Ураховуючи наведене, правові підстави для залишення без розгляду заяви відповідача-4 про ухвалення додаткового рішення відсутні. Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19). У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Так, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. До того ж, частина 3 статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Отже, суд дійшов висновку, що наданий до матеріалів справи акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги від 11.12.2023 у справі № 910/9851/20, в якому наведено детальний опис наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, витрачений адвокатом час та загальна вартість послуг, є достатнім та належним доказом для розподілу судових витрат. Щодо зауважень позивача на відсутності в договорі про надання професійної правничої допомоги від 15.10.2020 номеру судової справи, в межах якої здійснюється надання правової допомоги адвокатом Лакустою О.І., суд зауважує наступне. Із умов згаданого договору від 15.10.2020 слідує, що договір укладений про надання необхідної професійної правничої допомоги Голуб Наталії Вадимівни та представлення її інтересів, зокрема, в судах усіх інстанцій. При цьому, чинним законодавством не передбачено обов`язку сторін при укладенні договору про надання правової допомоги зазначення певного номеру судової справи. У той же час, в акті приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги від 11.12.2023 зазначено номер даної справи та наведено перелік наданих адвокатом послуг та виконаних робіт саме в межах цієї справи № 910/9851/20. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Оцінюючи заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, суд виходить з того, щоб відповідні витрати не мали надмірний характер, а також відповідали критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості такого розміру з урахуванням обставин справи. Дослідивши акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги у справі № 910/9851/20 на суму 95625 грн., суд дійшов висновку зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу за послуги з підготовки до судових дебатів з викладенням промови в письмовій формі (04.12.2023 - 50 хв.). Одночасно, суд дійшов висновку відмовити у відшкодуванні витрат на складання клопотання про витребування доказів (01.02.2022 - 10 хв.), оскільки в задоволенні відповідного клопотання судом відмовлено. В іншій частині суд дійшов висновку про обґрунтованість та співмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, ураховуючи обсяг матеріалів справи, складність справи, критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру та обсягу наданих послуг. Щодо зауважень позивача на необов`язковості підготовки промови в письмовій формі для участі в судових дебатах, суд зазначає, що розмір витрат за надання відповідної послуги судом зменшено, однак відповідні витрати підлягають відшкодуванню, як визначені адвокатом необхідними для захисту інтересів відповідача-4. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що складання та подання до суду промови в судових дебатах прямо не передбачено, однак виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Також судом прийнято до уваги, що відповідачем-4 сплачено 15.12.2020 на користь адвоката Лакусти О.І. гонорар у сумі 17900 грн. при первісному розгляді, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про врахування даної суми при розподілі судових витрат. Отже, суд дійшов висновку про те, що за наслідками первісного та нового розгляду справи в суді першої інстанції з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підлягають стягненню витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 48733,33 грн. (сплачені 17900 грн. при первісному розгляді та при новому розгляді 30833,33 грн., а саме із розрахунку 740 хв. по 2500 грн.). Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі відмови в позові - на позивача. Ураховуючи викладене, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено, витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на позивача у частині, що визначена судом до розподілу - у сумі 48733,33 грн. Керуючись статтями 126, 129, 221, 240, 241, 244 ГПК України, суд ВИРІШИВ: Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9851/20 задовольнити частково. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; ідентифікаційний код 21708016) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 48733 (сорок вісім тисяч сімсот тридцять три) грн. 33 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В іншій частині заяви відмовити. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили. Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України. Дата підписання: 23.01.2024 року. Суддя К.В. Полякова