Справа № 930/1876/20

Справа № 930/1876/20 Провадження №11-кп/801/54/2025 Категорія: крим. Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1 Доповідач : ОСОБА_2 ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2025 року м. Вінниця Колегія суддів Вінницького апеляційного суду у складі: головуючого - судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 із секретарем ОСОБА_5 за участю: прокурора ОСОБА_6 захисника-адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції) захисника-адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції) обвинуваченого ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції) обвинуваченого ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції) представника потерпілого - адвоката ОСОБА_11 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження № 12020020000000260 від 30.07.2020, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 та адвоката ОСОБА_7 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 25.01.2024, яким ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України і засуджено до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього вироком суду обов`язки. На підставі ч. 1 ст. 76 КК України у зв`язку із звільненням від відбування покарання з випробуванням, покладено на ОСОБА_10 , такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Початок строку відбування покарання ОСОБА_10 , рахувати з моменту проголошення вироку. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше не судимого, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України і засуджено до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_13 , строк попереднього ув`язнення під час досудового розслідування, з 04.06.2020 по 09.06.2020, у строк покарання, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Початок строку відбування покарання ОСОБА_13 , рахувати з дня його затримання на виконання вироку. Стягнуто з ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , в рівних долях, на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 37 434 (тридцять сім тисяч чотириста тридцять чотири) грн 87 коп. Вирішено питання з речовими доказами. встановив: ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_13 та особою_1, у вересні 2019 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, вступили в м. Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області у злочинну змову з особою_2, яка пообіцяла їм винагороду в розмірі 3000 доларів США за вчинення підпалу асфальтного заводу, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "СП "Автострада" та знаходиться у с. Червоне Немирівського району Вінницької області. Погодившись вчинити підпал зазначеного асфальтного заводу за вказану суму коштів ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та особа_1, отримали від невстановленого замовника інформацію щодо асфальтного заводу, який потрібно підпалити, а також щодо способу підпалу та пристрою, за допомогою якого необхідно його вчинити. В подальшому, ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та особа_1 незаконно, за попередньою змовою, з метою вчинення підпалу вищевказаного заводу, придбавши легкозаймисту суміш - бензин, три скляні пляшки, масло та запальничку, 23.09.2019 у полі, що знаходиться перед в`їздом у с. Червоне Немирівського району Вінницької області, виготовили пристрої, за допомогою яких вони в подальшому мали вчинити підпал асфальтного заводу ТОВ "СП "Автострада", - скляні пляшки із бензином, в яких вставлені шматки ганчірки, що виконували роль запалу в указаних пристроях. Продовжуючи свій злочинний умисел у вечірню пору, вказані особи, за попередньою змовою, використовуючи легковий автомобіль білого кольору марки "Skoda" моделі "Octavia", д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_13 , помістили до вказаного автомобіля пристрої, із трьох скляних пляшок з легкозаймистою сумішшю - бензином, маслом та ганчіркою, і вирушили в напрямку розміщення асфальтного заводу, з метою його підпалу. Виконавши надалі необхідні дії, пов`язані з готуванням до вчинення злочину, а саме провівши розвідувальні заходи, вивчивши зазначену місцевість, підготувавши пляшки з попередньо придбаною в них легкозаймистою сумішшю 23 вересня 2019 року близько 21 години 00 хв. ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та особа_1, виконуючи доручення невстановленого слідством замовника та її вказівки, направлені на реалізацію вчинення підпалу, з відома та згоди останньої, як організатора вчинення злочину, за попередньою домовленістю, використовуючи транспортний засіб "Skoda" моделі "Octavia", д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_13 , прибули до села Червоне Немирівського району Вінницької області та зупинилися неподалік розміщення заводу з метою вчинення умисного знищення чужого майна шляхом підпалу. Тут вони розподілили ролі, а саме домовились, що втрьох заходять на територію заводу, підпалюють за допомогою запальнички виготовлені ними пристрої та кидають їх в бік операторської асфальтобетонної установки. Продовжуючи свої злочинні дії, 23.09.2019 о 21 год 00 хв, ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_13 та особою_1, умисно, незаконно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою незаконного пошкодження чужого майна, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, перебуваючи на території асфальтного заводу ТОВ СП «Автострада", що за адресою: с. Червоне Немирівського району Вінницької області, з метою підпалу операторської асфальтобетонної установки, взяли кожен по раніше ними виготовленому пристрою для підпалу, за допомогою запальнички підпалили їх та кинули в операторську кабіну асфальтнобетонної установки. У подальшому, внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та особою_1 спричинено матеріальну шкоду, а саме - пошкодження зовнішньої частини операторської асфальтнобетонної установки та речей, які на праві власності належать ТОВ "СП «Автострада". Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи КНДІСЕ Вінницького відділення за № 116-120/20-21 від 19.02.2020 вартість матеріальних збитків і відновлювальних робіт та матеріалів пошкодженої пультової пожежею складає 334,09 гривень. Не погодившись із вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування вирока Немирівського районного суду Вінницької області від 25.01.2024 стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 194 КК України скасувати, у зв`язку неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме через застосування закону, який не підлягає застосуванню, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а саме через м?якість призначеного обвинуваченому покарання, та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, та призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі. ОСОБА_13 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі. Вирішити питання щодо діючого стосовно ОСОБА_13 запобіжного заходу у виді застави. Вимоги обгрунтовує тим, що суд першої інстанції, при призначенні обвинуваченому покарання, не в повній мірі виконав вимоги закону, надав неправильну оцінку самої особи обвинуваченого, характеру його дій та всіх встановлених у ході судового розгляду обставин вчиненого ним злочину. Призначаючи покарання ОСОБА_10 , суд безпідставно застосував до останнього положення ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з іспитовим строком. Звільняючи ОСОБА_10 від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції належним чином не навів мотивів прийняття такого рішення. Крім того, в ході судового розгляду обставин, які б свідчили про можливість виправлення ОСОБА_10 без відбування покарання у виді реального позбавлення волі не встановлені. Зокрема судом першої інстанції визнано наявність в діях ОСОБА_10 таких пом`якшуючих обставин, як щире каяття та визнання вини. Визнавши вину у вчиненні інкримінованого правопорушення, ОСОБА_10 реального каяття не виявляв, під час надання суду показів щирий жаль з приводу вчиненого діяння не виявляв, власні дії не засуджував, а лише визнав свою провину, що слід розцінювати як спосіб захисту з метою зменшення призначеної міри покарання. Крім того, призначаючи покарання ОСОБА_14 , суд першої інстанції залишив поза увагою те, що останній вчинив тяжкий злочин проти власності, попри наявні докази вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав, повністю заперечив свою причетність до вчиненого, жалю з приводу події не висловлював. Вважає, що покарання призначене ОСОБА_14 є надто м`яким, несправедливим, належно не вмотивованим. Зазначає, що згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_13 перебував під вартою з 04.06.2020 до моменту звільнення 09.06.2020 у зв?язку з внесенням застави. Таким чином з 09.06.2020 щодо ОСОБА_15 діяв запобіжний захід у виді застави. В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 , просить скасувати вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 25.01.2024 року відносно ОСОБА_13 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вимоги мотивує тим, що у даній справі обвинуваченому ОСОБА_13 не було забезпечено розгляду справи за належною правовою процедурою та право на справедливий суд. Так, у даній справі, 23.01.2024 року відбулися судові дебати по справі та приблизно о 15 год. 30 хв. суд видалився у нарадчу кімнату для постановлення вироку, а всім учасникам було повідомлено, що проголошення вироку має відбутися о 9 год. 00 хв. 25.01.2024 року. Вирок суду у даній справі було проголошено 25.01.2024 року, але зі певними нюансами. Так, в призначений час проголошення вироку не відбулося, оскільки спочатку був відсутній суддя, а ОСОБА_13 був єдиною особою, що прибула на проголошення вироку вчасно, тоді як інший обвинувачений взагалі не прибув до суду. ОСОБА_13 повідомив обставини, які свідчать про порушення таємниці нарадчої кімнати, що відбулося за наступних обставин, з його слів. Після того як з?явився суддя, відкрили залу і запросили ОСОБА_13 до залу. Під час очкування виходу суду з нарадчої кімнати, ОСОБА_13 стояв біля дверей залу та у коридорі, в ході чого і побачив, як до суду після появи судді майже відразу прибув захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 , який спочатку зайшов до приймальні судді, пробув там хвилин 10, а потім він та суддя ОСОБА_1 разом вийшли з приймальні та зайшли до кабінету працівника апарату суду, який знаходиться поруч, пробули там декілька хвилин і вийшли, після чого ОСОБА_8 залишився у коридорі, а ОСОБА_1 зайшов до себе у кабінет. А після цього до залу зайшла секретар і повідомила, що проголошення вироку відтерміновується десь до 1 години, що вирок ще не готовий. Фактично його було оголошено біля 11 год. 00 хв. Вказати точний час видалення суду до нарадчої кімнати та виходу з неї не вбачається можливим, так як до теперішнього часу у підсистемі Електронний суд ЄС/ТС взагалі відсутні журнали судових засідань, а прохання адвоката надати всі матеріали справи для повторного ознайомлення в електронній формі, у тому числі й перевести у таку форму всі паперові матеріали справи, що повинно було бути зроблено давно вже і без клопотання адвоката, яке було проігнороване. Отже, з викладеного вбачається, що під час перебування в нарадчій кімнаті з ухвалення оскаржуваного вироку суддя ОСОБА_1 спілкувався із захисником іншого обвинуваченого, що є неприпустимим. Крім того, 24.01.2024 року під час перебування у нарадчій кімнаті з постановлення цього оскаржуваного вироку суду, суддя ОСОБА_1 розглянув цивільну справу № 930/18/24 про всиновлення дитини, в якій в цей же день, 24.01.2024 року, постановив рішення за участі двох присяжних, а відповідно, перебуваючи в нарадчій кімнаті у кримінальній справі № 930/1876/20, суддя ОСОБА_1 розглядав вказану цивільну справу та у ній разом із присяжними засідателями також виходив у нарадчу кімнату. Окрім того, 24.01.2024 року, суддя ОСОБА_16 також ухвалив процесуальне рішення у справі № 930/34/23. На підтвердження викладеного додаються скриншоти переліку судових рішень, ухвалених суддею ОСОБА_1 24.01.2024 року з ЄДРСР, а також роздруківки цих рішень з ЄДРСР та копія інформації з офіційного порталу «Судова влада України» щодо справи №930/18/24. Тобто, як мінімум, наразі достеменно відомо, що під час знаходження в нарадій кімнаті з постановлення оскаржуваного вироку, суддя ОСОБА_1 24.01.2024 року ухвалив два судових рішення в інших цивільних справах. І Крім того, відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12019020240000457 від 24.09.2019 року відносно ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, йому ставиться у вину наступне: «Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , невстановлена слідством особа-1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження (далі - особа_1), невстановлена слідством особа_2, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження (особа_2), у вересні 2019 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, вступили в м. Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області у злочинну змову з невстановленою слідством особою 3, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження (далі -особа_3), яка пообіцяла їм винагороду в розмірі 3000 доларів США за вчинення підпалу асфальтного заводу, що належить ТОВ «СП «Автострада» та знаходиться у с. Червоне Немирівського району Вінницької області...» Втім, одною з таким «невстановлених» осіб є ОСОБА_10 , відносно якого обвинувальний акт за цим же самим фактом був предметом розгляду у даній справі, а іншою - ОСОБА_18 , справу відносно якого суддя ОСОБА_19 розглянув окремо в спрощеному порядку, в той же час коли, розглядалася і дана справа суддею ОСОБА_1 , про що судді та прокурор були обізнані, але питання про об?єднання в одне провадження ніким не ставилося, бо між суддями існує конфлікт і наразі справа відносно ОСОБА_18 перебуває на розгляді в суді апеляційної інстанції, але зупинена до завершення ним військової служби за призовом по мобілізації в особливий період, та у даній справі він навіть не допитувався. Суд же вказує, що ОСОБА_13 обвинувачується саме у вчиненні злочину з даними двома встановленими особами. Доданий до даного обвинувального акту відносно ОСОБА_20 реєстр матеріалів досудового розслідування не містить відомостей про виділення в окреме провадження матеріалів відносно інших осіб, про що вказано в обвинувальному акті, не міститься він і жодних відомостей щодо наявності речових доказів та їх місця знаходження. ОСОБА_13 не було висунуто обвинувачення у належний спосіб. Захисником вказувалося на таке при призначенні обвинувального акту до розгляду та таке не було усунуто прокурором і згодом, який мав можливість скористатися своїм правом та змінити обвинувальний акт, подавши до суду. Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 02.11.2021 року у справі № 930/1876/20 в поверненні обвинувального акту прокурору за клопотанням сторони захисту було відмовлено і його було призначено до розгляду. При цьому, остаточною редакцією підозри, що міститься у повідомленні про зміну формулювання обвинувачення підозри від 26.08.2020 року, ОСОБА_13 висунуто інше, ніж в обвинувальному акті. Так, матеріали кримінального провадження, які були долучені прокурором до справи і які були досліджені під час судового розгляду, при цьому слід зауважити, що досліджувалися лише відеозаписи, прокурор лише долучие до справи матеріали і суд їх не досліджував, про що і прокурор не просив і не наполягав, навіть на моє зауваження, що долучення матеріалів провадження не є їх дослідженням, не містять підтвердження обставин, які викладені в обвинувальному акті. Викладені в обвинувальному акті обставини грунтуються виключно на визнавальних свідченнях іншого обвинуваченого ОСОБА_10 , який не несе жодного виду юридичної відповідальності за надання неправдивих свідчень та насамперед є безпосередньо зацікавленою особою у своєму виправданні чи зменшенні власної ролі, що слід оцінювати критично. При цьому, достеменно відомо, що разом з обвинуваченими у справі, перебувало ще, щонайменше дві особи, які не були допитані у даній справі взагалі (третій обвинувачений, якого чомусь іменовано в обвинувальному акті як особа 1, справу щодо якого, в порушення норм КПК України, було розглянуто окремо, та його дівчина, яку навіть не встановили належним чином і не допитав орган досудового розслідування та прокурор). Окрім того, в матеріалах провадження міститься заява ОСОБА_13 щодо причетності до подій 23.09.2019 року особи на ім?я ОСОБА_21 , яка була упізнана ним, але версія подій, викладена ОСОБА_13 не перевірялася належним чином і така не спростована і в суді. Так, можна вважати доведеним факт того, що автомобіль під управлінням ОСОБА_13 перебував недалеко від місця події, що він не заперечує і зазначає, що виконував роль нанятого перевізника та дії ОСОБА_10 , а також інших осіб, не охоплювалися його волею та умислом, при цьому інших неспростовних доказів на користь протилежного не мається. Також, окремо слід зауважити, що фактично із всієї маси, долучених прокурором доказів, в судовому засіданні по справі, що відбулося 02.11.2023 року, були досліджені лише відеозаписи слідчого експерименту з ОСОБА_10 , без дослідження самого протоколу слідчого експерименту, з якого вбачається, що такий проведено з порушенням вимог КПК (не роз?яснені права учасникам перед початком слідчої дії), та відеозаписи з камер спостереження ТОВ «СП «Автострада» до протоколу огляду від 24.04.2020 року, який частково було оголошено секретарем, що були створені 19.05.2020 року, тобто через місяць після складання протоколу, хоча при цьому диск з цими файлами був опечатаний 23.09.2019 року, що свідчить про те, що ці докази були отриманні з порушенням законної процедури, а відповідно до ст. ст. 87, 94 КПК України вони є недопустимими, хоча самі по собі відеозаписи з камер спостереження ТОВ «СП «Автострада» і не містять жодної доказової інформації щодо вини обвинувачених у даній справі. Решта залучених прокурором письмових доказів судом не досліджувалася не в цьому судовому засіданні, ні пізніше, та прокурор про таке не просив. Вказує, що суд навіть не переходив до такої стадії як дослідження письмових доказів і процесуального рішення щодо цього не приймав. Судом лише було поставлено запитання стороні захисту, чи будемо дивитися відео, на що адвокатом було заявлено клопотання про його обов?язковий перегляд, а на мої зауваження, що ми не дослідили письмові докази по справі суд взагалі не відреагував, а прокурор повідомив, що він не вважає за потрібне їх досліджувати, навіть попри моє зауваження, що на прокурора покладається обов?язок доведення вини особи отже, що повинно бути зафіксоване на записі фіксації судового процесу 02.11.2023 року, а отже за таких умов, відповідно до вимог ст. 23 КПК України, суд не мав права класти вищевказані докази в основу оскаржуваного вироку суду, хоч вони ніяк і не доводять того, в чому суд визнав винним ОСОБА_22 . Свідки у справі дійсно допитувалися, про те їм нічого не відомо про осіб, які вчинили інкриміноване діяння і вони не були очевидцями даної події. Також, слід зауважити, що протокол виконання вимог 290 КПК України (відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту ОСОБА_23 ), який було долучено в судовому засіданні 02.11.2023 року, за клопотанням сторони захисту ОСОБА_24 про його залучення до справи та надання оцінки доказав у світлі дотримання вимог ст. 290 КПК України, не містить переліку матеріалів та кількості їх аркушів, а також і підписів про ознайомлення з будь-якими конкретними матеріалами ОСОБА_15 та його захисника на той час - ОСОБА_25 . Я, нажаль, на стадії досудового провадження участі у справі не приймала та всі долучені прокурором у судовому засіданні 10.10.2023 року матеріали досудового розслідування вперше побачила в цей день. Цей протокол виконання вимог ст. 290 КПК України було досліджено в судовому засіданні 02.11.2023 року і навіть суд запитав у прокурора чому він не містить інформації, яку повинен містити відповідно до вимог ст. 290 КПК України, але прокурор відповів, що то нормально, все добре, але жодної оцінки цьому суд не надав в оскаржуваному вироку, попри вимоги ст. 370 та ст. 94 КПК України. Протокол виконання вимог 290 КПК України (відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту ОСОБА_23 ) від 02.09.2020 року не містить найменування таких матеріалів, провадження були відкриті стороні захисту. В наданих прокурором матеріалах та у справі відсутні докази про їх відкриття стороні захисту ОСОБА_13 та йому самому. Відповідно, на підставі ч. 12 ст. 290 КПК України, всі залучені прокурором до справи письмові матеріали та відеодокази, а також і речові докази, про які містяться відомості в залучених матеріалах, які до того ж навіть і не залучалися та теж не досліджувалися в суді, підлягають визнанню недопустимими та суд не має права покласти їх в основу обвинувального вироку. Щодо кваліфікацій дій ОСОБА_13 слід зазначити, що кваліфікація діяння у даному провадженні здійснена невірно за ч. 2 ст. 194 КК України, так як відсутній необхідний розмір шкоди (у даній справі розмір шкоди становить 334,90 гривень), оскільки формулювання ч. 2 ст. 194 КК України «те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки» містить в собі декілька альтернативних кваліфікованих складів і у разі кваліфікації за ознакою «те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом» це означає, що повинна мати місце шкода у великих розмірах, як те передбачено ч. 1 ст. 194 КК України, бо склад злочину за ст. 194 КК України є матеріальним. Шкода у даному провадженні становить 334,09 гривень. Відповідно склад злочину за ст. 194 КК України у даному випадку відсутній. А отже, суд також припустився порушення і норм матеріального права. В судовому засіданні прокурор Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 свою апеляційну скаргу підтримав та наполягав на її задоволенні, посилаючись на викладені у них доводах. Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_11 підтримав апеляційну скаргу прокурора, заперечила проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту. Обвинувачений ОСОБА_9 та захисник-адвокат ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу останньої, заперечили проти апеляційної скарги прокурора. Захисник-адвокат ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_10 заперечили проти апеляційних скарг. Заслухавши думку головуючого, думку учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги з поданими до неї змінами в їх межах, апеляційний суд дійшов до наступного висновку. Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Згідно з вимогами статті 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Частиною 1 ст. 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У відповідності до положень ст.2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури. Таємниця наради суддів є одним із найважливіших принципів правосуддя, що служить гарантом об`єктивності, незалежності, безсторонності, неупередженості і справедливості суду. Згідно із п. 5 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», законодавцем зобов`язано суддю не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання. Отже, таємниця нарадчої кімнати є охоронюваною законом і наведене положення стосується не лише дотримання таємниці наради суддів у кримінальному провадженні. Відповідно до ст. 366 КПК України під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції після останнього слова обвинуваченого суд негайно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання. При цьому не дарма законодавцем в цьому випадку вживано термін «негайно» щодо виходу суду до нарадчої кімнати після заслуховування останнього слова обвинуваченого, оскільки має значення не лише нерозголошення інформації обговорюваної в нарадчій кімнаті, але й зосередження суду на обставинах того кримінального провадження, яке він має завершити ухваленням судового рішення. Під час ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті ухвалюється рішення щодо формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним або доведеним, оцінюються докази, кожен окремо та у сукупності, вирішується питання допустимості доказів під час такої оцінки тощо. Таємниця наради суддів є одним із найважливіших принципів правосуддя, що служить гарантом об`єктивності, незалежності, безсторонності, неупередженості та справедливості суду. Відповідно до ст. 367 КПК України під час ухвалення вироку ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд. Суд вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу. Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні. Постановлення ухвали суду в нарадчій кімнаті здійснюється відповідно до правил, передбачених цією статтею. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення вироку в нарадчій кімнаті.Забезпечення таємниці наради суддів є свідченням відсутності будь-якого стороннього впливу, спонукання або тиску з будь-чийого боку, в тому числі представників органів законодавчої та виконавчої влади, посадових осіб і окремих громадян на суддів при ухваленні вироку, гарантією реалізації засад незалежності суддів і підкорення їх лише закону. Крім того, колегія суддів зауважує, що невиконання імперативних норм статті 367 КПК України стосовно таємниці наради суддів порушує також таку засаду кримінального провадження, як законність, яка вимагає від суду, зокрема, неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, вимог інших актів законодавства. Для забезпечення таємниці нарадчої кімнати ніхто не має права бути присутнім у ній, крім складу суду, а під час ухвалення вироку (перебування складу суду у нарадчій кімнаті) інші справи цим судом чи суддями розглядатися не можуть. Невиконання імперативних норм ст. 367 КПК України стосовно таємниці наради суддів порушує також такі засади кримінального провадження, як законність, яка вимагає від суду неухильно додержуватися вимог Конституції, Кримінального процесуального кодексу, міжнародних договорів, вимог інших актів законодавства. Колегія суддів вважає, що під час перебування суду в нарадчій кімнаті з ухвалення судового рішення у відповідному кримінальному провадженні, розгляд інших судових справ у цей час, проведення судових засідань з ухваленням як судових рішень по суті вимог, так і рішень з процесуальних питань, є порушенням таємниці наради суддів, що відповідно є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суддя Немирівського районного суду Вінницької області ОСОБА_26 , відповідно до журналу судового засідання та аудіозапису судового засідання 23.01.2024 після заслуховування останнього слова обвинувачених, суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення, яке проголосив після виходу з нарадчої кімнати 25.01.2024 року. Зі змісту апеляційної скарги сторони захисту та витягу з Єдиного реєстру судових рішень, головуючим суддею ОСОБА_1 24.01.2024 було постановлено рішення у цивільній справі №930/18/24, про усиновлення дитини та ухвалу у цивільній справі № 930/3412/23 про проведення судового засідання у режимі відеоконференції. Тобто незважаючи на перебування судді ОСОБА_1 у нарадчій кімнаті по даному кримінальному провадженню, в період з 23.01.2024 по 25.01.2024, він 24.01.2024 приймав судове рішення в іншій справі, чим порушив вимоги ст. 367 КПК України. Таким чином, колегія суддів враховуючи наведені положення законодавства, за наведених обставин, щодо вчинення суддею відповідних процесуальних дій та ухвалення судового рішення в іншій справі під час його перебування в нарадчій кімнаті у даному кримінальному провадженні, вважає, що судом першої інстанції порушено таємницю нарадчої кімнати, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а отже безумовною підставою для скасування вироку щодо ОСОБА_13 та ОСОБА_10 і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, за наслідками проведення якого суду першої інстанції слід ухвалити законне та обґрунтоване рішення з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Окрім того, останній журнал судового засідання виготовлений на комп`ютерній техніці неякісно, є нечитабальним в повній мірі, і суду неможливо перевірити всі доводи апеляційних скарг. За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора в даному кримінальному провадженні з поданими до неї змінами, слід задовольнити, з підстав необхідності скасування вироку суду першої інстанції, однак апеляційний суд не входить в обговорення інших, наведених в ній доводів, через встановлене істотне порушення процесуального закону під час ухвалення вироку суду, які мають бути перевірені судом першої інстанції під час нового судового розгляду. Керуючись ст. 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів постановила : Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 , - задовольнити. Апеляційну скаргу прокурора у провадженні ОСОБА_27 , - задовольнити частково. Вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 25.01.2024 відносно ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , - скасувати. Призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Ухвала набирає законної сили та оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4