Справа № 916/2739/20

УХВАЛА 25 березня 2025 року м. Київ cправа № 916/2739/20 Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В. перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі №916/2739/20 за заявою: ОСОБА_2 до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" про визнання банкрутом В С Т А Н О В И В: Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.07.2024 задоволено заяву ОСОБА_1 (вх.№3-519/24 від 16.07.2024) про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів; зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №2727, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., примусове виконання якого здійснюється в межах виконавчого провадження НОМЕР_1; зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №2731, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., примусове виконання якого здійснюється в межах виконавчого провадження НОМЕР_2; накладено арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава", а саме: нерухоме майно: будівлі та споруди заводу по виробництву розчинної кави та кавових виробів, що складається з будівель та споруд заводу по виробництву розчинної кави та кавових виробів: восьмиповерхової виробничої будівлі літ. "Б" з навісами літ. "б", "б1" загальною площею 7665,5 кв.м, будівель насосної літ. "В" підвальним поверхом загальною площею 76,1 кв.м, споруд №1,8 - огорожі, №2,3,9 - ворота, №4 - градирні, №5 - резервуари для води, №6 - артезіанську свердловину, №7 - резервуар для шламу, №10 - оглядові колодязі, №1 - покриття (тротуари, майданчики, доріжки), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; рухоме майно: секція очистки зеленої кави та секція обжарки (УК-104000002 УК-104000004 УК-104000005); помол сирого матеріалу, секція екстракції (УК-104000006 УК-104000003); секція очищення: секція випарювання (УК-104000007): секція накоплення аромату; секція сушки (УК-104000001); секція агломерації (УК-104000008); градирня малогабаритна вентилят. ТМВ-100Н в кількості 3 шт. (УК-104000117 УК-104000118 УК-104000119), що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (Іллічівськ), вул. Промислова, 14А. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задоволено. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.07.2024 про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів у справі №916/2739/20 скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів (вх.№3-519/24 від 16.07.2024) відмовлено. 12.03.2025 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі №916/2739/20, в якій просить суд скасувати оскаржуване судове рішення; ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.07.2024 залишити в силі. З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини"). Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Розглянувши касаційну скаргу, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги ОСОБА_1 , з наступних підстав. Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Законодавцем у ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено особливості застосування правил оскарження судових рішень, що ухвалюються місцевими та апеляційними господарськими судами в процесі провадження у справі про банкрутство. Так, відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, чинній на момент звернення скаржника з касаційною скаргою) у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про затвердження плану санації у справі про банкрутство, ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність). Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство (неплатоспроможність), що підлягають оскарженню. Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в ухвалі від 29.09.2022 у справі № 910/13550/20. Предметом касаційного оскарження є постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 19.07.2024 про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, можливість окремого касаційного оскарження якої не передбачена ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства. На переконання Верховного Суду, достатнім є одноразовий перегляд ухвал господарських судів щодо забезпечення вимог кредиторів та неможливість повторного перегляду відповідних ухвал господарського суду після здійснення їх апеляційного перегляду, що в достатній мірі відповідатиме сутності суспільних відносин, які виникають у межах провадження у справі про банкрутство при забезпеченні вимог кредиторів. За змістом частини третьої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження процесуального документа суду апеляційної інстанції визначальним є саме судовий акт суду першої інстанції, а не результат його перегляду в апеляційному порядку, та відповідно, зміст резолютивної частини процесуального документа суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги ОСОБА_1 на вказане судове рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду. Законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. Оскільки, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 предметом перегляду якої була ухвала Господарського суду Одеської області від 19.07.2024 яка відповідно до частини третьої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає окремому касаційному оскарженню, то необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. На підставі викладеного та керуючись частинами 1, 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, - У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі №916/2739/20. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий, суддя Огороднік К.М. Судді Білоус В.В. Жуков С.В.