Справа № 920/1474/23

УХВАЛА 12 травня 2025 року м. Київ cправа № 920/1474/23 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Жукова С.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Обліку Миколаїв» на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі № 920/1474/23 за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глухівський кар`єр кварцитів» про визнання банкрутом,- ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Сумської області від 03.12.2024 у справі № 920/1474/23, зокрема, заяву ТОВ «Центр Обліку Миколаїв» від 23.09.2024 (вх.№4246) про грошові вимоги кредитора до боржника (з урахуванням уточнень від 17.10.2024 (вх.№3198) у справі №920/1474/23 задоволено; вимоги ТОВ «Центр Обліку Миколаїв» до ТОВ «Глухівський кар`єр кварцитів» визнано у загальному розмірі 28 949 712,91 грн та включено до реєстру вимог кредиторів у такій черговості: 4 844,80 грн судовий збір - перша черга, 28 944 868,11 грн заборгованості - четверта черга. Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, Фонд державного майна України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 03.12.2024 у справі № 920/1474/23 в частині визнання кредиторських вимог ТОВ «Центр обліку Миколаїв» до ТОВ «Глухівський кар`єр кварцитів» та ухвалити нове рішення, яким відмовити у визнанні кредиторських вимог ТОВ «Центр обліку Миколаїв» до ТОВ «Глухівський кар`єр кварцитів» в повному обсязі. Також не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 03.12.2024 у справі № 920/1474/23 та відмовити ТОВ «Центр Обліку Миколаїв» у визнанні вимог у загальному розмірі 28 949 712, 91 грн до ТОВ «Глухівський кар`єр кварцитів». Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 ухвалу Господарського суду Сумської області від 03.12.2024 у справі № 920/1474/23 в частині визнання кредиторських вимог ТОВ «Центр Обліку Миколаїв» у загальному розмірі 28 949 712,91 грн до боржника - скасовано та прийнято в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні кредиторських вимог ТОВ «Центр Обліку Миколаїв» до боржника. 01.04.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Фонду державного майна України надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій сторона просила стягнути з ТОВ «Центр Обліку Миколаїв» на користь Фонду державного майна України судовий збір в сумі 7 267,20 грн сплачений за подання апеляційної скарги. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 заяву Фонду державного майна України про ухвалення додаткового рішення задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Обліку Миколаїв" (Код ЄДРПОУ 34319397) на користь Фонду державного майна України (Код ЄДРПОУ 00032945, надавач платіжних послуг: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA 738201720343180001000005357) судовий збір в сумі 7267,20 грн (сім тисяч двісті шістдесят сім гривень 20 копійок), сплачений за подання апеляційної скарги. До Верховного Суду від ТОВ «Центр Обліку Миколаїв» надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі №920/1474/23. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №920/1474/23 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 24.04.2025. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке. Відповідно до частини п`ятої статті 244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені. З огляду на те, що додаткове судове рішення як похідне від первісного судового акта є його невід`ємною складовою, і інший порядок оскарження додаткового судового рішення ГПК України не визначений, касаційне оскарження додаткового рішення здійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом для основного рішення (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20). Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У касаційній скарзі скаржник не визначив підстави касаційного оскарження додаткової постанови, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України, та не наводить відповідного обґрунтування. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржнику строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства. Крім того, відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу. У прохальній частині касаційної скарги скаржник просить суд скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі №920/1474/23. Верховний Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень. Повноваження суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги, передбачені статтею 308 ГПК України, а саме: Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті. Таким чином, вищевказані вимоги касаційної скарги не можуть бути визнані такими, що відповідають пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки прохальна частина скарги не містить чітких та однозначних вимог щодо оскаржувано-го рішення з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 308 ГПК України. З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати вимоги особи, яка подає скаргу. Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, суд звертає увагу скаржника на необхідність уточнити/конкретизувати вимоги касаційної скарги щодо оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі №920/1474/23. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пункту 5 частини другої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд УХВАЛИВ: 1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Обліку Миколаїв» на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі №920/1474/23 залишити без руху. 2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Обліку Миколаїв» строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом: - привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у цій ухвалі; - уточнити/конкретизувати вимоги касаційної скарги, передбачені статтею 308 ГПК України, щодо оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі №920/1474/23. - уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази такого надіслання з урахуванням положень статті 42 ГПК України. 3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Обліку Миколаїв», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде їй повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя С.В. Жуков