Справа № 946/2358/25

Номер провадження: 11-кп/813/2249/25 Справа № 946/2358/25 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.08.2025 року ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , секретаря судового засідання ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської обл. від 14.07.2025, якою під час судового розгляду к/п №12025162150000037 від 08.01.2025 стосовно: ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Ониськове Комінтернівського р-ну Одеської обл., громадянина України, з середньою освітою, має на утриманні двох малолітніх дітей, працюючого матросом у ТОВ «ТСД Шипменеджмент», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, - обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 12.09.2025 включно, без визначення застави установив: Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин. Оскарженою ухвалою задоволено клопотання прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_8 та стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 12.09.2025 включно, без визначення застави. Обґрунтовуючи ухвалу суд 1-ої інстанції виходив з доведеності наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати в даному к/п стосовно ОСОБА_7 та на підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України вирішив не визначати розмір застави. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 не погодився із оскаржуваною ухвалою, посилаючись на її необґрунтованість оскільки суд не врахував, що ризики, передбачені ч.ч. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України не доведені, обвинувачений визнав провину та щиро каявся та вибачався перед потерпілим, а також намагається допомогти фінансово родині загиблої. Крім того, обвинувачений має позитивні характеристики, а орган пробації зазначив, що ризик вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення низький, ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, також, низький. За таких обставин захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та винести нову, якою клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу задовольнити частково, продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави в порядку ст. 182 КПК України. Учасники кримінального провадження про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, в судове засідання не з`явились. Прокурор ОСОБА_9 подав клопотання про розгляд справи за його відсутністю, захисник ОСОБА_6 , також, просив провести апеляційний розгляд за його відсутності, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Колегія суддів, на підставі приписів ч. 4 ст. 405, ч. 4 ст. 422-1 та ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд здійснити за відсутності учасників провадження та фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати. Заслухавши доповідь~судді, перевіривши~доводи апеляційної~скарги захисника та дослідивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов таких висновків. Мотиви суду апеляційної інстанції. Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. На переконання апеляційного суду, суд 1-ої інстанції зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався в повному обсязі з огляду на таке. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»). Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження. Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження~суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дали можливість суду апеляційної інстанції робити висновки щодо обґрунтованості пред`явленого обвинувачення. Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та за результатами перевірки в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України доказів, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України. Статтею 422-1 КПК України визначений порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Разом з тим, аналіз зазначеної норми кримінального процесуального закону свідчить про те, що апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред`явленого особі обвинувачення, оскільки має право витребувати із суду 1-ої інстанції лише оскаржувану ухвалу та відповідне клопотання сторони обвинувачення, якщо таке подавалось (заявлялось). При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Відповідно до обвинувального акту, який міститься в матеріалах кримінального провадження, що надійшло до апеляційного суду, ОСОБА_7 пред`явлене обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого ч.~2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руку та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого. Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, що за ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Колегія суддів зауважує, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, та обставинами вчинення інкримінованого злочину. Отже, враховуючи загрозу суворості можливого покарання, особливості інкримінованого тяжкого злочину проти безпеки дорожнього руку та експлуатації транспорту, в результаті чого настала смерть неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , апеляційний суд констатує існування ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, який не зменшився на даній стадії кримінального провадження. Одночасно, колегія суддів погоджується з твердженням суду 1-ої інстанції щодо наявності ризику за п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України зважаючи на обставини провадження, ймовірну необхідність повторного допиту свідків, тяжкість інкримінованого злочину, який спричинив смерть дитини, що свідчить про можливість обвинуваченого ОСОБА_7 застосувати спроби незаконного впливу на цих осіб шляхом прохань або погроз з метою схилити надати неправдиві показання задля створення сприятливих для себе умов для уникнення відповідальності та покарання за вчинене кримінальне правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Обставини, на які посилався захисник в апеляційній скарзі, зокрема, визнання обвинуваченим провини та щирого каяття, спроби допомогти родині загиблої, позитивні характеристики обвинуваченого, висновок органу пробації щодо низьких ризиків вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства не є підставами для спростування вище наведених ризиків та будуть враховані судом 1-ої інстанції під час судового розгляду обвинувального акту та призначення обвинуваченому покарання. Отже, оскільки за обставинами даного кримінального провадження встановлена наявність вищезазначених ризиків, які не зменшились на даній стадії кримінального провадження, тому продовження строку тримання під вартою є виправданим та цілком відповідає приписам процесуального законодавства. Застосування більш м`якого запобіжного не зможе забезпечити мети та виконання завдань кримінального провадження та належну поведінку обвинуваченого. Щодо розміру застави, апеляційний суд звертає увагу на наступному. За приписами ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. При цьому,~відповідно до~п.~2~ч.~4~цієї статті~слідчий суддя,~суд при~постановленні ухвали~про застосування~запобіжного заходу~у вигляді~тримання під~вартою,~враховуючи підстави~та обставини,~передбачені ст.ст.~177~та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини. Зазначені повноваження не визначати розмір застави в провадженні щодо тяжкого злочину вказаної категорії злочину є правом суду, що належить до судової дискреції. Поняття судової~дискреції у~кримінальному судочинстві~охоплює повноваження~суду (права~та обов`язки),~надані йому~законом,~обирати між~альтернативами за своїм внутрішнім переконанням відповідно до вимог кримінального процесуального закону, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Отже, враховуючи особливості та обставини вчинення злочину, який спричинив смерть дитини, ступінь суспільної небезпеки, а також існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на переконання апеляційного суду, в сукупності виправдовує та обґрунтовує висновок суду 1-ої інстанції не визначати обвинуваченому ОСОБА_7 розмір застави. За таких обставин, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при прийнятті судом 1-ої інстанції оскаржуваної ухвали не встановлено. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження~строку тримання~під вартою суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін. Отже, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 та скасування законної та обґрунтованої ухвали суду 1-ої інстанції. Керуючись ст.ст. 24, 177, 182, 183, 194, 199, 331, 370, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532, 615 КПК України, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення. Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської обл. від 14.07.2025, якою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 12.09.2025 включно, без визначення~застави залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді Одеського апеляційного суду: ОСОБА_2 ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ОСОБА_3 ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ОСОБА_4