Перейти до вмісту
Кишеняперевірка бізнесу
УхвалаКримінальне судочинство

Справа № 946/9137/25

Суд
Одеський апеляційний суд
Дата
15.01.2026
Суддя
Кравець Ю. І.
Категорія
Зайняття забороненими видами господарської діяльності

Текст рішення

Номер провадження: 11-кп/813/1280/26 Справа № 946/9137/25 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.01.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.12.2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні № 12023160000001528 від 14.12.2023 року відносно ОСОБА_7 , установив На розгляді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження №12023160000001528 від 14.12.2023 року за обвинуваченням: ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 203-2, ч. 1 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України, Оскаржуваною ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.12.2025 року задоволено клопотання прокурора та обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до 30.01.2026 року, без визначення застави. Мотивуючи прийняте рішення, суд послався на тяжкість інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, продовження існування ризиків, які передбачені ст.177 КПК України, а також на дані про особу обвинуваченого, зокрема відсутність міцних соціальних зв`язків. Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та визначити запобіжний захід з покладенням відповідних процесуальних обов`язків. Також зазначає, що ризики, на які посилається прокурор у клопотанні не існують, а стан здоров`я обвинуваченого значно погіршився в умовах слідчого ізолятору. В судовому засіданні апеляційного суду адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Розгляд апеляційної скарги захисника здійснюється без участі прокурора, який до початку судового засідання звернувся із запереченнями проти апеляційної скарги сторони захисту та одночасно просив апеляційний розгляд здійснювати без участі прокурора. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку. Мотиви апеляційного суду. Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним. На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що на розгляді в Ізмаїльському міськрайонному суді Одеської області перебуває кримінальне провадження № 12023160000001528 від 14.12.2023 за обвинуваченням, зокрема ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 203-2, ч. 1 ст. 255-1 КК України. Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Апеляційний суд вважає, що розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції виконав вимоги ст.ст. 199, 331 КПК України, які регламентують продовження строку дії запобіжного заходу. Прийняте рішення суд мотивував тяжкістю покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим, суспільну небезпечність, а також продовження існування ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може здійснити спроби переховування від суду, здійснення незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, а також вчинення іншого кримінального правопорушення. Водночас, зважаючи на можливу міру покарання, яка може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винуватим, ту обставину, що ОСОБА_7 не працевлаштований офіційно, джерел прибутку не має, також на даний час притягується й іншими судами першої інстанції до кримінальної відповідальності, колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ої інстанції є законним, обґрунтованим та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки виходячи з цього є підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому. Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці. Так, при встановленні наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК - впливу на учасників процесу в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України. Окрім того, згідно з практикою ЄСПЛ суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що на підставі наданих апеляційному суду матеріалів, а також обставин та характеру інкримінованих злочинів, судом 1-ої інстанції прийняте обґрунтоване рішення, а стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 на теперішній час неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід, оскільки він не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти наявним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які об`єктивно продовжують існувати з огляду на зазначені апеляційним судом обставини. Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до ч.4 ст.183 КПК суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України. Враховуючи той факт, що ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 203-2, ч. 1 ст. 255-1 КК України, місцевий суд одночасно із продовженням строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою дійшов обґрунтованого висновку не визначати розмір застави, з чим погоджується апеляційний суд. З урахуванням викладеного, доводи захисника про можливість застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у виді застави, колегія суддів визнає неспроможними. В суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_6 звернув увагу на те, що у підозрюваного ОСОБА_7 під час перебування під вартою, значно погіршився стан здоров`я. Відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, медичне обслуговування (амбулаторне, стаціонарне лікування, реабілітація), контроль та аналіз стану здоров`я засуджених організовуються і проводяться медичними працівниками відповідно до законодавства про охорону здоров`я, системи стандартів у сфері охорони здоров`я, клінічних протоколів в порядку, передбаченому законодавством. У закладах охорони здоров`я ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» надаються медична допомога при невідкладних станах, первинна медична допомога, вторинна (спеціалізована) та паліативна допомога, медична реабілітація, здійснюється санітарно-епідеміологічний нагляд, проводяться санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи, у тому числі із впровадження превентивної медицини, організовується цілодобове чергування медичних працівників, забезпечення засуджених лікарськими засобами, медичними виробами, технічними та іншими засобами реабілітації, проводиться реабілітація та лікування після захворювань і травм. З огляду на викладене, сторона захисту має право звернутись до адміністрації установи виконання покарань з приводу надання медичної допомоги обвинуваченому, за наслідками якої буде вирішено питання щодо проведення медичного обстеження та, у разі необхідності забезпечення надання йому належної медичної допомоги, у тому числі стаціонарного лікування, за наявності для цього підстав. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що із наданих захисником документів вбачається, а саме медичної довідки №75/25 від 08.12.2025 року, в медичній частині №22 є можливість регулярного медичного обстеження на лікування ув`язненого ОСОБА_7 , а у разі потреби буде вирішено питання щодо обстеження та лікування в закладі МОЗ. Таким чином, апеляційний суд констатує факт того, що за необхідності та звернення обвинуваченого ОСОБА_7 , які стосуються його стану здоров`я, створено умови для звернення, консультації лікарями та проходження лікування. Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, з огляду на те, що раніше існуючі та доведені ризики не знизились і не відпали, оскільки обвинувачений не може не розуміти тяжкість можливого суворого покарання, у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження. Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду 1-ої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін. За таких обставин, оскільки доводи, викладені у апеляційній скарзі захисника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної ухвали. Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд, постановив Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення. Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.12.2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні № 12023160000001528 від 14.12.2023 року відносно ОСОБА_7 , - залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Інші документи цієї справи39

Справа № 946/9137/25 проходила кілька етапів. Нижче — усі документи за нею, від найновішого.

Текст наведено в тому вигляді, в якому його оприлюднено. Персональні дані учасників у судових рішеннях знеособлені самим судом — саме тому в тексті трапляються позначки на кшталт «ОСОБА_1».

Справа № 946/9137/25 — Ухвала — Кишеня