Справа № 755/21102/25

№ 755/21102/25 № 1-кп/755/161/26 У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И про призначення до судового розгляду "05" лютого 2026 р. колегія суддів Дніпровського районного суду м. Києва в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025101110000182 від 11.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 113, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України, В С Т А Н О В И Л А: З Київської міської прокуратури надійшов для розгляду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025101110000182 від 11.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 113, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України. У підготовчому судовому засіданні прокурор доповіла про можливість призначення обвинувального акту відносно ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 113, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України, до судового розгляду, оскільки дотримано норм кримінально-процесуального законодавства та підстав для його повернення прокурору або його закриття не встановлено. Зокрема, заявила клопотання про продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися і продовжують існувати, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються останні, є злочином проти основ національної безпеки України та, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 113 КК України, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті, а саме, у вигляді тримання під вартою, підстав для зміни чи пом`якшення даних запобіжних захід обвинуваченим, немає. Захисник ОСОБА_9 заперечував проти призначення обвинувального акту до судового розгляду та заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, через невідповідність його вимогам КПК України. Так, відповідно до викладених в обвинувальному акті обставин, ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на зруйнування або пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, вчинені в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, вчинене організованою групою, тобто у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України. Даний обвинувальний акт є незрозумілим, з помилковою правовою кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_12 , з відсутністю чіткого та конкретного формулювання обвинувачення, у зв`язку з тим, що в ньому зазначено про те, що руйнування шляхом підпалу релейної шафи Дарницької дистанції сигналізації та зв`язку (ШЧ-12) AT «Укрзалізниця», розташованої біля зупиночної платформи «Троєщина 1» на перегоні «Микільська Слобідка» по вулиці Марка Черемшини у місті Києві навпроти будинку, за адресою: вул. 17-А Садова, 75, має важливе народногосподарське та оборонне значення. В обвинувальному акті зазначено, що підпал релейної шафи було здійснено на перегоні «Микільська Слобідка» по вул. Марка Черемшини у місті Києві навпроти будинку вул. 17-А Садова, 75. Таке формулювання в обвинувальному акті є не зрозумілим, так як не зрозуміло на якому перегоні було скоєно підпал релейної шафи. По-перше, визначення перегонів на залізниці - це ділянки залізничного шляху між двома суміжними станціями на яких немає зупиночних пунктів. Тобто, іншими словами це відстань від станції А до станції Б, а не так як зазначено в обвинувальному акті (станція А - «Микільська Слобідка» є а іншої станції Б не вказано). По-друге, не зрозумілим є і те формулювання в обвинувальному акті, де зазначено, що перегон між залізничними станціями розташований по вул. Марка Черемшини у місті Києві. Тобто, залізничні колії по яким рухається залізничний рухомий склад проходить по самій вулиці Марка Черемшини в місті Києві, що виключає як теоретичного так і практичного факту руху вулицями Києва поїздів. По-третє, залишається не зрозумілим з обвинувального акту, які колії розташовані на залізничному перегоні, де був підпал релейної шафи (магістральні колії які призначені для руху пасажирських так і вантажних поїздів, чи приміські колії, які обслуговують тільки міський і приміський транспорт, тобто електрички), та чи мають оборонне значення колії, які служать для руху міським та приміським транспортом, тобто, для руху по них тільки електричок. По-четверте, в обвинувальному акті не зазначено, які наслідки були завдані шляхом підпалу релейної шафи 01.03.2025 року (чи було порушено координацію безпеки та сигналізації зв`язку на певних ділянках залізниці, чи було зупинено рух поїздів), що є суттєвим фактором при кваліфікації дій підозрюваної чи обвинуваченої особи за ознаками злочину, передбаченого ст. 113 КК України. По-п`яте, залишається незрозумілим кваліфікація дій обвинувачених осіб у даному кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України. Зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_12 та викладені в обвинувальному акті обставини свідчать про те, що стороною обвинувачення помилково було кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_12 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України, за зазначеною кваліфікацією відсутній склад злочину, тобто, відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторона злочину, так як диверсія - це умисні дії, спрямовані саме на підрив безпеки, обороноздатності держави. Злочинні дії ОСОБА_12 , відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні № 22025101110000182 від 01.03.2025 року, відповідають ознакам злочину, передбаченого ч. 1 ст. 277 КК України, - пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, та підлягають саме такій кваліфікації. У зв`язку з тим, що наведене вище формулювання обвинувачення в обвинувальному акті відносно ОСОБА_12 та інших осіб не є конкретним, з помилковою кваліфікацією, воно не є достатнім для повного розуміння обвинуваченою особою суті висунутого проти неї обвинувачення, що є необхідним для підготовки ефективного захисту. За таких обставин, обвинувальний акт, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді, є незрозумілим, з помилковою правовою кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_12 , неконкретним, з відсутністю чіткого та конкретного формулювання обвинувачення із зазначенням необхідних відомостей, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, що порушує право обвинуваченого на захист та унеможливлює призначення судового розгляду. Щодо клопотання про продовження його підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, зазначивши, що зазначені у клопотанні прокурора ризики, є некоректними та абстрактними, стороною обвинувачення вказані ризики лише перелічені, однак, жодного підтвердження на їх існування немає. Європейський суд з прав людини у своїх рішення вказує на те, що необхідна фактична оцінка ризиків, а не посилання на можливі події, але даних фактів стороною обвинувачення встановлено не було, тому, відсутні підстави для задоволення клопотання прокурора. Зокрема, прохав долучити характеристику з місця проживання обвинуваченого ОСОБА_12 та довідку з місця навчання, що вказує на міцні соціальні зв`язки останнього. Обвинувачений ОСОБА_12 підтримав думку свого захисника. Захисник ОСОБА_7 підтримав клопотання захисника ОСОБА_9 про повернення обвинувального акту прокурору, щодо клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, оскільки немає необхідності тримати останнього під вартою. Обвинувачений ОСОБА_11 підтримав думку свого захисника. Захисник ОСОБА_8 підтримав клопотання захисника ОСОБА_9 про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки у ньому вказано про те, що обвинувачений ОСОБА_13 є організатором, однак, на той час, останній перебував у Державній установі «Київський слідчий ізолятор», яка територіально знаходиться у Шевченківському районі м. Києва, тому, вважає, що можливо є необхідність у вирішенні питання щодо направлення обвинувального акту до Київського апеляційного суду для визначення підсудності. Його підзахисному інкримінується ч. 1 ст. 263 КК України, яка передбачає носіння бойових припасів, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, однак, останній, знову ж таки, перебував в умовах Державній установі «Київський слідчий ізолятор», тобто цих дій вчиняти не міг, тому, необхідно повернути обвинувальний акт прокурору. Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу його підзахисному заперечував, оскільки час перебування останнього у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» нівелював ризики, які існували, тому, такий запобіжний захід є занадто суворим, у зв`язку з чим, просив змінити його на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особистого зобов`язання. Обвинувачений ОСОБА_13 підтримав думку свого захисника. Захисник ОСОБА_10 підтримав клопотання захисника ОСОБА_9 про повернення обвинувального акту прокурору. Обвинувачений ОСОБА_14 підтримав думку свого захисника. Прокурор заперечила щодо клопотання про повернення обвинувального акту та зазначила, що він відповідає вимогам ст. 291 КПК України і місце розташування релейних шаф чітко вказано за тими можливостями, які можна було встановити, оскільки не вказується адреса конкретно кожної релейної шафи. Під час судового розгляду стороною обвинувачення будуть надаватися докази на спростування того, про що зазначив захисник ОСОБА_9 . Щодо направлення обвинувального акту до Київського апеляційного суду для визначення підсудності, то зазначила, що чітко вказано та встановлено, що місце вчинення кримінального правопорушення відноситься до Дніпровського району м. Києва. Крім того, нею у клопотанні зазначено про те, що обвинувачений ОСОБА_12 може стимулювати хвороби, оскільки під час досудового розслідування останній постійно зазначав про те, що вчинив злочин керуючись голосами в його голові, у зв`язку з чим, було проведено судово-психіатричну експертизу та встановлено, що обвинувачений свої дії контролює. Зокрема, відносно ОСОБА_12 наявне кримінальне провадження за ст. 307 КК України, що вказує на те, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення. На заперечення прокурора захисник ОСОБА_9 зазначив, що, на його думку, прокурор упереджено ставиться до обвинуваченого ОСОБА_12 та ним на стадії досудового розслідування заявлялося клопотання про проведення судово-психіатричної експертизи, оскільки його підзахисний зазначав про те, що його стан погіршується в умовах Державної установи «Київський слідчий ізолятор», а прокурор не може надавати оцінку тому, чи стимулює ОСОБА_12 свої хвороби, чи ні. Представник потерпілого ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та її думку щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду, оскільки він відповідає чинному законодавству, а кваліфікація відповідає нормам КК України. Колегія суддів, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, клопотання, приходить до наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу ; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь. Зокрема, згідно зі ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим. Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. Пунктом 1 ч. 1 ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Згідно з ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є у тому числі забезпечення повного розслідування. Верховний Суд у постанові від 03.07.2019 року в справі № 273/1053/17 зазначив, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора. У постанові Верховного Суду від 29.03.2019 року в справі № 686/18210/15-к зазначено, що для забезпечення права на ефективний захист в формулюванні обвинувачення мають бути зазначені ті обставини і з такою деталізацією, які необхідні й достатні для того, аби дозволити обвинуваченому ефективно захищатися від нього. Це не означає, що при формулюванні кожного обвинувачення мають бути зазначені всі без виключення обставини, наведені у переліку статті 91 КПК України. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд. Рішення про повернення обвинувального акту прокурору суд приймає у тому випадку, якщо без усунення виявлених недоліків кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду. З урахуванням такої стадії судового розгляду, як підготовче судове засідання, будь-яка оцінка пред`явленого обвинувачення щодо його фактичного змісту є втручанням в оцінку доказів, що є процесуально неприпустимим. До того ж, процесуальна оцінка зазначених вище обставин, згідно вимог чинного КПК України, можлива лише при ухваленні остаточного судового рішення, передбаченого ст. 373 КПК України, тобто за наслідками лише судового розгляду кримінального провадження з дотриманням вимог, передбачених ст. 318-380 КПК України. Якщо під час судового розгляду будуть встановлені нові фактичні обставини, то питання зміни обвинувачення можливо вирішити шляхом застосування вимог ст. 337-339 КПК України. На даній стадії судового провадження колегія суддів позбавлена процесуальної можливості надавати оцінку по суті повноті досудового розслідування, оскільки об`єктивне з`ясування всіх обставин справи здійснюється судом на стадії судового розгляду кримінального провадження. В обвинувальному акті прокурором змістовно та послідовно викладено обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення, що в повному обсязі дозволяє стороні захисту зрозуміти суть пред`явленого обвинувачення. Таким чином, виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення є достатніми для правильного розуміння обставин та реалізації права на захист. Наведені в обвинувальному акті фактичні дані у своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. Посилання сторони захисту на неконкретність формулювання обвинувачення колегія суддів вважає безпідставним, оскільки зазначення в обвинувальному акті конкретних обставин кримінального правопорушення відноситься до дискреційних повноважень прокурора, у зв`язку з чим, останній зазначає ті обставини, які вважає встановленими. При цьому, з урахуванням такої стадії судового розгляду, як підготовче судове засідання, будь-яка оцінка пред`явленого обвинувачення щодо його фактичного змісту є втручанням в оцінку доказів, що є процесуально неприпустимим. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що, згідно з наданим до суду обвинувальним актом, складеним слідчим, відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності та підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокуророві, не встановлено, тому, у задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акту, слід відмовити. Судовий розгляд кримінального провадження проводити колегіальним судом у складі трьох суддів: головуючий суддя ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у відкритому судовому засіданні за участю учасників кримінального провадження, оскільки, відповідно до ч. 10 ст. 615 КПК України, кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, крім здійснення кримінального провадження у суді, в якому до моменту введення воєнного стану та набрання чинності цією частиною було визначено склад суду за участю присяжних. Кім того, згідно зі ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. Так, відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України). Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Заслухавши учасників кримінального провадження, колегія суддів вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України наявні, з огляду на специфіку кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, а також, на конкретні обставини кримінального провадження та її особу. Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, що стосується питання доцільності продовження обвинуваченим запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання колегія суддів враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства. Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV. Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93). Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України. Колегія суддів при вирішенні клопотань прокурора щодо продовження застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 погоджується, що ризики є дійсними і на даний час виключають можливість зміни запобіжних заходів щодо останніх на більш м`який, оскільки обрані запобіжні заходи забезпечують належну їх процесуальну поведінку. Зокрема, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1142, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою. Враховуючи наведене, колегія суддів на даному етапі розгляду обвинувального акту, приходить до висновку про задоволення клопотань прокурора про продовження застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , оскільки не зникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Крім того, згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що пред`явлений цивільний позов АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця», у порядку ст. 128 КПК України, про відшкодування майнової шкоди до обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 необхідно долучити до матеріалів кримінального провадження. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 31, 128, 176-178, 181, 183, 194, 314-316 КПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А: Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025101110000182 від 11.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 113, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України, призначити до судового розгляду на 10 лютого 2026 року на 11 годину 00 хвилин у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5. Судовий розгляд кримінального провадження проводити колегіальним судом у складі трьох суддів: головуючий суддя ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у відкритому судовому засіданні, за участю прокурора, представника потерпілого, захисників та обвинувачених. У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити. Клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - задовольнити. Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком не більше двох місяців, тобто до 05 квітня 2026 року включно. Пред`явлений цивільний позов, у порядку ст. 128 КПК України, про відшкодування майнової шкоди до обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 долучити до матеріалів кримінального провадження. Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення, у частині продовження запобіжних заходів. Головуючий суддя ОСОБА_1 Суддя ОСОБА_2 Суддя ОСОБА_3