Справа № 755/21102/25

№ 755/21102/25 № 1-кп/755/161/26 У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И "28" травня 2026 р. колегія суддів Дніпровського районного суду м. Києва в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора щодо розгляду питання доцільності продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025101110000182 від 11.03.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 113, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України, В С Т А Н О В И Л А: У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025101110000182 від 11.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 113, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком не більше двох місяців. У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження застосування обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки передбачені ст. 177 КПК України ризики не зменшилися та продовжують існувати, останні є раніше судимими зокрема, відносно ОСОБА_12 наявне також кримінальне провадження за ст. 307 КК України. Крім того, обвинувачені не мають стабільного джерела доходу та свої матеріальні потреби намагаються задовольнити злочинним шляхом, підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки, зокрема, навіть в умовах ДУ "Київський слідчий ізолятор" організували протиправну діяльність. Захисник ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання, скільки його підзахисний ОСОБА_11 тривалий час перебуває під вартою, зокрема, прокурором необґрунтовано наведені у клопотанні ризики. Обвинувачений ОСОБА_15 підтримав думку свого захисника. Захисник ОСОБА_8 заперечував проти задоволення клопотання, оскільки його підзахисний ОСОБА_13 тривалий час перебуває під вартою і зі спливом часу ризики зменшуються, тому, вважає, що останньому можливо змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за його місцем проживання або у вигляді особистого зобов`язання. Обвинувачений ОСОБА_13 підтримав думку свого захисника. Захисник ОСОБА_9 заперечував проти задоволення клопотання, оскільки ризики стороною обвинувачення не були підтверджені та доведені, лише зазначено, що ОСОБА_12 вчиняв раніше кримінальні правопорушення і відносно нього наявне кримінальне провадження в іншому суді, однак, його вина не доведена, тому, не можливо посилатися на те, що його підзахисний раніше вчиняв кримінальні правопорушення. Зокрема, ОСОБА_12 є студентом, має батьків, які матеріально його забезпечують, тому, прохав змінити останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю. Обвинувачений ОСОБА_12 підтримав думку свого захисника. Колегія суддів, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, клопотання, приходить до наступного. Так, згідно зі ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 висунуто обвинувачення за ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 113, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України. Так, частина перша статті 183 КПК України вказує на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та частиною восьмою статті 176 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини суд повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»). У рішенні в справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Так, що стосується питання доцільності продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання колегія суддів враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства. Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV. Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93). Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України. Зокрема, на даний час, докази у кримінальному провадженні не досліджені, показань обвинувачені не надавали, а тому, враховуючи тяжкість інкримінованих їм злочинів, та, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених і те, що ризики на теперішній час не зменшилися, колегія суддів вважає, що підстави, наведені прокурором для продовження обвинуваченим такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, є належним чином обґрунтовані та мотивовані. Дані про зменшення ризиків, які були підставами для обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на цій стадії відсутні і наявність позитивних характеризуючих даних про особи обвинувачених, обіцянка дотримання ними належної процесуальної поведінки, не виключають наявність ризиків переховування та продовження чи повторення протиправної поведінки. Отже, у даному випадку, продовження строку тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 не суперечить вимогам КПК України, оскільки у кримінальному провадженні існують конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого статті 5 Конвенції (рішення у справі «Lavents v. Latvia» п. 70). На даній стадії судового розгляду не встановлено підстав для зміни обраного щодо обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 запобіжного заходу на більш м`який, ніж тримання під вартою, та не спростовано існування у кримінальному провадженні ризиків, визначених частиною першою 177 КПК України, які були підставами для обрання такого виду запобіжного заходу, тому, прохання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний із позбавленням волі, є необґрунтованими. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1142, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою. Враховуючи наведене, колегія суддів на даному етапі розгляду кримінального провадження, приходить до висновку про задоволення клопотань прокурора про продовження застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , оскільки не зникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176-177, 183, 199, 331, 369-372, 376 КПК України, колегія суддів,- У Х В А Л И Л А: Клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - задовольнити. Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком не більше двох місяців - до 26 липня 2026 року включно. Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення. Головуючий суддя ОСОБА_1 Суддя ОСОБА_2 Суддя ОСОБА_3