Справа № 542/1696/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 542/1696/23 Номер провадження 11-кп/814/816/26 Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2 У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2026 року м. Полтава Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 липня 2023 року за №12023175480000123, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , у інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 , на вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 14 липня 2025 року, ВСТАНОВИЛА: Цим вироком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Горлівка Микитівського р-ну Донецької обл., проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , судиму 24 березня 2023 року Новосанжарським районним судом Полтавської області за ч.1 ст.125 КК України до покарання у вигляді 100 годин громадських робіт, визнано винуватою та засуджено за ч.2 ст.389 КК України на 1 рік обмеження волі. На підставі ст.71 КК України із застосуванням п.4 ч.1 ст.72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за оскаржуваним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 березня 2023 року та призначено ОСОБА_9 остаточне покарання у вигляді 1 року 10 днів обмеження волі. Строк покарання ОСОБА_9 ухвалено обчислювати з моменту фактичного виконання вироку суду. Вирішено питання щодо речового доказу. За вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватою та засуджено за вчинення нею кримінального правопорушення за таких обставин. ОСОБА_9 перебувала на обліку в Полтавському районному секторі №6 Філії ДУ «Центр пробацїї» в Полтавській області з 26 квітня 2023 року як особа, засуджена за вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 березня 2023 року за ч.1 ст.125 КК України до покарання у вигляді 100 годин громадських робіт. Вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 березня 2023 року надійшов на виконання до Полтавського районного сектору №6 Філії ДУ «Центр пробацїї» в Полтавській області 26 квітня 2023 року. 11 травня 2023 працівником Полтавського районного сектору №6 Філії ДУ «Центр пробацїї» в Полтавській області спільно з поліцейським здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 . При безпосередньому спілкуванні ОСОБА_9 була ознайомлена з порядком та умовами відбуття покарання у вигляді громадських робіт, попереджена про кримінальну відповідальність за порушення порядку та умов відбуття покарання, а також за ухилення від відбуття покарання у вигляді громадських робіт, про що вона ознайомлена під підпис. Від отримання направлення до органу місцевого самоврядування про виконання покарання у вигляді громадських робіт ОСОБА_9 відмовилася та надала пояснення про відмову від відбування покарання згідно з вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 березня 2023 року. У подальшому 26 травня 2023 року ОСОБА_9 представниками пробації викликано до Полтавського районного сектору №6 Філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області на 08 червня 2023 року для виконання вироку Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 березня 2023 року. ОСОБА_9 отримала виклик 03 червня 2023 року та до органу пробації за адресою: АДРЕСА_2 , не з`явилася без поважних причин. 10 липня 2023 року працівником Полтавського районного сектору №6 філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області спільно з поліцейським повторно здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , яку при спілкуванні повторно попереджено про кримінальну відповідальність за порушення порядку та умов відбування покарання у вигляді 100 годин громадських робіт за ст.389 КК України та надано виклик до Полтавського районного сектору №6 Філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області на 13 липня 2023 року, проте вона не з`явилася без поважних причин. 10 липня 2023 року під час спілкування з представником пробації та під час написання пояснення ОСОБА_9 зазначила, що вона повторно ознайомлена з правовими наслідками ухилення від відбування покарання, призначеного вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 березня 2023 року у вигляді 100 годин громадських робіт, попереджена про кримінальну відповідальність, передбачену ст.389 КК України, та відмовляється отримувати направлення для відбування покарання та відбувати покарання у вигляді 100 годин громадських робіт. Окрім того, ОСОБА_9 не з`являлась за викликами до органу пробації за адресою: АДРЕСА_2 , без поважних на те причин, а саме: 03 травня 2023 року, 11 травня 2023 року, 26 травня 2023 року, 08 червня 2023 року, 13 липня 2023 року, 24 липня 2023 року. Таким чином, ОСОБА_9 , будучи в належній формі ознайомленою з порядком та умовами відбування покарання у вигляді 100 годин громадських робіт за вироком суду, достовірно знаючи про наслідки невиконання покладених на неї обов`язків, будучи зобов`язаною додержуватися встановлених вимог відповідно до ст.37 КВК України, а саме: порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для неї об`єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, з`являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, діючи з прямим умислом, направленим на ухилення від відбування покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, а саме покарання у вигляді 100 годин громадських робіт, будучи засудженою до даного виду покарання вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 березня 2023 року за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, порушила вимоги законодавства, умисно ухилилася від покладених на неї обов`язків та для відбування громадських робіт без поважних причин не з`явилася протягом травня - липня 2023 року за викликом уповноваженого органу з питань пробації у призначений строк для подальшого направлення на громадські роботи, документів, підтверджуючих поважність причин неявки, не надала, відмовилася отримувати направлення на громадські роботи та категорично відмовилася від відбування покарання, чим допустила невиконання встановлених обов`язків та порушення порядку й умов відбування покарання, тим самим ухилилася від відбування покарання у вигляді громадських робіт, до якого її було засуджено вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 березня 2023 року. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок суворості, просить скасувати вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 14 липня 2025 року та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: стороною обвинувачення не було надано доказів щодо існування обставин суспільної небезпеки інкримінованого ОСОБА_9 діяння, наявності відповідного рішення Новосанжарської територіальної громади щодо визначення суспільно корисних робіт, які вона мала виконувати, та місця, де вони підлягали виконанню; ОСОБА_9 є внутрішньо переміщеною особою, її судимість за ст.125 КК України була викликана її важкою та складною соціальною адаптацією, складними життєвими обставинами. Прокурор ОСОБА_10 у порядку ст.403 КПК України відмовився від поданої ним апеляційної скарги на вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 14 липня 2025 року, а тому розгляд за апеляційною скаргою прокурора не здійснюється. Обвинувачена ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленою про місце, дату й час апеляційного розгляду, в судове засідання апеляційної інстанції не з`явилась та причини неявки не повідомила. Клопотань/заяв про відкладення апеляційного розгляду від сторони захисту не надходило. У цьому апеляційному провадженні не порушується питання про погіршення становища обвинуваченої та її участь у здійсненні апеляційного розгляду в розумінні положень ст.ст.401, 405 КПК України не є обов`язковою. Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. За таких обставин, колегія суддів уважає, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 підлягає розгляду в апеляційному порядку. Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку захисника на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, вивчила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні нею кримінального правопорушення та необхідності кваліфікації її дій за ч.2 ст.389 КК України як ухилення засудженої від відбування покарання у вигляді громадських робіт, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст.23 КПК України й оціненими відповідно до ст.94 КПК України. В апеляційній скарзі захисник як на підставу для скасування вироку й закриття кримінального провадження наводить доводи про те, що стороною обвинувачення не було надано доказів щодо наявності відповідного рішення Новосанжарської територіальної громади про визначення суспільно корисних робіт, які мала виконувати ОСОБА_9 , та місця, де вони підлягали виконанню. Однак такі доводи позбавлені підстав. Диспозицією ч.2 ст.389 КК України передбачено відповідальність за ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт. Форми (способи) ухилення від покарання можуть бути різними і залежать передусім від того виду покарання, який призначений вироком. При цьому, слід ураховувати, що, будучи бездіяльністю за своєю юридичною природою, ухилення від покарання з боку фактичного його виразу може виявлятися в пасивній поведінці особи, спрямованій на ухилення від покарання. Це діяння є лише способом (формою) такого ухилення, яке полягає в невиконанні засудженим обов`язку відбути (виконати) покарання, призначеного йому вироком суду. Ухилення від відбування громадських робіт - це невиконання особою, яка засуджена до цього виду покарання, обов`язку у вільний від роботи чи навчання час безоплатно виконувати суспільно корисні роботи, протягом строку, вказаного у вироку суду. Зазначене кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту вчинення зазначених у ст.389 КК України діянь. Виходячи з диспозиції ч.2 ст.389 КК України, дане кримінальне правопорушення не містить у собі як обов`язкову ознаку - суспільно небезпечні наслідки, та вважається закінченим з моменту вчинення зазначених у цій статті дій, тобто має формальний склад. Сутністю покарання у виді громадських робіт є безоплатна праця, від якої засуджений не має права ухилятися. Громадські роботи виконуються не на користь потерпілого від кримінального правопорушення, а на користь суспільства та громади і спрямовані на формування в засудженого поваги до суспільства та громадських інтересів. Частиною 3 ст.40 КВК України передбачено, що ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт є, зокрема: систематичне невиконання встановлених обов`язків, порушення порядку та умов відбування покарання. Відповідно до п.п.2, 3, 4 розділу 2 глави VII Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №272/5 від 29 січня 2019 року (далі Порядок), уповноважений орган з питань пробації після отримання копії судового рішення здійснює поставлення засудженого до громадських робіт на облік у порядку, визначеному в розділі IV цього Порядку. Під час першої бесіди із засудженим до громадських робіт в уповноваженому органі з питань пробації з`ясовується вид діяльності особи. Засуджений до громадських робіт подає до уповноваженого органу з питань пробації документи з місця роботи або навчання про графік роботи (навчання). У разі відсутності таких документів засудженому до громадських робіт надається десять календарних днів для їх подання, про що зазначається у поясненні. Після ознайомлення з порядком та умовами відбування покарання засудженому до громадських робіт видається направлення за формою, наведеною в додатку 33 до цього Порядку, на одне з підприємств, в одну з установ, організацій, які визначені органом місцевого самоврядування, де він відбуватиме покарання. Згідно з ч.1 ст.37 КВК України, п.1 розділу 3 глави VII Порядку засуджені до громадських робіт зобов`язані, зокрема: додержуватися встановлених законодавством порядку та умов відбування покарання; з`являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації. Як убачається з показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , даних протоколів пред`явлень особи для впізнання за фотознімками від 16 серпня 2023 року з додатками, матеріалів особової справи ОСОБА_9 , обвинувачена умисно неодноразово й систематично ігнорувала виклики уповноваженого органу з питань пробації для подальшого направлення на відбування покарання у вигляді громадських робіт, не з`являлась за ними, демонстративно рвала й викидала доставлені їй зазначені письмові виклики, категорично відмовилась від виконання цих робіт, мотивуючи незгодою із вироком суду, який набрав законної сили та не був навіть оскаржений нею чи її захисником. Відповідно до матеріалів особової справи 10 липня 2023 року ОСОБА_9 у ході повторного ознайомлення з правовими наслідками ухилення від відбування покарання, призначеного їй вироком суду, повторно в категоричній формі відмовилась отримувати направлення для відбування громадських робіт (а.о.с.65). При цьому, сама обвинувачена ОСОБА_9 у суді першої інстанції підтвердила те, що за вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 березня 2023 року року вона не відбувала покарання у вигляді громадських робіт, оскільки вважає цей вирок незаконним. Вона отримувала вирок у суді, але його не оскаржувала, до захисника з цього питання не зверталась. Неодноразові виклики до органу пробації, які надходили рекомендованими листами, вона отримувала, однак жодного разу до органу пробації не з`явилась. Також представники органу пробації роз`яснювали їй порядок та умови відбуття покарання у вигляді громадських робіт і попереджали про кримінальну відповідальність за ухилення від відбуття покарання. Двічі представники органу пробації приїжджали за її місцем проживання та роз`яснювали їй про необхідність відбування покарання, попереджали про кримінальну відповідальність за ухилення від покарання за вироком суду. Вона відмовилась від отримання направлення до органу місцевого самоврядування для відпрацювання громадських робіт, оскільки не визнає вирок суду щодо неї. З цих же підстав вона відмовилась від виконання вказаного вироку, про що повідомила працівникам органу пробації та виклала це в своїх письмових поясненнях. Тому сама по собі відсутність у матеріалах провадження рішення органу місцевого самоврядування щодо виду безоплатних суспільно корисних робіт та місця їх виконання, на підставі якого орган пробації видає відповідне направлення засудженій особі, не спростовують правильність висновку місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, оскільки викладеними вище доказами підтверджено те, що ОСОБА_9 ще на найпершій стадії процедури виконання покарання у вигляді громадських робіт ухилилась від відбування цього покарання, в ході чого, зокрема, неодноразово відмовилась отримувати направлення для подальшого відбування громадських робіт, та багаторазово вказала, що не буде відбувати громадські роботи з підстав незгоди з вироком суду, яким її було засуджено до громадських робіт, демонстративно порвавши та викинувши письмові виклики органу пробації. Така позиція ОСОБА_9 була категоричною та незмінною. Вирок же Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 березня 2023 року щодо ОСОБА_9 у передбаченому законом порядку набрав законної сили, не був ніким оскаржений і підлягав обов`язковому виконанню. Отже, вказані вище кримінально протиправні дії обвинуваченої містять усі ознаки як об`єктивної, так і суб`єктивної сторін складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, яке є кримінальним правопорушенням із формальним складом. На переконання колегії суддів, установивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши докази по справі, надавши їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України. Підстав для висновку про неналежність, недопустимість чи недостовірність наданих стороною обвинувачення доказів, на підставі яких судом першої інстанції зроблено висновок про винуватість ОСОБА_9 , не встановлено. Неспроможними є і доводи захисника про відсутність обставин суспільної небезпеки інкримінованого обвинуваченій діяння. Так, об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, є суспільні відносини, що забезпечують виконання покарань, не пов`язаних із позбавленням волі. Суспільна небезпека вчиненого ОСОБА_9 кримінального правопорушення проти правосуддя - ухилення від виконання покарання у вигляді громадських робіт, полягає в тому, що не досягається мета покарання кара та виправлення засудженої, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженою, так і іншими особами. При цьому, ОСОБА_9 демонструвала системетичну й відкриту відмову від обов`язковості забезпечення виконання судового акта. Тому підстави вважати те, що вчинене нею кримінальне правопорушення не містить суспільної небезпеки відсутні. Також позбавлені підстав аргументи захисника про невідповідність вимогам закону призначеного місцевим судом обвинуваченій покарання. Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Суд першої інстанції при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком, його суспільну небезпеку й конкретні обставини, а саме те, що обвинувачена під час відбування покарання за попереднім вироком вчинила нове умисне кримінальне правопорушення, що свідчить про відсутність позитивних змін у її поведінці після її попереднього засудження, стійку кримінально протиправну спрямованість та небажання ставати на шлях виправлення, дотримуватись правил та вимог, установлених судом, недосягнення мети покарання, призначеного за попереднім вироком, за яким ОСОБА_9 вже надавалась судом можливість виправлення шляхом відбування іншого заходу примусу у вигляді громадських робіт, який нею цинічно та демонстративно ігнорувався, особу ОСОБА_9 , яка судима, не відбула покарання за попереднім вироком у вигляді громадських робіт (навіть не починала його відбувати), незаміжня, за місцем проживання характеризується задовільно, на спеціальних обліках у медичних закладах не перебуває, не працює, не займається суспільно-корисною діяльністю, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання. Із урахуванням наведених вище обставин у їх сукупності, місцевий суд дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_9 можливе лише в умовах обмеження волі та про необхідність призначення їй покарання за ч.2 ст.389 КК України у вигляді обмеження волі з реальним відбуттям, але в мінімальному розмірі, з подальшим застосуванням приписів ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Колегія суддів ураховує те, що ОСОБА_9 є внутрішньо переміщено особою, однак ці дані, з огляду на всі наведені вище дані й обставини цього конкретного кримінального провадження в їх сукупності, що мають правове значення при вирішенні питання щодо обрання заходу примусу, не свідчать про явну несправедливість призначеного обвинуваченій покарання, через це не є достатньою підставою для його пом`якшення. Таким чином, призначене ОСОБА_9 покарання із визначеним способом його виконання відповідає вимогам ст.ст.50, 65, 71 КК України, за своїм видом і розміром законне, справедливе та сприяє меті покарання, тобто є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_9 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції повно й усебічно розглянути провадження, за результатом чого постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, не встановлено. Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , у інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 , залишити без задоволення, а вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 14 липня 2025 року щодо ОСОБА_9 - без зміни. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції. С у д д і: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4