Справа № 932/7518/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 11-кп/803/1907/26 Справа № 932/7518/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 представника органу пробації ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи Центр пробації в Дніпропетровській області ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 22 жовтня 2025 року про відмову в задоволенні подання про скасування випробувального терміну відносно засудженого ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 121 КК України, В С Т А Н О В И Л А: Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 22 жовтня 2025 року відмовлено в задоволенні подання Шевченківського районного відділу філії Державної установи Центр пробації в Дніпропетровській області про скасування випробувального терміну та направлення для відбування призначеного покарання засудженого ОСОБА_8 , вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2024 року за ч. 1 ст. 121 КК України. Не погоджуючись із вказаним рішенням, начальник Шевченківського районного відділу філії Державної установи Центр пробації в Дніпропетровській області ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання Шевченківського районного відділу філії Державної установи Центр пробації в Дніпропетровській області про скасування випробувального терміну та направлення для відбування призначеного покарання засудженого ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 121 КК України. У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про закриття апеляційного провадження, посилаючись на те, що орган пробації не є суб`єктом апеляційного оскарження. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав заявлене клопотання, представника органу пробації, який заперечував проти задоволення клопотання прокурора про закриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявні підстави для закриття кримінального провадження. Статтею 24 КПК України гарантовано право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Порядок та перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, чітко визначено та регламентовано главою 31 КПК України. Відповідно до п.3 ч.1 ст.392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені, зокрема, й інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом. Разом з цим, статтею 393 КПК України визначено вичерпний перелік осіб, які мають право подати апеляційну скаргу і який розширеному тлумаченню не підлягає. За положеннями п.10 ч.1 ст.393 КПК України, апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, що випливає за аналізом ст.7, ч.6 ст.9, ч.2 ст.24 КПК України, які призначені гарантувати доступ до правосуддя особам, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді. Верховний Суд України в постанові від 14 вересня 2017 року у справі № 5-162кс17 зробив висновок про те, що, незалежно від використаної законодавчої техніки, право на апеляційне оскарження, як конституційно гарантована засада судочинства, забезпечує право на звернення до суду вищої інстанції не лише підозрюваному, обвинуваченому, а категорія «інші особи» у розумінні п.10 ст.393 КПК України охоплює й тих учасників кримінального провадження, прав, свобод чи інтересів яких стосується судове рішення. Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 03 березня 2016 року (справа № 5-347кс15), конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК України. Верховний Суд України у згаданій вище постанові зазначив про те, що при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з`ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи. Об`єднана Палата ККС Верховного Суду у постанові від 06 грудня 2021 року у справі № 654/1820/18 вказала, що при вирішенні питання, чи відноситься особа, яка подала скаргу, до суб`єктів апеляційного оскарження, визначених п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК, апеляційному суду необхідно встановити, чи може оскаржене судове рішення вплинути на обсяг прав і свобод або зачіпати інтереси особи, під якими слід розуміти не просто зацікавленість у рішенні суду, а такі істотні інтереси, які мають бути захищені шляхом перегляду вищим судом оскарженого судового рішення. Тобто належить визначитися, чи спроможна ця особа з урахуванням норм процесуального закону захистити свої права, свободи та інтереси в інший спосіб, ніж шляхом апеляційного оскарження вироку щодо іншої особи. Проте, пунктом 16-1 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що інша особа це особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, - особа, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом. Відповідно до положень п. п. 10, 24 ч. 1 ст. 3 КПК України, кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Судове провадження це кримінальне провадження в суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами. Разом з цим, вирішення тих чи інших питань, у тому числі, про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування призначеного покарання, в порядку ст.78 КК України, на стадії виконання вироку не охоплюється поняттям «кримінальне провадження» та здійснюється в межах окремих судових процедур. У зв`язку з чим, обсяг прав (включно із правом на апеляційне оскарження судових рішень) тих чи інших учасників кримінального провадження на стадії судового провадження щодо розгляду кримінального провадження по суті та на стадії виконання вироку суду є відмінним. З наведеного слідує, що органи пробації не належать до осіб, визначених в ч. 1 ст. 393 КПК України, які мають право оскаржувати судові рішення суду першої інстанції, в тому числі постановлені в порядку вирішення питань у порядку виконання вироків. На користь зазначеного вище висновку свідчить і аналіз приписів ч. 5 ст. 539 КПК України, які регулюють порядок вирішення судом питань, пов`язаних із виконанням вироку та на підставі яких у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Разом з тим, орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого, лише повідомляється про дату та час судового засідання. Натомість, можливість перевірки законності та обґрунтованості такого виду судового рішення забезпечено в п. 6 ч. 1 ст. 393 КПК України, згідно з яким, прокурор є суб`єктом апеляційного оскарження, однак, апеляційну скаргу не подавав. Таким чином, начальник Шевченківського районного відділу філії Державної установи Центр пробації в Дніпропетровській області ОСОБА_7 не наділений правом на звернення з апеляційної скаргою на ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування покарання засудженого ОСОБА_8 . Відповідно до п.2 ч.3 ст.399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо вона подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу. З огляду на викладене, апеляційне провадження за апеляційною скаргою начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи Центр пробації в Дніпропетровській області ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 22 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_8 було відкрито помилково. У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №569/17036/18, касаційний суд дійшов висновку про те, що якщо після відкриття апеляційного провадження буде встановлено, що воно відкрите за апеляційною скаргою на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження. Аналогічний підхід був застосований Великою Палатою Верховного Суду, яка вважала за необхідне закрити касаційне провадження, відкрите за скаргою на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (постанова від 23 січня 2019 року у справі №738/1482/16-к). Так, апеляційна скарга, що подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу, не може бути розглянута по суті, а відкрите (розпочате) апеляційне провадження за такою скаргою підлягає закриттю, з урахуванням положень ч.6 ст.9 КПК України. Враховуючи викладене, а також те, що орган пробації не належить до осіб, визначених в ч. 1 ст. 393 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про помилкове відкриття апеляційного провадження та вважає за необхідне закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи Центр пробації в Дніпропетровській області ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 22 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_8 . Керуючись ст.ст.399, 404, 405, 419 КПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи Центр пробації в Дніпропетровській області ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 22 жовтня 2025 року про відмову в задоволенні подання про скасування випробувального терміну відносно засудженого ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 121 КК України. Апеляційну скаргу начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи Центр пробації в Дніпропетровській області ОСОБА_7 повернути апелянту. Копію ухвали невідкладно направити особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали. Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4