Справа № 523/10899/25

Номер провадження: 22-з/813/294/26 Справа № 523/10899/25 Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД УХВАЛА 28.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді Громіка Р.Д., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Одеського апеляційного суду Сєвєрової Єлєни Станіславівни у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, встановив: Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2025 року позовну заяву ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, адвокат Скіндер В.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ТОВ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року підготовку справи до апеляційного розгляду в апеляційній інстанції закінчено. Призначено справу до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду о 09:30 годині 14 травня 2026 року. 18 травня 2026 року до Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Одеського апеляційного суду Сєвєрової Є.С. Дана заява обґрунтована тим, що у судовому засіданні, яке відбулось 14 травня 2026 року, головуючою суддею Сєвєровою Є.С. (у протоколі судового засідання відсутні відомості про нараду суддів на місці) безпідставно проголошено перерву, після якої в порушення вимог ст. ст. 12, 13 та ч. 3 ст. 367 ЦПК України головуюча суддя Сєвєрова Є.С. за відсутності клопотання представника позивача Солоненко Н.С. запитала чи необхідний їй час для подання «додаткових доказів». Проте з огляду на положення ст.ст. 12, 13 та ч. 3 ст. 367 ЦПК України термін «додаткові докази» в суді апеляційної інстанції не резонує із Законом. При цьому представник позивача не заявляла клопотань про подання «додаткових доказів». На думку заявника, вказане свідчить про те, що розуміючи неможливість у законний спосіб залишити без змін рішення суду першої інстанції, за відсутності в матеріалах справи певних додаткових доказів, розуміючи нерозуміння представником позивача реальної правової перспективи вирішення справи та бажаючи «допомогти» позивачеві, суддя Сєвєрова Є.С. з власної ініціативи запропонувала представникові позивача надати додаткові докази, що не передбачено законом, оскільки неможливість їх подання разом із позовною заявою відсутня. Крім того скаржник впевнений, що під час перерви суддя Сєвєрова Є.С. намагалась роз`яснити представникові позивача про безперспективність залишення без змін рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог за відсутністю певних («додаткових») доказів, про відсутність яких вказував відповідач у відзиві на позов. З огляду на вищенаведене, заявник вважає, що дії судді Сєвєрової Є.С. викликають цілком обґрунтований сумнів у її неупередженості, що в силу положень п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України є безумовною підставою для її відводу від участі у розгляді справи. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 травня 2026 року визнано відвід Подмогильного А.А. заявлений судді-доповідачу Сєвєровій Є.С. необґрунтованим. Передано справу до канцелярії Одеського апеляційного суду для визначення судді для розгляду заяви про відвід на виконання вимог ст. 40 ЦПК України Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 26 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Одеського апеляційного суду Сєвєрової Є.С. передано на розгляд судді Громіка Р.Д. Суд дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заявленого відводу вважає, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Одеського апеляційного суду Сєвєрової Є.С. не підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. За правилами ст. 36 ЦПК України, якою врегульовані підстави для відводу судді, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28.11.2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., серед інших рішення у справах: «Білуха проти України» від 09.11.2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06.10.2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року, п.п.103,107). Відповідно до статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст. 33 ЦПК України. Крім того апеляційний суд зазначає, що згідно із практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності і неупередженості суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу, в ході об`єктивної перевірки, має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. Також слід зазначити, що законодавство, наділяючи учасника справи достатньо широким спектром процесуальних повноважень, зокрема і правом на відвід судді (суддів), разом з тим зауважує на недопустимості зловживання наданими процесуальними правами, оскільки необґрунтований відвід може сприяти безпідставному усуненню та ухиленню судді (суддів) від розгляду справи (апеляційної чи касаційної скарги), що суперечить завданню цивільного судочинства і зазіхає на саму сутність правосуддя, як такого. За обставинами даної справи заявник, звертаючись до суду із заявою про відвід судді, не навів підстав та не надав доказів, які б свідчили про зацікавленість судді в розгляді справи або про наявність об`єктивних дійсних обставин, які б викликали сумнів в неупередженості або об`єктивності суддів. Доводи заявника фактично зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями суддів, а саме оголошенням перерви у справі до 02 липня 2026 року о 09:30, яка надана з метою надання додаткових доказів. Проте відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Інших обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді заявником не наведено. Оскільки відсутні підстави для відводу судді, що містяться в національному законі, а також відсутні будь-які прояви упередженості судді або її особистих переконань з суб`єктивної точки зору та будь-які правомірні сумніви в безсторонності судді з об`єктивної точки зору при розгляді процесуальних питань вважаю, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Одеського апеляційного суду Сєвєрової Є.С. не підлягає задоволенню. Європейський Суд з прав людини у пункті 35 справи «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), рішення від 26 жовтня 1988 року, і, в подальшому, постійно підкреслює, що зацікавлена особа повинна проявляти старанність при виконанні процедурних кроків, що стосуються неї, утримуватися від використання тактики відстрочки і використовувати можливості, передбачені національним законодавством, для скорочення розгляду. Суд звертає увагу на те, що діючи в рамках дозволеної поведінки права на відвід суддів, учасники процесу повинні використовувати це право з метою, що не протирічить цілям правосуддя а саме: не затягувати процес та не перешкоджати його здійсненню, а добросовісно користуватися процесуальними правами. Згідно із ст. 44 ЦПК України зловживанням процесуальними правами неприпустимо. Керуючись ст.ст.36, 37, 39, 40 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Одеського апеляційного суду Сєвєрової Єлєни Станіславівни залишити без задоволення. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік