Справа № 644/6725/26

02.06.2026 Суддя Паляничко Д. Г. Справа № 644/6725/26 Провадження № 4-с/644/12/26 УХВАЛА про залишення скарги без розгляду 02 червня 2026 року м. Харків Індустріальний районний суд м. Харкова у складі судді Паляничко Д.Г. одноособово, розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на бездіяльність приватного виконавця Родіна Геннадія Вікторовича (АДРЕСА_2 ), за участю стягувача ОЖК «Круг» (м. Харків, вул. Луї Пастера, буд. 322, кв. 1), ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся (далі за текстом ОСОБА_1 /скаржник) до Індустріального районного суду міста Харкова зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця Родіна Геннадія Вікторовича щодо нерозгляду його заяви від 10.03.2026, невчинення своєчасних дій щодо зняття арешту з рахунків після скасування судового наказу, а також встановлення факту порушення прав скаржника неправомірною бездіяльністю приватного виконавця та стягнення з приватного виконавця Родіна Геннадія Вікторовича моральної шкоди у сумі 30 000 (тридцять тисяч) гривень (а.с. 1-2). Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 01.06.2026, справа № 644/6725/26 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г. (а.с. 13) Розглянувши подану скаргу, дослідивши доводи скарги та оцінивши додані до скарги докази як кожний окремо так і у їх сукупності суд дійшов переконання про необхідність повернення скарги її скаржнику без розгляду з таких підстав. За приписами ч. 1 ст. 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 448 ЦПК України скарга повинна містити, зокрема, ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження. Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не зазначив у скарзі ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження № 8046129. Окрім цього, за приписами п. 7 ч. 3 ст. 448 ЦПК України скарга повинна містити дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 , на виконання п. 7 ч. 3 ст. 448 ЦПК України, у скарзі зазначено, що він дізнався про порушення своїх прав після подання заяви 10.03.2026 та подальшої відсутності будь-яких дій з боку приватного виконавця. Внаслідок тривалої бездіяльності приватного виконавця скаржник був позбавлений можливості вільно користуватися власними коштами, змушений неодноразово звертатися до виконавця, органів юстиції та суду для захисту своїх прав (а.с. 2/на звороті). Зі скарги ОСОБА_1 судом установлено, що у зв`язку з тривалою бездіяльністю приватного виконавця скаржник був змушений звернутися зі скаргою до Міністерства юстиції України, і як судом вбачається з листа Міністерства юстиції України № 72238/К-10660/20.4.1 від 19.05.2026, ОСОБА_1 звернувся до МЮУ 20.04.2026, на що останнє надало відповідь, що 11.05.2026 приватним виконавцем у виконавчому провадженні № 80461429 винесено постанову про зняття арешту з коштів та постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 11-12). Заразом, згідно з п. а) ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Відповідно до ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду. В силу ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У скарзі ОСОБА_1 зазначив, що про порушення своїх прав після подання заяви 10.03.2026 та подальшої відсутності будь-яких дій з боку приватного виконавця, як наслідок, у зв`язку з тривалою бездіяльності приватного виконавця скаржник був позбавлений можливості вільно користуватися власними коштами, змушений неодноразово звертатися до виконавця, органів юстиції та суду для захисту своїх прав, що підтверджується зверненням до Міністерства юстиції України від 20.04.2026 та до суду. Отже, з досліджених судом матеріалів справи вбачається, що про бездіяльність приватного виконавця скаржник дізнався ще у квітні 2026 року, зазначаючи цю обставину в якості однієї з підстав оскарження бездіяльності приватного виконавця до Міністерства юстиції України 20 квітня 2026 року (а.с. 11), що знайшло відображення в долученому до скарги листі Міністерства юстиції України № 72238/К-10660/20.4.1 від 19.05.2026 (а.с. 11-12). Суд наголошує, що строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. Окрім цього, судом установлено, що ОСОБА_1 оскаржував бездіяльність приватного виконавця Родіна Геннадія Вікторовича щодо не розгляду його заяви від 10.03.2026 року неодноразово до Індустріального районного суду м. Харкова (а.с. 14), зокрема у скарзі від 11 травня 2026 року, зазначив про порушення його прав щодо не розгляду його заяви від 10.03.2026 року; зобов`язати приватного виконавця розглянути його заяву та прийняти рішення відповідно до вимог законодавства; зобов`язати приватного виконавця зняти арешт з рахунку (або рахунків, якщо є підстави); стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 30000 грн та судові витрати, що підтверджується ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 18.05.2026 у справі 644/5347/26 (а.с. 15), якою скаргу ОСОБА_1 повернуто, а також у скарзі до Індустріального районного суду м. Харкова від 25 травня 2026 року, у якій скаржник зазначив про бездіяльність приватного виконавця Родіна Геннадія Вікторовича та просив суд зобов`язати приватного виконавця вчинити певні дії, на підставі чого постановлено ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 26.05.2026 у справі 644/6236/26 про повернення скарги ОСОБА_1 без розгляду (а.с. 16). Отже, за положеннями ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. Частиною 1 ст. 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. За змістом ч. 4 ст. 127 ЦПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо) щодо якої пропущено строк. Оскільки про бездіяльність приватного виконавця Родіна Геннадія Вікторовича скаржник дізнався ще у квітні 2026 року (а.с. 11), що підтверджується листом Міністерства юстиції України № 72238/К-10660/20.4.1 від 19.05.2026, оскаржував зазначену бездіяльність приватного виконавця Родіна Г.В. 11 та 25 травня 2026 року до Індустріального районного суду м. Харкова (а.с. 14, 15, 16), суд дійшов висновку, що скарга подана з порушеннями положень ч. 1 ст. 449 ЦПК України процесуального строку. Причини пропуску встановленого законом строку на оскарження дій приватного виконавця Родіна Г.В. скаржник не зазначив та не клопотав перед судом про поновлення пропущеного для подання скарги строку згідно з ч. 1 ст. 449 ЦПК України. 23 грудня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 360/4485/19 зазначив, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Існує також презумпція знання законодавства - кожен вважається таким, що знає закони. Правова основа презумпції знання законодавства - обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Цей обов`язок закріплений в частині 1 статті 68 Конституції України. Обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині 2 статті 68 Конституції України. Отже, юридична необізнаність і невірне трактування норм права, відсутність чіткого законодавчого врегулювання певних питань не є поважною причиною для пропуску строку на звернення до суду. За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути не заформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява N 39199/98, п. 62), «Воловік проти України» від 6 грудня 2007 року, заява N 15123/03. У Рішенні в справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03 ЄСПЛ зазначено: «Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А N 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року). В постанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії, у даному випадку на подання скарги. Відповідно до статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю треба розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами. Відповідно до ч. 2 ст. 449 ЦПК України у разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду. Отже, з урахуванням викладеного вище, відповідно до ч. 5 ст. 448 та ч. 2 ст. 449 ЦПК України, суд, установивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої статті 448 ЦПК України, а також з пропуском строку її подання і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду. За наведених обставин суд вважає, що вищевказану скаргу слід залишити без розгляду на підставі ч. 2 ст. 449 ЦПК України. Отже, беручи до уваги викладене вище, керуючись ст. 12, 127, 128, 260-261, 353-354, 447-449 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Скаргу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на бездіяльність приватного виконавця Родіна Геннадія Вікторовича (АДРЕСА_2 , за участю стягувача ОЖК «Круг» (м. Харків, вул. Луї Пастера, буд. 322, кв. 1), залишити без розгляду. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/. Суддя Д.Г. Паляничко