Справа № 946/4971/25

Справа № 946/4971/25 Провадження № 1-кс/946/886/26 УХВАЛА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 червня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , представника потерпілого - ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні заяву представника потерпілого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_7 по справі № 946/4971/25 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, - В С Т А Н О В И В: Суддею Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 здійснюється розгляд справи № 946/4971/25 за обвинувальним актом відносно ОСОБА_8 за ст. 128 КК України. 19.05.2026 року представник потерпілого надав заяву про відвід судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 від розгляду справи №946/4971/25, та передати справу на розгляд іншому судді, якого визначити у порядку, встановленому статтею 35 КПК України, мотивуючи тим, що про підставу відводу судді ОСОБА_7 адвокату ОСОБА_5 стало відомо після непроведення чергового с/з яке мало відбутись 18.05.2026 р. о 14.00. Так, адвокат ОСОБА_5 18.05.2026 р. о 13.16 у вайбер отримала повідомлення від секретаря судді ОСОБА_7 , а саме: заяву подану від адвоката ОСОБА_3 , як захисника обвинуваченого ОСОБА_8 . У вказаній заяві адвокат ОСОБА_3 послалась що приймає участь в іншій справі та просила розгляд справи № 946/4971/25 відкласти. Однак, адвокат ОСОБА_3 додала інформативну довідку по справі №946/5722/21 , яка призначена до розгляду 18.05.2026 р. о 13.30 в Ізмаїльському міськрайонному суді Одеської області. Тобто, адвокат ОСОБА_3 по-перше: погоджувала наступну дату с/з 18.05.2026 р. о 14.00 по ОСОБА_8 ще 22.04.2026 р. (коли с/з не відбулось через подане клопотання на відкладення самим ОСОБА_8 ). Оскільки кожне наступне с/з погоджується секретарем з адвокатами. А розгляд справи № 946/5722/21, яка призначена до розгляду 18.05.2026 р. о 13.30 було визначено ще 06.04.2026 р. (згідно інформації наявній на судовій владі України). Тобто, адвокат ОСОБА_3 чітко розуміла погоджуючи наступну дату 18.05.2026 р. о 14.00 що вона буде присутня у с/з. Крім того, адвокат ОСОБА_3 вже друге засідання поспіль зриває розгляд справи своїми клопотаннями про відкладення розгляду справи, при цьому всі дати с/з погоджуються з нею заздалегідь. Так, 02.04.2026 р. адвокат ОСОБА_3 також подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи яке ніхто не бачив, оскільки не було прикріплено до е-суду, але усну зазначено секретарем судді ОСОБА_7 . Тобто, документи які надходять в межах даної справи приховуються від адвоката ОСОБА_5 , як представника потерпілої особи, судові засідання відкладаються (02.04.2026 р., 22.04.2026 р., 18.05.2026 р.) без з`ясування поважності причин неявки, суддя ОСОБА_7 у судові засідання не виходить та не з`ясовує явку інших учасників процесу. Окрім того, с/з призначене 22.04.2026 р. також не відбулось через подачу клопотання на відкладення самим обвинуваченим ОСОБА_8 . Подане клопотання датоване 20.04.2026 р., написано власноруч за підписом ОСОБА_8 та подане нарочно через канцелярію Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з додатком нічим та ніким не засвідченим як путьовий лист, просто надрукований у варіанті ворд, що обвинувачений у відрядженні 20.04.2026 р. у Харківській області. Однак, с/з було призначено на 22.04.206 р. о 13.00 і незрозуміло хто і яким чином подав клопотання від ОСОБА_8 нарочно через канцелярію суду, а суддя ОСОБА_7 не вийшов у с/з та не надав оцінку поважності причин не прибуття у /сз 22.04.2026 р. на 13.00 обвинуваченого ОСОБА_8 . Суддя ОСОБА_7 не може брати участі у розгляді справи, на підставі п.4 ч. 1 ст. 75 КПК України, з наступних підстав: суддя ОСОБА_7 відклав с/з 02.04.2026 р., 22.04.2026 р., 18.05.2026 без виходу у судові засідання, без надання оцінки поважності причин неявки обвинуваченого ОСОБА_8 та його адвоката ОСОБА_3 . Суддя ОСОБА_7 не вживає дієвих заходів до забезпечення участі обвинуваченого ОСОБА_8 та його адвоката ОСОБА_3 (скерування матеріалу до кваліфдисциплінарної комісії адвокатури ), які ігнорують взагалі наявність вказаної справи, не з`являючись до суду на заздалегідь погоджені с/з та надаючи формальні клопотання з метою затягнути розгляд справи, через що постійно відкладаються судові засідання, всупереч вимогам ст. ст. 138, 139, 140 КПК України. Суддя ОСОБА_7 не проявляє належної процесуальної ініціативи для забезпечення швидкого та ефективного розгляду справи, що створює враження упередженості, або принаймні незацікавленості в розгляді справи по суті. Суддя ОСОБА_7 розглядаючи справу не звертає увагу та повністю ігнорує вимоги вищезазначеного чинного законодавства щодо формування і оформлення судових справ: матеріали справи, зокрема подані клопотання адвокатом ОСОБА_3 , обвинуваченим ОСОБА_8 не прикріплюються до е-суду, протоколи с/з відсутні. В судовому засіданні заявник адвокат ОСОБА_5 підтримала заяву про відвід судді ОСОБА_7 від провадження у кримінальній справі № 946/4971/25 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України. Зазначила про упереджене ставлення судді ОСОБА_7 . Про обставини для відводу дізналась 18.05.2026, коли отримала у Viber смс від секретаря судді ОСОБА_7 за півгодини до призначеного судового засідання про перенесення розгляду за необґрунтованою заявою захисника обвинуваченого. Раніше адвокатом та самим обвинуваченим вже неодноразово подавались необґрунтовані заяви про перенесення. Три судових засідання були перенесені без проведення судового засідання та без заслуховування позицій інших учасників. Не вживаються дієві заходи для забезпечення явки обвинуваченого та його захисника. Затягується розгляд справи. Клопотання учасників справи не прикріпляються до Електронного суду. Жодного процесуального рішення у даному випадку суддею ОСОБА_7 не ухвалювалось. Прокурор в судовому засіданні зазначив, що фактично заявник висловлює незгоду із процесуальним рішенням судді щодо перенесення розгляду та обґрунтованості заяв про перенесення. Незгода із процесуальним рішенням суду, у т.ч. щодо перенесення розгляду, не можуть бути підставами для відводу. Чинне законодавство не покладає на суддю обов`язку звертатись до органу щодо притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за неявку у судове засідання. Відсутні докази упередженості судді ОСОБА_7 . Наявність певних порушень під час формування матеріалів судової справи не можуть бути підставою для відводу судді. Заперечує проти задоволення заяви про відвід. Захисник обвинуваченого в судовому засіданні зазначив, що безпідставних клопотань про перенесення справи не подавалось. Без обвинуваченого, без захисника суд позбавлений можливості продовжувати розгляд справи. Можливо, з цих підстав та для економії часу судове засідання переносилося без проведення його фіксації. Чисельну кількість разів переносилися судові засідання за клопотаннями саме представника потерпілого. Представником потерпілого затягується розгляд справи. Суддя ОСОБА_7 не виявив бажання надати пояснення з приводу заявленої заяви. Розглянувши заяву обвинуваченого про відвід судді ОСОБА_7 у справі №946/4971/25, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали справи №946/4971/25, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. Частини 1, 2 статті 80 КПК України передбачають, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Підстави для відводу судді визначені у ст.75 КПК України. Так, згідно із вказаною статтею, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою. При цьому, доводи обвинуваченого в підтвердження наявності підстав для відводу судді зводяться до незгоди із перенесенням розгляду справи за необгрунтованими, на думку заявника, заявами обвинуваченого та його захисника. Додаткових підстав, передбачених ст.75 КПК України, у заяві та у судовому засіданні зазначено не було. Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. При цьому, суд звертає увагу, що процесуальні рішення судді, їх зміст та форма,у тому числі перенесення розгляду справи, не можуть бути підставою для відводу судді. Незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по кримінальному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18). В ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення». Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 р.; (далі - Конвенція) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6). У ряді рішень Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) намагається більш широко підходити до вирішення питання щодо впливу «досудової» діяльності судді на рівень безсторонності суду. Європейський суд з прав людини і у рішенні Суду від 10 грудня 2009 р. в справі «Мироненко і Мартенко проти України» було констатовано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Цим рішенням Європейським судом визнано порушення принципу безсторонності суду. Так, у п. 66, 69 і 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. б Конвенції за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. ЄСПЛ у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб`єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об`єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Отже, суду не наведено будь-яких підстав, визначених ст.75 КПК України, для відводу судді, перелік яких чітко визначений. Не доведено наявності підстав для відводу. Фактично відвід зводиться до незгоди з перенесеннями розгляду справи, а незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України та не є підставою для відводу. Таким чином, описані в заяві обставини та надані пояснення не свідчать про упередженість судді ОСОБА_7 . Крім того, суду не надано доказів затягування з боку судді та порушення розумних строків розгляду справи. Питання неналежного, на думку заявника, оформлення судової справи також не є достатньою підставою для відводу судді. Також, з огляду на те, що чинним законодавством не покладає на суддю обов`язку звертатись до компетентних органів щодо притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за неявку у судове засідання, то суд не вбачає нездійсненні таких дій підстав для відводу судді. Враховуючи викладене, заслухавши наявних учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суддя дійшов висновку про те, що заява представника потерпілого про відвід судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, оскільки обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в упередженості судді ОСОБА_7 або його протиправній заінтересованості в результатах кримінального провадження, не доведені. Керуючись ст.ст. 77, 81, 218, 309 КПК України, суддя,- У Х В А Л И В: У задоволенні заяви представника потерпілого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_7 по справі № 946/4971/25 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України - відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Повний текст ухвали проголошено 04.06.2025р. о 13:50 год. Суддя: ОСОБА_1