Справа № 911/64/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected] УХВАЛА про залишення апеляційної скарги без руху "24" червня 2026 р. Справа№ 911/64/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Остапенка О.М. суддів: Доманської М.Л. Станіка С.Р. розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Господарського суду Київської області від 05.02.2025 року та від 25.06.2025 року у справі №911/64/25 (суддя Лопатін А.В.) за заявою Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківтранссервіс" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2025 у справі №911/64/25, серед іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Васильківтранссервіс", визнано грошові вимоги ГУ ДПС України у Київській області до боржника у розмірі 1 470 138,00 грн., введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Васильківтранссервіс" та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Усачова О.М. Крім того, ухвалою Господарського суду Київської області від 25.06.2025 у справі №911/64/25 визнано кредиторські вимоги ГУ ДПС у Київській області до ТОВ "Васильківтранссервіс" у сумі 789 449,00 грн., з яких: 6 056,00 грн. підлягають задоволенню в першу чергу; 783 393,00 грн. - у третю чергу. Не погоджуючись із зазначеними ухвалами місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвали Господарського суду Київської області від 05.02.2025 року та від 25.06.2025 року у справі №911/64/25 та прийняти нове рішення, яким застосувати строк позовної давності щодо вимог ГУ ДПС України у Київській області до ТОВ "Васильківтранссервіс" та у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог в сумі 2 151 251,00 грн. відмовити у повному обсязі. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В. Ухвалою суду від 26.05.2026 року вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Господарського суду Київської області від 05.02.2025 року та 25.06.2025 року у справі №911/64/25, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/64/25. 17.06.2026 року супровідним листом Господарського суду Київської області №02-04/911/64/25 від 11.06.2026 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 19.06.2026 по 23.06.2026 перебував у відпустці, а тому розгляд матеріалів апеляційної скарги здійснюється 24.06.2026 по виходу судді з відпустки. Разом з тим, у зв`язку з перебуванням судді Отрюха Б.В. з 22.06.2026 по 26.06.2026 та судді Сотнікова С.В. з 16.06.2026 по 29.06.2026 у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026 для розгляду справи№911/64/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Станік С.Р., Доманська М.Л. Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що вона має бути залишена без руху з огляду на наступне. Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. З матеріалів справи вбачається, що повний текст оскаржуваної ухвали від 05.02.2025 складено 13.02.2025, а ухвали від 25.06.2025 - 10.07.2025, відтак, з урахуванням вихідних днів, останнім днем подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.02.2025 року є 24.02.2025, а на ухвалу суду від 25.06.2025 - 21.07.2025. Скаржник, в свою чергу, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказані ухвали місцевого господарського суду через систему "Електронний суд" лише 19.05.2026 року, тобто, з урахуванням вищенаведених положень законодавства, із значним пропуском визначеного процесуального строку на апеляційне оскарження. Одночасно апелянт просив поновити строк для подання апеляційної скарги. Розглянувши клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що викладені в ньому причини не є поважними з огляду на наступне. Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними. Відповідну заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту положень ст.ст. 119 та 256 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом з своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, наведені норми пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 року у справі №Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії"). Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані". В силу положень ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідні докази повинні подаватись до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії і у випадку подання копії такого доказу, така копія має бути засвідчена належним чином, зокрема, відповідати вимогам п. 5.26 національного стандарту ДСТУ 4163:2020") Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів". Так, в обґрунтування заявленого клопотання скаржник зазначає, що 25.03.2026 на адресу останнього від ліквідатора ТОВ "Васильківтранссервіс" надійшла заява про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника з додатками. В процесі аналізу викладеної у заяві інформації та пошуку відповідних судових рішень через сайт Судова Влада та Єдиний державний реєстр судових рішень апелянту стало відомо, що ухвалою Господарського суду Київської області від 24.03.2026 у справі №911/64/25 (911/557/26) прийнято заяву ТОВ "Васильківтранссервіс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Усачова О.М. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника до розгляду у межах провадження у справі №911/64/25 про банкрутство ТОВ "Васильківтранссервіс". За твердженням апелянта, жодних документів у справі №911/64/25 він не отримував, ознайомитися з матеріалами справи №911/64/25 стало можливим лише 15.05.2026 року, а тому про подані у справі документи та прийняті у справі рішення стало відомо лише 15.05.2026 року. Таким чином, ОСОБА_1 , відносно якої суд ухвалив рішення про права, інтереси та (або) обов`язки, яка не повідомлена про розгляд справи та не залучена до участі в ній, вважає за необхідне просити суд про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвал Господарського суду Київської області від 05.02.2025 та від 25.06.2026 у даній справі. Розглянувши клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що викладені в ньому причини та доводи є неповажними з огляду на наступне. Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2025 за заявою ГУ ДПС у Київській області відкрито провадження у справі №911/64/25 про банкрутство ТОВ "Васильківтранссервіс". Також вказаною ухвалою, зокрема, визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Київській області до боржника у розмірі 1 470 138,00 грн., введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Васильківтранссервіс", призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Усачова О.М. та заборонено боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчуження основних засобів та предметів застави. Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.03.2025, зокрема, зобов`язано розпорядника майна внести до реєстру вимог кредиторів боржника грошові вимоги ГУ ДПС у Київській області на загальну суму 1 470 138,00 грн., з яких: 102280,00 грн., які підлягають задоволенню у першу чергу, 137858,00 грн. - у третю чергу. Постановою Господарського суду Київської області від 25.06.2025 року боржника визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Усачова О.М. Даною постановою також припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном та зазначено, що протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора посадові особи банкрута зобов`язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. Іншою оскаржуваною ухвалою Господарського суду Київської області від 25.06.2026 року визнано кредиторські вимоги ГУ ДПС у Київській області до ТОВ "Васильківтранссервіс" у сумі 789 449,00 грн., з яких: 6 056,00 грн. підлягають задоволенню в першу чергу; 783 393,00 грн. - у третю чергу. Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, апеляційну скаргу подано ОСОБА_1 , як засновником ТОВ "Васильківтранссервіс", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до статті 211 ГК України, засновники (учасники) суб`єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов`язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству. Згідно статті 92 ЦК України, дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи. Таким чином, обов`язок здійснення контролю за діяльністю виконавчих органів та товариства, положеннями Закону та Статуту покладено саме на учасників (засновників) цього товариства, з метою запобігання порушень їх прав. Наведені обставини свідчать про обізнаність ОСОБА_1 , як засновника ТОВ "Васильківтранссервіс", як щодо фінансового та майнового стану товариства, так і стосовно відкриття відносно нього судової процедури банкрутства. Судова колегія критично ставиться до посилань скаржника на обставини незалучення його до участі у справі як на підставу для поновлення процесуального строку, позаяк можливість поновлення процесуального строку пов`язана із діями конкретної особи, які вона має вчинити протягом цього строку або з обставинами, які стали перешкодою для реалізації процесуальних прав чи виконанням обов`язків. Крім того, твердження апелянта про ознайомлення зі справою №911/64/25 тільки 15.05.2026 року, як на підставу для поновлення процесуального строку, судом відхиляються, з огляду на наступне. Як зазначено самим апелянтом, ОСОБА_1 отримала заяву ліквідатора ТОВ "Васильківтранссервіс" про покладення на неї субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника 25.03.2026 року. Отже, маючи можливість ознайомитись з матеріалами справи №911/64/25, починаючи з березня 2026, скаржник в особі представника, уклавши договір про надання правничої допомоги 03.04.2026, звернувся до суду з відповідним клопотанням тільки 30.04.2026, а ознайомився з матеріалами справи 15.05.2026. В даному випаду апелянтом не повідомлено суд про обставини, які перешкодили йому ознайомитись із вказаною справою раніше, ніж через майже два місяця після отримання 25.03.2026 року заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника. Судова колегія зауважує, що необхідною передумовою здійснення стороною права апеляційного оскарження є обізнаність зі змістом рішення (ухвали) суду, що дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку. Водночас, необхідно зазначити, що відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами, мають право знайомитися з матеріалами справи, та зобов`язанні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень. В силу приписів статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Колегія суддів враховує, що сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. зокрема, через Єдиний державний реєстр судових рішень, а особливо в даному випадку, коли саме скаржник зацікавлений в оперативному вирішенні питання щодо вчасного подання апеляційної скарги, оскільки саме він не погоджується з ухвалами суду першої інстанції і ставить під сумнів їх законність. Відтак, боржник, як учасник провадження у справі, як наслідок і засновник такого боржника, мав можливість своєчасно ознайомитись з відповідними судовими рішеннями суду першої інстанції з приводу справи про банкрутство в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки, як було зазначено вище, сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, зокрема, про наявність повного тексту прийнятих за його участі ухвал. Відтак, засновник ТОВ "Васильківтранссервіс", як учасник провадження у даній справі у статусі боржника, мав можливість своєчасно ознайомитись з відповідним судовим рішенням суду першої інстанції в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки, як було зазначено вище, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. В свою чергу, можливість отримання оскаржуваних ухвал суду першої інстанції від 05.02.2025 та від 25.06.2025 з часу, коли ОСОБА_1 дізналась про справу №911/64/25(911/557/26) та, як наслідок, про справу №911/64/25 або ознайомлення з матеріалами даної справи та подальше подання апеляційної скарги в установлений законом строк залежала виключно від волевиявлення скаржника, тобто мала суб`єктивний характер. Боржник, як учасник провадження у справі, як наслідок і засновники такого боржника, зобов`язані демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" та від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). При цьому, відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (певності), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII) та принцип res judicata, тобто принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х). Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року). У п. 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух". Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України. Так, у справі "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву. Судова колегія зауважує, що згідно приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд може поновити пропущений встановлений законом процесуальний строк у разі визнання причини його пропуску поважними. Однак, маючи доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень апелянт не був позбавлений можливості дізнатись про оскаржувані ухвали місцевого господарського суду від 05.02.2025 та від 25.06.2025, як мінімум з 25.03.2026 - дати отримання заяви ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язання боржника у справі №911/64/25 (911/557/26), а також своєчасно ознайомитись з відповідними судовими рішеннями місцевого господарського суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень. При цьому, скаржником до апеляційної скарги не надано жодних доказів на підтвердження неможливості подати апеляційну скаргу протягом тривалого часу (майже більше двох місяців) з дати отримання заяви ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язання боржника. Отже, за висновками суду, несвоєчасне оскарження судових актів місцевого господарського суду, з огляду на наведені скаржником доводи, зумовлене не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру. Таким чином, скаржником при зверненні до суду з апеляційною скаргою на ухвали суду першої інстанції зі спливом значного часу з моменту їх прийняття, а також майже двох місяців з дня отримання заяви ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язання боржника у справі №911/64/25(911/557/26), не наведено достатніх обґрунтувань поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, з якими закон пов`язує можливість відновлення такого строку після спливу значного періоду часу, не зазначено жодних непереборних обставин, які б унеможливили вчинення ним процесуальних дій упродовж цього терміну та не надано доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин. Враховуючи викладене, дослідивши подане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції визнав наведені в ньому доводи та причини в його обґрунтування, неповажними. Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. За викладених вище обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвали Господарського суду Київської області від 05.02.2025 та 25.06.2025 у справі №911/64/25 підлягає залишенню без руху у зв`язку з її поданням після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, та неповажності причин пропуску такого строку, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 234, 256, 258, 260 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд - УХВАЛИВ: 1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Господарського суду Київської області від 05.02.2025 року та 25.06.2025 року у справі №911/64/25 залишити без руху. 2.Надати ОСОБА_1 строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. 3.Попередити скаржника про передбачені ч.4 ст.260 ГПК України наслідки невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пунктом 2 її резолютивної частини строк. 4.Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі. Головуючий суддя О.М. Остапенко Судді М.Л. Доманська С.Р. Станік