Справа № 750/105/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А 30 червня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/105/26 Головуючий у першій інстанції Супрун О.П. Апеляційне провадження № 22-з/4823/66/26 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючої-судді Шитченко Н.В., суддів Луговця О.А., Любчика О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Топаз» про визнання дійсним попереднього договору, У С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Топаз», в якому просив визнати дійсним попередній договір № 49-Т2 від 27 серпня 2020 року, укладений між сторонами, у редакції, що додана до позовної заяви. Мотивуючи заявлені вимоги, зазначав, що 27 серпня 2020 року уклав з ТОВ «Топаз» попередній договір № 49-Т2, за умовами якого сторони домовилися не пізніше 45 календарних днів після здачі об`єкта будівництва в експлуатацію та отримання продавцем правовстановлюючих документів укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Орієнтовна дата введення об`єкта в експлуатацію становила 4 квартал 2021 року. Виконуючи умови договору, позивач сплатив продавцеві грошові кошти у розмірі 335 600 грн, проте в обумовлений строк будинок не було введено в експлуатацію. Позивач указував, що після введення 18 серпня 2024 року будинку в експлуатацію забудовник запропонував змінити умови договору шляхом укладення додаткової угоди та збільшити вартість квартири до 706 535 грн, чим фактично відмовився від виконання раніше погоджених умов. Оскільки відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення попереднього договору та укладення основного договору купівлі-продажу, відтак способом захисту порушеного права ОСОБА_1 є визнання попереднього договору дійсним в редакції, доданій до позову. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Топаз» про визнання дійсним попереднього договору відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 через представника адвоката Кінебаса О.М., вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним через неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Позивач вважає хибним висновок суду про те, що відповідач не ухилявся від нотаріального посвідчення попереднього договору внаслідок відсутності у товариства можливості погодити раніше викладену редакцію правочину, оскільки такі умови є для нього збитковими. 26 червня 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» скерував до апеляційного суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3138422574100. Вимоги цієї заяви мотивовано тим, що відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 20 серпня 2024 року № 561 внесено зміни до п.п. 2.2 п. 2 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради «Про присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна» від 11 вересня 2023 року № 579, зокрема багатоповерховому житловому будинку АДРЕСА_3 , присвоєно адресу: АДРЕСА_4 . Тобто, квартира АДРЕСА_1 , яка є предметом попереднього договору № 49-Т2 від 27 серпня 2020 року, та квартира АДРЕСА_2 є одним об`єктом. Указує, що 15 квітня 2026 року між ТОВ «Топаз» та ПП «ЕСКА» було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , площею 47,2 кв м. 26 травня 2026 року ПП «ЕСКА» на підставі договору купівлі-продажу відчужило зазначену квартиру ОСОБА_3 . Отже, наразі відповідач фактично відмовився від виконання умов попереднього договору № 49-Т2, відчужив спірну квартиру, і навіть за умови ухвалення рішення суду на користь ОСОБА_1 , заявник не зможе реалізувати право на отримання належного йому майна. Наголошує на тому, що спір між сторонами виник з приводу дійсності попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна. Співмірність виду забезпечення із заявленими позовними вимогами полягає у тому, що накладення арешту на квартиру допоможе уникнути її відчуження надалі, що спростить повернення спірного об`єкту у власність позивача у разі задоволення позову, оскільки умови попереднього договору ОСОБА_1 виконані повністю. ТОВ «Топаз», заперечуючи проти задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, зазначає, що повернуло позивачу сплачений ним аванс за попереднім договором № 49-Т2 від 27 серпня 2020 року у розмірі 355 600 грн шляхом внесення цих коштів на депозит нотаріуса, оскільки нікчемний правочин не породжує для сторін жодних прав та обов`язків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. Оскільки предметом попереднього договору є лише наміри сторін укласти в майбутньому договір купівлі-продажу квартири, відтак забезпечення позову у виді накладення арешту на об`єкт нерухомості призведе до необґрунтованого втручання у майнові права та законні інтереси інших осіб, що не беруть участь у цій справі. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 29 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку зі сплатою скаржником судового збору в неповному розмірі, встановленому чинним законодавством. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява про забезпечення позову підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Аналіз наведених норм ЦПК України свідчить про те, що заходи забезпечення позову можуть вживатися на будь-якій стадії розгляду справи, зокрема і на стадії апеляційного провадження, а не лише під час розгляду справи у суді першої інстанції. Таку ж позицію виклав Верховний Суд у постанові від 13 квітня 2020 року у справі № 913/495/19. Водночас станом на дату подачі ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову апеляційне провадження у справі за його апеляційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 травня 2026 року не відкрито. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 365 ЦПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням учасників справи вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову. Тобто процесуально розв`язання заяви про забезпечення позову можливе лише після відкриття апеляційного провадження у справі. Відтак відсутні передбачені процесуальним законом підстави для вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, тобто звернення ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову до вирішення питання про відкриття апеляційного провадження є передчасним. Ураховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Керуючись ст. 149, 150, 153 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Топаз» про визнання дійсним попереднього договору відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів в касаційному порядку до Верховного Суду. Головуюча Н.В. Шитченко Судді О.А. Луговець О.В. Любчик