Справа № 945/2327/25

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 945/2327/25 Провадження № 1-кп/945/419/26 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2026 року м. Миколаїв Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілої (в режимі ВКЗ) ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_6 , у судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152260000205 від 07 червня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, ВСТАНОВИВ: У провадженні Миколаївського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.06.2025 року за № 12025152260000205 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 03.06.2026 через систему «Електронний суд» від обвинуваченого ОСОБА_5 надійшло клопотання про призначення у кримінальному провадженні №12025152260000205 додаткової судово-медичної експертизи щодо визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілої; просить суд проведення експертизи доручити іншому експерту або комісії експертів відповідної судово-медичної установи; на вирішення експерта поставити такі питання: 1. Чи були тілесні ушкодження потерпілої небезпечними для життя саме в момент їх спричинення або у клінічному перебігу відповідно до пунктів 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень? 2. Чи спричинив малий гемоторакс, встановлений у потерпілої, конкретні загрозливі для життя явища, передбачені Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень? 3. Чи є малий гемоторакс як ускладнення переломів ребер без наявності шоку, реанімаційних заходів, штучної вентиляції легень, оперативного втручання, плеврального дренування, критичної дихальної недостатності та нестабільної гемодинаміки безумовною підставою для віднесення тілесних ушкоджень до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя? 4. Чи можуть встановлені у потерпілої тілесні ушкодження бути віднесені до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я? 5. Які саме об`єктивні клінічні, лабораторні або інструментальні дані підтверджують або спростовують наявність у потерпілої загрозливого для життя стану? 6. Чи достатньо для категоричного висновку про небезпеку для життя дослідження лише двох знімків комп`ютерної томографії без дослідження повного набору комп`ютерної томографії з усіма зрізами та серіями? 7. Чи впливає на оцінку ступеня тяжкості тілесних ушкоджень те, що потерпіла після дорожньо-транспортної пригоди перебувала у свідомості, самостійно вийшла з автомобіля, не перебувала у реанімаційному відділенні та лікувалась без оперативного втручання? 8. Чи відповідає висновок експерта №468 від 02.07.2025 вимогам пункту 4.10 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень щодо детальності та наукової обґрунтованості підсумків експерта? 9. Для проведення експертизи надати експерту матеріали кримінального провадження, медичну документацію потерпілої, висновок експерта №468 від 02.07.2025, протокол судового засідання із показаннями експерта та потерпілої, а також, за можливості, повний набір комп`ютерної томографії у форматі DICOM. В обґрунтування поданого клопотання послався на те, що нормативне регулювання не дозволяє автоматично визнавати будь-який гемоторакс тяжким тілесним ушкодженням. З посиланням на пункти 2.1.1, 2.1.1. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 6 від 17.01.1995 стверджує, що для висновку про тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя недостатньо лише формально зазначити наявність гемотораксу. Необхідно встановити, чи спричинив саме цей гемоторакс у конкретної потерпілої загрозливі для життя явища. Крім того, Правила передбачають, що закриті ушкодження органів грудної порожнини належать до небезпечних для життя лише за наявності загрозливих для життя явищ. Вказує, що під час допиту експерта виникли сумніви щодо повноти та обґрунтованості висновку. Під час допиту експерт фактично підтвердила, що висновок про небезпеку для життя був обґрунтований наявністю малого гемотораксу як ускладнення переломів ребер. Разом з тим, під час допиту було встановлено та/або не спростовано такі обставини: у потерпілої не проводилися реанімаційні заходи; не проводилась штучна вентиляція легень; не проводилось оперативне втручання; не проводилось плевральне дренування; не було встановлено фактичного критичного стану; експерт досліджувала лише два знімки комп`ютерної томографії, а не повний набір комп`ютерної томографії; основною підставою для висновку про небезпеку для життя експерт назвала малий гемоторакс. Тобто під час допиту експерта було фактично звужено обґрунтування тяжкості тілесних ушкоджень до твердження про те, що сам факт малого гемотораксу як ускладнення переломів ребер є достатнім для висновку про небезпеку для життя. Однак саме це питання потребує додаткової експертної перевірки, оскільки Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень вимагають не формальної наявності ушкодження, а встановлення загрозливих для життя явищ. Показання потерпілої також не усувають сумніви щодо фактичної наявності загрозливого для життя стану. Потерпіла у судовому засіданні повідомила, що після дорожньо-транспортної пригоди вона: весь час перебувала у свідомості; самостійно вийшла з автомобіля; дочекалася швидкої медичної допомоги; у швидкій допомозі її стан лише зафіксували; у стаціонарі вона перебувала приблизно 10 днів; у подальшому продовжила лікування в місті Одесі. Зазначені показання не заперечують факту травмування, однак вони додатково підтверджують необхідність з`ясування, чи дійсно у потерпілої був саме загрозливий для життя стан, чи тілесні ушкодження підлягають оцінці за іншою кваліфікуючою ознакою, зокрема за ознакою тривалого розладу здоров`я. Судова практика підтверджує, що малий гемоторакс не завжди автоматично означає тяжке тілесне ушкодження. З посиланням на статі 22, 84, 94, 101, 242, 332 КПК України вказує, що існує об`єктивна необхідність у проведенні додаткової судово-медичної експертизи. Прокурор та представник потерпілої заперечували проти задоволення клопотання обвинуваченого, зазначаючи, що відсутні підстави для проведення додаткової судово-медичної експертизи. Прокурором було подано заперечення в письмовому вигляді, що долучені до матеріалів справи. Було звернено увагу суду на виписку Медичної карти хворого № 4387/1191 в якій в п. 7 зазначено, що ОСОБА_7 госпіталізована ургентно у важкому стані. Обвинувачений та його захисник клопотання підтримали та просили його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні. Суд, заслухав думки учасників справи, вивчивши доводи клопотання та документи, що необхідні для його розгляду, дійшов таких висновків. Відповідно до ч. 1, 7 ст. 100 КПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Висновок експерта надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз`яснення чи доповнення його висновку. Відповідно до ст. 102 КПК України, у висновку експерта повинно бути зазначено: 1) коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза; 2) місце і час проведення експертизи; 3) хто був присутній при проведенні експертизи; 4) перелік питань, що були поставлені експертові; 5) опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом; 6) докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка; 7) обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання. У висновку експерта обов`язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо при проведенні експертизи будуть виявлені відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких не ставилися питання, експерт має право зазначити про них у своєму висновку. Висновок підписується експертом. Відповідно до п. 1.2.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи. Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об`єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи. Відповідно до п. 3.6. Інструкції, у разі призначення експертизи (залучення експерта) для проведення додаткової експертизи, крім матеріалів, зазначених у пункті 3.3 цього розділу, до експертної установи (експертові) надаються також висновки попередніх експертиз з усіма додатками (фотознімками, порівняльними зразками тощо), а також додаткові матеріали, що стосуються предмета експертизи, які були зібрані після надання первинного висновку. У разі необхідності проведення додаткової або повторної експертизи у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються мотиви та підстави для її призначення. Відповідно до п. 1.1. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 6 від 17.01.95, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995 за № 255/791, судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться згідно з Кримінальним та Кримінально-процесуальним кодексами України і цими Правилами. Відповідно до п.п. 2.1.1. Правил № 6, ознаки тяжкого тілесного ушкодження: а) небезпека для життя; б) втрата будь-якого органа або втрата органом його функцій; в) душевна хвороба; г) розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину; д) переривання вагітності; е) невиправне знівечення обличчя. Відповідно до п.п. 2.1.2. Правил № 6, небезпечними для життя є ушкодження, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища (див. п.2.1.3.о) і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв`язку. У висновку експерта № 468 від 02.07.2025 вказано, що «у розпорядження лікаря судово-медичного експерта надано: завірена належним чином копія медичної карти стаціонарного хворого № 4387/1191 та два знімки КТ на ім?я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із завіреної ксерокопії медичної карти стаціонарного хворого № 4387/1191 хірургічного відділення КНП МР МЛШМД на ім?я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відомо що: «Вона поступила 07.06.2025 о 09:30 год. зі скаргами на болі в грудній клітці, задишку. Зі слів: травма внаслідок ДТП. Об-но: Загальний стан хворого ближче до важкого…». Експертом зроблено такий висновок: «1. (1,2). У ОСОБА_7 , 1983 р.н. мають місце тілесні пошкодження у вигляді множинних переломів 2,3,4,5,6,7,8 ребер справа, 1,3,4,5,6,7 ребер зліва зі зміщенням уламків, які ускладнились двостороннім малим гемотораксом, забою обох легень, забою м?яких тканин передньої поверхні грудної клітки справа. Дані тілесні пошкодження могли утворитись від дії тупих твердих предметів. Утворення даних тілесних пошкоджень в строк вказаний в постанові - 07.06.2025 року, умовах ДТП (при зіткненні автотранспортних засобів), при знаходженні в салоні автомобілю, не виключається. По ступеню тяжкості дані тілесні пошкодження відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень за ознакою небезпеки для життя». За приписами ч. 1 ст. 356 КПК за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз`яснення висновку. За клопотанням сторони захисту суд викликав експерта ОСОБА_8 для допиту для роз`яснення висновку. Експерт повідомила, що підставою для висновку про небезпеку для життя був встановлений малий двобічний гемоторакс, який є ускладненням внаслідок множинних переломів ребер. Експерт наголосила, що для встановлення ступеня тяжкості не має значення, чи був гемоторакс масивним, чи ні, визначальним фактором стала його двобічність. Щодо повноти дослідження, експерт повідомила, що для проведення експертизи їй було надано два знімки комп`ютерної томографії (КТ), яких, на її переконання, достатньо для об`єктивної оцінки обсягу ушкоджень легень та плевральних порожнин. Також вона пояснила, що функція дихання у потерпілої не встигла порушитися завдяки вчасно наданій медичній допомозі. Критерій «тривалого розладу здоров`я» у даному випадку не використовувався для кваліфікації тяжкості ушкоджень, оскільки висновок про тяжкі тілесні ушкодження ґрунтувався саме на ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 332 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо: 1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності; 2) під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу; 3) існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності. Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», в ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Проведення додаткової експертизи може бути доручено тому самому або іншому експертові. Наявний у провадженні висновок експерта не викликає переконливих сумнівів у його достовірності, його зміст містить належні складові і відповіді на всі поставлені питання. Cуд не вважає висновки експерта неповними чи неясними і не вбачає обставин, які могли б зумовити необхідність розширення експертного дослідження. Експерт була допитана в судовому засіданні, пояснила методику дослідження та підстави за яких віднесла тілесні ушкодження до тяжких, відповіла на запитання сторони захисту. Суд враховує, що більшість питань, запропонованих стороною захисту для вирішення експертом, фактично спрямовані не на проведення додаткових досліджень чи дослідження нових матеріалів, а на повторну перевірку правильності вже наданого висновку та переоцінку застосування експертом Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Такі питання були предметом з`ясування під час допиту експерта в судовому засіданні, на них були надані вичерпні пояснення, а тому самі по собі не свідчать про неповноту чи неясність висновку експерта та не утворюють передбачених статтею 332 КПК України підстав для призначення додаткової експертизи. Обвинуваченим та його захисником не подано належних і допустимих доказів, переконливих аргументів, які б могли вказувати на неправильність, недоведеність, сумнівність або очевидну неповноту висновку експерта. Доводи сторони захисту зводяться до незгоди з висновком судово-медичної експертизи та його оцінкою, однак не підтверджують існування обставин, передбачених ч. 2 ст. 332 КПК України. Сама незгода з висновком експертизи не є та не може бути підставою для призначення додаткової експертизи. За таких обставин підстав для призначення додаткової судово-медичної експертизи суд не вбачає, у зв`язку з чим клопотання обвинуваченого задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 100, 102, 332 КПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Відмовити у задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 у призначенні у кримінальному провадженні №12025152260000205 від 07 червня 2025 року додаткової судово-медичної експертизи щодо визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілої. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя ОСОБА_1 22.07.2026