Справа № 904/3534/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.03.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3534/24 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б., при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г. представники учасників провадження: від кредитора (Дніпровська міська рада): Грищенко М.О. (в залі суду); від кредитора (ТОВ Дніпро-Сіті-Естейт): Осипов О.О. (в залі суду); інші учасники не з`явились; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін" в особі арбітражного керуючого Чичви О.С. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2025 про визнання грошових вимог Дніпровської міської ради (суддя Мартинюк С.В., повний текст якої підписаний 27.01.2025) у справі № 904/3534/24 за заявою Дніпровської міської ради, м. Дніпро до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін", м. Дніпро про визнання грошових вимог, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2025 у справі №904/3534/24 визнано грошові вимоги Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін" м. Дніпро на суму: - 1 черга - 6 056, 00 грн. (витрати по сплаті судового збору); - 4 черга - 38 569 303, 23 грн. (заборгованість). Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаін", в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу. Також, не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор", в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні грошових вимог Дніпровської міської ради. Оскільки зміст апеляційних скарг схожий, то узагальнені доводи апеляційних скарг наступні. Щодо наявності недобросовісної поведінки Кредитора. ТОВ «Фаін» тричі зверталося до Дніпровської міської ради щодо вирішення питання оформлення прав на земельну ділянку, однак, Дніпровська міська рада жодного разу на сесії ради не прийняла рішення (про надання дозволу чи відмови) та проігнорувала намір ТОВ «Фаін» оформити право користування земельною ділянкою. Тому, саме з огляду на поведінку Дніпровської міської ради, ТОВ «Фаін» було позбавлене права на оформлення земельної ділянки в користування. Висновок господарського суду з посиланням на висновки Верховного Суду у постановах від 02.06.2020 у справі №922/2417/19 та від 10.02.2020 у справі №922/981/18 є неприйнятними, оскільки у вказаних судових справах не було встановлено факту ігнорування міською радою звернень власника нерухомого майна за оформленням прав на земельну ділянку. В свою чергу, у вказаних судових справах розглядалася поведінка міської ради у вигляді самостійного не формування земельної ділянки та спонукання власника нерухомого майна до укладення договору оренди землі. Отже, зволікання Дніпровської міської ради із прийняттям будь-якого рішення по клопотаннях ТОВ «Фаін» щодо оформлення прав на земельну ділянку є свідченням недобросовісної поведінки позивача. Таким чином, Дніпровська міська рада висловила свою незаінтересованість в оформленні прав на земельну ділянку за ТОВ «ФАІН». З огляду на наведене, Дніпровська міська рада наразі діє суперечливо, оскільки її поведінка не відповідає її попередній поведінці, на яку ТОВ «ФАІН» розумно покладалося. Щодо невірно обраного способу захисту. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відносини між Дніпровською міською радою та ТОВ «Фаін» з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, а тому Кредитором належним чином визначено спосіб захисту саме на підставі ст.1212 ЦК України. Однак, ТОВ «Фаін» з таким висновком не погоджується, оскільки за своєю суттю спірні відносини між учасниками справи відносяться до категорії договірних, а тому між Дніпровською міською радою та ТОВ «Фаін» не існує кондикційних відносин, а тому не могли бути визнанні грошові вимоги Кредитора до ТОВ «Фаін» щодо стягнення безпідставно набутого майна на підставі ст. 1212 ЦК України, що підтверджуються наступним. Вважає, що право оренди за договором, укладеним між Дніпровською міською радою та ТОВ «Фаін» діяло до 22.09.2023. Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду у аналогічній справі № 917/804/20, в якій зроблено висновок, що якщо між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди землі, строк дії якого в подальшому закінчився, то в даному випадку виключається застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України, а належним способом захисту порушених прав є стягнення орендної плати на підставі договору оренди землі, оскільки між сторонами навіть після закінчення строку дії Договору оренди землі продовжують існувати орендні відносини (чинність договору зберігається). Щодо неправильності розрахунку неотриманої орендної плати, зокрема, щодо періоду з 03.04.2017 по 31.12.2020. У документах, наданих Дніпровською міською радою, відсутній документ на підтвердження розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за період з 03.04.2017 по 31.12.2020, а саме в матеріалах справи відсутня: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди; довідка з Державного земельного кадастру; витяг з Державного земельного кадастру; висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки. Натомість судом першої інстанції на підтвердження розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:286:0049 площею 1,8205 га за період з 03.04.2017 по 31.12.2020 використано наступні докази: - лист ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 14.03.2023 №29- 4-0.10-1557/2-23, який не є ані довідкою з Державного земельного кадастру, що виданий кадастровим реєстратором, ані витягом з Державного земельного кадастру, а тому не є належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки (цей доказ вже аналізувався Верховним Судом у постанові від 11.06.2024 справа № 904/2143/23); - технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра за 2014 рік та 2019 рік, яка не є тим документом, який самостійно може підтверджувати розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:286:0049 площею 1,8205 га; - копія висновку експерта № 22-08-02/2024 за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою у господарській справі № 904/2143/23, в якому досліджувався розрахунок вартості 1 кв.м., зазначений у вищевказаному листі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, який, по-перше, не є висновком експерта саме про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки; по-друге, у вказаному висновку експерта досліджувався розрахунок вартості 1 кв.м., зазначений у листах ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, які, як вже зазначалося вище, не можуть підтверджувати нормативну грошову оцінку земельної ділянки, з огляду на що й сам висновок не може враховуватися судом на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки; по-третє, вказаний висновок готувався для подачі у справі № 904/2143/23, а тому даний документ не має сили висновку експерта, а є письмовим доказом; вчетверте, вказаний висновок експерта на кожній сторінці під текстом підписаний невідомою особою, а саме М.С. Вишнивецьким, а не судовим експертом М.В. Вишнивецьким, печатка якого стоїть на висновку. На цю обставину, зокрема звертала увагу Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.09.2024 по справі № 930/191/23: « 60. Слово «підпис» має зокрема такі значення: прізвище, ім`я, ініціали і т. ін., написані власноручно під текстом, малюнком, картиною і т. ін., як свідчення авторства або потвердження чого-небудь; напис, текст на чому-небудь, під чимсь». Отже, вказаний висновок підписано іншою особою (з іншими ініціалами), а не судовим експертом М.В. Вишнивецьким, тому вказаний документ взагалі не може бути врахований. Щодо періоду з 01.01.2021 по 31.12.2022. На підтвердження нормативної грошової оцінки за 2021 рік Дніпровською міською радою до заяви надано копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.08.2021. А на підтвердження нормативної грошової оцінки за 2022 рік міською радою додано до заяви копію витягу № НВ-9906045482022 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 14.12.2022. Варто відмітити, що вказані витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки не мають зворотньої дії в часі, а тому не можуть бути використанні за період до дати їх видачі. В цей же час, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки до дати видачі вказаних витягів, а саме за періоди: з 01.01.2021 по 01.08.2021 та з 01.01.2022 по 13.12.2022. Таким чином, розрахунок неотриманої орендної плати за 2021 та 2022 роки є помилковим, неточним та таким, що не може бути використаним. Щодо неврахування судом всіх платежів, здійснених Боржником. ТОВ «Фаін» зазначає, що в період часу з листопада 2014 року по квітень 2023 року ТОВ «Фаін» було задекларовано та сплачено Дніпровській міській раді грошові кошти у розмірі 6 183 869 грн 24 коп, що підтверджується копіями податкових декларацій та платіжними дорученнями. Згідно відповіді на адвокатський запит ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 19.05.2023 вбачається, що станом на 16.05.2023 задекларовані податкові зобов`язання з плати за землю сплачені у повному обсязі, податковий борг за ТОВ «Фаін» не обліковується, тому державою визнано правильність розрахунку та отримання задекларованих грошових коштів за весь вищезазначений період. Наведене свідчить про те, що ТОВ «Фаін» у період з листопада 2014 по січень-квітень 2023 було задекларовано та сплачено орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 6 183 869 грн 24 коп,, з огляду на пункт 54.1. статті 54 Податкового кодексу України така сума грошового зобов`язання вважається узгодженою. В листі ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 19.05.2023 зазначено, що станом на 16.05.2023 задекларовані податкові зобов`язання з плати за землю сплачені у повному обсязі, податковий борг за ТОВ «Фаін» не обліковується. Таким чином, це є належним підтвердженням сплати ТОВ «Фаін» орендної плати у розмірі 6 183 869 грн 24 коп з листопада 2014 по січень-квітень 2023, що не враховувалось в розрахунку Дніпровської міської ради. Щодо неправомірності використання 3% для обчислення безпідставно збережених грошових коштів. Земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:03:286:0049 площею 1,8205 га згідно відомостей Державного земельного кадастру відноситься до категорії: землі історико-культурного призначення, цільове призначення: 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, вид використання: для проектування та будівництва багатофункціонального комплексу з готелем. Отже, саме функціональний (фактичний) вид використання земельної ділянки передбачає її використання саме для проектування та будівництва, а не фактичного обслуговування майна. Згідно додатку 1 до рішення міської ради від 06.12.2017 № 13/27 (у редакції рішення міської ради 21.02.2018 № 8/30) передбачено, що річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками згідно виду цільового призначення земель 03.10. для будівництва будівель ринкової інфраструктури складає 2,300%. Отже, розрахунок Дніпровської міської ради не міг бути використаний, оскільки містить посилання на ставку орендної плати у розмірі 3%, натомість згідно наданого рішення Дніпровської міської ради до застосування підлягала ставка у розмірі 2,300%, тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для визнання грошових вимог Дніпровської міської ради у повному обсязі. Таким чином, висновок суду першої інстанції про застосування ставки орендної плати у розмірі 3% не відповідає вищезазначеним обставинам справи. Цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049 не відповідає її категорії. Отже, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049 взагалі не може бути визначена, тому будь-який розрахунок такої нормативної грошової оцінки є завідомо неправильним та помилковим, оскільки зроблений з урахуванням цільового призначення земельної ділянки, який суперечить її категорії. Відсутні правові підстави для визнання грошових вимог Дніпровської міської ради в частині 3% річних та інфляційних нарахувань, оскільки саме Дніпровська міська рада своєю поведінкою продемонструвала відсутність бажання укладати договір оренди землі та отримувати орендну плату, а тому саме Кредитор допустив прострочення. Кредитор, Дніпровська міська рада, у відзивах на апеляційні скарги просила апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу без змін, зазначив, що доводи Боржника про недобросовісну поведінку є надуманими та не підтверджені жодним належним доказом. Спрямовані на паплюження діяльності органу місцевого самоврядування, оскільки ані до закінчення строку дії договору, а саме до 11.10.2014, ані до дня відчуження нерухомого майна, Боржник не звертався з клопотанням, яке відповідає нормам чинного законодавства, про надання безпідставно зайнятої ним земельної ділянки в оренду. Виходячи з фактичних обставини спору та наявних в матеріалах справи належних доказів, вважає, що ТОВ «ФАІН», як власник нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, не уклавши відповідних договорів оренди з її власником, тобто Дніпровською міською радою, та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користувалося цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави. З огляду на що, у відповідності до приписів статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України - ТОВ «ФАІН», не сплачувало в належному обсязі орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, фактично збільшило свої доходи, а Дніпровська міська рада втратила належне їй майно (кошти від орендної плати). Відтак, ТОВ «ФАІН», як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею в період з 03.04.2017 по 31.12.2022, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Суд першої інстанції правомірно зазначає, що Дніпровською міською радою правильно проведено розрахунок безпідставно збережених коштів Боржником за користування земельною ділянкою без достатньо правих підстав з використанням 3%. Відповідно до протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.02.2025 та від 06.02.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А. З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи необхідних для розгляду скарги на час надходження скарги, ухвалою суду від 06.02.2025 здійснено запит матеріалів справи №904/3534/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції. 10.02.2025 матеріали справи №904/3534/24 надійшли до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2025 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор" залишено без руху, зазначено апелянту про необхідність надання доказів направлення скарги арбітражному керуючому. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2025 (колегія суддів у складі: головуючий, доповідач Іванов О.Г., судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін" в особі арбітражного керуючого Чичви О.С. на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2025 (щодо визнання грошових вимог Дніпровської міської ради) у справі №904/3534/24; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 28.04.2025. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2025 (колегія суддів у складі: головуючий, доповідач Іванов О.Г., судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2025 у справі №904/3534/24; приєднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор" (вх.43305) на ухвалу суду від 22.01.2025 до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін" в особі арбітражного керуючого Чичви О.С. (вх.43294) на цей же процесуальний документ для розгляду в одному апеляційному провадженні; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 28.04.2025. В судовому засіданні 28.04.2025 оголошена перерва до 21.05.2025. В судовому засіданні 21.05.2025 представники Дніпровської міської ради, боржника та кредиторів (ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ТОВ «Дніпровський елеватор», ТОВ «Цукорпром» та ТОВ «Дніпро-Сіті-Естейт») надали свої пояснення щодо скарги; оголошено перерву до 11.08.2025. Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 11.08.2025 не відбувся у зв`язку з відпусткою судді-члена колегії суддів Верхогляд Т.А. Ухвалою суду від 13.08.2025 визначено нова дата судового засідання 25.09.2025. Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 25.09.2025 не відбувся у зв`язку з відрядженням судді-члена колегії суддів Паруснікова Ю.Б. Ухвалою суду від 30.09.2025 визначена дата судового засідання - 29.10.2025. Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 29.10.2025 не відбувся у зв`язку з відрядженням судді-члена колегії суддів Верхогляд Т.А. Ухвалою суду від 07.11.2025 визначено нова дата судового засідання 17.02.2026. В судовому засіданні 17.02.2026 оголошена перерва до 05.03.2026. В судовому засіданні 05.03.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. Ухвалою господарського суду від 10.09.2024 відкрито провадження у справі №904/3534/24 за заявою ПрАТ "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" про визнання банкрутом ТОВ "Фаін". Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 27.02.2025. Призначено розпорядником майна боржника - ТОВ "Фаін" арбітражного керуючого Чичву О.С. 10.09.2024 на офіційному вебсайті Верховного Суду в мережі Інтернет Господарським судом Дніпропетровської області здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фаін", №74002. 11.11.2024 до суду від Дніпровської міської ради надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 38 569 303,23 грн. та судового збору у розмірі 6 056,00 грн. 04.12.2024 до суду від божника надійшло повідомлення про результати розгляду заяви про визнання грошових вимог, за змістом якого боржник не визнає грошові вимоги в повному обсязі. 09.12.2024 до суду через систему "Електронний суд" від розпорядника майна надійшло повідомлення про результати розгляду грошових вимог, за змістом якого розпорядник майна просить суд відмовити в задоволенні грошових вимог в повному обсязі. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Фаін"; припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Чичви О.С. Визнано ТОВ "Фаін" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 10.12.2025. Ліквідатором ТОВ "Фаін" призначено арбітражного керуючого Чичву О.С. В обґрунтування заявлених грошових вимог Дніпровська міська рада зазначає, що ТОВ ФАІН в період з 05.07.2006 по 21.09.2023 був власником об`єктів нерухомого майна розташованих за адресом: м. Дніпропетровськ (нині м. Дніпро), просп. Карла Маркса (нині просп. Дмитра Яворницького), 12 (далі м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 12), що підтверджується договором купівлі - продажу від 18.11.2005, який посвідчено приватним нотаріусом Шрамко О.Ю та зареєстровано в реєстрі за №4990 та витягом про реєстрацію права власності нерухомого майна від 05.04.2006, а також Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 29.02.2024 №367879143. Вказані об`єкти нерухомого майна розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером: 1210100000:03:286:0049, площею 1,8205 га, що підтверджується актом обстеження від 11.04.2023 №12/04/23-Т, що проведено Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради. Посилаючись на приписи ст. 120 Земельного кодекс України (далі - ЗК України) Заявник вважає, що Боржник у вказаний період здійснював фактичне користування земельної ділянки, що розташована за адресою м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 12 з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049, власником якої в силу приписів ст. 83 ЗК України є територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради. Зокрема, в період з 01.01.2017 по 31.12.2022 між Дніпровською міською радою та ТОВ ФАІН відсутні діючі цивільно-правові угоди на вищезазначену земельну ділянку, що підтверджується відповіддю Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 28.02.2023 №5/11-19. Зважаючи на викладене Дніпровська міська рада вважає, що ТОВ ФАІН з 01.01.2017 по 31.12.2022 користується земельною ділянкою площею 1,8205 га з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049, на якій з 05.04.2006 знаходяться належні йому на праві власності об`єкти нерухомості, а в період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2022 року, не оформивши нового договору оренди та не сплачуючи орендних платежів, продовжило землекористування, внаслідок чого ТОВ ФАІН безпідставно зберегло кошти несплаченої орендної плати Дніпровській міській раді на суму 22 490 968,54 грн. Дніпровською міською радою також заявлено 3% річних за користування чужими грошовими коштами на суму 3 103 976,36 грн. та інфляційне збільшення основної заборгованості - 12 974 358,33 грн. У поданих повідомленнях про розгляд заявлених грошових вимог боржник та розпорядник майна заперечують проти задоволення заявлених вимог до ТОВ "ФАІН" в повному обсязі. В обґрунтування заявленої позиції розпорядник майна зазначає, що розрахунок неотриманої орендної плати за вказані періоди (з 03.04.2017 по 31.12.2020) здійснено за відсутності документів, які підтверджують розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Арбітражний керуючий Чичва О.С. посилається на інформацію, що надана боржником, згідно якої в період часу з листопада 2014 року по квітень 2023 року ТОВ Фаін було задекларовано та сплачено Дніпровській міській раді грошові кошти у розмірі 6 183 869,24 грн.: листопад, грудень 2014 року - 87 385,64 грн.; 2015 рік - 654 863,89 грн.; 2016 - 965 759,78 грн.; 2017 рік - 1023704,79 грн.; 2018 - 2020 роки - 943 774,25 грн. 2021 рік; 994 731,36 грн.; 2022 рік - 1 094 204,49 грн.; січень-квітень 2023 року - 419 445,04 грн. Розпорядник майна окремо зазначає, що Заявником грошових вимог не враховано те, що 29.04.2024 ТОВ Фаін було перераховано Дніпровській міській раді 10 000 000, 00 грн. на виконання рішення суду у справі № 904/2143/23. Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено наступне. В період з 05.07.2006 по 21.09.2023 ТОВ ФАІН був власником об`єктів нерухомого майна розташованих за адресом: м. Дніпропетровськ (нині м. Дніпро), просп. Карла Маркса (нині просп. Дмитра Яворницького), 12 (далі м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 12), що підтверджується договором купівлі - продажу від 18.11.2005, який посвідчено приватним нотаріусом Шрамко О.Ю та зареєстровано в реєстрі за №4990 та витягом про реєстрацію права власності нерухомого майна від 05.04.2006, а також Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 29.02.2024 №367879143. Вказані об`єкти нерухомого майна розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером: 1210100000:03:286:0049, площею 1,8205 га, що підтверджується актом обстеження від 11.04.2023 №12/04/23-Т, що проведено Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради. Вказана земельна ділянка площею 1,8205 га сформована як об`єкт цивільних прав 11.10.2011, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.04.2023 №ЗВ-9918165562023 Категорія земель - землі історико-культурного призначення. Цільове призначення - для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компанії, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку (код ЦВПЗ 03.10.). Форма власності -комунальна. У період з 11.10.2011 по 11.10.2014 ТОВ ФАІН користувалось зазначеною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 13.09.2011, який був припинений у зв`язку з закінчення строку дії договору. Так, згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради VI скликання від 14 вересня 2011 року №88/15 вирішено передати земельну ділянку, площею 1,8205 га (кадастровий номер 1210100000:03:286:0049), в оренду строком на 3 роки ТОВ ФАІН, по фактичному розміщенню будівель та споруд за адресом: просп. Карла Маркса (нині просп. Дмитра Яворницького), 12, код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність); категорія земель землі історико культурного призначення. На підставі зазначеного рішення 30.09.2011 між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ТОВ ФАІН (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки. Договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м.Діпропетровськ Дніпропетровської області з відповідним внесенням запису до Державного реєстру земель 11.10.2011 №121010004000245. Згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради VI скликання від 27.06.2012 №76/25 вирішено внести зміни до рішення міської ради від 14.09.2011 № 88/15 Про передачу ТОВ ФАІН, код ЄДРПОУ 33639753, земельної ділянки по просп. Карла Маркса (нині Дмитра Яворницького), 12, в оренду по фактичному розміщенню будівель та споруд до договору оренди земельної ділянки від 30.09.2011 (державна реєстрація від 11.10.2011 №121010004000245) змінивши функціональне використання земельної ділянки з фактичне розміщення будівель та споруд на проектування та будівництво багатофункціонального комплексу з готелем. Встановлено річну орендну плату за користування земельною ділянкою, площею 1,8205 га (кадастровий номер 1210100000:03:286:0049), у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України. На підставі зазначеного рішення 05.10.2012 між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ТОВ ФАІН (орендар) укладено додатковий договір до договору оренди земельної ділянки. Відповідно до умов цієї додаткового угоди орендодавець передав орендарю в строкове платне користування зазначену земельну ділянку для проектування та будівництва багатофункціонального комплексу з готелем, яка знаходиться за адресом просп. Карла Маркса (нині просп. Дмитра Яворницького), 12. Додаткову угоду зареєстровано в Управлінні Держкомзему у м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області з відповідним внесенням запису до Державного реєстру земель 22 жовтня 2012 року №121010004000720. Згідно Акту приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:286:0049 від 05.10.2012, станом на час складання Акту, на земельній ділянці розташовано одноповерхові, двоповерхові, триповерхові, чотириповерхові капітальні будівлі: трансформаторна підстанція, підпірні стінки, споруда басейну, бетонна естакада; залишки капітальних будівель, фундамент колишніх будівель, залізобетонні та металеві сходи, підземне приміщення, металеві споруди; земельна ділянка була огороджена цегляною огорожею із металевими воротами; на земельній ділянці існували виходи інженерних мереж; на земельній ділянці був розташований газорозподільний пункт; на земельній ділянці існували зелені насадження. Цільове використання (УКЦВЗ): 1.11.6 (інша комерційна діяльність); цільове використання: для проектування та будівництва багатофункціонального комплексу з готелем. Отже, договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:286:0049 було укладено на строк з 22.10.2012 по 11.10.2014. Про припинення договору оренди зазначає й арбітражний керуючий у своєму звіті. В подальшому, а саме з 12.10.2014 по 21.09.2023 нових договорів оренди земельної ділянки за кадастровим номером: 1210100000:03:286:0049 не укладалось, зокрема, в період з 01.01.2017 по 31.12.2022 між Дніпровською міською радою та ТОВ ФАІН (код ЄДРПОУ 33639753) відсутні діючі цивільно-правові угоди на вищезазначену земельну ділянку, що підтверджується відповіддю Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 28.02.2023 №5/11-19. Оскаржувана ухвала господарського суду від 22.01.2025, якою визнано грошові вимоги Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін" на суму: 1 черга - 6 056, 00 грн. (витрати по сплаті судового збору); 4 черга - 38 569 303, 23 грн. (заборгованість), мотивована тим, що ТОВ ФАІН не сплачувало в належному обсязі орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, фактично збільшило свої доходи, а Дніпровська міська рада втратила належне їй майно (кошти від орендної плати). Відтак, ТОВ ФАІН, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею в період з 03.04.2017 по 31.12.2022, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Відтак, заборгованість ТОВ "ФАІН" перед Дніпровською міською радою не погашено та у загальному розмірі складає 38 569 303, 23 грн. Колегія суддів лише частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів. Згідно з ч. 1 ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав. При цьому, грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватись або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16). Згідно з ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття Земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками. За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України Про оренду землі. Згідно із частиною першою статті 79 ЗК України земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відповідно до частини першої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважаться сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події. Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захищати своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17. Враховуючи зазначене колегія суддів доходить до висновку, що власником земельної ділянки розташованої за адресом: просп. Карла Маркса (нині просп. Дмитра Яворницького), 12, кадастровий номер 1210100000:03:286:0049 в м.Дніпрі є територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, відповідно до ст. 83 ЗК України, за якою всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності. Отже, Дніпровська міська рада має право звернення до суду за захистом свого порушеного права, яке полягає у безпідставному збереженні ТОВ ФАІН (ідентифікаційний код 33639753) коштів у розмірі несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності без достатньої правової підстави, що призвело до збільшення цих коштів у останнього за рахунок їх несплати Дніпровській міській раді за відповідні спірні періоди. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом д) частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Аналіз вказаних положень ЦК України та ЗК України свідчить про те, що відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки. Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України). Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України). Положення глави 83 ЦК України застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (пункт 4 частини третьої статті 1212 ЦК України). За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку). Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі №910/17324/19 та від 9 листопада 2021 року у справі №9051680/20. Внаслідок того, що земельній ділянці 11.10.2011 присвоєно кадастровий номер 1210100000:03:286:0049, а тому вона вважається сформованою (є сформованим об`єктом цивільних прав), що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку сформованим за номером НВ-9918183262023 від 17.04.2023. Зазначеним витягом також підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049, розташована за адресом: м. Дніпро, просп. Карла Маркса (нині Дмитра Яворницького), 12, площею 1,8205 га з 11.10.2011 до 12.10.2014 перебувала в оренді ТОВ ФАІН на підставі договору оренди землі від 30.09.2011, державна реєстрація №121010004000245 від 11.10.2011. Окремо колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог статті 206 Земельного кодексу України та статті 14 Податкового кодексу України, ТОВ ФАІН не є власником земельної ділянки, не має права постійного користування, а тому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата. Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20), що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме з цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності. Звідси, власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. З урахуванням наведеного, оскільки ТОВ ФАІН набув у власність об`єкти нерухомого майна, які розташовані на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049, останній також одночасно набув статусу фактичного землекористувача цієї ділянки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 96 Земельного кодексу України. Таким чином, виходячи з фактичних обставини спору та наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів вважає, що ТОВ ФАІН, як власник нерухомого майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, не уклавши відповідних договорів оренди з її власником, тобто Дніпровською міською радою, та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави. З огляду на те що, у відповідності до приписів статей 1212, 1214 ЦУ України ТОВ ФАІН не сплачувало в належному обсязі орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, фактично збільшило свої доходи - Дніпровська міська рада втратила належне їй майно (кошти від орендної плати). Відтак, колегія суддів виснує про те, що ТОВ ФАІН як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею в період з 03.04.2017 по 31.12.2022, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що заявником обрано належний спосіб захисту своїх прав, що кореспондується з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема постановами від 24.07.2024 у справі № 904/2142/23, від 17.01.2024 у справі №906/1141/22, від 08.08.2024 у справі № 917/1621/22. Доводи заявників апеляційних скарг про наявність діючого договору оренди станом до 21.09.2023 є безпідставними з огляду на наступне. Відповідно до приписів п.8 Договору оренди земельної ділянки від 30.09.2011, договір оренди укладений на три роки. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Враховуючи, що вказаний договір оренди був зареєстрований 11.10.2011, строк дії вказаного договору оренди припинився 11.10.2014. При цьому, згідно з положеннями ст.33 Закону України від 06.10.1998 №161 «Про оренду землі» (в редакції чинній на 11.10.2014), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: - власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); - уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. Отже, з системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що приписами ст.33 Закону України «Про оренду землі» регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (ч.1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (ч.6). Щодо поновлення строку оренди, шляхом використання свого переважного права на укладання договору на вимогу приписів ч.1-5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» та приписів п.8 Договору оренди землі Боржником не було надано до Дніпровської міської ради жодного листа повідомлення у строки передбачені законом. В свою чергу, щодо тлумачення приписів ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» Верховний Суд у постанові від 10.09.2018 по справі №920/739/17 зробив правовий висновок що договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч.8 ст.33 Закону України «Про оренду землі». При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді. Враховуючи той факт, що ТОВ «ФАІН» не було направлено вимогу про укладання додаткової угоди про поновлення договору оренду, а також не вчинення жодних дій направлених на її укладання констатувати факт можливості застосування приписів ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» також є неприпустимим. Згідно положень ч.1 ст.31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. З вищевикладеного вбачається, що ТОВ «ФАІН» не було вчинено жодних дій, направлених на поновлення договору оренду, а відтак, останній вважається припиненим у зв`язку з закінченням строку на який він був укладений, тобто з 11.10.2014. Про що обґрунтовано зазначив господарський суд в оскаржуваній ухвалі, вказуючи, що на момент спірного періоду з 03.04.2017 по 31.12.2022 договір оренди земельної ділянки не був укладений. Посилання ж заявників апеляційних скарг на справу №917/804/20 є не релевантним до правовідносин, що розглядуються в межах цієї справи, адже у справі №917/804/20 розглядалося питання, чи вважається договір оренди земельної ділянки припиненим на підставі зміни власника нерухомості в цілому чи стосовно тільки попереднього власника. Про що й зробив висновок Верховний Суд, зазначивши, що набуття права власності на нерухоме майно, земельна ділянка під яким знаходилась в орендованому користуванні користувача на підставі діючого договору оренди, про що зазначено й в договорі купівлі продажу нерухомості, а відтак, договір оренди землі вважається припиненим виключно для попереднього власника. Більш того, про той факт, що в період протягом 2014-2023 ТОВ «ФАІН» мало об`єктивне розуміння, що договір оренди земельної ділянки є припиненим, свідчить й сам зміст апеляційної скарги Боржника, в якій зазначається, що Дніпровська міська рада проігнорувала намір ТОВ «ФАІН» оформити права користування. Таким чином, Боржник також мав розуміння про припинення договору оренди на підставі припинення його строків, не вчиняв жодних дій направлених на його поновлення, а формування взаємовиключної правової позиції під час апеляційного оскарження (щодо недобросовісної поведінки та одночасно наявності діючого у спірний період договору оренди) свідчить про суперечливу поведінку Боржника з метою маніпулювання та ведення в оману суду. Це підтверджується й тим фактом, що про припинення договору оренди зазначає й арбітражний керуючий у своєму звіті 11.10.2014, про що доречно наголосив суд першої інстанції. Щодо наявності недобросовісної поведінки Кредитора. Відповідно до витягу з кореспонденції Дніпровської міської ради, який долучений до заяви про кредиторські вимоги вбачається наступне. 1. 20.09.2012 Боржник звернувся із заявою вх.№3688 Про підготовку додаткового договору до договору оренди землі по пр.К.Маркса, 12. Дана заява розглянута і прийнято рішення про укладання додаткової угоди. 2. 09.02.2016 Боржник звернуся з клопотанням від вх. №34/1 Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в процесі приватизації по пр.Карла Маркса, 12. Тобто, через 1 рік і 4 місяці після закінчення строку дії договору оренди землі. Крім того, клопотання стосується безпосередньо питання розроблення проєкту землеустрою з метою приватизації, а не укладання договору оренди. Відповідно до предмета клопотання вбачається, що Боржник звернувся з метою розроблення технічної документації з метою приватизації земельної ділянки. 3. 05.06.2019 Боржник звернувся з клопотанням вх. №36/2680 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,8205га (кадастровий номер1210100000:03:286:0049), зі зміною її цільового призначення на код КВЦПЗ 03.10 (для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку) по проспекту Дмитра Яворницького, 12 по фактичному розміщенню будівель та споруд. Боржник з даним клопотанням звернувся з метою зміни цільового призначення земельної ділянки з 1.11.6. (інша комерційна діяльність) на код КВЦПЗ 03.10 (для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку. Тобто, звертаючись з даним клопотанням ТОВ ФАІН самостійно хотіло визначити категорію 03.10., в той час, як під час розгляду цієї заяви заперечує відповідність даного цільового призначення земельній ділянці та вважає його не відповідним даній земельній ділянці. При цьому, згідно постанови КМУ від 17.01.2018 №55 та наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5 Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів строк зберігання листування з організаціями, підприємствами, установами складає 3 роки (в окремих випадках 5 років). З урахуванням даної норми та підстави спливу строку встановленого вищезазначеною нормою, у Дніпровської міської ради відсутній обов`язок щодо володіння інформацією щодо клопотання від 09.02.2016 вх. №34/1 Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в процесі приватизації по пр.Карла Маркса, 12. В свою чергу, під час судового засідання по справі №904/2143/23 в суді першої інстанції представником Дніпровської міської ради задавались питання представнику Боржника щодо можливо вчинених ним дій, спрямованих на звернення до Дніпровської міської ради зі скаргами, або звернення до інших організації та/або суду щодо, на його думку, бездіяльності Дніпровської міської ради, яка полягає у не розгляді даного клопотання або не наданні відповіді. У судовому засіданні представник Боржника повідомив, що йому не відомо про звернення ТОВ «ФАІН» зі скаргами або позовними заявами, які б підтвердили твердження заявників апеляційної скарги щодо бездіяльності Дніпровської міської ради щодо розгляду клопотання. Одночасно зазначив, що напевно не звертались, оскільки документи у ТОВ «ФАІН» відсутні з цього питання. Крім того, 26.05.2020 Боржник звернувся з клопотанням Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (на місцевості) по фактичному розміщенню будівель та споруд, орієнтовною площею 1,8205 га, кадастровий номер 1210100000:03:286:0049, за адресою: вул. Дмитра Яворницького, 12. Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради і 14.05.2021 за вих.№7/13-745 надано письмову відповідь, якою повідомлено, що для підготовки документів на розгляд міською радою питання щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) необхідно додати належним чином заверну копію технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна. Відповідь надіслана засобами поштового зв`язку. Відомості щодо повторного звернення ТОВ ФАІН з клопотанням та виправлення недоліків, які виявлені під час розгляду клопотання відсутні. З вищевикладеного вбачається, що доводи заявників апеляційних скарг про недобросовісну поведінку Кредитора є надуманими та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами, оскільки ані до закінчення строку дії договору, а саме до 11.10.2014, ані до дня відчуження нерухомого майна, Боржник не звертався з клопотанням, яке відповідає нормам чинного законодавства, про надання безпідставно зайнятої ним земельної ділянки в оренду. Окремо господарський суд правильно зауважив, що навіть неналежне виконання своїх обов`язків Дніпровською міською радою не може бути підставою звільнення власника нерухомого майна від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою, в інакшому випадку вказане дозволяло б порушувати вимоги чинного законодавства користувачам земельної ділянки та не сплачувати обов`язкові платежі. З урахуванням вищевикладеного доводи заявників апеляційних скарг про недобросовісну поведінку Кредитора є хибними. Щодо правомірності використання 3% для обчислення безпідставно збережених грошових коштів. Для розрахунку розміру орендної плати за відповідні періоди застосований відсоток нормативної грошової оцінки земельної ділянки, встановлений відповідно до вимог пп.12.3. ст. 12 ПК України рішеннями сесії Дніпропетровської міської ради VI скликання: - рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.12.2010 №5/6 Про місцеві податки і збори на території міста (зі змінами) встановлено, що річний розмір орендної плати у відсотках до нормативної грошової оцінки становив 3% для періоду 01.01.2017 31.12.2017; - рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №13/27 Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста (зі змінами) встановлено, що річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками певного цільового призначення у відсотках до нормативної грошової оцінки становив 3% для періоду з 01.01.2018 по 31.12.2022. Всі рішення Дніпровської міської ради розташовані на офіційному сайті та вільні у доступі для виконання та використання. 12.12.2019 відповідно до відомостей Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:286:0049 були внесені зміни, в тому числі, щодо цільового призначення, а саме: 1.11.6 змінено на 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку). З огляду на що, станом на 12.12.2019 та у 2020 році нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки складала 150460554,62 грн. Зазначені обставини та висновки підтверджуються листом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 10.09.2021 №18-4-0.38-1093/107- 21. Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 14.03.2023 №19-4-0.10-1557/2-23 встановлено, що станом на 13.03.2023 витяги про нормативну грошову оцінку на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049 в управління відсутні. В той же час, ГУ Держгеокадастр повідомив, що за наявною в нього інформацією, якщо б формувались витяги про нормативну грошову оцінку на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049, то вартість 1 кв.м була б у 2017 році 6611,83 грн.; у 2018 році 6611,83 грн.; на 17.07.2018 року 9917,75 грн.; у 2019 році 9917,75 грн.; на 12.12.2019 року -8264,79 грн.; у 2020 році 8264,79 грн.; у 2021 році 7587,55 грн.; у 2022 році -8346,31 грн. Під час проведення розрахунку заявником були взяті за основу витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:286:0049 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та за період з 01.01.2022 по 31.12.2022. Крім того, відповідно до п.288 ст.288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу (період з 01.01.2017 по 07.12.2017): - не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; - не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Пунктом 288.5 ст.288 ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: - для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки; - для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; - не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Отже, норми Податкового кодексу України чітко регламентують питання орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Згідно з приписами ст.288 ПК України орендна плата має бути визначена в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою ніж 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (як це встановлено пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України), а також не може перевищувати 12 %. Проаналізувавши наведені вище положення ПК України можна дійти висновку, що законодавець визначив нижню граничну межу річної суми орендної плати за земельні ділянки, незалежно від будь-яких обставин. Диспозиція ст.288 ПК України чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру). Тобто, за будь-яких обставин ПК України вимагає, щоб річна сума платежу з орендної плати за земельну ділянку була не меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки. Крім того, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст.5 ПК України, розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено пп. 288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК. Аналогічної точки зору додержується й Верховний Суд у постанові від 06.03.2025 у справі № 160/5643/23. Таким чином, ставка 3% є мінімальною ставкою встановленою податковим законодавством України. А відтак, Дніпровською міською радою правильно проведено розрахунок безпідставно збережених коштів Боржником за користування земельною ділянкою без достатньої правої підстави з використанням 3%. Щодо доводів заявників апеляційних скарг про застосування розміру ставки 2,300% при визначені коду цільового використання землі 03.10. для будівництва будівель ринкової інфраструктури. Так, дійсно Боржник у 2011 році отримував земельну ділянку в оренду з метою проєктування та будівництва багатофункціонального комплексу з готелем. Проте, за період дії договору оренди ним не отримано Дозволу на будівництво, проєктування не здійснено. Тобто, останній заявляючи свої наміри про проєктування та проведення будівництва повів себе недобросовісно. За три роки він не виконав та не реалізував своїх заявлених намірів. Постанова КМУ від 17.10.2012 №1051 щодо зміни числового значення коду цільового призначення земельної ділянки прийнята вже після спливу строку договору оренди земельної ділянки. Крім того, відповідно до Актів обстеження земельної ділянки вбачається, що на земельній ділянці розташовано комплекс будівель, які перебували в обслуговуванні Боржника, що не заперечується останнім, також останнім не заперечується той факт, що вказаний комплекс будівель був придбаний ТОВ «ФАІН» 05.07.2006 та перебував у власності Боржника до 21.09.2023 та протягом вказаного періоду Боржник користувався вказаним об`єктом нерухомості, а земельну ділянку використовував для обслуговування цих же об`єктів нерухомості. При цьому, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують факт будь-якого будівництва на земельній ділянці чи бодай доказів отримання дозволів Боржником на проведення будівельних робіт. Слід звернути увагу, що видом діяльності Боржника є купівля та продаж власного нерухомого майна, що жодним чином не пов`язана з будівництвом. Отже, Кредитором вірно застосовано саме код цільового призначення земельної ділянки 03.10. «для обслуговування інших будівель ринкової інфраструктури» зі ставкою 3%. Також колегія суддів зауважує, що відповідно до приписів ч.2 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. При цьому приписами абз.2 ч.2 ст.134 ЗК України закріплено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Виходячи із системного аналізу положень незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації вже існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд) , розташованих на такій земельній ділянці та належать на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання. Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання приписів законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів. Про що зазначено Верховним Судом у порядку "obiter dictum" у постанові від 30.03.2021 у справі №922/1323/20. Таким чином, Боржник будучі у визначений період власником об`єктів нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049 мав право на користування вказаної земельної ділянки виключно з застосуванням коду цільового призначення 03.10. «для обслуговування інших будівель ринкової інфраструктури». З вищевикладеного вбачається, що Кредитором правильно проведено розрахунок безпідставно збережених коштів Боржником за користування земельною ділянкою без достатньо правих підстав з використанням 3%. Також, колегія суддів звертає увагу, що Боржник, згідно з наданими податковими деклараціями зі сплати за землю декларував орендну плату за землю за земельну ділянку площею 1,8205 га (кадастровий номер 1210100000:03:286:0049). Сума самостійно задекларованого податкового зобов`язання по орендній платі за землю на 2019 рік складає 0 грн., на 2020 рік складає 911 837,08 грн. (сума щомісячних нарахувань 82 894,28 грн., за березень пільга), на 2021 рік складає 994 731,36 грн. (сума щомісячних нарахувань 82 894,28 грн.), на 2022 рік складає 1 094 204,49 грн. (сума щомісячних нарахувань 91 183,71 грн., нарахування за грудень 91 183,68 грн.). Із розрахунку вбачається, що орендна плата за землю задекларована за ставкою в розмірі 4,5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що значно перевищує ставку, на яку Боржник в апеляційній скарзі посилається як на незаконну (3,0%), що свідчить про порушення ним принципів добросовісної поведінки. Щодо правомірності розрахунку неотриманої орендної плати та розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Як підтверджено матеріалами справи спірна земельна ділянка за адресою: вул. Дмитра Яворницького, 12 є сформованою, має кадастровий номер 1210100000:03:286:0049, площу 1,8205 га, а також нормативну грошову оцінку. У пункті 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ Податкового кодексу України, та площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено. За змістом частини 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" та статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка. Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності. Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Відповідно до положень ст. ст. 1, 5 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (стаття 13 Закону України "Про оцінку земель"). Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Відповідно до положень статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій". В частині 1 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" зокрема визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Частинами 1, 3 та 4 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України. Пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Пунктами 24, 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України належать до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад та вирішується виключно на пленарних засіданнях. Згідно з частиною 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Відповідно до положень пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті. Із аналізу вищенаведених приписів законодавства слідує, що нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яке здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем. В свою чергу орендна плата за земельні ділянки комунальної власності є регульованою ціною. Тому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки (бази оподаткування) тягне за собою зміну розміру земельного податку та орендної плати. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 №4/65 затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпропетровська (Київ 2014, розробленої Державним підприємством Український державний науково-дослідний інститут проєктування міст Діпроміст імені Ю.Б. Білоконя) та введено в дію з 01.01.2016 з базовою вартістю 1 кв. м землі 306,35 грн. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.04.2016 №5/7 внесено зміни до рішення міської ради від 15.07.2015 №4/65 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська. Рішенням Дніпровської міської ради від 20.05.2020 №12/57 затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра (Київ 2019, розробленої Державним підприємством Український державний науково-дослідний інститут проєктування міст Діпроміст імені Ю.Б. Білоконя) та введено в дію з 01.01.2021, де середня (базова) вартість 1 кв. м землі станом на 01.01.2019 становить 644,05 грн. Одночасно суд враховує, що обов`язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (частина 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель"). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає приписам частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. При цьому з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності, автоматично змінюються права та обов`язки сторін договору оренди у частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов`язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки. Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, від 05.02.2025 у справі № 925/457/23. Щодо даної справи, то колегією суддів встановлено, що розрахунок сум безпідставно збережених коштів здійснювався наступним чином. 1. Період з 03.04.2017 по 31.12.2017 нормативна грошова оцінка становить 120 368 365,15грн. Розрахунок проводився з займаної Відповідачем квадратної площі земельної ділянки 18205 помноженої на визначену ГУ Держгеокадастром вартість за 1 кв.м. встановленої у 2017 році - 6611,83грн. 2. Період з 01.01.2018 по 16.07.2018 нормативна грошова оцінка становить 120 368 365,15грн. Розрахунок проводився з займаної Відповідачем квадратної площі земельної ділянки 18205 помноженої на визначену ГУ Держгеокадастром вартість за 1 кв.м. встановленої до 16.07.2018 року - 6611,83грн. 3. Період з 17.07.2018 по 21.12.2018 та з 01.01.2019 по 11.12.2019 нормативна грошова оцінка становить 180 552 638,75грн. Розрахунок проводився з займаної Відповідачем квадратної площі земельної ділянки 18205 помноженої на визначену ГУ Держгеокадастром вартість за 1 кв.м. встановленої за вказані періоди 9917,75грн. 4. Період з 12.12.2019 по 31.12.2019 та з 01.01.2020 по 31.12.2020 нормативна грошова оцінка становить 150 460 501,95грн. Розрахунок проводився з займаної Відповідачем квадратної площі земельної ділянки 18205 помноженої на визначену ГУ Держгеокадастром вартість за 1 кв.м. встановленої за вказані 8264,79грн. Вартість одного квадратного метру за вказані періоди зазначено у листі ГУ Держгеокадастр у Дніпропетровській області від 14.03.2023 №29-4-0.10-1557/2-23. Крім того, повідомлено, що зазначена вартість була б використана при формуванні Витягів нормативної грошової оцінки на земельну ділянку. У даному листі зазначено, що з жовтня 2019 року Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку формуються і видаються автоматично за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру. Станом на 13.03.2023 витяги про нормативну грошову оцінку на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049 в управлінні відсутні. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 та постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 зазначено, що законодавство не обмежує можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру. Належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору у справі. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, зважаючи на відсутність витягів про нормативну грошову оцінку за період з 2017 по 2020 роки, але враховуючи наявність відповідної інформації у технічній документації, з метою перевірки правильності розміру нормативної грошової оцінки, використаної Дніпровською міською радою при розрахунку суми заборгованості ТОВ ФАІН, проведена судова експертиза з питань землеустрою, стосовно правильності визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049, за період 2017-2022 років, зазначеної у листах ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 14.03.2023 №29-4-0.10-1557/2-23, 09.09.2024 №29-4-0.38-4967/2-24. Так, Кредитор з метою отримання інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:286:0049 за період 2017 2022 років звернувся із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Бюро незалежних судових експертиз України (далі - бюро), у якій просив бюро провести судову експертизу з питань землеустрою. Основним питанням, яке позивач поставив перед судовим експертом, була відповідність розрахунку вартості 1 кв. м нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049 за 2017-2022 роки відомостям, які вказані у доказах, наявних у матеріалах справи. Судовий експерт здійснив розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049, цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компанії, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку (код ЦВПЗ 03.10.) станом на 01.01.2017, на 01.01.2018 по 16.07.2018, на 17.07.2018 по 31.12.2018, на 01.01.2019 по 11.12.2019, на 12.12.2019 31.12.2019, на 01.01.2020, на 01.01.2021 та станом на 01.01.2022 і визначив, що нормативна грошова оцінка 1 кв. м земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049 становить: станом на 01.01.2017, на 01.01.2018 по 16.07.2018 6 611,83 грн; на 17.07.2018 по 31.12.2018, на 01.01.2019 по 11.12.2019 9 917,75 грн; на 12.12.2019 по 31.12.2019, на 01.01.2020 8 264,79 грн; на 01.01.2021 7 587,55 грн; на 01.01.2022 8 346,31 грн. Таким чином, за висновком експертизи, розрахунок вартості 1 кв.м нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049, наведений, у листах від 14.03.2023 №29-4-0.10-1557/2-23, від 09.09.2024 №29-4-0.38-4967/2-24 до яких додано довідки Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідає дійсній нормативній грошовій оцінці (вартості) такої земельної ділянки за 1 кв. м. Щодо доводів апелянтів, що жодна норма чинного законодавства України не містить положень про те, що витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки мають зворотню дію в часі, та, відповідно, можуть бути використанні за період до дати їх видачі, внаслідок чого, розрахунок неотриманої орендної плати за 2021-2022 роки вважає помилковим, неточним та таким, що не може бути застосований при вирішенні даного спору, то вони є безпідставними, з урахуванням наступного. Так, Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 (пункт 7.19), постанова Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, постанова Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, постанова Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 904/4933/15, постанова Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 751/1543/19). Чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19). На підтвердження нормативної грошової оцінки за 2021 рік Дніпровською міською радою до заяви надано копію витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 02.08.2021. На підтвердження нормативної грошової оцінки за 2022 рік Дніпровською міською радою до заяви надано копію витягу № НВ-9906045482022 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 14.12.2022. Вищезазначені витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки містить усі необхідні дані для обчислення розміру орендної плати. З урахуванням вищенаведеного, оскільки нормативна грошова оцінка земельної ділянки у період з 01.01.2021 по 01.08.2021, а також у період з 01.01.2022 по 13.12.2022 була сталою і незмінною є таким, що відповідає нормам Закону розрахунок Кредитора за цей період на підставі вищезазначених витягів. Також колегія суддів приймає до уваги, що Боржник, у свою чергу, не надав інших витягів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які би спростовували зазначену у наведених витягах нормативну грошову оцінку станом на дату їх формування. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з наданих кредитором судовому експерту документів (зокрема, технічної документації) можливо визначити відповідність виконаної нормативної грошової оцінки земель вимогам нормативно-правових актів. Таким чином, правильність обрахування нормативної грошової оцінки за 1 кв.м підтверджується висновком експерта від 25.09.2024 №22-08-02/2024 та технічною документацією з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра, розробленої Державним підприємством Український державний науково дослідний інститут проектування міст ДІПРОМІСТО імені Ю.М. Білоконя Київ 2014 рік, яка затверджена рішенням Дніпровської міської ради від 15.07.2015 №4/65, а також технічною документацією з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра, розробленої Державним підприємством Український державний науково дослідний інститут проектування міст ДІПРОМІСТО імені Ю.М. Білоконя Київ 2019 рік, яка затверджена рішенням Дніпровської міської ради від 20.05.2020 №12/57. Відтак, наявні у справі докази дають можливість визначити розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:286:0049 у 2017 - 2022 роках, оскільки Кредитором з дотриманням практики Верховного Суду при проведенні розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки використані та надані до суду належні докази: технічна документація, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки. Посилання апелянтів на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 Верховний Суд надав виключний перелік можливих доказів, що можуть підтвердити нормативну грошову оцінку земельну ділянку є такими, що не відповідають дійсності, адже Верховний Суд у постанові від 17.01.2024 по справі №906/1141/22 вже надав оцінку такому трактуванню та зазначив, що вказаний перелік не є вичерпним. Вищенаведеним спростовуються доводи апеляційних скарг щодо неправильності розрахунку неотриманої орендної плати. В поясненнях Боржник зазначив, посилаючись на лист ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 19.05.2023 №36492/6/04-36-04-02-14, як на доказ про відсутність податкового боргу. В той час, зі змісту даного листа слідує відсутність підстав для нарахування податкового боргу, оскільки підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 16.05.2023 право власності та/або користування земельними ділянками за Відповідачем не зареєстровано та відповідно до переліків договорів оренди землі, наданих Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради, чинний договір оренди не зазначено. Спірні правовідносини у даній справі виникли внаслідок використання Відповідачем земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави, за відсутності договору оренди та, як наслідок, безпідставно збережених коштів за її використання. Отже, доводи щодо відсутності у Боржника податкового боргу не стосуються предмета спору в межах розгляд заявлених грошових вимог. Щодо доказів сплати самостійно задекларованої суми колегія суддів зауважує, що у листі ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 19.05.2023 №36492/6/04-36-04-02-14, який надано Боржником, значиться, що за 2020 рік сплачено 911 837,08 грн., за 2021 рік сплачено суму у розмірі 994 731,36 та за 2022 рік сплачено суму у розмірі - 1 094 204,49 грн. В той же час, вказанісуми вже були враховані під час підрахунку суми, що підлягає стягненню як безпідставно збережені кошти з Боржника. Дані відомості також зазначались у листі ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 28.02.2023 за №12810/6/04-36-04-02-14, який Кредитором додано до заяви. Щодо правомірності застосування 3% річних та інфляційних нарахувань. Згідно приписів Глави 83 Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави знаходиться в підрозділі 2 Недоговірні зобов`язання розділу 3 Окремі види зобов`язань, який входить до книги п`ятої Зобов`язальне право ЦК України. Згідно із частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. З наведених норм вбачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому. Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала. Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Колегія суддів звертає увагу сторін про те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19). Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає, виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК). В свою чергу, неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим, пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання. Водночас формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-38цс11. Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року у справі 6-42цс11). Слід враховувати, що, попри подібність правової природи ч. 3 ст. 549 ЦК (щодо сплати пені) та ст. 625 цього Кодексу (щодо сплати трьох процентів річних), які в обох випадках застосовуються як відповідальність за порушення грошового зобов`язання, ці правові норми є різними за своєю правовою природою, а відтак, формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України. Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, про що неоднарозово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, у справі № 127/15672/16-ц від 8 листопада 2019 року Велика Палата Верховного Суду. Що стосується посилання апелянтів на постанову Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №911/952/22, слід звернути увагу, що останніми вирвано з контексту пункти даної постанови та зазначено про висновки, які судом зроблені не були. Так, під час розгляду цієї справи перед Великою Палатою Верховного Суду були поставлені наступні питання: - чи можна вважати формулювання в господарському договорі «за кожний день прострочення» установленням іншого, ніж визначено частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій; - чи допускається при прийнятті рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки, зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення суду; - чи охоплюється положеннями частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої та одинадцятої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України (далі- ЦПК України) вимога про стягнення 3 % річних (частина друга стаття 625 ЦК України). Таким чином, як вбачається з поставлених питань Великою Палатою навіть не досліджувалось питання, щодо застосування ч.6 ст.232 ГК України під час нарахування 3% та інфляційних втрат. При цьому в п.7 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «Велика Палата Верховного Суду вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення вимог позивачів 1, 2, 3 у частині стягнення пені в межах визначеного частиною шостою статті 232 ГК України строку для нарахування штрафних санкцій та задоволення вимог у частині стягнення 3 % річних до моменту виконання рішення суду», що додатково свідчить про те, що питання, висновки по яким робить Боржник, посилаючись на вказану постанову, взагалі останньою не досліджувались. Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Разом з тим, під час перевірки розрахунків 3% річних та інфляційних збільшень за 2022 року колегією суддів було виявлено, що один період був задубльований, а відтак, сума інфляційних втрат за 2022 рік повинна бути зменшена на сума 50 292,38 грн., а сума 3% річних повинна бути зменшена на суму 18 259,28 грн. Таким чином, сума заборгованості за 2022 рік складає: - основна заборгованість: 3 605 861,60 грн; - інфляційні збільшення: 676 239,37 грн; - 3% річних за користування чужими грошовими коштами 224 149,67 грн. Враховуючи вищевикладене загальний розмір кредиторських вимог 4 черги складає 38 500 751,57 грн, з яких: - безпідставно збережені кошти несплаченої орендної плати за період з 03.04.2017 по 31.12.2022 (основна заборгованість) - 22 490 968,54 грн; - 3% річних за користування чужими грошовими коштами 3 085 717,08 грн; - інфляційне збільшення основної заборгованості 12 924 065,95 грн. З огляду на що, саме в цій частині слід змінити ухвалу господарського суду постановлену за результатами розгляду заяви Дніпровської міської ради про грошові вимоги до банкрута цій у справі. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення (за виключенням розрахунку 3% річних та інфляційних збільшень за 2022 рік), тому у відповідності до ст. 277 ГПК України апеляційні скарги слід задовольнити частково; ухвалу господарського суду від 22.01.2025 постановлену за результатами розгляду заяви Дніпровської міської ради про грошові вимоги до банкрута у справі №904/3534/24 слід змінити. Зважаючи на часткове задоволення апеляційних скарг, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Боржника. Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін" в особі арбітражного керуючого Чичви О.С. на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2025 про визнання грошових вимог Дніпровської міської ради задовольнити частково. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2025 про визнання грошових вимог Дніпровської міської ради задовольнити частково. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2025 (постановлену за результатами розгляду заяви Дніпровської міської ради про грошові вимоги до банкрута) у справі №904/3534/24 змінити. Викласти резолютивну частину ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2025 у справі №904/3534/24 (постановлену за результатами розгляду заяви Дніпровської міської ради про грошові вимоги до банкрута) у наступній редакції: «Визнати грошові вимоги Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код юридичної особи 26510514) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін" (49005, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 12; ідентифікаційний номер юридичної особи 33639753) на суму: - 1 черга - 6 056, 00 грн. (витрати по сплаті судового збору); - 4 черга - 38 500 751, 57 грн. (заборгованість).». Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін" в особі арбітражного керуючого Чичви О.С. за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФАІН на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор" 9084,00 грн витрат по сплаті судового збору. Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, визначені ст.ст.288, 289 Господарського процесуального кодексу України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено і підписано 04.08.2026. Головуючий суддя О.Г. Іванов Суддя Т.А. Верхогляд Суддя Ю.Б. Парусніков