Справа № 588/550/24

Справа №588/550/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/1043/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі: головуючого-судді - ОСОБА_2 , суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 , учасників кримінального провадження: прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисника - ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Суми апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 5 травня 2026, яким ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вирі, Білопільського району, Сумської області, громадянина України, освіта середня, добровольця територіальної оборони, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею ч.2 ст.249 КК України, УСТАНОВИЛА: Вироком Лебединського районного суду Сумської області від 5 травня 2026 року ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.249 КК України, і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) грн. Крім того, стягнуто з ОСОБА_9 на відшкодування матеріальної шкоди на користь Боромлянської сільської ради Сумської області 35 751 грн. 84 коп. , а також - судові витрати по справі. Вирішено долю речових доказів. Суд першої інстанції визнав винуватим ОСОБА_9 у тому, що він, о 16 год. 00 хв. 10 листопада 2023 року приїхав на автомобілі марки «ВАЗ 21214», д.н.з. « НОМЕР_1 » з VIN-кодом « НОМЕР_2 » до урочища «Лисиця», розташованого на території Боромлянської сільської ради Охтирського району Сумської області і відноситься до природно-заповідного фонду місцевого значення, де в порушення ст. 3.15 Правил любительського і спортивного рибальства у внутрішніх водоймах України, затверджених наказом Державного Комітету Рибного господарства України» від 15 лютого 1999 року № 19, якою забороняється лов водних живих ресурсів із застосуванням промислових та інших знарядь лову, виготовлених з сітко- снастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань, на привезеному ним гумовому човні вийшов на воду водосховища та, відійшовши на деяку відстань від берега, умисно, з метою незаконного вилову невизначеної кількості риби, за допомогою пристрою для масового ураження водних біоресурсів електрострумом виловив водні біоресурси у вигляді риби різних видів, а саме: карась сріблястий - 14 шт. та сазан - 1 шт., заподіявши такими діями матеріальних збитків на суму 35 751,84 грн., що є істотною шкодою за ознакою добування великої кількості водних біоресурсів. Вийшовши на берег, обвинувачений помістив виловлені водні біоресурси та знаряддя вилову до свого автомобіля «ВАЗ 21214» та поїхав до міста Суми, а під час руху додому був зупинений на мобільному блокпості, розташованому біля с. Боромля Охтирського району Сумської області військовослужбовцями Національної гвардії та співробітниками поліції, які під час перевірки документів обвинуваченого виявили в його автомобілі заборонене знаряддя лову та виловлену рибу. На вирок Лебединського районного суду Сумської області від 05.05.2026 захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_8 подано апеляційну скаргу, в якій захисник просила вирок скасувати через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а також - у зв`язку із невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та неповнотою з`ясування усіх фактичних обставин справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначила, що затримання ОСОБА_9 було проведене під психологічним тиском працівників поліції, які не запропонували останньому скористатись правничою допомогою, в тому числі безкоштовною, яку надає держава на вимогу затриманої особи, не роз`яснили права на залучення адвоката. Крім того, усі слідчі дії, зокрема вилучення речей під час затримання ОСОБА_9 та огляду місця події, а також через 2 місяці після початку досудового розслідування в будинку мешкання обвинуваченого, були проведені без залучення захисника і із застосуванням обману. За таких обставин, докази, отримані внаслідок дій, які вчинені з порушенням права на захист, визнаються недопустимими, а вилучений через 2 місяці після події під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_9 акумулятор, якого не було на місці події, сторона захисту вважає неналежним доказом, про що заявляли клопотання в суді першої інстанції. Також, захисник зазначала, що заперечувала проти використання в судовому розгляді висновку електротехнічної експертизи, як доказу сторони обвинувачення, через те, що такий висновок не був відкритий стороні захисту відповідно до вимог ст.290 КПК України, наполягала на визнанні такого доказу недопустимим відповідно до ст.ст.86,87,290,291 КПК України, вважала, що сторона обвинувачення з невідомих причин факт проведення експертизи був прихований, що є грубим порушенням процесуального закону. Крім того, на переконання апелянта, перекваліфікація з ч.1 ст.249 на ч.2 ст.249 КПК України відбулась безпідставно, оскільки істотність шкоди в даному випадку була визначена експертом на підставі сумнівного висновку, за ознакою добування великої кількості водних біоресурсів, тоді як в листі Інституту рибного господарства НААН України №38-01/24 від 09.05.2023, що отримувався за клопотанням експерта, зазначено, що незаконний лов здійснювався в басейні р. Ворскла, для якої на сьогоднішній день в ІРГ НААН відсутні відомості щодо кількісних показників запасів водних біоресурсів в контексті оцінки істотності шкоди. Інші критерії істотної шкоди за ст.249 КК України взагалі не були встановлені і доведені. Так, дані про середній показник природної смертності водних ресурсів відсутній, вилов риби ОСОБА_9 , який стався 10.11.2023, ніяким чином не стосується вилову риби в період нересту, масове знищення ОСОБА_9 риби слідством не доведено. За таких обставин, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про вину її підзахисного за ч.2 ст.249 КК України. Також, на переконання захисника, судом першої інстанції не були враховані матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема, щодо його похилого віку, стану здоров`я, участі в Добровольчому формуванні Сумської МТГ, тяжкого життєвого становища. У судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги захисник підтримала подану апеляційну скаргу, прокурори у задоволенні апеляційної скарги захисника просили відмовити. Заслухавши суддю доповідача щодо суті оскаржуваного рішення та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи та заперечення учасників судового провадження, апеляційний суд дійшов наступних висновків. За змістом ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Відповідно до положень ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: 1) неповнота судового розгляду; 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Згідно вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Апеляційний суд вважає, що вирок Лебединського районного суду Сумської області від 05.05.2026 року відповідає критеріям, встановленим ст.370 КПК України. Так, під час перевірки матеріалів кримінального провадження суд апеляційної інстанції встановив, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.249 КК, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі сукупності досліджених доказів, зокрема: показів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 13.01.2024 року та показами експерта ОСОБА_15 в судовому засіданні; фактичних даних, які містяться у витягах, постанові (а.с. 76, 80-82 т. 1), у протоколі огляду місця події з фототаблицями від 10.11.2023 року (а.с. 86-90 т. 1), у протоколі огляду забороненого знаряддя для лову риби, фототаблицях до нього (а.с. 91-92, 97- 99 т. 1) , у протоколі огляду риби та фототаблицях від 11.11.2023 року (а.с. 93-96 т. 1), у протоколі огляду ставка з фототаблицями від 19.11.2023 (а.с. 100-104 т. 1), у постанові, ухвалі, квитанції (а.с. 105-109 т.1), у акті (а.с. 110-112 т.1), у листі (а.с. 113 т.1), у листі та висновку Державної екологічної інспекції (а.с. 114-116 т.1), у висновку судової економічної експертизи № СЕ-19/119-23/17812-ЕК від 12.12.2023 року (а.с. 126-134, т.1), у листах (а.с. 137,138 т.1), у висновку судової інженерно-екологічної експертизи № CE-19/119-24/217-ФХЕД від 26.01.2024 року (а.с. 140-152, т.1), у листі Інституту рибного господарства НААН України від 24.01.24 р. та клопотанні (а.с. 153-154, 171 т.1), в ухвалі, протоколі, додатку до протоколу з картою пам`яті (а.с. 155-159 т.1), у постанові, ухвалі, квитанції (а.с. 160-163 т.1), у протоколі з додатком до нього - оптичним диском (а.с. 165-167, 172 т. 1), у постанові (а.с. 168 т.1), у постанові, висновку судової електро-технічної експертизи № 82 від 22.04.2024 року (а.с. 170 т.1, 18-40 т. 2), у постанові (а.с. 47 т. 2). При цьому, дослідження та оцінка вищевказаних доказів судом першої інстанції були здійснені із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, зокрема, ст.94, 351,352,356,358,359 КПК України, про що у вироку відповідно до ст. 374 КПК України наведено докладні мотиви. За матеріалами провадження, місцевим судом ретельно перевірено доводи сторони захисту щодо доведеності вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а також - у процесі дослідження матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, на яких ґрунтується обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності. Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками місцевого суду і вважає необґрунтованими і такими, що не відповідають дійсності доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду, а також - що висунуте органом досудового розслідування обвинувачення, не підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, оскільки таким доводам в апеляційній скарзі взагалі не наведено обґрунтування. Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про порушення права на захист, зокрема про те, що затримання ОСОБА_9 відбулось без захисника, що останньому не роз`яснювалось право на участь захисника та що слідчі дії було проведено без участі захисника. Так, ОСОБА_9 обвинувачується за ч.2 ст.249 КК України. Згідно ст.12 КК України вказаний злочин віднесено до категорії нетяжких, тому участь захисника в такій категорії справ не є обов`язковою. Крім того, матеріали справи не містять відомостей про затримання ОСОБА_9 . Натомість згідно рапорту, який став підставою для проведення першочергових слідчих дій та внесення відомостей до ЄРДР, 10.11.2023 під час патрулювання було зупинено транспортний засіб марки ВАЗ 2121, н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_9 , під час поверхневої перевірки транспортного засобу було виявлено заборонені знаряддя для вилову риби та рибу близько 15 кг, зі слів останнього виловив рибу браконьєрським шляхом. Дану подію було зареєстровано ЄО за №3087, на місце події викликано СОГ, місце події було огороджене та проводилася подальша перевірка (а.с. 85 - т.1). Вказані обставини щодо зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_9 і повідомлення ОСОБА_9 поліцейським, що він здійснив вилов риби незаконним знаряддям, лову та що у нього в автомобілі є «електровудка», а також - повідомлення поліцейським про подію правопорушення з метою виклику СОГ у відділок поліції, зафіксовані на відеозаписах з нагрудних камер поліцейських (а.с. 165-167,172 - т.1). Згідно відомостей протоколу огляду, 10.11.2023 у період часу з 20-50 год. до 21-55 год. дізнавачем, що прибув на виклик, за участю ОСОБА_9 було проведено слідчу дію - огляд місця події. Перед початком огляду ОСОБА_9 та понятим було роз`яснено їхнє право бути присутніми при всіх діях, які проводяться в процесі огляду, робити зауваження, що підлягають занесенню до протоколу. Заяв та зауважень не надійшло (а.с. 86-90 - т.1). Як до проведення слідчої дії, так і під час та після проведення такої слідчої дії ОСОБА_9 не був затриманий та не мав статусу сторони кримінального провадження. Крім того, зазначені відеозаписи та складені протоколи не містять жодних відомостей про психологічний тиск з боку правоохоронних органів на ОСОБА_9 . Як вбачається з протоколу обшуку від 19.01.2024, слідча дія - обшук автомобіля ВАЗ 21214, н.з. НОМЕР_1 , проводилась за участі ОСОБА_9 , як особи у фактичному користуванні якого перебував вказаний автомобіль, з метою відшукання і вилучення акумулятора. Згідно відомостей, що зафіксовані у такому протоколі, слідчий пред`явив ОСОБА_9 ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку автомобіля, роз`яснив, що відповідно до ч.3 ст.236 КПК України особа, у житлі чи іншому володінні якої проводиться обшук, має право користуватись правовою допомогою адвоката на будь-якій стадії проведення обшуку, про що ОСОБА_9 поставив свій підпис у протоколі і зазначив, що ухвала роз`яснена та права роз`яснені. Клопотань від ОСОБА_9 не надійшло, пропозиції та зауваження від ОСОБА_9 під час проведення такої слідчої дії не надходили (а.с. 157-159 - т.1). Під час проведення такої слідчої дії ОСОБА_9 не був заляканим, пригніченим, і з відомостей, що містяться на відеозаписі проведення слідчої дії не вбачається і не складається враження, що на нього чинився тиск. Також, згідно відомостей реєстру матеріалів досудового розслідування підозра була оголошена ОСОБА_9 вже після проведення вказаних слідчих дій. Докази, які були складені за результатами проведення слідчих чи процесуальних дій і використовувались стороною обвинувачення під час розгляду судом першої інстанції, не вимагали участі захисника і були отримані органами досудового розслідування з дотриманням порядку, що встановлений КПК України. Тобто, будь-яких об`єктивних відомостей про те, що під час проведення досудового розслідування до ОСОБА_9 застосовувався психологічний тиск працівниками поліції, або що докази були здобуті органом досудового розслідування обманним шляхом, стороною захисту не було наведено, матеріали справи не містять і колегією суддів не було встановлено. Таким чином, колегією суддів не було встановлено порушення права на захист ОСОБА_9 , про які зазначила сторона захисту у поданій апеляційній скарзі. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_9 скористався своїм процесуальним правом на правову допомогу тільки під час підготовчого судового засідання, спочатку подавши клопотання про залучення йому захисника від держави, а після того, як на підставі ухвали суду був призначений від ЦНБПД захисник, ОСОБА_9 уклав договір із захисником ОСОБА_8 , яка здійснювала його захист в суді першої інстанції. Відомостей про те, що ОСОБА_9 звертався з відповідним клопотанням під час досудового розслідування, матеріали справи не містять, як і не містять об`єктивних даних про те, що у обвинуваченого були якісь перешкоди в залученні адвоката на вказаній стадії кримінального провадження. Щодо доводів захисника про вилучення акумулятора через 2 місяці, колегія суддів вважає зазначити про наступне. У протоколі огляду місця події від 10.11.2023 зазначено про те, що водій автомобіля ВАЗ 21214, н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_9 добровільно видав рибу, що виловив, а також предмети, за допомогою яких він рибалив, у тому числі перетворювач струму, електричні дроти перемотані зелено-жовтою ізо стрічкою, в кінці якого мається металевий наконечник, дроти чорного кольору, які перемотані синьою ізо стрічкою з металевими наконечниками. При цьому, учасник огляду ОСОБА_9 пояснив, що даний прилад, а саме перетворювач струму разом з даними мотками дротів шляхом включення даного приладу до зарядного пристрою (акумулятора), один з дротів підключення до пристрою, а інший кінець мотку у водойму. Згідно відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, які зупинили 10.11.2023 автомобіль під керуванням ОСОБА_9 , останній повідомляє, що він здійснив вилов риби незаконним знаряддям, лову, повідомив, що у нього в автомобілі є «електровудка», дістав з транспортного засобу пристрій, який сам же назвав перетворювачем струму (а.с. 165-167,172 - т.1). 19.01.2024 було проведено обшук автомобіля ВАЗ 21214, н.з. НОМЕР_1 , який проводився за участі ОСОБА_9 , як особи у фактичному користуванні якого перебував вказаний автомобіль, під час якого виявили та вилучили акумулятор, який в подальшому слідчий визнав речовим доказом. Враховуючи такі обставини, колегія суддів не вбачає підстав для визнання акумулятора неналежним доказом, оскільки такий речовий доказ у сукупності з іншими вилученими 10.11.2023 року речами, а також відомостями зазначених протоколів, підтверджує існування тієї обставини, що ОСОБА_9 10.11.2023 займався незаконним рибним добувним промислом за допомогою забороненого знаряддя лову і така обставина має значення для кримінального провадження, що відповідає положенням ст.86 КПК України. Щодо доводів апеляційної скарги захисника про не відкриття за ст.290 КПК України стороні захисту висновку електротехнічної експертизи слід зазначити таке. Сторона захисту вказувала, що оскільки в реєстрі матеріалів кримінального провадження, долученому до обвинувального акта, відсутні відомості про проведення електротехнічної експертизи і такий висновок в порядку ст. 290 КПК стороні захисту не відкривався, то суд першої інстанції безпідставно визнав його допустимим доказом. Але з такими твердженнями сторони захисту колегія суддів не може погодитись. Згідно практики Верховного суду, лише та обставина, що документи не були надані після завершення досудового розслідування, а були надані суду під час дослідження доказів, не має вирішального значення для допустимості тих доказів; важливо, щоб після відкриття таких документів стороною обвинувачення стороні захисту у будь-якому разі був наданий достатній час і можливості для їх вивчення та підготовки своєї позиції з урахуванням цих документів, і суд має забезпечити таку можливість. У випадку розкриття процесуальних документів після передачі кримінального провадження до суду, суд зобов`язаний забезпечити стороні захисту достатній час та реальну можливість для доведення перед судом своєї позиції щодо належності та допустимості доказів з метою реалізації принципу змагальності (Постанова ККС ВС від 13 лютого 2024 року у справі № 753/7998/22, Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 07.06.2022 у справі № 462/1710/16-к (провадження № 51-4936км21), Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 15.02.2023 у справі № 522/24499/15-к (провадження № 51-4870км21), Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 29.06.2023 у справі № 453/1361/18 (провадження № 51-1997км22) та інші аналогічні рішення колегій Касаційного кримінального суду). У даному випадку, як вбачається з висновку експерта №82, 24.01.2024 слідчим направлена, а 26.01.2024 року до експерта надійшла постанова про призначення судової електротехнічної експертизи по кримінальному провадженню №12023205490000093 за ст.249 ч.2 КК України, разом із завіреними копіями протоколів огляду місця події, огляду, обшуку, а також - акумулятором автомобільним та перетворювачем струму з двома мотками проводів, які були вилучені під час відповідних слідчих дій по даному кримінальному провадженню. Тобто, вказана експертиза була призначена на стадії досудового розслідування. Висновок експерта №82 було складено 22.04.2024, тобто вже після направлення 29.03.2024 обвинувального акту відносно ОСОБА_9 до суду. 04.12.2025 прокурором, який підтримував державне обвинувачення в суді, було направлено висновок експерта №82 стороні захисту поштою та продубльовано відправлення на менеджер телефону захисника (а.с. 17 - т.2). Крім того, 04.12.2025 року прокурором в електронний суд було направлено клопотання про приєднання документів до матеріалів судової справи з копією вказаного висновку, у якому зазначено, що висновок експерта №82 захисник ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_9 відмовляються отримувати, в судових засіданнях беруть участь в режимі відеоконференції, що унеможливлює належно вручити додаткові матеріали відповідно до вимог ч.11 ст.290 КПК України. Вказані документи сторона захисту бачила в електронному суді і мала можливість ознайомитись з ними. Крім того, в судовому засіданні 05.12.2025 прокурор долучив до матеріалів судової справи оригінал висновку експерта №82 та за клопотанням захисника судовий розгляд було відкладено. 22.12.2025 на адресу суду захисником було надіслано клопотання, в якому захисник просила суд першої інстанції не брати до уваги та не досліджувати вказаний висновок як недопустимий доказ, що отриманий, на її переконання, з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. В судовому засіданні 24.12.2025 року відбулось дослідження висновку експерта №82 судом першої інстанції за участю прокурора і сторони захисту, під час якого останні висловлювали свої позиції щодо вказаного доказу. Таким чином, у даному випадку суд першої інстанції забезпечив стороні захисту можливість і достатньо часу для ознайомлення з висновком експерта, для підготовки своєї позиції з урахуванням цього документу і для доведення перед судом аргументації щодо належності та допустимості доказів з метою реалізації принципу змагальності. Натомість, стороною захисту не доведено, що в неї не було достатнього часу і можливості під час судового розгляду детально ознайомитися з цим доказом і врахувати його при опрацюванні стратегії і тактики захисту. Також сторона захисту не зазначила обставин, які б свідчили про те, що відкриття висновку експерта №82 на стадії судового розгляду настільки обмежило можливості сторони захисту в підготовці захисту, щоб це вимагало визнання такого доказу недопустимим. При цьому, відсутність у реєстрі матеріалів досудового розслідування відомостей про висновок експерта у справі жодним чином не перешкоджало стороні захисту ознайомитися із цим висновком тоді, коли їм було надано доступ. Невідкриття висновку експерта стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК, але відкриття на стадії судового розгляду і забезпечення можливості реалізувати право на ознайомлення з таким документом при здійсненні судового розгляду в суді першої інстанції - не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу та автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК судового рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає вказані доводи апеляційної скарги такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного кримінального процесуального закону та сформованій практиці Верховного суду. Щодо доводів захисника про недоведеність заподіяння істотної шкоди, колегія суддів зазначає про таке. Твердження сторони захисту, що дії ОСОБА_9 по вилову риби не може розцінюватися як завдання істотної шкоди та що висновок експерта №СЕ-19/110-24/217- ФХЕД від 26.01.2024 року є сумнівним, колегія суддів не може визнати обґрунтованими з наступних підстав. Частиною 1 ст. 249 КК України передбачено відповідальність за незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду. Частина 2 вказаної статті передбачає відповідність за ті самі діяння, якщо вони вчинені із застосуванням вибухових, отруйних речовин, електроструму або іншим способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу або особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею. Дане кримінальне правопорушення є злочином з матеріальним складом та вважається закінченим з моменту спричинення істотної шкоди. Тобто, відповідальність за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 249 КК України, настає лише за умови, що діями винної особи заподіяно істотну шкоду. При цьому, враховуючи, що на відміну від інших кримінальних правопорушень проти довкілля (ст. 246, 248 КК України), кримінальне правопорушення, передбачене ст. 249 КК України не містить законодавчого визначення «істотної шкоди», слід керуватися приписами постанови Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 р. № 17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля». Так, відповідно до п.5, п.12 вказаної постанови, вирішуючи питання про те, чи є шкода істотною (ч. 1 ст. 244, ст. 246, ч. 1 ст. 248, ч. 1 ст. 249 КК ( 2341-14 ), суди повинні враховувати не тільки кількісні та вартісні критерії, а й інші обставини, що мають значення для вирішення цього питання. Під незаконним заняттям рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 КК) треба розуміти таке вилучення водних живих ресурсів із природного середовища, яке здійснюється з порушенням чинного законодавства, що регулює порядок і умови промислового, любительського, спортивного рибальства, іншого використання водних живих ресурсів. Зокрема, незаконним є промисел, який здійснюється всупереч існуючим правилам: без належного на те дозволу, в заборонений час, у недозволених місцях, із застосуванням заборонених знарядь лову, з перевищенням установлених лімітів чи норм вилову. На те, що шкода є істотною, можуть вказувати, зокрема, такі дані: знищення нерестовищ риби; вилов риби в період нересту, нечисленних її видів або тих, у відтворенні яких є труднощі; добування великої кількості риби, водних тварин чи рослин або риби чи тварин, вилов яких заборонено; тощо. Якщо внаслідок вчинених дій істотна шкода не настала, винна особа за наявності до того підстав може нести відповідальність за ч. 3 або ч. 4 ст. 85 КУпАП. Вказана правова позиція відслідковується і у практиці Верховного суду (як приклад, Постанова ККС ВС у справі № 708/392/18 (провадження № 51-5945км20), Постанова ККС ВС від 21 квітня 2021 року у справі № 708/392/18 (провадження № 51-5945км20), Ухвали ККС ВС від 22 вересня 2023 року у справі № 738/1238/22 (провадження № 51-5581 ск 23) тощо). Крім того, згідно п.13 Постанови Пленуму ВСУ, під способом масового знищення звірів, птахів, риби, інших видів тваринного світу (частини 2 статей 248 та 249 КК ) треба розуміти такі дії, які здатні спричинити чи спричинили загибель великої кількості представників дикої фауни, знищення популяції або певного виду тваринного світу в тій чи іншій місцевості чи водоймі (застосування отруйних або вибухових речовин, газу, диму, електроструму, автоматичної зброї, спрямування стада тварин на болото, тралення риби за допомогою заборонених прийомів тощо). При вирішенні питання про те, чи здійснювалося незаконне полювання або рибальство способом масового знищення, слід ретельно досліджувати характерні властивості застосованих знарядь, зокрема їхню руйнівну силу, характер взаємодії з оточуючим середовищем, обсяги шкідливого впливу на довкілля тощо. Ознака кримінального правопорушення - істотна шкода поряд з іншими, визначеними ч. 1 ст. 91 КПК України, підлягає доказуванню в установленому законом порядку. Згідно з ч. 2 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення шкоди довкіллю. Зі змісту оскаржуваного вироку слідує, що вирішуючи питання про наявність істотної шкоди, як обов`язкової ознаки об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 249 КК України, місцевий суд керувався висновком експерта №СЕ-19/110-24/217- ФХЕД від 26.01.2024, відповідно до якого шкода в результаті вилову 10.11.2023 на ставку в урочищі «Лисиця», що біля с.Боромля Охтирського району, наступних видів риби: карась сріблястий - 14 шт. (5,275 кг); сазан - 1 шт. ( 1,535 кг), є істотно. Допитана в суді першої інстанції експерт ОСОБА_15 надала пояснення щодо складеного висновку та підтвердила, що шкода в результаті вилову 10.11.2023 на ставку в урочищі «Лисиця», що біля с. Боромля Охтирського району риби є істотною за критеріями добування великої кількості риби при здійсненні незаконного лову із застосуванням «електровудок». Підстав ставити під сумнів висновки судового експерта колегія суддів не має. У даному випадку висновок відповідає позиції Інституту рибного господарства НААН України та Постанові Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 р. № 17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля». Зокрема, відповідно до листа Інституту рибного господарства НААН України від 24.01.2024 №38-01/24, наданого у відповідь на клопотання експерта, шкода рибному господарству України, яка завдана при здійсненні незаконного лову із застосуванням «електровудок» відповідно до матеріалів кримінального провадження №12023205490000093 від 11.11.2023 є істотною. З урахуванням такого листа Інституту та відповідно до критеріїв «вилов великої кількості риби», визначених у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 №17, експерт зазначив, що за критеріями «добування великої кількості риби» у відповідності до абзацу 4 пункту 12 Постанови Пленуму ВС України №17, яка виловлена електровудкою - забороненим знаряддям добування (вилову) відповідно до п.1 розділу IV Правил любительського і спортивного рибальства, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.09.2022 року №700 ( із змінами, внесеними згідно з наказом №924 від 22.11.2022), у даному випадку шкода є істотною. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 249 КК України, оскільки доведено заподіяння діями обвинуваченого (незаконне зайняття рибним добувним промислом вчинене із застосуванням електроструму) істотної шкоди довкіллю. Водночас, доводи захисника про недоведеність істотності завданої шкоди в результаті вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 249 КК України, колегія суддів не може визнати обґрунтованими. Безпідставними є і доводи захисника щодо посилання в обвинувальному акті на Наказ Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Сумській області від 25.03.2022 №21, оскільки предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є вирок Лебединського районного суду Сумської області від 05.05.2026, який не містить посилань на вказаний наказ. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку всім доказам, що є в кримінальному провадженні, не тільки з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, а й з точки зору їх узгодженості, взаємозв`язку та системності, і вважає, що вони в своїй сукупності взаємодоповнюють один одного і є достатніми для прийняття законного та обґрунтованого рішення про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 249 КК України, а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують. Також колегія судді вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано характеризуючих даних про ОСОБА_9 . Так, санкція ч.2 ст.249 КК України передбачає покарання у виді: штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк. У даному випадку судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_9 враховано ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме, що ОСОБА_9 вчинив нетяжкий злочин, а також - даних про особу обвинуваченого, зокрема з урахуванням його стану здоров`я, матеріального і сімейного стану та позитивної характеристики. При цьому, враховано також відсутність як обставин, що пом`якшують, так і обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого. На підставі зазначених обставин, які враховуються при призначенні покарання, суд першої інстанції дійшов переконання, що необхідним й достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових злочинів буде покарання у виді штрафу в мінімальних межах, установлених санкцією ч. 2 ст. 249 КК України для даного виду покарання (у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 51 000,00 грн.). З цим висновком погоджується і суд апеляційної інстанції, при цьому доводи апеляційної скарги обвинуваченого про неврахування у повній мірі даних щодо його особи при призначенні покарання місцевим судом є безпідставними, з огляду на те, що судом першої інстанції враховано всі обов`язкові обставини, визначені ст. 65 КК України, що мають бути враховані судом при призначенні покарання, зокрема й ті, на які посилається захисник обвинуваченого у апеляційній скарзі. Це рішення належним чином умотивоване і відповідає вимогам кримінального закону, а тому підстав для зміни вироку через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного, колегія суддів не вбачає. Таким чином доводи захисника про неврахування даних про особу обвинуваченого при призначенні покарання колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом призначено покарання, в межах санкції статті обвинувачення за якими його визнано винним, з урахуванням особи обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що повністю узгоджується з приписами ст.65 КК України. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, чи могли бути безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення місцевого суду, апеляційним судом не встановлено. За таких обставин, відсутні підстави для скасування вироку Лебединського районного суду Сумської області від 05.05.2026 року, у зв`язку із чим вирок суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення. Керуючись статтями 376, 404, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 5 травня 2026 залишити без задоволення. Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 5 травня 2026 - залишити без змін. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і вона може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення. СУДДІ: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4