Справа № 916/3697/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2026 року м. Одеса Справа № 916/3697/25 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Діброви Г.І. суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І. секретар судового засідання (за дорученням головуючого у судовій колегії) Ісмаілова А.Н. за участю представників сторін: прокурор: Полубок Грузінова Д.Ю., на підставі посвідчення від позивача: Одеської міської ради не з`явився від відповідача-1: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса Сметанюк І.М., на підставі самопредставництва від відповідча-2: Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м. Одеса Хворостовська О.О., на підставі самопредставництва від відповідача-3: Приватного підприємства ДРАЙВ, м. Одеса - Клачок Б.О., на підставі ордеру розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства ДРАЙВ, м.Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 року про призначення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи суддя першої інстанції Литвинова В.В., повний текст складено та підписано 21.05.2026 у справі № 916/3697/25 за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, м. Одеса до відповідача-1 Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса відповідача-2 Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м. Одеса відповідача-3 Приватного підприємства ДРАЙВ, м. Одеса про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути ділянку штучного піщаного пляжу ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції. Заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача-1 Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м.Одеса, відповідача-2 Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м. Одеса, відповідача-3 Приватного підприємства ДРАЙВ, м.Одеса, яким просить суд: визнати недійсним договір оренди штучного пляжу від 06.08.2018 №1005/П, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Приватним підприємством ДРАЙВ, м.Одеса; зобов`язати Приватне підприємство ДРАЙВ, м.Одеса повернути територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради ділянку штучного піщаного пляжу загальною площею 2000,0 кв. м, розташовану між траверсами № 2 та № 3 на території пляжу Ланжерон у м. Одесі. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що ділянка піщаного пляжу між траверсами № 2 та № 3 на території пляжу Ланжерон є частиною поверхні суші, що межує з урізом води Чорного моря, та пляжної зони у межах прибережної захисної смуги моря, а отже, є земельною ділянкою прибережної захисної смуги Чорного моря. При цьому, прокурор зауважує, що навіть якщо пісок на піщаному пляжі намитий у разі антропогенної діяльності, це не спростовує факту належності такого пляжу до земель, а не споруд. Прокурор зазначає, що встановленню у справі підлягає факт належності спірної ділянки піщаного пляжу до землі (як до фізичного, природного об`єкта та об`єкта права власності Українського народу), а не споруди (фізичного об`єкта, безвідносно до виду споруди). Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2025 відкрито провадження у справі №916/3697/25 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. 03.02.2026 Приватне підприємство ДРАЙВ, м.Одеса подало Господарському суду Одеської області для залучення до матеріалів справи висновок судового експерта Рапач К.В. №58/25 від 21.01.2026 за результатами судової будівельно-технічної експертизи, проведеної за замовленням останнього. У висновку зазначено, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність відповідно до ст. 384 Кримінального кодексу України. Суд першої інстанції залучив цей висновок до матеріалів справи. Так, зокрема, у висновку зазначено, що на вирішення експертизи поставлене питання: чи є штучний піщаний пляж площею 2000 кв. м, розташований між траверсами № 2 та № 3 на території пляжу Ланжерон у м. Одесі, який знаходиться в оренді Приватного підприємства ДРАЙВ, м.Одеса згідно договору оренди штучного пляжу №1005/П від 06.08.2018 берегозахисною спорудою? За результатами дослідження експерт дійшов висновків, що штучний піщаний пляж площею 2000 кв. м у межах траверсів № 2 та № 3 на території пляжу Ланжерон м. Одеса, який знаходиться в оренді Приватного підприємства ДРАЙВ, м.Одеса згідно Договору оренди штучного пляжу № 1005/П від 06.08.2018 класифікується, як активний елемент комбінованої берегозахисної системи. Його функціональне призначення полягає у зниженні хвильового навантаження, акумуляції наносів, запобіганні розмиву берегової лінії та стабілізації прибережної смуги. Об`єкт не є самостійною земельною ділянкою, а входить до складу системи берегозахисних споруд, що перебувають на балансі комунальних інженерних структур. Його експлуатація здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, технічних нормативів та умов договору оренди споруди. Відносно цього висновку експерта прокурор заперечує, посилаючись на те, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування, та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. З огляду на викладене, висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи від 21.01.2026 не відповідає вимогам закону, не може вважатися належним та допустимим доказом у справі №916/3697/25. Також прокурор вважає, що для проведення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи експерту необхідно надати проектно-кошторисну та первинну звітну і виробничу документацію на виконання будівельних робіт, проектну документацію на будівництво об`єкта, документ про приймання його в експлуатацію, матеріали технічної інвентаризації, акти і звіти попередніх обстежень та досліджень. Так, 14.04.2026 прокурор запропонував питання для судової експертизи, проведення якої просить доручити експертам Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України: чи може бути проведена кадастрова зйомка ділянки піщаного пляжу між траверсами № 2 та № 3 на території пляжу Ланжерон у м. Одесі, яка зображена на Схемі дислокації ділянки штучного піщаного пляжу площею 2000 кв. м Ланжерон між траверсами № 2 та №3 першої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 06.08.2018 № 1005/П, та внесена інформація про неї до Державного земельного кадастру; - які фізичні характеристики має ділянка піщаного пляжу між траверсами № 2 та № 3 на території пляжу Ланжерон у м. Одесі, яка зображена на Схемі дислокації ділянки штучного піщаного пляжу площею 2000 кв. м Ланжерон між траверсами № 2 та № 3 першої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 06.08.2018 №1005/П (склад, конфігурація, площа) та який фактичний порядок її користування; - чи втратила земля між траверсами №2 та №3 на території пляжу Ланжерон у м.Одесі, яка зображена на Схемі дислокації ділянки штучного піщаного пляжу площею 2000 кв. м. Ланжерон між траверсами №2 та №3 першої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 06.08.2018 №1005/П, природні (фізичні) характеристики землі внаслідок рефулювання на неї піску; - чи є роботи з рефулювання піску між траверсами №2 та №3 на території пляжу Ланжерон у м. Одесі, яка зображена на Схемі дислокації ділянки штучного піщаного пляжу площею 2000 кв. м Ланжерон між траверсами № 2 та № 3 першої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 06.08.2018 №1005/П, заходом інженерного захисту відповідно до будівельних нормативів; - чи є ділянка піщаного пляжу між траверсами №2 та №3 на території пляжу Ланжерон у м. Одесі, яка зображена на Схемі дислокації ділянки штучного піщаного пляжу площею 2000 кв. м Ланжерон між траверсами № 2 та № 3 першої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 06.08.2018 № 1005/П, нерухомим майном, а саме спорудою відповідно до вимог Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, що був чинним на час укладання договору оренди штучного пляжу від 06.08.2018 № 1005/П; - чи є ділянка піщаного пляжу між траверсами №2 та №3 на території пляжу Ланжерон у м. Одесі, яка зображена на Схемі дислокації ділянки штучного піщаного пляжу площею 2000 кв. м Ланжерон між траверсами №2 та №3 першої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 06.08.2018 № 1005/П, окремою спорудою у складі берегоукріплюючого та протизсувного комплексу міста Одеси; - чи є ділянка піщаного пляжу між траверсами №2 та №3 на території пляжу Ланжерон у м. Одесі, яка зображена на Схемі дислокації ділянки штучного піщаного пляжу площею 2000 кв. м Ланжерон між траверсами №2 та №3 першої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 06.08.2018 №1005/П, інженерною спорудою відповідно до вимог Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, що був чинним на час укладання договору оренди штучного пляжу від 06.08.2018 № 1005/П; - чи є ділянка піщаного пляжу між траверсами №2 та №3 на території пляжу Ланжерон у м. Одесі, яка зображена на Схемі дислокації ділянки штучного піщаного пляжу площею 2000 кв. м Ланжерон між траверсами №2 та №3 першої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 06.08.2018 №1005/П, нерухомим майном, а саме спорудою, що є об`єктом оренди відповідно до Закону України Про оренду державного та комунального майна № 2269-XII, який був чинним на час укладання договору оренди штучного пляжу від 06.08.2018 № 1005/П. Приватне підприємство ДРАЙВ, м.Одеса вважає, що відсутні підстави для призначення експертизи. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 за ініціативою суду призначено у справі №916/3697/25 комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу. На розгляд комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи поставлені наступні запитання: 1) Чи є ділянка штучного піщаного пляжу загальною площею 2000 кв.м., розташована між траверсами №2 та №3 першої черги ПОС на території пляжу "Ланжерон", який знаходиться на узбережжі Чорного моря у Приморському районі м.Одеси, що є предметом договору оренди штучного пляжу №1005/П від 06.08.2018, земельною ділянкою (землею) чи спорудою? 2) Чи можливе формування, винесення в натурі (на місцевості) меж ділянки та проведення кадастрової зйомки для визначення точних меж ділянки штучного піщаного пляжу, з фіксацією координат її поворотних точок, розташованої між траверсами №2 та №3 першої черги ПОС на території пляжу "Ланжерон", який знаходиться на узбережжі Чорного моря у Приморському районі м.Одеси, що є предметом договору оренди штучного пляжу №1005/П від 06.08.2018, та які фізичні характеристики має вказана ділянка штучного піщаного пляжу (склад, конфігурація, площа)? 3) У випадку, якщо ділянка штучного піщаного пляжу загальною площею 2000,0 кв.м., розташована між траверсами №2 та №3 першої черги ПОС на території пляжу "Ланжерон", який знаходиться на узбережжі Чорного моря у Приморському районі м.Одеси, що є предметом договору оренди штучного пляжу №1005/П від 06.08.2018, є спорудою, чи є вона нерухомим майном, інженерною спорудою, берегозахисною спорудою, чи входить вона до берегозахисної системи прибережної зони Чорного моря вздовж м. Одеси (берегоукріплюючого та протизсувного комплексу м. Одеси)? 4) У випадку, якщо ділянка штучного піщаного пляжу загальною площею 2000 кв.м., розташована між траверсами №2 та №3 першої черги ПОС на території пляжу "Ланжерон", який знаходиться на узбережжі Чорного моря у Приморському районі м.Одеси, що є предметом договору оренди штучного пляжу №1005/П від 06.08.2018, є землею, чи можливо визначити нормативно-грошову оцінку вказаної земельної ділянки? Доручено проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Витрати з проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи покладено на Приморську окружну прокуратуру міст Одеси. Зобов`язано Приморську окружну прокуратуру міста Одеси надати до суду докази оплати експертизи. Провадження у справі №916/3697/25 зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області. Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, оскільки для вирішення спору необхідно встановити, чи є спірна ділянка штучного піщаного пляжу землею або спорудою, що потребує спеціальних знань. При цьому наявний у справі висновок будівельно-технічної експертизи суд визнав недостатнім, оскільки питання щодо належності спірного об`єкта до землі певної категорії належить до компетенції судової земельно-технічної експертизи. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Приватне підприємство "ДРАЙВ", м.Одеса з ухвалою суду щодо призначення експертизи не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу від 20.05.2026 року по справі № 916/3697/25 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права і неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що призначення експертизи з власної ініціативи суду допускається лише за сукупності визначених процесуальним законом умов, зокрема, коли для встановлення обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання та жодною зі сторін не надано висновку експерта з відповідних питань або надані висновки викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності. Водночас, апелянт зауважує, що у матеріалах справи вже наявний поданий Приватним підприємством «ДРАЙВ», м. Одеса висновок судової будівельно-технічної експертизи №58/25 від 21.01.2026, а інші учасники справи не надали альтернативного експертного висновку та не заявляли належним чином обґрунтованого клопотання про призначення судової експертизи. Скаржник наголошує, що предметом спору є визначення правової та фактичної природи об`єкта, переданого в оренду за договором № 1005/П від 06.08.2018, а саме, з`ясування того, чи є штучний піщаний пляж площею 2000 кв. м, розташований між траверсами № 2 та № 3 на території пляжу «Ланжерон» у м. Одесі, земельною ділянкою прибережної захисної смуги або берегозахисною спорудою. На переконання апелянта, відповідь на це питання вже міститься у висновку експерта № 58/25 від 21.01.2026, відповідно до якого спірний об`єкт класифіковано, як активний елемент комбінованої берегозахисної системи, який не є самостійною земельною ділянкою. При цьому скаржник вважає, що заперечення прокуратури щодо належності та переконливості зазначеного експертного висновку самі по собі не утворюють передбачених процесуальним законом підстав для призначення нової експертизи. На думку апелянта, прокуратурою не наведено обставин щодо неможливості самостійного подання експертного висновку у встановлений строк або неможливості отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів, а також не наведено переконливих доводів, які б свідчили про обґрунтовані сумніви у правильності вже наявного у справі висновку експерта. Крім того, апелянт звертає увагу на відсутність у матеріалах справи необхідної технічної документації із землеустрою, що, на його переконання, унеможливлює належне проведення призначеної судом комплексної земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи. Скаржник також посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки його письмовим запереченням проти призначення експертизи, поданим 13.04.2026 та 19.05.2026, та не навів достатнього обґрунтування необхідності проведення нового експертного дослідження за наявності у справі вже поданого висновку експерта. На переконання апелянта, за наявності сумнівів або необхідності отримання додаткових роз`яснень щодо висновку експерта № 58/25 від 21.01.2026, суд першої інстанції насамперед міг скористатися передбаченою ч. 5 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України можливістю викликати експерта для надання усних пояснень. Питання про призначення додаткової чи повторної експертизи могло вирішуватися лише у разі неможливості усунення відповідних сумнівів у такий спосіб та за наявності визначених процесуальним законом підстав. Отже, скаржник вважає, що суд першої інстанції призначив комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу за відсутності сукупності умов, установлених ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства ДРАЙВ, м.Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 року у справі №916/3697/25, справу призначено до судового розгляду. 18.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приморської окружної прокуратури міста Одеса надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому прокурор просить суд апеляційної інстанції ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 у справі №916/3697/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «ДРАЙВ», м.Одеса без задоволення. Зокрема, у відзиві прокурор наголошує, що оскаржувана ухвала про призначення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи є законною та обґрунтованою, оскільки вирішення спору потребує застосування спеціальних знань, а наявний у матеріалах справи висновок експерта №58/25 від 21.01.2026 викликає обґрунтовані сумніви щодо його правильності та повноти. Прокурор звертає увагу, що відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд вправі, як за клопотанням учасника справи, так і з власної ініціативи призначити експертизу, якщо встановлення обставин, що мають значення для справи, потребує спеціальних знань, а наданий стороною експертний висновок викликає обґрунтовані сумніви щодо його правильності. Питання щодо необхідності проведення експертизи вирішується судом у кожній конкретній справі з урахуванням предмета і підстав позову, заперечень сторін та наявних у справі доказів. Як зазначено у відзиві, предметом спору є, зокрема, встановлення правової та фактичної природи переданого в оренду об`єкта ділянки штучного піщаного пляжу площею 2000 кв. м між траверсами № 2 та № 3 на території пляжу «Ланжерон». Прокурор вважає її земельною ділянкою прибережної захисної смуги Чорного моря, тоді як відповідачі стверджують, що цей об`єкт є штучно створеною берегозахисною спорудою. Таким чином, позиції сторін щодо належності спірного об`єкта до землі або споруди є протилежними, а встановлення цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення спору. Щодо наданого Приватним підприємством «ДРАЙВ», м.Одеса висновку судової будівельно-технічної експертизи №58/25 від 21.01.2026, прокурор зазначає, що такий висновок не усуває необхідності проведення судової експертизи, оскільки містить низку недоліків та суперечностей. Зокрема, експертом не надано однозначної відповіді на питання, чи є спірна ділянка землею або спорудою, натомість зазначено лише про її належність до активних елементів комбінованої берегозахисної системи. Водночас, зробивши висновок про те, що досліджуваний об`єкт не є земельною ділянкою, експерт, на переконання прокурора, вийшов за межі компетенції будівельно-технічної експертизи. У висновку також не зазначено методику проведення експертного дослідження та її реєстраційний код. Крім того, прокурор вказує, що значна частина документів, покладених в основу експертного дослідження, стосується другої черги протизсувних споруд та інших траверсів, тоді як спірна ділянка розташована між траверсами № 2 та № 3 першої черги протизсувних споруд. Наведена у висновку схема розташування досліджуваної ділянки також не відповідає схемі дислокації, яка є додатком до оспорюваного договору оренди. Також у відзиві наголошується, що експерт належним чином не ідентифікував документи та технічну документацію, використані під час дослідження, а окремі документи, на які він посилався, не стосуються спірного об`єкта. При цьому, будівельно-технічне дослідження проведено за відсутності відповідної проектної, первинної звітної та виробничої документації, необхідної для встановлення технічних характеристик і конструктивних особливостей спірного об`єкта. Окремо прокурор зазначає про наявність у висновку внутрішніх суперечностей щодо характеристик досліджуваного об`єкта, а також про вихід експерта за межі спеціальних знань шляхом надання оцінки правомірності передачі спірного об`єкта в оренду та застосування норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна», що належить до компетенції суду. Крім того, у висновку не наведено ознак, за якими досліджуваний об`єкт віднесено саме до споруд, та не застосовано відповідних нормативних документів, що визначають поняття споруди та інженерної споруди. За таких обставин, прокурор вважає, що висновок експерта № 58/25 від 21.01.2026 не може усунути необхідності проведення комплексного дослідження, оскільки для встановлення належності спірної ділянки піщаного пляжу до землі або споруди необхідне одночасне застосування спеціальних знань у галузі землеустрою та будівництва. Саме тому, проведення комплексної земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи є необхідним для повного та всебічного встановлення обставин, що входять до предмета доказування. При цьому прокурор зазначає, що питання для проведення експертизи були запропоновані ним після того, як суд першої інстанції сам поставив на обговорення питання щодо необхідності її призначення. Відтак, експертизу призначено саме з ініціативи суду з урахуванням предмета спору, суперечливих позицій сторін та недоліків уже наданого відповідачем експертного висновку, що, на думку прокурора, відповідає вимогам статті 99 Господарського процесуального кодексу України. Відзив долучено до матеріалів справи. Інші учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались, відзиви на апеляційну скаргу, не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2026 року прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства «ДРАЙВ», м.Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 року у справі №916/3697/25 до свого провадження колегією суддів у новому складі: головуючий суддя Діброва Г.І., судді: Принцевська Н.М, Ярош А.І. В судовому засіданні, представник скаржника підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, з мотивів викладених письмово. Прокурор просив суд апеляційної інстанції ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з мотивів, викладених письмово у відзиві на апеляційну скаргу. Представники відповідача-1 та відповідача -2 підтримали доводи апеляційної скарги відповідача-3. В судове засідання представник позивача не з`явився, будь-яких клопотань або заяв суду апеляційної інстанції не надав, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки про доставку до електронного кабінету ухвали апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження. Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З урахуванням викладеного, та враховуючи, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явка сторін до суду ухвалами не визнавалася обов`язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, строк розгляду апеляційної скарги закінчується, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо суті спору та вимог і доводів апеляційної скарги, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з`явилися до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства «ДРАЙВ», м. Одеса не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 року про призначення експертизи у справі № 916/3697/25 не потребує скасування, з огляду на наступне. Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини. Як вбачається з матеріалів справи, заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача-1 Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса відповідача-2 Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м.Одеса, відповідача-3 Приватного підприємства ДРАЙВ, м.Одеса, яким просить суд: - визнати недійсним договір оренди штучного пляжу від 06.08.2018 № 1005/П, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Приватним підприємством ДРАЙВ, м. Одеса; - зобов`язати Приватне підприємство ДРАЙВ, м.Одеса повернути територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради ділянку штучного піщаного пляжу загальною площею 2000,0 кв. м, розташовану між траверсами №2 та №3 на території пляжу Ланжерон у м. Одесі. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що ділянка піщаного пляжу між траверсами № 2 та № 3 на території пляжу Ланжерон є частиною поверхні суші, що межує з урізом води Чорного моря, та пляжної зони у межах прибережної захисної смуги моря, а отже, є земельною ділянкою прибережної захисної смуги Чорного моря. При цьому, прокурор зауважує, що навіть якщо пісок на піщаному пляжі намитий у разі антропогенної діяльності, це не спростовує факту належності такого пляжу до земель, а не споруд. Прокурор зазначає, що встановленню у справі підлягає факт належності спірної ділянки піщаного пляжу до землі (як до фізичного, природного об`єкта та об`єкта права власності Українського народу), а не споруди (фізичного об`єкта, безвідносно до виду споруди). В подальшому судом було залучено до матеріалів справи поданий 03.02.2026 Приватним підприємством ДРАЙВ, м.Одеса висновок судового експерта Рапач К.В. від 21.01.2026 за результатами судової будівельно-технічної експертизи, проведеної за замовленням останнього, в якомузазначено, що на вирішення експертизи поставлене питання: чи є штучний піщаний пляж площею 2000 кв. м, розташований між траверсами №2 та № 3 на території пляжу Ланжерон у м. Одесі, який знаходиться в оренді Приватного підприємства ДРАЙВ, згідно договору оренди штучного пляжу № 1005/П від 06.08.2018 берегозахисною спорудою? Як вже зазначалося вище за текстом постанови, за результатами дослідження експерт дійшов висновків, що штучний піщаний пляж площею 2000 кв. м у межах траверсів № 2 та № 3 на території пляжу Ланжерон м. Одеса, який знаходиться в оренді Приватного підприємства ДРАЙВ, м.Одеса, згідно договору оренди штучного пляжу № 1005/П від 06.08.2018 класифікується, як активний елемент комбінованої берегозахисної системи. Його функціональне призначення полягає у зниженні хвильового навантаження, акумуляції наносів, запобіганні розмиву берегової лінії та стабілізації прибережної смуги. Об`єкт не є самостійною земельною ділянкою, а входить до складу системи берегозахисних споруд, що перебувають на балансі комунальних інженерних структур. Його експлуатація здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, технічних нормативів та умов договору оренди споруди. Відносно даного висновку експерта прокурор заперечив, посилаючись на те, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. З огляду на викладене, висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи від 21.01.2026 не відповідає вимогам закону, не може вважатися належним та допустимим доказом у справі № 916/3697/25. Також прокурор вважає, що для проведення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи експерту необхідно надати проектно-кошторисну та первинну звітну і виробничу документацію на виконання будівельних робіт, проектну документацію на будівництво об`єкта, документ про приймання його в експлуатацію, матеріали технічної інвентаризації, акти і звіти попередніх обстежень та досліджень. Також, 14.04.2026 прокурор запропонував вище зазначені питання для судової експертизи, проведення якої просив доручити експертам Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України: Приватне підприємство ДРАЙВ, м.Одеса вважало, що відсутні підстави для призначення експертизи. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2026, яке наразі є предметом оскарження, призначено у справі №916/3697/25 комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу. На розгляд комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи поставлені наступні запитання: 1) Чи є ділянка штучного піщаного пляжу загальною площею 2000 кв.м., розташована між траверсами №2 та №3 першої черги ПОС на території пляжу "Ланжерон", який знаходиться на узбережжі Чорного моря у Приморському районі м.Одеси, що є предметом договору оренди штучного пляжу №1005/П від 06.08.2018, земельною ділянкою (землею) чи спорудою? 2) Чи можливе формування, винесення в натурі (на місцевості) меж ділянки та проведення кадастрової зйомки для визначення точних меж ділянки штучного піщаного пляжу, з фіксацією координат її поворотних точок, розташованої між траверсами №2 та №3 першої черги ПОС на території пляжу "Ланжерон", який знаходиться на узбережжі Чорного моря у Приморському районі м.Одеси, що є предметом договору оренди штучного пляжу №1005/П від 06.08.2018, та які фізичні характеристики має вказана ділянка штучного піщаного пляжу (склад, конфігурація, площа)? 3) У випадку, якщо ділянка штучного піщаного пляжу загальною площею 2000,0 кв.м., розташована між траверсами №2 та №3 першої черги ПОС на території пляжу "Ланжерон", який знаходиться на узбережжі Чорного моря у Приморському районі м.Одеси, що є предметом договору оренди штучного пляжу №1005/П від 06.08.2018, є спорудою, чи є вона нерухомим майном, інженерною спорудою, берегозахисною спорудою, чи входить вона до берегозахисної системи прибережної зони Чорного моря вздовж м.Одеси (берегоукріплюючого та протизсувного комплексу м. Одеси)? 4) У випадку, якщо ділянка штучного піщаного пляжу загальною площею 2000 кв.м., розташована між траверсами №2 та №3 першої черги ПОС на території пляжу "Ланжерон", який знаходиться на узбережжі Чорного моря у Приморському районі м.Одеси, що є предметом договору оренди штучного пляжу №1005/П від 06.08.2018, є землею, чи можливо визначити нормативно-грошову оцінку вказаної земельної ділянки? Доручено проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Витрати з проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи покладено на Приморську окружну прокуратуру м. Одеси. Зобов`язано Приморську окружну прокуратуру м. Одеси надати до суду докази оплати експертизи. Провадження у справі №916/3697/25 зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області. Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, оскільки для вирішення спору необхідно встановити, чи є спірна ділянка штучного піщаного пляжу землею або спорудою, що потребує спеціальних знань. При цьому наявний у справі висновок будівельно-технічної експертизи, суд визнав недостатнім, оскільки питання щодо належності спірного об`єкта до землі належить до компетенції земельно-технічної експертизи. Предметом апеляційного перегляду у даній справі є ухвала суду першої інстанції про призначення у справі №916/3697/25 комплексної земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи з метою встановлення належності спірної ділянки піщаного пляжу до певного фізичного об`єкту. Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з аргументами, викладеними скаржником в апеляційній скарзі та погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі про призначення експертизи та зупинення провадження у справі. Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи. Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи (ч. 1 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України). Приписами ст. 1 Закону України Про судову експертизу передбачено, що судова експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду. Спеціальні знання це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду. Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи. Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Дульський проти України (заява №61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для пред`явлення позову прокурором стало виявлення порушень вимог законодавства під час передання Приватному підприємству ДРАЙВ, м. Одеса в оренду ділянку піщаного пляжу на узбережжі Чорного моря (фактично землю) без її формування, як об`єкта цивільних прав (земельної ділянки) та без проведення земельних торгів щодо права її оренди. Позовні вимоги прокурора обґрунтовано, зокрема, тим, що ділянка піщаного пляжу між траверсами № 2 та № 3 на території пляжу Ланжерон є частиною поверхні суші, що межує з урізом води Чорного моря, та пляжної зони у межах прибережної захисної смуги моря, а отже, є земельною ділянкою прибережної захисної смуги Чорного моря. При цьому, прокурор зауважує, що навіть якщо пісок на піщаному пляжі намитий у разі антропогенної діяльності, це не спростовує факту належності такого пляжу до земель, а не споруд. Відтак, прокурор зазначає, що встановленню у справі підлягає факт належності спірної ділянки піщаного пляжу до землі (як до фізичного, природного об`єкта та об`єкта права власності Українського народу), а не споруди (фізичного об`єкта, безвідносно до виду споруди). Департамент комунальної власності Одеської міської ради, у свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначає про те, що предметом оспорюваного договору є не земельна ділянка, яка підпадає під особливий правовий режим земель водного фонду, а саме берегозахисна споруда як об`єкт нерухомості. Це обумовлює різну правову природу об`єктів і виключає ототожнення їхнього правового статусу. При цьому, відповідач зауважує, що прокурором не надано жодних належних та допустимих доказів, що ділянка штучного піщаного пляжу (берегозахисна споруда), яка є предметом даного спору, є земельної ділянкою. Разом з тим, як зазначено вище по тексту цієї постанови, прокурор вважає, що висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи від 21.01.2026, який виконаний на замовлення Приватного підприємства ДРАЙВ, м. Одеса не відповідає вимогам закону та не може вважатися належним та допустимим доказом у справі № 916/3697/25. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради також зазначає, що штучні пляжі є саме берегозахисними спорудами, до відносин з використання яких застосовуються саме норми законодавства, які регулюють відносини найму (оренди) майна, а не земельними ділянками, відносини з використання яких регулюються Земельним кодексом України. У свою чергу, Приватне підприємством ДРАЙВ, м. Одеса також зазначає, що ділянку штучного піщаного пляжу, розташовану між № 2 та № 3 на території пляжу Ланжерон, не можна розглядати окремо, як земельну ділянку, оскільки вона входить в комплекс берегозахисних споруд. Отже, відповідачі мають протилежну позицію стосовно належності спірної ділянки піщаного пляжу до певного фізичного об`єкту (землі або споруди). Тому, обґрунтовуючи наявність підстав для задоволення клопотання та призначення у даній справі комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, суд зазначив, що у даній справі йому необхідно встановити належність спірної ділянки піщаного пляжу до певного фізичного об`єкту (землі або споруди). Відтак, приймаючи до уваги суперечливий характер обставин, що мають значення для справи, враховуючи предмет доказування у даній справі, апеляційна колегія вважає, що у суду першої інстанції були підстави, призначити відповідну експертизу у даній справі, з метою визначення належності спірної ділянки піщаного пляжу до певного фізичного об`єкту (землі або споруди). При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що апелянт не оспорює перелік питань, поставлених судом першої інстанції на вирішення судовим експертам, а наполягає лише на порушенні судом першої інстанції приписів ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у даному випадку Приватним підприємством «ДРАЙВ», м.Одеса суду був наданий висновок судового експерта №58/25 від 21.01.2026, а тому, на переконання скаржника, у суду були відсутні підстави для проведення у даній справі судової експертизи. З огляду на таку позицію апелянта, колегія суддів вказує, що враховуючи предмет та підстави позову у справі №916/3697/25 підлягає встановленню факт належності спірної ділянки піщаного пляжу до землі (як до фізичного, природного об`єкта та об`єкта права власності Українського народу), а не споруди (фізичного об`єкта, безвідносно до виду споруди). Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що виходячи з відповідної термінології, слід вказати, що земля це частина земної поверхні, що розташована над надрами і називається ґрунтовим шаром, у межах території, на яку поширюється суверенітет держави. Характерними рисами землі, як природного ресурсу є її незамінність, обмеженість у просторі, локальність за місцем розташування і нерухомість. Землі - природний компонент, не вилучений з довкілля, а органічно в нього вплетений, взаємодіючий з водами, лісами та іншими природними ресурсами. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Водночас, споруда це земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тонелі, естакади, мости тощо); споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт. Отже, судова колегія вважає доречними доводи прокурора відносно того, що у наданому Приватним підприємством «ДРАЙВ», м. Одеса експертному висновку №58/25 судовий експерт лише зазначив, що штучний піщаний пляж класифікується як елемент комбінованої берегозахисної системи, не є самостійною земельною ділянкою, входить до складу системи берегозахисних споруд. Таким чином, з наведеного не зрозуміло: пляж входить до системи споруд, як споруда чи як земля? Водночас, головним питанням у даній справі, яке підлягає дослідженню і є: до якого фізичного об`єкту (землі або споруди) слід віднести спірну земельну ділянку? Отже, призначення судової експертизи у справі № 916/36978/25 свідчить про те, що у Господарського суду Одеської області виникли сумніви щодо правильності вищевказаного висновку експерта. Крім того, судова колегія погоджується з позицією прокурора відносно того, що до компетенції судового експерта, що проводить будівельно-технічну експертизі, не належить надання відповіді на питання, чи є ділянка пляжу землею, тому господарським судом і була призначена саме комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, яка повинна надати повні та конкретні відповіді (з урахуванням поставлених судом питань) на спірне та основне у даній справі питання. Щодо зауваження апелянта про те, що у матеріалах справи недостатньо документів для проведення призначеної судом експертизи, то апеляційний суд вважає, що встановлення достатності або, навпаки, - нестачі документів для проведення відповідної експертизи відноситься до повноважень саме експертів. Твердження апелянта про те, що у матеріалах справи міститься сукупність доказів, необхідних для правильного та всебічного розгляду спору, колегія суддів вважає передчасним, оскільки суд не володіє спеціальними знаннями у земельно-технічній та будівельно-технічній сфері, а надані сторонами докази та наведені ними обставини є взаємно суперечливими. Саме тому, суд першої інстанції не став розглядати справу по суті та здійснювати оцінку доказів, у тому числі висновку експерта №58/25 судової будівельно-технічної експертизи від 21.01.2026. Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 29.05.2019 у справі №916/989/18, вирішення питання про призначення судової експертизи є дискрецією судів першої та апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи та за умови наявності визначених статтею 99 Господарського процесуального кодексу України сукупності передумов для такого призначення. Дискрецією встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази, надавати їм оцінку для виконання завдання господарського судочинства наділені суди першої та апеляційної інстанції, як суди факту (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №522/7636/14-ц). Правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №522/763614-ц про те, що встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку уповноважений саме суд факту (перша та апеляційна інстанція) є вже усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі №912/3192/18, від 07.10.2020 у справі №922/3780/19, від 28.10.2020 у справі №904/3667/19 тощо). Європейський суд з прав людини зауважив, що компетенцією національних судів є вирішення того, чи необхідно звертатися за зовнішньою порадою (див. рішення Суду у справі Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013). Суд апеляційної інстанції зважає на те, що призначення судом експертизи має на меті повне, всебічне встановлення обставин, шляхом отримання відповідей на питання, відповіді на які не можуть бути надані судом з огляду на необхідність спеціальних (специфічних) знань, і котрі є необхідними для правильного вирішення спору. Відтак, призначення судом першої інстанції судової експертизи має на меті ухвалення законного та обґрунтованого рішення за результатом вирішення спору. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. У відповідності до ст. ст. 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. За змістом системного аналізу приписів ст. 86, 236, 277 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов`язок всебічно та повно з`ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті. Так, необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи. Отже, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов`язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності, проте суд наділяється в тому числі організаційно-розпорядчими повноваженнями, необхідними для здійснення ним функцій органу правосуддя та прийняття законних і обґрунтованих судових актів. При цьому, зважаючи на те, що експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті, в силу приписів ст. 99 Господарського процесуального кодексу України господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі. У постанові Верховного Суду від 23.04.2018 року у справі №922/2751/17 суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків: «Виходячи з повноважень, наданих суду згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та принципу диспозитивності дослідження доказів, суд вважає, що місцевий господарський суд наділений виключною компетенцією щодо оцінки доказів при розгляді справи по суті як суд першої інстанції. Така оцінка повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному розгляді доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. Отже, якщо суд доходить висновку, що для того, щоб надати оцінку певним обставинам справи і для цього йому не вистачає певних знань, суд вправі призначити судову експертизу, поставивши перед експертом конкретні запитання, незалежно від волевиявлення сторін. Апеляційний суд не вправі втручатися у виключну компетенцію суду першої інстанції та надавати йому якісь вказівки щодо збирання чи оцінки доказів, оскільки він наділений власною компетенцією на предмет оцінки (переоцінки) обставин справи (доказів) і, реалізуючи свою власну компетенцію, він може виправити помилки суду першої інстанції». Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. З огляду на вказане, колегія суддів, дослідивши обставини справи у їх сукупності та з огляду на предмет доказування у даній справі, вважає, що доводи апеляційної скарги є такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали та зводяться лише до незгоди з прийнятим судом першої інстанції судовим рішенням. Ураховуючи, що оскаржуваною ухвалою суду призначено судову експертизу, а для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи і у цей період неможливо проводити відповідні процесуальні дії, суд першої інстанції, скориставшись наданим йому правом згідно зі ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, правомірно зупинив провадження у справі до закінчення проведення експертизи. Слід зазначити, що призначення експертизи у даній справі не є затягуванням судового процесу, оскільки вимогу щодо повноти та всебічності встановлення обставин справи спрямовано на дотримання положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд). Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства «ДРАЙВ», м.Одеса не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 року про призначення експертизи та зупинення провадження у справі №916/3697/25 відповідає вимогам процесуального законодавства і відсутні достатні правові підстави для її скасування. Згідно вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення у даному випадку покладаються на скаржника. Керуючись ст. 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ДРАЙВ», м.Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 року у справі № 916/3697/25 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 року у справі №916/3697/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню. Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 13.08.2026 року. Повний текст постанови складено 13.08.2026 року. Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош