Справа № 915/1097/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2026 року м. Одеса Справа № 915/1097/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Павленко Н.А. суддів - Діброви Г.І., Лічмана Л.В. за участю секретаря судового засідання Пелешка Т.С. за участю представників учасників справи: від боржника арбітражний керуючий Шалашний Леонід Олександрович від АТ «Українська оборонна промисловість» - Прудь Оксана Валеріївна від Компанії «SEA EMERALD S.A.» - Махиня Максим Васильович від ДП «Миколаївський суднобудівний завод» - Царюк Володимир Володимирович від Одеського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України Кремізіон Наталя Миколаївна розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Компанії «SEA EMERALD S.A.» на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025, постановлену суддею Давченко Т.М., м. Миколаїв, повний текст якої складено 12.05.2025 у справі №915/1097/20 за заявою боржника Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» про банкрутство, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст обставин справи та ухвали суду, що оскаржується в апеляційному порядку: У серпні 2020 року Державне підприємство «Миколаївський суднобудівний завод» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство останнього. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2020, зокрема, відкрито провадження у справі №915/1097/20 про банкрутство Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод»; введено процедуру розпорядження майном боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Шалашного Леоніда Олександровича. 17.11.2020 до суду першої інстанції надійшла заява Компанії «SEA EMERALD S.A. PANAMA» (вх.№14603/20 від 17.11.2020) про визнання кредиторських вимог у загальній сумі 3174291579,67 грн. Відповідно до змісту заяви Компанії «SEA EMERALD S.A. PANAMA», заявлена заборгованість боржника у загальній сумі 3174291579,67 грн складається з: - суми основного боргу в розмірі 485243580,96 грн, за Рішенням єдиного арбітра У.Робертсона Лондонського комерційного арбітражного суду від 29.11.2006 про стягнення з державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» 17 258 750,63 доларів США; - нарахованих відсотків в розмірі 793587852,93 грн, витрат по Трибуналу в розмірі 35124,0 грн, згідно Другого проміжного остаточного арбітражного рішення від 17.03.2010 та з урахуванням умов пункту 2 Додатку А «Врегулювання» Мирової угоди від 07 вересня 2012 року; - нарахованих відсотків в розмірі 1895425021,78 грн (за ставкою 8% річних) в період з 12.03.2010 по 15.10.2020 на підставі пункт 6 статті XI Контракту (Договору від 9.12.1993) (Примітка: дата договору вказана так самим заявником у заяві), укладеного між боржником та Компанією «SEA EMERALD S.A. PANAMA», а також пункту 4 резолютивної частини Рішення єдиного арбітра У.Робертсона Лондонського комерційного арбітражного суду від 29.11.2006. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 у справі №915/1097/20 (суддя Ткаченко О.В.) частково задоволено заяву Компанії «SEA EMERALD S.A. PANAMA» (вх.№14603/20 від 17.11.2020); визнано грошові вимоги компанії «SEA EMERALD S.A. PANAMA» до Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» у сумі 274375080 грн; відхилено грошові вимоги у загальній сумі 2899916498,72 грн. Постановляючи ухвалу за результатами розгляду кредиторських вимог Компанії «SEA EMERALD S.A.» до боржника, суд першої інстанції вказав, що погоджується з висловленою позицією боржника, розпорядника майна та ДК «Укроборонпром» та вважає правомірним визнання та включення до реєстру вимог кредиторів боржника залишку заборгованості за першим арбітражним рішенням від 29.11.2006 з урахуванням коштів, сплачених засновникам компанії-заявника за умовами Мирової угоди від 14.06.2012. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що погоджується з позицією боржника, розпорядника майна та ДК «Укроборонпром» та вважає, що відсутні правові підстави для визнання та включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог за Другим проміжним остаточним арбітражним рішенням від 17.03.2010 з огляду на те, що вказане рішення наразі на території України не визнано, дозволу на його примусове виконання не надано, отже, правові підстави для стягнення коштів за вказаним рішенням відсутні, і, відповідно, відсутні підстави для включення даних грошових вимог до реєстру вимог кредиторів за яким в подальшому буде здійснюватись погашення грошових вимог ДП «Миколаївський суднобудівний завод». Стосовно визнання та включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог в сумі 67414941,84 дол.США (1895425021,78 грн еквівалент за курсом станом на дату звернення до господарського суду з заявою), господарський суд виснував, що Компанією «SEA EMERALD S.A. PANAMA» не було надано доказів того, що сторонами досягнуто згоди про підсудність спорів про стягнення відсотків за правилами, що відрізняються від договору від 09.12.2006 у зв`язку з чим відповідним спір про стягнення заборгованості за вказаний заявником період має вирішуватись саме арбітражним судом, який розташований у м.Лондон, як визначено умовами договору від 09.12.2006. Південно-західний апеляційний господарський суд розцінює вказану Господарським судом Миколаївської області дату договору « 09.12.2006» укладеного між боржником та Компанією «SEA EMERALD S.A. PANAMA», як технічну описку, враховуючи, що єдиний договір укладений між боржником і кредитором є договір від 09.12.1993. 06.05.2025 за результатами попереднього засідання у справі №915/1097/20 Господарський суд Миколаївської області (суддя Давченко Т.М.), серед іншого, постановив, що до реєстру вимог кредиторів Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» підлягають включенню визнані судом вимоги, а саме: - грошові вимоги Компанії «SEA EMERALD S.A. PANAMA» в сумі 274375080 грн (VІ черга) та судові витрати 4204 грн (І черга). Приймаючи означену ухвалу, суд першої інстанції серед іншого вказав, що: - протягом строку, визначеного ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, до господарського суду 17.11.2020 надійшла заява від Компанії «SEA EMERALD S.A. PANAMA» про визнання кредиторських вимог у загальній сумі 3174291579,67 грн; - 10.02.2022 суд частково задовольнив заяву компанії «SEA EMERALD S.A. PANAMA» та визнав грошові вимоги компанії «SEA EMERALD S.A. PANAMA» до ДП «Миколаївський суднобудівний завод» в сумі 274 375 080,0 грн, решту вимог у загальній сумі 2899916498,72 грн відхилено. Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.05.2025 на підставі ст.243 ГПК України було постановлено не змінюючи суті, внести виправлення до ухвали Господарського суду Миколаївської від 06.05.2025 у справі № 915/1097/20, постановленої за наслідками проведення попереднього засідання, зазначивши правильну черговість задоволення грошових вимог Компанії «SEA EMERALD S.A. PANAMA» - 274 375 080,0 грн (ІV черга). Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу: Не погодившись з вищенаведеними ухвалами, Компанія «SEA EMERALD S.A.» звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить: - скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 у справі №915/1097/20 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву Компанії «SEA EMERALD S.A.» задовольнити повністю, визнати грошові вимоги Компанії «SEA EMERALD S.A.» до Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод», які складаються з наступних сум: основний борг - 485243580,96 грн, нараховані відсотки - 793587852,93 грн, витрати по трибуналу - 35124 грн, нараховані відсотки - 1895425021,78 грн; - скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 у справі №915/1097/20 (в частині вирішення питання щодо задоволення та відхилення вимог Компанії «SEA EMERALD S.A.») та ухвалити нове судове рішення, яким постановити, що до реєстру вимог кредиторів Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» підлягають включенню визнані судом грошові вимоги Компанії «SEA EMERALD S.A.» в сумі 3174291579,67 грн (ІV черга) та судові витрати 4204 грн (І черга). Зокрема, апелянт наголошував на тому, що місцевий господарський суд при постановленні ухвали від 10.02.2022 у справі №915/1097/20, якою розглянуто заяву Компанії «SEA EMERALD S.A.» (вх.№14603/20 від 17.11.2020) про визнання кредиторських вимог, не застосував норми іноземного права, а також не врахував чинність і обов`язковість виконання другого арбітражного рішення та відсутність між Компанією «SEA EMERALD S.A.» та боржником спору щодо стягнення 8% річних. При цьому, за твердженням апелянта, ухвала попереднього засідання від 06.05.2025 у справі №915/1097/20 має бути скасована в частині вирішення питання щодо задоволення та відхилення вимог Компанії «SEA EMERALD S.A.» у зв`язку з незаконністю та необґрунтованістю вищенаведеної ухвали суду від 10.02.2022, якою розглянуто заяву зазначеного кредитора про визнання його кредиторських вимог. Компанія «SEA EMERALD S.A.» в апеляційній скарзі вказує, що господарський суд першої інстанції помилково виснував про часткове прощення боргу Компанією «SEA EMERALD S.A.» за Першим арбітражним рішенням з урахуванням умов пункту 2 Додатку А «Врегулювання» Мирової угоди від 07 вересня 2012 року. Апелянт вказує, що жоден з документів не зобов`язує Компанію «SEA EMERALD S.A.» зменшити суму боргу в якомусь певному провадженні та/або щодо певного арбітражного рішення. А отже саме Компанія «SEA EMERALD S.A.» має визначати, в якому саме провадженні та щодо якого з двох арбітражних рішень вона зменшить суму стягнення. Апелянт наголошує, що станом на теперішній час Компанія «SEA EMERALD S.A.» не вчиняла правочин шляхом часткового прощення боргу боржника за Першим арбітражним рішенням. При цьому, як стверджує апелянт, Компанія «SEA EMERALD S.A.» не отримала від Міністерства юстиції, чи від боржника запит щодо часткового прощення боргу, як того передбачає Додаток А до Мирової угоди, а отже Компанія «SEA EMERALD S.A.» не мала юридичних підстав вчиняти правочин щодо часткового прощення боргу боржника. Компанія «SEA EMERALD S.A.» стверджує, що рішення іноземного суду набирає законної сили та є обов`язковим для виконання боржником (відповідачем) в Україні незалежно від надання чи ненадання судового дозволу на його примусове виконання. У зв`язку з наведеним, на думку апелянта, Друге арбітражне рішення залишається чинним, обов`язковим до виконання ДП «Миколаївський суднобудівний завод», а зобов`язання ДП «Миколаївський суднобудівний завод» щодо погашення (сплати) боргу продовжує існувати, не зважаючи на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 22.04.2016 у справі №1423/15646/2012, якою було постановлено відмовити у задоволенні клопотання Компанії про надання дозволу на примусове виконання на території України Другого проміжного остаточного арбітражного рішення одноособового арбітра У. Робертсона від 17.03.2010. На думку апелянта, є помилковими твердження Господарського суду Миколаївської області про те що між Компанією і боржником є спір щодо стягнення відсотків за ставкою 8 % річних на підставі п. 6 ст. ХІ Договору, який має бути переданий на вирішення арбітражного трибуналу в м.Лондон, оскільки такий спір був вирішений шляхом постановлення арбітражним трибуналом Першого арбітражного рішення Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу: 22.06.2026 за вх.№1781/26/Д1 від Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» (надалі по тексту постанови АТ «Укроборонпром») надійшов відзив на апеляційну скаргу Компанії «SEA EMERALD S.A.», за яким АТ «Укроборонпром» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 у справі №915/1097/20 (в частині вирішення питання щодо задоволення та відхилення вимог Компанії «SEA EMERALD S.A.») залишити без змін. АТ «Укроборонпром» стверджує, що у зв`язку з відмовою у наданні дозволу на примусове виконання Другого проміжного остаточного арбітражного рішення, таке рішення не має законної сили на території України. А тому заборгованість за таким рішенням не може бути визнана в справі про банкрутство ДП «Миколаївський суднобудівний завод», яке здійснюється за законодавством та на території України. АТ «Укроборонпром» вказує, що Компанією «SEA EMERALD S.A.» не надано доказів того, що сторонами досягнуто згоди про підсудність спорів про стягнення відсотків за період з 12.03.2010 по 15.10.2020 за правилами, що відрізняються від Контракту від 09.12.1993 (у даному випадку в межах справи про банкрутство ДП «Миколаївський суднобудівний завод»), у зв`язку з чим спір про стягнення заборгованості за вказаний період має вирішуватися саме арбітражним судом, який розташований в Лондоні, як це і визначено у Контракті. На думку АТ «Укроборонпром» оскільки лише Перше Арбітражне рішення визнано в Україні та надано дозвіл на його примусове виконання на території України, та ураховуючи, що прощення боргу Компанія мала здійснити саме відповідно до українського законодавства, то саме визнана в Україні сума (485 243 580,96 грн) підлягає коригуванню (зменшенню на суму, еквівалентну 7,5 млн. дол. США) відповідно до умов Мирової угоди від 07 вересня 2012 року. 07.08.2026 за вх.№1781/26/Д2 від арбітражного керуючого Шалашного Л.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу Компанії «SEA EMERALD S.A.». Суд ухвалою від 11.08.2026, зазначеною у протоколі судового засідання, залишив без розгляду наданий арбітражним керуючим відзив, як такий, що поданий з пропуском строку встановленого судом для його подання. Так, господарське судочинство будується, зокрема, на принципах змагальності і диспозитивності. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.2 ст.14 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України). Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст.118 ГПК України). Відповідно до ст.113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 , серед іншого, було учасникам провадження встановлено строк до 29.06.2026 на подання заяв чи клопотань з процесуальних питань, вказаний строк є таким, що встановлений судом. Суд зазначає, що строк встановлений судом відповідно до вимог процесуального закону (ч.2 ст.119 ГПК України) може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, з метою вчинення відповідної процесуальної дії (у даному випадку - до 29.06.2026 включно), чи з ініціативи суду, у той же час арбітражний керуючий подав відзив на апеляційну скаргу після закінчення цього строку (зареєстрований канцелярію суду 07.08.2026) та з заявою про продовження строку на подання відзиву до суду не звертався. Відтак, оскільки з заявою про продовження строків арбітражний керуючий до суду не звертався, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення відзиву арбітражного керуючого, без розгляду. Рух справи у Південно-західному апеляційному господарському суді: Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційної скаргою Компанії «SEA EMERALD S.A.» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 про розгляд заяви кредитора у справі №915/1097/20; повернуто апеляційну скаргу Компанії «SEA EMERALD S.A.» на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 у справі №915/1097/20. Постановою Верховного Суду від 27.10.2025 частково задоволено касаційну скаргу Компанії «SEA EMERALD S.A.»; скасовано ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі №915/1097/20 в частині повернення апеляційної скарги Компанії «SEA EMERALD S.A.» на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025; передано справу №915/1097/20 у скасованій частині на розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду на стадію вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 у справі №915/1097/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії «SEA EMERALD S.A.» на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 у справі №915/1097/20; встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 16.12.2025. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 апеляційну скаргу Компанії «SEA EMERALD S.A.» залишено без задоволення, ухвалу попереднього засідання Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 у справі №915/1097/20 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 31.03.2026 частково задоволено касаційну скаргу Компанії «SEA EMERALD S.A.»; скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі №915/1097/20; передано справу №915/1097/20 у скасованій частині на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду. Направляючи справу №915/1097/20 на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду, Верховний Суд у постанові від 31.03.2026 вказав, що суд апеляційної інстанції не був позбавлений процесуальної можливості здійснити апеляційний перегляд ухвали попереднього засідання Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 в частині, яка стосується вимог Компанії «SEA EMERALD S.A.», з урахуванням обставин та мотивів, які відображені в індивідуальній ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022, що узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 27.10.2025 у цій справі, з огляду на які було скасовано ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 для розгляду справи №915/1097/20 за апеляційною скаргою Компанії «SEA EMERALD S.A.» на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 розподілено на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Богацької Н.С., Лічмана Л.В. Керуючись статтею 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», абзацом 2 частини 10 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, підпунктами 2.3.22, 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді, у зв`язку з тим, що суддя - учасник колегії суддів Богацька Н.С. з 06.05.2026 по 08.05.2026 була тимчасово непрацездатна, а згідно наказу в. о. голови суду від 11.05.2026 №97-в з 11.05.2026 по 14.05.2026 перебуває у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 11.05.2026 року №38 було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/1097/20. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026 для розгляду справи №915/1097/20 за апеляційною скаргою Компанії «SEA EMERALD S.A.» на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 розподілено на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Діброви Г.І., Лічмана Л.В. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 серед іншого було постановлено, прийняти справу №915/1097/20 за апеляційною скаргою Компанії «SEA EMERALD S.A.» на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 до провадження судовою колегією у складі головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Діброви Г.І., Лічмана Л.В. Справу №915/1097/20 за апеляційною скаргою Компанії «SEA EMERALD S.A.» призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.08.2026. Цією ж ухвалою суду, з підстав вказаних в ухвалі, було постановлено розглянути апеляційну скаргу Компанії «SEA EMERALD S.A.» на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 у справі №915/1097/20 поза межами строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням принципу незмінності складу суду, зважаючи на завантаженість колегії суддів апеляційної інстанції, інші чинники тощо. В судовому засіданні 12.08.2026 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на їх задоволенні і скасуванні ухвал суду в частині якій вони оскаржуються. Представники АТ «Українська оборонна промисловість, боржника та арбітражний керуючий в судовому засіданні 11.08.2026 заперечували проти доводів апеляцйної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Представник Одеського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України в судовому засіданні 11.08.2026 щодо апеляційної скарги вказав, що покладається на розсуд суду. Інші учасники справи відзиви/пояснення на апеляційну скаргу не надали, участь своїх представників у судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної: Ухвалою суду від 16.10.2020 було відкрито провадження у справі №915/1097/20 про банкрутство ДП «Миколаївський суднобудівний завод», введено процедуру розпорядження майном боржника з 25.05.2020 на строк до 170 календарних днів, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Шалашного Леоніда Олександровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1457 від 12.07.2013). На сайті Вищого господарського суду України 16.10.2020 за №65360 розміщено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. 17.11.2020 від Компанії «SEA EMERALD S.A. PANAMA» до суду надійшла заява про визнання кредиторських вимог у загальній сумі 3174291579,67 грн. Вказані суми боргу нараховані заявником на підставі існуючого боргу за договором від 09.12.1993 №13450-1148-418. Зі змісту заяви Компанії з кредиторськими вимогами вбачається, що розмір грошових вимог до Боржника складається з таких сум: - 485 243 580,96 грн основного боргу, що виник на підставі рішення єдиного арбітра У. Робертсона Лондонського комерційного арбітражного суду від 29.11.2006, дозвіл на примусове виконання якого про стягнення коштів в сумі 17 258 750,63 дол. США надано ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.12.2009 у справі № 2к-3-12/09; - 793 587 852,93 грн - нарахованих відсотків, визначених на підставі другого проміжного арбітражного рішення Трибуналу у складі одноособового арбітра В. Робертсона від 17.03.2010 та з урахуванням умов пункту 2 Додатку А «Врегулювання» Мирової угоди від 07 вересня 2012 року; - 35 124,0 грн витрати по Трибуналу, нараховані на підставі другого проміжного арбітражного рішення Трибуналу у складі одноособового арбітра В. Робертсона від 17.03.2010; - 1 895 425 021,79 грн відсотків, нарахованих Компанією «SEA EMERALD S.A.» за період з 12.03.2010 по 15.10.2020. Загальна сума грошових вимог 3 174 291 579,68 грн. Усі заявлені Компанією суми пов`язані з невиконанням боржником Договору (Контракту) на будівництво та продаж транспортного рефрижераторного судна місткістю 500 000 кубофутів проекту 13450, заводський номер 1148, укладеного між Боржником як продавцем та Компанію як покупцем 09 грудня 1993 року (далі Контракт/Договір від 09.12.1993). Щодо Першого арбітражного рішення, то у матеріалах даної справи міститься заключне арбітражне рішення єдиного арбітра В. Робертсона від 29.11.2006, на англійській мові і як зазначає заявник, та не заперечують інші учасники справи, яким визнано, що боржник повинен сплатити заявникові (Компанії) суму в розмірі 17 258 750,63 дол. США, яка є поверненням передплати, сплаченої Апелянтом боржникові на підставі Контракту від 09.12.1993. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.12.2009 у справі №2к-3-12/09 надано дозвіл на примусове виконання на території України Арбітражного рішення Єдиного арбітра Вільяма Робертсона від 29.11.2006 року за позовом Компанії до ДП «МСЗ» про стягнення з ДП «МСЗ» на користь кредитора 17 258 750 доларів США 63 центи. На підставі зазначеного судового рішення 04.12.2009 видано виконавчий лист, на підставі якого 18.11.2011 відкрито виконавче провадження № 29884291, що підтверджується роздруківкою з Автоматизованої системи виконавчих проваджень та постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бєлозьорова А.А. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.01.2012 ВП № 29884291. Кредитор зазначає, що станом на дату розгляду даної справи, арбітражне рішення єдиного арбітра У.Робертсона від 29.11.2006 не виконано та з 01.02.2016 виконавчий лист перебуває на виконанні у Державній казначейській службі України і виконується за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» в межах третьої частини погашення заборгованості, відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», що підтверджується листом Державної казначейської служби України від 12.12.2019 №5-06-06/23112. В подальшому, у зв`язку з невиконанням боржником своїх зобов`язань, 17 березня 2010 року Трибунал у складі одноособового арбітра Вільяма Робертсона у місті Лондон, Великобританія, виніс Друге проміжне остаточне арбітражне рішення у справі про арбітраж між компанією «SEA EMERALD S.A. PANAMA» та ДП «Суднобудівний завод ім.61 Комунара», яким стягнув з боржника на користь заявника нараховані відсотки в сумі 35725689,93 дол.США, розмір яких нараховано станом на 12 березня 2010 року, а також відсотки, нараховані на витрати Трибуналу у зв`язку з ухваленням Проміжного остаточного арбітражного рішення від 20.11.2006 в сумі 949 фунтів стерлінгів. 14.06.2012 між власниками компанії «SEA EMERALD S.A. PANAMA» - ОСОБА_1 та Ласкарідіс П.К. та державною Україна була укладена Мирова угода в рамках спору, що розглядався між сторонами, та яка була затверджена арбітражним судом 07 вересня 2012 року, відповідно до умов якої, державою Україна засновникам компанії було сплачено 7500000,0 дол. США на дату 09 липня 2012 року, тоді як компанія «SEA EMERALD S.A. PANAMA» залишає за собою право виконання Лондонських рішень проти боржника на власний розсуд, а сума, отримана засновниками компанії, приймається до уваги в ході будь-якого провадження, пов`язаного з виконанням Лондонських рішень та засновники компанії зобов`язались, що вона зменшить суму, заявлену в ході будь-якого провадження, пов`язаного з виконанням Лондонських рішень на суму, сплачену державою Україна засновникам компанії «SEA EMERALD S.A. PANAMA». Компанія «SEA EMERALD S.A. PANAMA» у поданій заяві з грошовими вимогами до боржника заявила про врахування вказаної суми заборгованості та зменшення суми боргу по нарахованим відсоткам в сумі 35725689,93 грн, нарахованих станом на 12.03.2010 та стягнутих Другим проміжним остаточним арбітражним рішенням від 17.03.2010. З урахуванням вказаного, сума залишку вказаних відсотків складає 28225689,93 дол. США. Окрім нарахованих та стягнутих Другим проміжним остаточним арбітражним рішенням від 17.03.2010 відсотків, заявник додатково нарахував та заявляє до боржника відсотки на загальну суму 67414941,84 дол. США із зазначенням, що вказана сума нарахована на виконання умов контракту (договору від 09.12.1993) та присуджених до повернення боржником рішенням єдиного арбітра У.Робертсона Лондонського комерційного арбітражного суду від 29.11.2006 у зв`язку з розірванням цього договору компанією. Підставою для нарахування зазначених відсотків кредитор вказав пункт 6 статті ХІ договору від 09.12.1993, а також пункту 4 резолютивної частини рішення єдиного арбітра У.Робертсона Лондонського комерційного арбітражного суду від 29.11.2006. Відповідно до умов п.2.1 статті ХІІ та пункту 1 статті ХХ договору від 09.12.1993 сторони домовились, що умови договору регулюються правом Англії. З метою сприяння господарському суду у встановленні змісту норм права Англії заявником надано суду юридичний висновок Адвокатської фірми «СЕЙЧ Солісіторс» від 13.11.2020 разом з розрахунком нарахованих відсотків. При розгляді кредиторських вимог Компанії «SEA EMERALD S.A.» до боржника в суді першої інстанції, боржник, розпорядник майна та ДК «Укроборонпром» визнали грошові вимоги компанії «SEA EMERALD S.A. PANAMA» в сумі 9758750,63 дол.США залишку суми боргу, стягнутої за першим арбітражним рішенням від 29.11.2006р. за вирахуванням 7,5 млн.дол. США, сплачених на виконання Мирової угоди, що за курсом станом на дату звернення до господарського суду з даною заявою становить 274375080,0 грн., та заперечували інші вимоги кредитора. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції: Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Компанія «SEA EMERALD S.A.» звернувшись з апеляційною скаргою, просила суд: - скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 у справі №915/1097/20 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву Компанії «SEA EMERALD S.A.» задовольнити повністю, визнати грошові вимоги Компанії «SEA EMERALD S.A.» до Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод», які складаються з наступних сум: основний борг - 485243580,96 грн, нараховані відсотки - 793587852,93 грн, витрати по трибуналу - 35124 грн, нараховані відсотки - 1895425021,78 грн; - скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 у справі №915/1097/20 (в частині вирішення питання щодо задоволення та відхилення вимог Компанії «SEA EMERALD S.A.») та ухвалити нове судове рішення, яким постановити, що до реєстру вимог кредиторів Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» підлягають включенню визнані судом грошові вимоги Компанії «SEA EMERALD S.A.» в сумі 3174291579,67 грн (ІV черга) та судові витрати 4204 грн (І черга). Ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів (частина третя статті 47 КУзПБ). Таким чином, ухвала за результатами розгляду вимог окремого кредитора (так звана «індивідуальна» ухвала) не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, у відповідній частині (в частині конкретних вимог кредиторів) в силу прямої вимоги закону, а визначені про це в абзаці другому частини другої статті 47 КУзПБ положення є тим винятком із загального правила оскарження судових рішень/ухвал у справі про банкрутство, що передбачено частиною другої статті 9 цього Кодексу та пунктом 17 частини першої статті 255 ГПК України. Така правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 04.03.2025 у справі №922/4650/23, від 15.02.2024 у справі № 914/791/23, від 15.04.2024 у справі № 903/780/22, від 17.09.2024 у справі № 904/1266/23, а також до висновків в ухвалах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 911/2794/21, від 24.09.2024 у справі № 917/1719/23, на які покликається скаржник. У постановах 16.08.2023 у справі № 920/162/23, від 17.09.2024 у справі №904/1266/23, від 04.03.2025 у справі № 922/4650/23 Верховний Суд вказав, що наслідки недотримання зазначеного правила щодо оскарження ухвали у справі про банкрутство визначені ГПК України та передбачають, що апеляційний господарський суд не приймає до розгляду і повертає апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України - якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, тобто якщо скаргу подано з порушенням відповідних приписів статей 254, 255 ГПК України, або без урахування окремих винятків за приписами КУзПБ, зокрема щодо неможливості оскарження ухвали за результатами розгляду вимог кредитора окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац 2 частини другої статті 47 КУзПБ). Отже, КУзПБ визначає неможливість окремого оскарження так званої «індивідуальної» ухвали щодо розгляду вимог кредитора без одночасного оскарження ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, з огляду на тісну пов`язаність предметів їх регулювання, розглядуваного питання та відповідних наслідків. Водночас Верховний Суд вважає, що перегляд ухвали попереднього засідання щодо вимог конкретного кредитора є неможливим без втручання (перегляду) ухвали, якою і вирішено грошові вимоги такого кредитора (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.09.2025 у справі №908/1897/24). Правильність такого підходу пояснюється зокрема тим, що у такому випадку унеможливлюється ситуація при апеляційному чи касаційному перегляді, за якої може бути скасована або змінена ухвала попереднього засідання в частині вимог певного кредитора при існуванні незміненої/нескасованої ухвали, постановленої за результатом розгляду вимог окремого кредитора («індивідуальна»). Протилежне, тобто перегляд ухвали попереднього засідання без «індивідуальної» ухвали по суті позбавляє скаржника на перегляд мотивів, яких дійшов суд в індивідуальній ухвалі при розгляді вимог окремого кредитора (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16.04.2026 у справі № 916/4552/24). У цій справі, як зазначалось, за результатом розгляду заяви з грошовими вимогами заявника - Компанії «SEA EMERALD S.A.» по суті судом першої інстанції було постановлено індивідуальну ухвалу від 10.02.2022 (якою було частково визнано грошові вимоги компанії «SEA EMERALD S.A. PANAMA» у сумі 274375080 грн; відхилено грошові вимоги у загальній сумі 2899916498,72 грн). Натомість в ухвалі від 06.05.2025 за підсумками попереднього засідання місцевим господарським судом визначено розмір та перелік визнаних вимог для внесення арбітражним керуючим (керуючим реструктуризації) до реєстру вимог кредиторів, а також зазначено, що до реєстру вимог кредиторів Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» підлягають включенню визнані судом вимоги, грошові вимоги Компанії «SEA EMERALD S.A. PANAMA» в сумі 274375080 грн (ІV черга з урахуванням ухвали від 14.05.2025 про виправлення описки) та судові витрати 4204 грн (І черга). З матеріалів справи вбачається, що скаржник в поданій апеляційній скарзі чітко визначив предмет апеляційного оскарження, а саме: ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 за результатом розгляду заяви з грошовими вимогами Компанії «SEA EMERALD S.A.» до боржника та ухвалу попереднього засідання від 06.05.2025 у справі №916/1555/23 в частині в частині вирішення питання щодо задоволення та відхилення вимог Компанії «SEA EMERALD S.A.». Поряд з цим, Південно західний апеляційний господарський суд враховує, що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційної скаргою Компанії «SEA EMERALD S.A.» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 про розгляд заяви кредитора у справі №915/1097/20; повернуто апеляційну скаргу Компанії «SEA EMERALD S.A.» на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 у справі №915/1097/20. Постановою Верховного Суду від 27.10.2025 частково задоволено касаційну скаргу Компанії «SEA EMERALD S.A.»; скасовано ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі №915/1097/20 в частині повернення апеляційної скарги Компанії «SEA EMERALD S.A.» на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025; передано справу №915/1097/20 у скасованій частині на розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду на стадію вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. З наведеного вбачається, що ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 в частині відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційної скаргою Компанії «SEA EMERALD S.A.» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 про розгляд заяви кредитора у справі №915/1097/20 на даний час є чинною і апеляційне провадження за цією вимогою Компанії «SEA EMERALD S.A.» (скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 у справі №915/1097/20 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву Компанії «SEA EMERALD S.A.» задовольнити повністю, визнати грошові вимоги Компанії «SEA EMERALD S.A.» до Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод», які складаються з наступних сум: основний борг - 485243580,96 грн, нараховані відсотки - 793587852,93 грн, витрати по трибуналу - 35124 грн, нараховані відсотки - 1895425021,78 грн апеляційної скарги) не відкрите. Враховуючи наведене, Південно західний апеляційний господарський суд висновує, що апеляційному перегляду підлягає ухвала попереднього засідання від 06.05.2025 у справі №915/1097/20 в частині вирішення питання щодо задоволення та відхилення вимог Компанії «SEA EMERALD S.A.» з урахуванням обставин та мотивів, які відображені в індивідуальній ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 в частині часткового визнання грошових вимог компанії «SEA EMERALD S.A. PANAMA» у сумі 274375080 грн та відхилення грошових вимог у загальній сумі 2899916498,72 грн. Так, частиною першою 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Провадження у справах про банкрутство за участю кредиторів-нерезидентів регулюється цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина шоста статті 2 КУзПБ.) За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду їх заяв судом урегульовано нормами статті 45 КУзПБ. Відповідно до частини другої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання. Частиною третьою цієї статті КУзПБ передбачено, що ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів. Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково). Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії судом першої інстанції було враховано усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому: - у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови від 26.02.2019 у справі №908/710/18 від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 12.10.2021 у справі №01/1494 (14- 01/1494)); - законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; - надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України); - покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі №911/2498/18; від 13.09.2022 у справі №904/6251/20). При цьому, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. За матеріалами справи, Компанія «SEA EMERALD S.A. PANAMA» звернулась з кредиторськими вимогами до боржника у загальній сумі 3174291579,67 грн. яка складається з: суми основного боргу в розмірі 485243580,96 грн, нарахованих відсотків в розмірі 793587852,93 грн, витрат по Трибуналу в розмірі 35124,0 грн, нарахованих відсотків в розмірі 1895425021,78 грн. Вказані суми боргу нараховані заявником на підставі існуючого боргу за Договором від 09.12.1993 №13450-1148-418. 29.11.2006 рішенням єдиного арбітра У.Робертсона Лондонського комерційного арбітражного суду були задоволені вимоги Компанії «SEA EMERALD S.A. PANAMA», стягнуто з боржника на її користь суму основного боргу за невиконання договірних зобов`язань у розмірі 17258750,63 дол.США. Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 04.12.2009 у справі №2к-3-12/09 клопотання позивача компанії «SEA EMERALD S.A. PANAMA» були задоволені, надано дозвіл на примусове виконання арбітражного рішення єдиного арбітра У.Робертсона Лондонського комерційного арбітражного суду від 29.11.2006 про стягнення з державного підприємства «Суднобудівний завод ім.61 Комунара» 17258750,63 дол.США, що на час розгляду клопотання у валюті України становить 137897412,5 грн. На виконання вказаної ухвали був виданий виконавчий лист, який був пред`явлений до примусового виконання та постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18.11.2011 було відкрито виконавче провадження №29884291 про стягнення з ДП «Суднобудівний завод ім.61 Комунара» 17258750,63 дол.США, що еквівалентно 137897412,5 грн. В подальшому, у зв`язку з невиконанням боржником своїх зобов`язань, 17 березня 2010 року Трибунал у складі одноособового арбітра Вільяма Робертсона у місті Лондон, Великобританія, виніс Друге проміжне остаточне арбітражне рішення у справі про арбітраж між компанією «SEA EMERALD S.A. PANAMA» та ДП «Суднобудівний завод ім.61 Комунара», яким стягнув з боржника на користь заявника нараховані відсотки в сумі 35725689,93 дол.США, розмір яких нараховано станом на 12 березня 2010 року, а також відсотки, нараховані на витрати Трибуналу у зв`язку з ухваленням Проміжного остаточного арбітражного рішення від 20.11.2006 в сумі 949 фунтів стерлінгів. Колегія суддів звертає увагу, що під визнанням та виконанням рішення іноземного суду розуміється процедура поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів його примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України. Правовідносини щодо визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів в Україні урегульовані статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йоркська Конвенція), яка набула чинності для України 10.01.1961, статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та положеннями Розділу IX ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.35 ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36. Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України (див. пункт 58 постанови Верховного Суду від 13.11.2025 у справі № 824/16/25). Відповідно до ч.4 ст.15 Цивільно процесуального кодексу України (тут і далі по тексту постанови- ЦПК України в редакції чинній на час звернення Компанії «SEA EMERALD S.A.» із заявою про надання дозволу на виконання другого рішення арбітражного суду) суди розглядають справи про оскарження рішень третейських судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів, про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу. Відповідно до ст.390 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або, відповідно до міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником) (ч.1 ст.393 ЦПК України). На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, суд видає виконавчий лист, який надсилається для виконання в порядку, встановленому законом (ст.398 ЦПК України). З наведених положень законодавства, колегія суддів висновує, що підставою для стягнення коштів за рішенням іноземного суду є не лише рішення іноземного суду, а й ухвала компетентного суду, визначеного процесуальним законодавством про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили. Так, у другому проміжному остаточному арбітражному рішенні від 17.03.2010, визначено, що боржник зобов`язаний сплатити заявнику нараховані відсотки в сумі 35 725 689,93 дол. США, розмір яких розрахований станом на 12.03.2010, а також нараховані витрати Трибуналу у зв`язку з ухваленням Проміжного остаточного арбітражного рішення від 29.11.2006, що розраховані за ставкою 7% річних, які нараховані складним відсотком на залишок кожних трьох місяців, починаючи з моменту винесення Проміжного остаточного арбітражного рішення і закінчуючи 12.03.2010, в сумі 949 фунтів стерлінгів. Тобто фактично другим проміжним остаточним арбітражним рішенням від 17.03.2010, арбітром було здійснено розрахунок суми відсотків, що були ухвалені до стягнення Першим проміжним остаточним арбітражним рішенням від 29.11.2006. Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 22.04.2016 у справі №1423/15646/2012 в задоволенні клопотання Компанії про надання дозволу на примусове виконання на території України Другого проміжного остаточного арбітражного рішення одноособового арбітра У. Робертсона від 17.03.2010 відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 05.10.2016 ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 22.04.2016 залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду України від 05.10.2017 у справі №1423/15646/2012 відмовлено у задоволенні клопотання Компанії про поновлення строку для подання заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.10.2016, заяву Компанії залишено без розгляду. Враховуючи відмову про надання дозволу на примусове виконання на території України Другого проміжного остаточного арбітражного рішення одноособового арбітра У. Робертсона від 17.03.2010, таке рішення не може бути виконано на території України. Тому, встановивши, що кредитором не надано судове рішення про визнання та допуск до виконання рішення Другого проміжного остаточного арбітражного рішення одноособового арбітра У. Робертсона від 17.03.2010, суд першої інстанції вірно виснував, що таке рішення на час його подання не може бути належним обґрунтуванням грошових вимог до боржника. Колегія суддів також звертає увагу, що визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України (аналогічні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 року у справі № 796/92/2018, від 17.10.2019 року у справі № 824/239/18, від 19.03.2020 року у справі № 824/79/19, від 15.02.2024 року у справі № 824/28/22, від 11.01.2024 року у справі №824/294/21). Зазначені висновки Верховного Суду стосуються питання допуску до виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу у порядку цивільного судочинства, однак не є релевантними у питанні визнання підтверджених таким рішенням грошових вимог кредитора у справі про банкрутство. Південно-західний апеляційний господарський суд також зазначає, що подане кредитором рішення міжнародного комерційного арбітражу на обґрунтування грошових вимог у справі про банкрутство не є самостійною підставою для звільнення кредитора від доказування обставин, на які він посилався на обґрунтування своїх грошових вимог до боржника, а встановлені в такому рішенні міжнародного комерційного арбітражу обставини не мають преюдиціального значення, оскільки підлягають доказуванню в загальному порядку (наведене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 02.06.2022 по справі №908/3106/20). Так, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 75 ГПК України). З аналізу наведеної норми слідує, що преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19). Однак виняток із цього правила встановлений у частині восьмій статті 75 ГПК України згідно якої обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, виправдувальним вироком суду у кримінальному провадженні, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом. За приписами частини десятої статті 38 Закону України «Про третейські суди» обставини, встановлені рішенням третейського суду, підлягають обов`язковому доказуванню при розгляді цивільних, господарських та інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини. Тлумачення наведених приписів приводить до висновку про те, що для господарського суду при вирішенні певного спору преюдиціальний характер мають обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, а обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, не мають преюдиціального значення, оскільки підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом (подібні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 904/8537/17, від 11.07.2019 у справі № 910/8665/17, від 15.10.2019 у справі № 924/1145/18, від 02.02.2021 у справі № 922/2503/20). Дійшовши такого висновку Південно-західний апеляційний господарський суд також врахував позицію викладену у рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008 № 1-рп/2008 (за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII «Третейське самоврядування» Закону України «Про третейські суди» від 11.05.2004 № 1701-IV) згідно якої третейський розгляд не є правосуддям, третейські суди не входять до системи судів загальної юрисдикції, а рішення третейських судів не є актами правосуддя, а є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин. З огляду на зазначені приписи процесуального законодавства колегія суддів висновує, що подані кредитором рішення міжнародного комерційного арбітражу, не мають преюдиціального значення, а встановлені у них обставини підлягають доказуванню в загальному порядку. Тобто, рішення міжнародного комерційного арбітражу не є самостійною підставою для звільнення кредитора від доказування обставин, на які він посилається, обґрунтовуючи свої грошові вимоги до боржника. За змістом частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Оцінюючи повноту і всебічність судового розгляду у цій справі, колегія суддів виходить з наведених норм КУзПБ у сукупності з положеннями процесуального закону щодо диспозитивності у господарському процесі, прав та обов`язків сторін у справі про банкрутство, доведення стороною відомостей, вказаних в обґрунтування своїх вимог і заперечень, порядку надання доказів. З огляду на наведені норми законодавства та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками Господарського суду Миколаївської області, що відсутні правові підстави для визнання та включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог за Другим проміжним остаточним арбітражним рішенням від 17.03.2010 з огляду на те, що вказане рішення наразі на території України не визнано, дозволу на його примусове виконання не надано, первинні документи які підтверджують означені кредиторські вимоги в матеріалах справи відсутні, отже, правові підстави для стягнення коштів за вказаним рішенням відсутні, і, відповідно, відсутні підстави для включення даних грошових вимог до реєстру вимог кредиторів, за яким в подальшому буде здійснюватися погашення грошових вимог ДП «Миколаївський суднобудівний завод». Компанія просить визнати також грошові вимоги в сумі 1 895 425 021,79 грн, що є нарахованими відсотками за період з 12.03.2010 по 15.10.2020 у зв`язку із невиконанням Першого рішення від 29.11.2006 про повернення авансу, сплаченого на підставі Контракту від 09.12.1993. Першою підставою для нарахування означених відсотків апелянт вказує пункт 4 резолютивної частини Рішення єдиного арбітра У.Робертсона Лондонського комерційного арбітражного суду від 29.11.2006. Поряд з цим до заяви з кредиторськими вимогами до боржника заявником надано лише копію названого арбітражного рішення від 29.11.2006 англійською мовою, без засвідченого у встановленому порядку перекладу на українську мову. Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Мова, якій державою надано правовий статус обов`язкового засобу спілкування у публічних сферах суспільного життя, є державною (офіційною) мовою. Конституцією України статус державної мови надано українській мові (ч. 1 ст. 10). У рішеннях Конституційного Суду України від 14.12.1999 № 10-рп/99 та від 14.07.2021 № 1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом. Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус судів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою. У п. 5.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 8-рп/2008 зазначено, що державною мовою здійснюються ведення судового процесу, складання судових документів та інші процесуальні дії і відносини, що встановлюються між судом та іншими суб`єктами на всіх стадіях розгляду і вирішення адміністративних та цивільних справ. Тобто необхідність використання української мови, зокрема і в роботі судів, унормовано чинним законодавством. За ч. 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом. Будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, мають визначення доказів (ст. 73 ГПК України). Як встановлено, ч. 1 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. 2 ст. 86 ГПК України). За змістом статей 76, 77, 78 ГПК України докази мають бути належними, допустимими та достовірними і кожний доказ суд оцінює окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Тож для здійснення оцінки письмових доказів суд повинен розуміти зміст таких документів, що дозволить виявити суперечливості, забезпечить узгодженість дій усіх учасників процесу та дотримання верховенства права. Тобто процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, повинні бути викладені українською (державною), зрозумілою суду мовою. Згідно із ч. 2, 4, 5 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. При цьому до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2 гл. 8 р. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), визначено: якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою. Отже, докази, не перекладені з іноземної мови на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат», не є належними документами, оскільки вони не оформлені в установленому законом порядку. Така позиція викладена в постановах КГС ВС від 12.03.2025 у справі №910/20940/21 (910/19964/23), від 03.03.2025 у справі № 910/628/20, від 13.05.2026 по справі №922/3866/25 Другою правовою підставою нарахування заявлених до стягнення з боржника відсотків, кредитор вказує п. 6 статті XI договору від 09.12.1993 №13450-1148-418, в якому вказано: «Без обмеження дії жодних інших засобів правового захисту покупця за цим договором продавець сплачує відсотки на суму вартості договору, чи на будь-яку її частини або будь-які передбачені ним відсотки на будь-яку належну за ним іншу суму, яка була сплачена авансом та сплачена вчасно в строк здійснення оплати, за кожен день протягом періоду такого невиконання своїх зобов`язань за ставкою 8% річних.» Разом із тим, у договорі від 09.12.1993 №13450-1148-418 (стаття ХІІІ) міститься арбітражне застереження, в якому прямо встановлено порядок вирішення спорів за даним контрактом шляхом арбітражу. Відповідно до пункту 2.1. статті ХІІІ договором від 09.12.1993 №13450-1148-418, будь-який спір, що виникає в рамках або в силу дії цього договору за винятком спорів за характером, згаданим у пункті 1 цієї статті, може бути будь-якою з сторін переданий до арбітражу. Що стосується всіх питань матеріального та процесуального права, то будь-який такий арбітраж керуватиметься законами та підзаконними актами Англії. Місцем проведення арбітражу повинно бути м.Лондон. Отже, Компанією «SEA EMERALD S.A.» не надано доказів того, що сторонами досягнуто згоди про підсудність спорів про стягнення відсотків за період з 12.03.2010 по 15.10.2020 за правилами, що відрізняються від договору від 09.12.1993 №13450-1148-418 (у даному випадку в межах справи про банкрутство ДП «МСЗ»), у зв`язку з чим спір про стягнення заборгованості за вказаний період має вирішуватися саме арбітражним судом, який розташований в Лондоні, як це і визначено у договорі від 09.12.1993 №13450-1148-418. Наведене вище свідчить, що сторони договору від 09.12.1993 №13450-1148-418 чітко визначили спосіб вирішення будь-яких спорів, що випливають з договору, шляхом передачі спору в арбітраж у Лондоні. Відповідно до ч. 1 та 2 статті ІІ Нью-Йоркської Конвенції, кожна Договірна Держава визнає письмову угоду, за якою сторони обов`язуються передавати в арбітраж всі або будь-які спори, що виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з будь-яким конкретним договором або іншим правовідношенням, об`єкт якого можу бути предметом арбітражного розгляду. Термін «письмова угода» включає арбітражне застереження в договорі, або арбітражну угоду, що підписана сторонами, або яка міститься в обміні листами та телеграмами. Відповідно до законодавства практично всіх країн членів Нью-Йоркської Конвенції, арбітражні застереження є незалежними від договорів, частиною яких вони є, і недійсність договору, який містить арбітражне застереження, не призводить до недійсності арбітражного застереження (принцип автономності). Відповідно до ч. 1 статті 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору. Винесення третейським судом рішення про недійсність договору не тягне за собою в силу закону недійсність арбітражного застереження. Принцип автономності арбітражного застереження послідовно підтримується у практиці Верховного Суду. Зокрема, як відзначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2020 року у справі № 920/241/19: Як вбачається з умов статті ХІІІ договору від 09.12.1993 його учасники узгодили порядок арбітражу, а саме, будь-який спір, що виникає в рамках або в силу дії цього договору, за винятком спорів за характером, згаданим у пункті 1 цієї статті, може бути будь-якою з сторін переданий до арбітражу. Стосовно всіх питань матеріального та процесуального права, то будь-який такий арбітраж керуватиметься законами та підзаконними актами Англії. Місцем проведення арбітражу повинно бути м. Лондон, якщо сторонами в певному конкретному випадку не буде погоджено іншого. Офіційною мовою арбітражного провадження та всіх документів, що подаватимуться в ході ведення такого арбітражного провадження, повинна бути англійська мова. З урахуванням наведеного арбітражного застереження договору від 09.12.1993, суд першої інстанції правомірно виснував, що вимоги заявника про стягнення з ДП «Миколаївський суднобудівний завод» 1 895 425 021,79 грн нарахованих відсотків за період з 12.03.2010 по 15.10.2020 мають розглядатися компетентним арбітражем у Лондоні із застосуванням англійського права. Як зазначалось вище, при розгляді кредиторських вимог Компанії «SEA EMERALD S.A.» до боржника в суді першої інстанції, боржник, розпорядник майна та ДК «Укроборонпром» визнали грошові вимоги компанії «SEA EMERALD S.A. PANAMA» в сумі 9758750,63 дол.США залишку суми боргу, стягнутої за першим арбітражним рішенням від 29.11.2006 за вирахуванням 7,5 млн.дол. США, сплачених на виконання Мирової угоди, що за курсом станом на дату звернення до господарського суду з даною заявою становить 274375080,0 грн., та заперечували інші вимоги кредитора. Компанії «SEA EMERALD S.A.» заперечує таке зменшення боргу за першим арбітражним рішенням, та звертає увагу, що відповідне зменшення компанією на власний розсуд щодо другого арбітражного рішення. Як згадувалось вище по тексту постанови, в України було надано дозвіл на примусове виконання лише Першого арбітражного рішення, про стягнення 17 258 750,63 дол. США. Щодо другого Арбітражного рішення, воно не має законної сили в України у зв`язку із відмовою у наданні дозволу на його виконання. Як зазначалось вище, відповідно до Розділу А «Врегулювання» Мирової угоди держава Україна зобов`язалася виплатити панам Ласкарідісам суму 7,5 млн дол. США з метою повного та остаточного врегулювання позовних вимог Позивачів ( ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ) в арбітражі (Постійному третейському суді) (пункт 4). Натомість, Позивачі зобов`язалися забезпечити, що Компанія не вживатиме заходів щодо виконання Лондонських рішень безпосередньо проти відповідача (держава Україна). Компанія залишила за собою право виконання Лондонських рішень проти заводу на власний розсуд (пункт 2). Сторони погодилися, що сума, яка виплачується Відповідачем Позивачам відповідно до цієї Мирової угоди, має прийматися до уваги в ході будь-якого провадження, пов`язаного з виконанням Лондонських рішень. Суд звертає увагу, що зменшення суми заборгованості боржника перед Компанією «SEA EMERALD S.A.» за умовами Мирової угоди може мати місце в ході будь-яких проваджень пов`язаних саме з виконанням Лондонських рішень. На території України надано дозвіл на виконання лише першого арбітражного рішення єдиного арбітра У.Робертсона від 29.11.2006 та як вказував сам апелянт, арбітражне рішення не виконано та з 01.02.2016 виконавчий лист перебуває на виконанні у Державній казначейській службі України. Таким чином, оскільки лише Перше Арбітражне рішення визнано в Україні та надано дозвіл на його примусове виконання на території України, та ураховуючи, що прощення боргу Компанія мала здійснити саме в межах провадження пов`язаного з виконанням арбітражного рішення, то саме визнана в Україні сума (485 243 580,96 грн) підлягає коригуванню (зменшенню на суму, еквівалентну 7,5 млн. дол. США). Мотиви відхилення аргументів викладених в апеляційній скарзі: Щодо тверджень апелянта про те, що Мирова угода була укладена між панами Ласкарідісами (м.Афіни, Греція) та Державою Україна;- компанією «SEA EMERALD S.A.», яка є юридичною особою, не є стороною Мирової угоди, а отже на компанію не поширюються зобов`язання взяті сторонами Мирової угоди, колегія суддів зазначає наступне. Так, з матеріалів справи та змісту Мирової угоди вбачається, що 07.11.2007 компанії «Laskaridis Shipping Co. LTD», «Lavinia Corporation», а також громадяни Греції А.К. Ласкарідіс і П.К. Ласкарідіс у зв`язку з невиконанням Боржником Контракту від 09.12.1993, а також Першого арбітражного рішення та Другого арбітражного рішення (іменовані в Мировій угоді «Лондонські рішення») ініціювали арбітражне провадження у Постійному третейському суді (Permanent Court of Arbitration) проти держави Україна в особі Кабінету Міністрів України відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ 1976, стверджуючи про порушення Україною Угоди про взаємний захист інвестицій між Урядом України та Урядом Республіки Греція від 01.09.1994 року і вимагаючи відшкодування здійснених ними 50 % інвестицій у будівництво Заводом рефрижераторного судна № 1148, а також задоволення інших вимог, із загальною сумою позовних вимог 9 млн. дол. США. 23.05.2012 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 307-р схвалено проєкт Мирової угоди між державою Україна та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (далі Мирова угода), а також уповноважено Міністра юстиції України Лавриновича О.В. підписати дану мирову угоду. 14.06.2012 Міністр юстиції О. Лавринович від імені держави Україна уклав з ОСОБА_1 і П.К. Ласкарідісом Мирову угоду, відповідно до умов якої держава Україна зобов`язалася сплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 7,5 млн. доларів США з метою повного та остаточного врегулювання позовних вимог останніх. Відповідно до Розділу А «Врегулювання» Мирової угоди Відповідач (держава Україна) зобов`язалася виплатити Позивачам суму 7 500 000,0 доларів США з метою повного та остаточного врегулювання позовних вимог Позивачів ( ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ) в арбітражі (Постійному третейському суді) (пункт 4). Натомість, Позивачі зобов`язалися забезпечити, що компанія «Sea Emerald S.A. Panama» не вживатиме заходів щодо виконання Лондонських рішень безпосередньо проти відповідача (держава Україна). Компанія «Sea Emerald S.A. Panama» залишила за собою право виконання Лондонських рішень проти заводу на власний розсуд; водночас, Сторони погодилися, що сума, яка виплачується Відповідачем Позивачам відповідно до цієї Мирової угоди, має прийматися до уваги в ході будь-якого провадження, пов`язаного з виконанням Лондонських рішень. У зв`язку з цим, Позивачі зобов`язалися забезпечити, що «Sea Emerald S.A. Panama» надасть відповідачу зобов`язання (в редакції, що додається до Мирової угоди як Додаток А) на ім`я Відповідача і Заводу, що «Sea Emerald S.A. Panama» зменшить суму, заявлену в ході будь-якого провадження, пов`язаного з виконанням Лондонських Рішень, на суму, сплачену Відповідачем Позивачам відповідно до пункту 4 цієї Мирової Угоди. У пункті а) Мирової угоди серед іншого, вказано, що різні дочірні компанії, які прямо чи опосередковано перебувають у власності позивачів уклали ряд контрактів із українським Суднобудівним заводом імені 61 Комунара. У пункті b) Мирової угоди вказано, що один з контрактів укладений між дочірньою компанією позивачів, яка опосередковано перебувала у їх власності - Компанією «SEA EMERALD S.A. PANAMA». З наведеного вбачається, що Компанія «SEA EMERALD S.A. PANAMA» була дочірньою компанією панів Ласкарідісів (м.Афіни, Греція) і опосередковано перебувала у їх власності. У додатку А зазначено, що «Sea Emerald S.A. Panama» цим документом погоджується та зобов`язується зменшити суму, що вимагається в будь-яких провадженнях, що стосується виконання арбітражних рішень , винесених 29.11.2006 та 17.03.2010 в арбітражному спорі між «Sea Emerald S.A. Panama» та ДП «Миколаївський суднобудівний завод», на суму, сплачену державою Україна панам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до мирової угоди між позивачами та відповідачем. Крім того, компанія «Sea Emerald S.A. Panama» у вказаному додатку зазначає, що з метою надання законної сили цьому зобов`язанню відповідно до українського законодавства компанія погоджується після отримання суми врегулювання на часткове звільнення ДП «МСЗ» від його обов`язків (часткове прощення боргу), визнання яких стосується Лондонських рішень в розмірі (але не більше) вартості суми врегулювання. Колегія суддів звертає увагу, що в цьому додатку А умовою на часткове звільнення боржника від його обов`язків є саме отримання суми врегулювання, інші умови для звільнення боржника від його обов`язків не передбачені. А вже далі по тексту додатку А вказано, мовою оригіналу: «погоджуємося підписати на запит Міністерства юстиції та/або Суднобудівного заводу імені 61 Комунара такі документи, що можуть обгрунтовано бути необхідні для надання чинності цьому зобов`язанню». Зі змісту наведеного вбачається, що у даному випадку запит від Міністерства або боржника передбачався у разі необхідності надати чинність цьому зобов`язанню, і ця необхідність виходячи зі змісту могла бути/могла з`явитися саме у Міністерства або боржника. В даному випадку мова у додатку А не була про запит для звільнення заводу від його обов`язків за лондонськими рішеннями, таке звільнення (часткове звільнення) передбачено умовами мирової угоди та додатком А і саме після отримання від України 7,5 млн дол. США. На підставі Мирової угоди Україна здійснила виплату обумовленої суми у розмірі 7,5 млн дол. США, і відповідно до Мирової угоди на цю суму підлягають зменшенню вимоги компанії «Sea Emerald S.A.» до Боржника, що не заперечувалося і не заперечується самим кредитором як у заяві про грошові вимоги до боржника, так і в апеляційній скарзі. Усі інші доводи, обґрунтування та посилання учасників справи судом апеляційної інстанції враховані, проте не є такими, що впливають на висновки суду у даній постанові. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги: Частиною першою ст. 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції ураховує висновки, які зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, апеляційний господарський суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. В силу приписів ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним, приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, тому апеляційна Компанії «SEA EMERALD S.A. PANAMA» в частині вимог скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 у справі №915/1097/20 (в частині вирішення питання щодо задоволення та відхилення вимог Компанії «SEA EMERALD S.A.») не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 у справі №915/1097/20 відповідає вимогам процесуального законодавства і правові підстави для її скасування у даному випадку відсутні. Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Компанії «SEA EMERALD S.A.» в частині перегляду ухвали попереднього засідання Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 по справі №915/1097/20 залишити без задоволення. Ухвалу попереднього засідання Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 у справі №915/1097/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду. Порядок та строк оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду передбачений ст. ст. 288-291 ГПК України. Постанову складено та підписано 14 серпня 2026 року. Головуючий суддя Н.А. Павленко Судді: Г.І. Діброва Л.В. Лічман