Справа № 908/1437/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД У Х В А Л А 28.07.2026 м.Дніпро Справа № 908/1437/24 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О (доповідач) суддів: Чус О.В., Кощеєв І.М. секретар судового засідання: Новіковій Д.О. Представники сторін: прокурор: Щербина Сергій Олександрович (в залі суду) - представник Дніпропетровської обласної прокуратури, службове посвідчення № 082806 від 06.10.2025р. від позивача: КРАТ АНДРІЙ СЕРГІЙОВИЧ (власні засоби EasyCon) - представник Запорізької міської ради, самопредставництво виписка з ЄДР від відповідача 1: ШКАБУРО ОЛЕКСАНДР ВІТАЛІЙОВИЧ (власні засоби EasyCon) - представник ТОВ Аверс адвокат, наказ серія АР № 1182736 від 31.05.2024р. від відповідача 2: СЕВАСТЬЯНОВ ВАДИМ ВАДИМОВИЧ (власні засоби EasyCon) - представник ПП Стерк, адвокат посвідчення № 459 від 02.02.2004 розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства Стерк на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.10.2024 у справі № 908/1437/24 (суддя Проскурякова К.В.) за позовом: Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (електронна пошта: [email protected]; вул. Якова Новицького, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 0290997323) в інтересах держави в особі: Позивача: Запорізької міської ради (електронна пошта: [email protected]; [email protected]; пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915) до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Аверс (електронна пошта: [email protected]; вул. Перемоги, буд. 72, м.Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 20485347) до відповідача-2: Приватного підприємства Стерк (електронна пошта: невідома; вул. Братиславська, буд. 11, м. Київ, 02139; код ЄДРПОУ 32914733) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку ВСТАНОВИВ: 13.05.2024 через підсистему Електронний суд ЕСІКС надійшла позовна заява Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Аверс, 2) Приватного підприємства Стерк про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.10.2024 у справі №908/1437/24 позов задоволено. Скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ АВЕРС (ідентифікаційний код юридичної особи 20485347, адреса: вул. Перемоги, буд. № 72, м. Запоріжжя, 69005) на адміністративну будівлю літ. Я3, що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Перемоги, будинок 72 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2024165423101, номер запису про право власності - 35355942). Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12.03.2020, укладеного між ТОВ АВЕРС (ідентифікаційний код юридичної особи 20485347, адреса: вул. Перемоги, буд. № 72, м. Запоріжжя, 69005) та ПП СТЕРК (ідентифікаційний код юридичної особи 32914733, адреса: вул. Братиславська, будинок 11, м. Київ, 02139), посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. та зареєстрований у реєстрі за № 430, щодо адміністративної будівлі літ. Я3, що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Перемоги, будинок 72 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2024165423101, номер запису про право власності - 35912195). Визнано недійсним договір оренди землі від 12.08.2020 №202005000100264, укладений між Запорізькою міською радою (ідентифікаційний код юридичної особи 04053915, адреса: пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105) та ПП СТЕРК (ідентифікаційний код юридичної особи 32914733, адреса: вул. Братиславська, будинок 11, м. Київ, 02139), щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:003:0083, площею 0,7862 га, яка розташована у м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 72, Зобов`язано приватне підприємство СТЕРК (ідентифікаційний код юридичної особи: 32914733, адреса: вул. Братиславська, будинок 11, м. Київ, 02139) повернути територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи: 04053915, адреса: пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105) земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:003:0083, площею 0,7862 га, яка розташована у м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 72, вартістю 64 124 110 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю АВЕРС (ідентифікаційний код юридичної особи: 20485347, адреса: вул. Перемоги, буд. № 72, м. Запоріжжя, 69005), на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, адреса: вул. Якова Новицького, 5, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок №UA438201720343180001000000271, код класифікації видатків бюджету 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп. Стягнуто з приватного підприємства СТЕРК (ідентифікаційний код юридичної особи: 32914733, адреса місцезнаходження юридичної особи: вулиці Братиславська, будинок 11, місто Київ, 02139) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, адреса: вул. Якова Новицького, 5, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок № UA438201720343180001000000271, код класифікації видатків бюджету 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп. Не погодившись з зазначеним рішенням, через систему « Електронний суд», Приватне підприємство Стерк звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Запорізької області від « 01» жовтня 2024 року у справі № 908/1437/24 і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Дармін М.О. (доповідач), судді Кощеєв І.М., Чус О.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №908/1437/24. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/1437/24. 25.11.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду. Ухвалою апеляційного суду від 02.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Стерк на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.10.2024 у справі №908/1437/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 27.05.2025 об 11:00 годин. Ухвалою апеляційного суду від 27.05.2025 провадження у справі № 908/1437/24 за апеляційною скаргою Приватного підприємства Стерк на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.10.2024 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №908/2388/21. Ухвалою апеляційного суду від 26.02.2026 поновлено провадження у справі №908/1437/24 за апеляційною скаргою Приватного підприємства Стерк на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.10.2024 у справі №908/1437/24. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 21.07.2026 о 12:30. Відповідно до частини 1 статті 267 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду: 1) з`ясовує питання про склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення господарського суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; 2) визначає характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює; 3) з`ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень; 4) з`ясовує, які обставини визнаються чи заперечуються учасниками справи. Колегія суддів в порядку підготовки справи до судового розгляду встановила, що згідно наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що в провадженні Слідчого відділення відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління поліції в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження 42024082010000001 від 04.01.2024р., порушеного за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України відносно невстановлених осіб Запорізької міської ради та її структурних підрозділів, які не виконують або неналежно виконують свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, внаслідок чого державним інтересам завдається істотна шкода (т.1 а.с. 72-79). При цьому, раніше, колегією суддів було викладено правову позицію щодо неправильного обрання прокурором способу захисту в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі №912/2531/24, касаційне провадження в якій за касаційною скаргою Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 липня 2026 року у справі № 912/2531/24 зупинене до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/7314/23. Колегія суддів зауважує, що Статтею 9 Конституції України унормовано, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. Європейська Конвенція з прав людини була ратифікована Україною 17.07.1997 року (N 475/97-ВР) та набула чинності для України 11.09.1997 року. Таким чином, Конвенція стала частиною національного законодавства і підлягає застосуванню. Самі по собі рішення ЄСПЛ не є джерелами права, однак у поєднанні з відповідними нормами Конвенції, національні суди можуть їх застосовувати саме як джерело права. Відповідна норма закріплена і в Законі України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини (стаття 17). Зазначений Закон є спеціальним та регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконувати рішення ЄСПЛ та необхідністю впроваджувати в українське судочинство практику європейських стандартів з прав людини. У доктрині права ЄСПЛ усталено, що привілей проти самовикриття nemo tenetur se detegere є складовою кластеру прав у сфері кримінального судочинства, центром якого є презумпція невинуватості та принцип рівності сторін. Дотримання презумпції невинуватості означає, що є неприпустимим вимагати від особи надавати докази проти себе у будь-якій формі в той час, коли представники держави (зокрема, прокурори) перебувають у процесі формування доказової бази проти неї . Ця позиція відповідає практиці ЄСПЛ у справах Shannon v. United Kingdom та Saunders v. United Kingdom, згідно з якою підставою для застосування привілею є не формальний вид провадження, у якому отримується інформація, а її подальше використання у кримінальному процесі проти обвинуваченого. Так у рішенні Saunders v. United Kingdom від 17 грудня 1996 р., заява № 19187/91 (Велика палата)( https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-58009) сформовані наступні висновки § 68 " The Court recalls that, although not specifically mentioned in Article 6 of the Convention (art. 6), the right to silence and the right not to incriminate oneself are generally recognised international standards which lie at the heart of the notion of a fair procedure under Article 6 (art. 6). Their rationale lies, inter alia, in the protection of the accused against improper compulsion by the authorities thereby contributing to the avoidance of miscarriages of justice and to the fulfilment of the aims of Article 6 (art. 6) (see the above-mentioned John Murray judgment, p. 49, para. 45, and the above-mentioned Funke judgment, p. 22, para. 44). The right not to incriminate oneself, in particular, presupposes that the prosecution in a criminal case seek to prove their case against the accused without resort to evidence obtained through methods of coercion or oppression in defiance of the will of the accused. In this sense the right is closely linked to the presumption of innocence contained in Article 6 para. 2 of the Convention (art. 6-2).." ( Суд нагадує, що, хоча право на мовчання та право не свідчити проти себе не згадані конкретно у статті 6 Конвенції (ст. 6), вони є загальновизнаними міжнародними стандартами, які лежать в основі поняття справедливого судового розгляду згідно зі статтею 6 (ст. 6). Їх обґрунтування полягає, серед іншого, у захисті обвинуваченого від неправомірного примусу з боку органів влади, що сприяє уникненню судових помилок та досягненню цілей статті 6 (ст. 6) (див. вищезгадане рішення у справі Джона Мюррея, с. 49, пункт 45, та вищезгадане рішення у справі Функе, с. 22, пункт 44). Право не свідчити проти себе, зокрема, передбачає, що обвинувачення у кримінальній справі прагне довести свою правоту проти обвинуваченого, не вдаючись до доказів, отриманих методами примусу чи гноблення всупереч волі обвинуваченого. У цьому сенсі це право тісно пов`язане з презумпцією невинуватості, що міститься у пункті 2 статті 6 Конвенції (ст. 6-2).) § 71 " The Court does not accept the Governments premise on this point since some of the applicants answers were in fact of an incriminating nature in the sense that they contained admissions to knowledge of information which tended to incriminate him (see paragraph 31 above). In any event, bearing in mind the concept of fairness in Article 6 (art. 6), the right not to incriminate oneself cannot reasonably be confined to statements of admission of wrongdoing or to remarks which are directly incriminating. Testimony obtained under compulsion which appears on its face to be of a non-incriminating nature - such as exculpatory remarks or mere information on questions of fact - may later be deployed in criminal proceedings in support of the prosecution case, for example to contradict or cast doubt upon other statements of the accused or evidence given by him during the trial or to otherwise undermine his credibility. Where the credibility of an accused must be assessed by a jury the use of such testimony may be especially harmful. It follows that what is of the essence in this context is the use to which evidence obtained under compulsion is put in the course of the criminal trial." (Суд не погоджується з передумовою Уряду з цього питання, оскільки деякі відповіді заявника насправді мали викривальний характер у тому сенсі, що вони містили визнання щодо знання інформації, яка могла б його викривити (див. пункт 31 вище). У будь-якому випадку, враховуючи концепцію справедливості у статті 6 (ст. 6), право не свідчити проти себе не може обґрунтовано обмежуватися заявами про визнання правопорушення або зауваженнями, які є безпосередньо викривальними. Показання, отримані під примусом, які на перший погляд здаються такими, що не мають викривального характеру, такі як виправдовувальні зауваження або просто інформація з питань фактів, можуть пізніше бути використані в кримінальному провадженні на підтримку обвинувачення, наприклад, для того, щоб спростувати або поставити під сумнів інші заяви обвинуваченого або докази, надані ним під час судового розгляду, або іншим чином підірвати його довіру. Коли довіру до обвинуваченого мають оцінювати присяжні, використання таких показань може бути особливо шкідливим. Звідси випливає, що в цьому контексті суттєвим є використання доказів, отриманих під примусом, під час кримінального судочинства.). § 74 " … It does not accept the Governments argument that the complexity of corporate fraud and the vital public interest in the investigation of such fraud and the punishment of those responsible could justify such a marked departure as that which occurred in the present case from one of the basic principles of a fair procedure. Like the Commission, it considers that the general requirements of fairness contained in Article 6 (art. 6), including the right not to incriminate oneself, apply to criminal proceedings in respect of all types of criminal offences without distinction from the most simple to the most complex. The public interest cannot be invoked to justify the use of answers compulsorily obtained in a non-judicial investigation to incriminate the accused during the trial proceedings. It is noteworthy in this respect that under the relevant legislation statements obtained under compulsory powers by the Serious Fraud Office cannot, as a general rule, be adduced in evidence at the subsequent trial of the person concerned. Moreover the fact that statements were made by the applicant prior to his being charged does not prevent their later use in criminal proceedings from constituting an infringement of the right. (Він не погоджується з аргументом Уряду про те, що складність корпоративного шахрайства та життєво важливий суспільний інтерес у розслідуванні такого шахрайства та покаранні винних можуть виправдати таке помітне відхилення від одного з основних принципів справедливого судочинства, як те, що мало місце в цій справі. Як і Комісія, він вважає, що загальні вимоги справедливості, що містяться у статті 6 (ст. 6), включаючи право не свідчити проти себе, застосовуються до кримінального провадження щодо всіх видів кримінальних правопорушень без розрізнення від найпростіших до найскладніших. Суспільний інтерес не може бути використаний для виправдання використання відповідей, отриманих у примусовому порядку в позасудовому розслідуванні, для звинувачення обвинуваченого під час судового розгляду. У цьому відношенні слід зазначити, що згідно з відповідним законодавством, заяви, отримані Управлінням з боротьби з шахрайством у разі тяжкого шахрайства відповідно до примусових повноважень, за загальним правилом не можуть бути представлені як докази на наступному судовому розгляді справи відповідної особи. Більше того, той факт, що заяви були зроблені заявником до пред`явлення йому звинувачення, не перешкоджає їх подальшому використанню в кримінальному провадженні як порушенню права.). У рішенні Shannon v. United Kingdom від 4 жовтня 2005 р., заява № 6563/03 (https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-70364) § 41 The Court concludes that the requirement for the applicant to attend an interview with financial investigators and to be compelled to answer questions in connection with events in respect of which he had already been charged with offences was not compatible with his right not to incriminate himself. There has therefore been a violation of Article 6 § 1 of the Convention (Суд дійшов висновку, що вимога до заявника бути присутнім на співбесіді з фінансовими слідчими та бути зобов`язаним відповідати на запитання щодо подій, за які йому вже було висунуто звинувачення у правопорушеннях, була несумісною з його правом не свідчити проти себе. Таким чином, мало місце порушення статті 6 § 1 Конвенції.). Вимога від особи надавати докази проти себе у будь-якій формі, поки прокурор будує проти неї кримінальну справу, є неприпустимим. У постанові ВП ВС від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 наведені критерії для порівняння подібності правовідносин. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заявами по суті справи, відповідно до частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Ухвалою від 21.07.2026р., колегія суддів надала учасникам справи можливість до 25.07.2026 подати до суду апеляційної інстанції власні письмові пояснення щодо доцільності зупинення провадження у даній справі до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/7314/23, до завершення якого, відповідно, було зупинене касаційне провадження у справі №912/2531/24 за касаційною скаргою Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2025. В контексті обставин даної справи, в порядку частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України сторони подали пояснення щодо доцільності зупинення апеляційного провадження в даній справі до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/7314/23, до завершення якого також зупинене касаційне провадження у справі №912/2531/24 за касаційною скаргою Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2025, згідно яких: Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області у своїх додаткових поясненнях від 23.07.2026 виступає проти зупинення апеляційного провадження. Приватне підприємство «СТЕРК» в додаткових поясненнях щодо доцільності зупинення апеляційного провадження у справі №908/1437/24 від 24.07.2026 виступає за зупинення апеляційного провадження. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс" в додаткових поясненнях від 27.07.2026 виступило за зупинення апеляційного провадження по справі. Запорізька міська рада в додаткових поясненнях від 27.07.2026 виступає проти зупинення апеляційного провадження. Зважаючи на доводи апеляційної скарги, колегія суддів виснує, що правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за наслідками розгляду касаційної скарги Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі №912/2531/24, касаційне провадження у якій, відповідно, зупинено ухвалою суду касаційної інстанції від 01 липня 2026 року у справі № 912/2531/24 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/7314/23 мають бути враховані при вирішенні цього господарського спору в порядку частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про необхідність зупинення апеляційного провадження у справі №908/1437/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/7314/23 . Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, ст. ст. 229, 234, 281 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,- УХВАЛИВ: Зупинити провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Стерк на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.10.2024 у справі № 908/1437/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/7314/23. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України. Повний текст ухвали суддями Дарміним М.О. та Чус О.В. підписано 04.08.2026, суддею Кощеєвим І.М., у зв`язку з перебуванням у відпустці, _____________. Головуючий суддя М.О. Дармін Суддя О.В. Чус Суддя І.М. Кощеєв