Справа № 915/535/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2019 року м. Одеса Справа № 915/535/17 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Аленіна О.Ю. суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г. секретар судового засідання: Герасименко Ю.С. за участю представників учасників справи: від ТОВ "Фінансова компанія " - "АВУАР-СЕРВІС" - адвокат Просенюк С.М. Арбітражний керуючий - Менчак В.В. від ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" - адвокат Буковська Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВУАР-СЕРВІС" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2018 (про визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-КОНСАЛТ") у справі №915/535/17 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВУАР-СЕРВІС" до Товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-торгівельна компанія "ТАВРІЯ" про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2017 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-торгівельна компанія "ТАВРІЯ" (далі - ТОВ БТК "ТАВРІЯ"), визнано грошові вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВУАР-СЕРВІС" (далі - ТОВ "ФК "АВУАР-СЕРВІС") до боржника ТОВ БТК "ТАВРІЯ" у загальній сумі 25865791,44 грн., у тому числі 16000,00 грн. витрат на оплату судового збору, 23490960,70 грн. безспірних вимог, 2358830,74 грн. пені, введено процедуру розпорядження майном у справі про банкрутство ТОВ БТК "ТАВРІЯ", призначено розпорядником майна ТОВ БТК "ТАВРІЯ" арбітражного керуючого Менчак В.В. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2018 затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-торгівельної компанії "ТАВРІЯ" із визначенням їх черговості, зокрема, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Консалт" в сумі 3200,00 грн. витрат по сплаті судового збору - перша черга, в сумі 54372355,54 грн. - четверта черга. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2018 визнаного грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Консалт" у загальному розмірі 54372355,54 грн. заборгованості та у сумі 3200 грн. витрат по сплаті судового збору, які відповідно до ч.1 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги у сумі 3200 грн. витрат по сплаті судового збору відносяться до першої черги задоволення кредиторських вимог, в сумі 54372355,54 грн. заборгованості - до четвертої черги задоволення кредиторських вимог та зобов'язано розпорядника майна грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Консалт" в сумі 54372355,54 грн. заборгованості - до четвертої черги задоволення кредиторських вимог, в сумі 3200 грн. витрат по сплаті судового збору - до першої черги реєстру задоволення кредиторських вимог. В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що боржник у порушення взятих на себе зобов'язань за договорами поруки №5/2 від 02.12.2015, №15-10/1-П від 15.10.2015 не сплатив заборгованість у визначений законом термін, а тому судом визнаються грошові вимоги ТОВ «ЕНЕРГО-КОНСАЛТ» в загальному розмірі 54372355,54 грн. заборгованості та у сумі 3200,00 грн. витрат по сплаті судового збору та відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги в сумі 3200,00 грн. витрат по сплаті судового збору відносяться до першої черги задоволення кредиторських вимог, в сумі 54372355,54 грн. заборгованості - до четвертої черги задоволення кредиторських вимог. При цьому судом першої інстанції відхилено заперечення розпорядника майна та ініціюючого кредитора щодо пропуску вказаними кредитора встановленого ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» тридцятиденного строку для звернення до суду із заявою про визнання кредиторських вимог у зв'язку з більш пізнім наданням копій договорів на яких ґрунтуються грошові вимоги до боржника. Так посилаючись на приписи ст. 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» судом відзначено, що у зв'язку із знаходженням матеріалів справи №915/535/17 у суді апеляційної інстанції, Господарським судом Миколаївської області вирішення питання про прийняття до розгляду заяви ТОВ «ЕНЕРГО-КОНСАЛТ» про визнання кредиторських вимог було відкладено до повернення матеріалів справи №915/535/17 з суду апеляційної інстанції. Після повернення матеріалів справи до суду першої інстанції суд своїми ухвалами зобов'язав вказаних кредиторів надати договори поруки, які було надано кредиторами на виконання ухвали суду. Не погодившись із вказаною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось ТОВ "ФК "АВУАР-СЕРВІС" з апеляційною скаргою в якій просить частково скасувати ухвалу Господарського суду Миколаїської області від 22.10.2018 по справі №915/535/17 в частині віднесення кредиторських вимог ТОВ «ЕНЕРГО-КОНСАЛТ» в сумі 54372355,54 грн. до четвертої черги задоволення кредиторських вимог та ухвалити постанову по справі №915/535/17 за якою віднести кредиторські вимоги ТОВ «ЕНЕРГО-КОНСАЛТ» у сумі 54372355,54 грн. до шостої черги задоволення кредиторських вимог. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права, не додержанням процесуального законодавства та неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи. Так апелянт зазначає, що 20.11.2018р. від ТОВ «Енерго-Консалт» до Господарського суду Миколаївської області надійшла заява про визнання кредиторських вимог у загальному розмірі 54 372 355,54 грн., за змістом якої вбачається, що частина грошових вимог заявника в розмірі 20 849 726,03 грн. ґрунтується на договорі поруки №5/2 від 02.12.2015р., який укладений між ТОВ «Енерго-Консалт» та ТОВ БТК «Таврія». Інша частина грошових вимог у розмірі 33 522 629,51 грн. обґрунтована Договором поруки №15-10/1-П від 15.10.2015. Разом з цим, як стверджує апелянт, ТОВ «Енерго-Консалт» не було додано до заяви необхідних документів, які б підтверджували грошові вимоги до боржника, а саме не були надані вказані вище договір поруки №5/2 від 02.12.2015 та договір поруки №15-10/1-П від 15.10.2015. За твердженням апелянта, ТОВ «Енерго-Консалт» лише 29.03.2018 згідно пояснень від 26.03.2018 №17 були надані відповідні копії договору поруки №5/2 від 02.12.2015р. та договору поруки №15-10/1-П від 15.10.2015. За цими поясненнями ТОВ «ЕНЕРГО-КОНСАЛТ» зазначено, що вказані договори поруки не були додані до заяви з грошовими вимогами до боржника помилково. Посилаючись на приписи ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» апелянт зазначає, що ТОВ «Енерго-Консалт», до заяв з грошовими вимогами не було додано документів, що підтверджують грошові вимоги до боржника та згідно з поясненнями ТОВ «ЕНЕРГО-КОНСАЛТ» вказані договори поруки не були додані до заяви з грошовими вимогами до боржника помилково. Разом з цим, як стверджує апелянт, суд першої інстанції при прийняті оскаржуваної ухвали послався на ст.24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ухвали суду від 22.08.2018, за якою було зобов'язано ТОВ «Енерго-Консалт», до 05.09.2018 надати суду договір поруки №5/2 від 02.12.2015 та договір поруки №15-10/1-П від 15.10.2015. Апелянт також зазначає, що у відповідності до приписів абз.2 ч.1 ст. 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог частини третьої статті 23 цього Закону, господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк протягом якого він зобов'язаний їх усунути. При цьому, як стверджує апелянт, суд першої інстанції згідно ухвали від 22.08.2018 не зазначив про жодні недоліки або не дотримання заяви ТОВ «Енерго-Консалт» ч.3 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та призначив розгляд вказаної заяви на 25.09.2018. З посиланням на приписи ст. 129 Конституції України та ст. 7 ГПК України апелянт зазначає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали в порушення ст.ст. 23, 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» допустив процесуальну перевагу ТОВ «Енерго-Консалт» перед іншими учасниками по справі №915/535/17. Отже, апелянт вважає, що внаслідок неправильного застосування вказаних норм матеріального права та порушення процесуальних норм суд першої інстанції помилково відніс до четвертої черги вимоги ТОВ «ЕНЕРГО-КОНСАЛТ» в сумі 54372355,54 грн., які з врахуванням наведеного вище повинні бути внесені до шостої черги задоволення кредиторських вимог боржника. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 року відкрито провадження у справі №915/535/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВУАР-СЕРВІС" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2018 (про визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-КОНСАЛТ"). 05.12.2018 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу від арбітражного керуючого Менчак В.В. в якому останній просить частково скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22.10.2018 у справі №915/535/17 в частині віднесення кредиторських вимог ТОВ "ЕНЕРГО-КОНСАЛТ" в сумі 54372355,54 грн. до четвертої черги задоволення кредиторських вимог та ухвалити постанову у справі №915/535/17 за якою віднести кредиторські вимоги ТОВ "ЕНЕРГО-КОНСАЛТ" в сумі 54372355,54 грн. до шостої черги задоволення кредиторських вимог. В обґрунтування своїх заперечень арбітражний керуючий зазначає, що кредитором подано документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника, поза межами строків, встановлених статтею 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в порушення вимог про обчислення цих строків. Посилаючись на приписи ст.ст. 23, 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий також відзначає, що відсутність в господарському суді матеріалів справи на дату надходження зави про визнання кредиторських вимогу не змінює межі строку, встановленого частиною першою статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Виходячи з викладеного, арбітражний керуючий вважає, що при розгляді грошових вимог кредиторів господарський суд може в залежності від наявності чи відсутності доказів своєчасності подання грошових вимог та доказів в обґрунтування заборгованості лише визнати і включити в реєстр вимог кредиторів або відхилити грошові вимоги та позбавлений права продовжувати строк, встановлений частиною першою статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Таким чином, арбітражний керуючий вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням зазначених приписів законодавства про банкрутство та підлягає частковому скасуванню. 10.12.2018 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ "ЕНЕРГО-КОНСАЛТ" в якому товариство зазначає, що ТОВ «ЕНЕРГО-КОНСАЛТ» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою №15 від 17.11.2017р. з грошовими вимогами до Боржника на загальну суму 54 372 355,54 грн., що ґрунтуються на Договорі поруки №5/2 від 02.12.2015р., яким забезпечене виконання зобов'язань за Договором №040414 від 04.04.2014р., з урахуванням Договору про відступлення права вимоги №5 від 02.12.2014р. та Договорі поруки №15-10/1-П від 15.10.2015р., яким забезпечене виконання зобов'язань за Договором позики №21/03 від 21.03.2014р., зі змінами, внесеними Додатковою угодою від 24.03.2014р., з урахуванням Договору про відступлення права вимоги №15- 10/1 від 15.10.2014р., а також Договору про заміну боржника (переведення боргу) №1 від 22.12.2014р. та Договору про заміну боржника (переведення боргу) №3 від 23.12.2014р. До заяви додані копії договорів позики, додаткових угод до них, договорів про відступлення права вимоги та переведення боргу і платіжних доручень про перерахування грошових коштів на банківські рахунки основного боржника. Копії Договорів поруки №5/2 від 02.12.2015р. та №15-10/1-П від 15.10.2015р. помилково не були додані ТОВ «ЕНЕРГО-КОНСАЛТ» до заяви з грошовим вимогами до Боржника, але з метою усунення цього недоліку ТОВ «ЕНЕРГО-КОНСАЛТ» з супровідним листом №17 від 26.03.2018р. (задовго до дати призначення заяви кредитора до розгляду в судовому засіданні) надало належним чином засвідчені копії цих Договорів до матеріалів справи і Розпоряднику майна. ТОВ «ЕНЕРГО-КОНСАЛТ» також відзначає, що у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/9795/16 про банкрутство TOB «АМСТОР», в рамках якої ТОВ «ЕНЕРГО-КОНСАЛТ» заявило грошові вимоги в розмірі 27 181 315,54 грн., що виникли з основних зобов'язань, виконання яких забезпечене, в тому числі, порукою ТОВ БТК «ТАВРІЯ» та існування яких входить до предмета доказування у справі №915/535/17 про банкрутство ТОВ БТК «ТАВРІЯ». Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2018р. у справі №904/9795/16 про банкрутство ТОВ «АМСТОР» за результатами попереднього засідання затверджений реєстр вимог кредиторів з вимогами, в тому числі, ТОВ «ЕНЕРГО-КОНСАЛТ» у повному обсязі в розмірі: 2 756,00 грн. (1 черга задоволення), 27 181 315,54 грн. (4 черга задоволення). Відповідно, за твердженням апелянта, обставини існування зобов'язань, що виникли з Договору №040414 від 04.04.2014р. з урахуванням Договору про відступлення права вимоги №5 від 02.12.2014р. (основний боржник - ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР») та Договору позики №21/03 від 21.03.2014р., зі змінами, внесеними Додатковою угодою від 24.03.2014р., з урахуванням Договору про відступлення права вимоги №15-10/1 від 15.10.2014р., а також Договору про заміну боржника (переведення боргу) №1 від 22.12.2014р. та Договору про заміну боржника (переведення боргу) №3 від 23.12.2014р. (основний боржник - ТОВ «АМСТОР»), виконання яких забезпечене порукою ТОВ БТК «ТАВРІЯ» та які е підставою грошових вимог ТОВ «ЕНЕРГО-КОНСАЛТ» у цій справі про банкрутство ТОВ БТК «ТАВРІЯ, встановлені Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2018р. у справі №904/9795/16 про банкрутство ТОВ «АМСТОР», що набрала законної сили, і в силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню при розгляді справи №915/535/17 про банкрутство ТОВ БТК «ТАВРІЯ». Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВУАР-СЕРВІС" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2018 (про визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-КОНСАЛТ") призначено до розгляду на 16.01.2019. У судовому засіданні від 16.01.2019 представник апелянта та арбітражний керуючий Менчак В.В. підтримали вимоги за апеляційною скаргою та наполягали на її задоволенні. Представник ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" залишив вирішення питання щодо апеляційної скарги на розгляд суду. Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АВУАР-СЕРВІС" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Статтею 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження. За наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство; відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство. Так, ухвалою суду від 10.10.2017 року було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-торгівельної компанії "ТАВРІЯ", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено Менчака Вячеслава Володимировича, тощо. На виконання вимог ухвали суду 18.10.2017 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України за № 46508 було розміщено оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ БТК "ТАВРІЯ". 20.11.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Консалт» до господарського суду Миколаївської області надійшла заява про визнання кредиторських вимог у загальному розмірі 54372355,54 грн. Так, за договором поруки № 5/2 від 02.12.2015 заборгованість становить: 10000000,00 грн. основного боргу; 9870000,00 грн. - втрат від інфляції за період з 01.07.2014 по 31.09.2017; 979726,03 грн. - 3% річних за період з 05.07.2014 по 09.10.2017. Як вбачається з наявних матеріалів справи, 04 квітня 2014 року між ТОВ «ІНФОСТАНДАРТ» і ТОВ «ТБ «АМСТОР» був укладений договір №040414, відповідно до п.п. 1.1. якого ТОВ «ІНФОСТАНДАРТ» зобов'язалось надати ТОВ «ТБ «АМСТОР» для використання у господарській діяльності 10000000,00 грн., а ТОВ «ТБ «АМСТОР» зобов'язалось повернути таку ж саму суму грошових коштів у встановлений договором строк. Згідно п. 4.1. Договору №040414 від 04.04.2014 сума грошових коштів підлягала поверненню на адресу ТОВ «ІНФОСТАНДАРТ» у термін до 04.07.2014 включно. У відповідності до платіжного доручення №М579 від 04.04.2014 на виконання умов Договору №040414 від 04.04.2014 ТОВ «ІНФОСТАНДАРТ» перерахувало на банківський рахунок ТОВ «ТБ «АМСТОР» суму грошових коштів у загальному розмірі 10000000,00 грн. Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Проте зобов'язання щодо повернення грошових коштів у розмірі 10000000,00 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБ «АМСТОР» не було виконано. 02 грудня 2014 року між ТОВ «ІНФОСТАНДАРТ» та ТОВ «ЕНЕРГО-КОНСАЛТ» було укладено договір про відступлення права вимоги №5, згідно п. 1.2. якого право грошової вимоги за Договором №040414 від 04.04.2014 в розмірі 10000000,00 грн. перейшло від ТОВ «ІНФОСТАНДАРТ» до ТОВ «ЕНЕРГО-КОНСАЛТ» в момент (дату) укладення цього Договору. Як свідчить наявний в матеріалах справи лист від 02.12.2014 боржник - ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «АМСТОР» 02.12.2014, повідомив про ознайомлення з умовами договору та надав згоду на відступлення ТОВ «ІНФОСТАНДАРТ» свого права вимоги за Договором №040414 від 04.04.2014. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того 02.12.2015 між ТОВ «ЕНЕРГО-КОНСАЛТ» та ТОВ БТК «ТАВРІЯ» було укладено договір поруки № 5/2. Згідно з п.п. 1.1., 1.2. зазначеного Договору поруки, ТОВ БТК «ТАВРІЯ» поручилося за виконання боржником - ТОВ «ТБ «АМСТОР» (ідентифікаційний код юридичної особи 37842302) своїх обов'язків за Договором 040414 від 04.04.2014р., укладеним між ТОВ «ІНФОСТАНДАРТ» і ТОВ «ТБ «АМСТОР» (далі - Основне зобов'язання), як наявних, так і тих, що виникнуть у майбутньому, у повному обсязі. Відповідно до умов п. 2.1. Договору поруки, порукою за цим Договором забезпечується Основне зобов'язання ТОВ «ТБ «АМСТОР», зокрема, щодо сплати (повернення) суми основного боргу в розмірі 10000000,00 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми та сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, у випадку прострочення ТОВ «ТБ «АМСТОР» визначених Основним зобов'язанням строків (термінів) сплати суми основного боргу. Згідно з п.п. 3.1.1. Договору поруки ТОВ БТК «ТАВРІЯ» як поручитель зобов'язалося у випадку порушення (невиконання або неналежного виконання) ТОВ «ТБ «АМСТОР» Основного зобов'язання у встановлені в ньому строки (терміни), виконати Основне зобов'язання за боржника не пізніше першого робочого дня, наступного за днем (датою) спливу строку (терміну) виконання Основного зобов'язання, незалежно від одержання відповідної вимоги від кредитора. У відповідності до положень п. 2.4. Договору поруки, у разі порушення боржником Основного зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. В силу вимог ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (1 ст. 554 ЦК України). Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Проте зобов'язання щодо повернення грошових коштів у розмірі 10000000,00 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБ «АМСТОР» не було виконано. Отже, у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБ «АМСТОР» основного зобов'язання щодо повернення суми основного боргу у термін до 04.07.201 включно, у ТОВ БТК «ТАВРІЯ», як поручителя, виник солідарний обов'язок з виконання основного зобов'язання щодо сплати основного боргу в розмірі 10000000,00 грн. Як встановлено ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи наведене, кредитором визначені втрати від інфляції за період з 01.07.2014 по 31.09.2017 у сумі 9870000,00 грн. та 3% річних за період з 05.07.2014 по 09.10.2017 у розмірі 979726,03 грн. За договором поруки № 15-10/1-П від 15.10.2015 заборгованість становить: 17181315,54 грн. основного боргу (15002590,00 грн. - сума позики, 2178725,54 грн. - сума процентів за користування позикою); 14827475,31 грн. - втрат від інфляції за період з 01.11.2014 по 31.09.2017; 1513838,66 грн. - 3% річних за період з 02.11.2014 по 09.10.2017. Так, 21 березня 2014 року між ТОВ «ЄВРОПА-ФАКТОРИНГ» і ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» укладений Договір позики №21/03, відповідно до п. 1.1. якого ТОВ «ЄВРОПА-ФАКТОРИНГ» зобов'язалось надати ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» для поповнення обігових коштів суму грошових коштів в розмірі 100000000,00 грн. У відповідності до передбачених пунктом 1.5. договору позики умов, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 24.03.2014, за користування грошовими коштами встановлені проценти, виходячи із процентної ставки 27,06% річних. Як свідчить платіжне доручення № 480 від 25.03.2014 ТОВ «ЄВРОПА-ФАКТОРИНГ» на виконання умов договору позики перерахувало на рахунок ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» позику в розмірі 15002590,00 грн. Пунктом 1.3. договору позики з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 24.03.2014 сторони визначили кінцевий строк повернення позики - 01.11.2014. Згідно з п. 3.2. договору позики з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою від 24.03.2014 сплата нарахованих процентів за користування позикою здійснюється в гривнях на рахунок позикодавця разом з остаточним поверненням позики (погашенням останньої суми заборгованості за позикою). Станом на 14.10.2014 у зв'язку з несплатою ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» суми позики та процентів за користування грошовими коштами, розмір заборгованості за договором позики №21/03 склав 17 181 315,54 грн., виходячи з наступного: позика, видана 25.03.2014, в розмірі 15 002 590,00 грн., проценти, нараховані виходячи зі ставки - 27,06% річних, за період з 25.03.2014 по 14.10.2014, у сумі 2268983,48 грн. Враховуючи часткову сплату ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» 26.08.2014р. на користь ТОВ «ЄВРОПА-ФАКТОРИНГ» частини суми процентів у розмірі 90 257,94 грн., розмір несплачених процентів склав 2 178 725,54 грн. 15 жовтня 2014 року між ТОВ «ЄВРОПА-ФАКТОРИНГ» та ТОВ «ЕНЕРГО-КОНСАЛТ» було укладено договір про відступлення права вимоги №15-10/1, згідно п. 1.1. та п. 1.2. якого право грошової вимоги за договором позики №21/30 від 21.03.2014 в розмірі 17181315,54 грн., з яких: 15002590,00 грн. - сума позики, 2178725,54 грн. - проценти, перейшло від ТОВ «ЄВРОПА-ФАКТОРИНГ» до ТОВ «ЕНЕРГО-КОНСАЛТ» в момент (дату) укладення цього Договору. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. На підставі Договору про заміну боржника (переведення боргу) №1 від 22.12.2014 боржник у Договорі позики №21/03 від 21.03.2014 був змінений з ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» на Товариство з обмеженою відповідальністю «АМСТОР». За умовами п. 1.1. Договору про заміну боржника ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД» передало, а ТОВ «АМСТОР» прийняло на себе зобов'язання зі сплати заборгованості за позикою та процентами за користування чужими грошовими коштами, що існувала на момент укладення Договору, в розмірі 10000000,00 грн. Відповідно до п. 1.2. Договору про заміну боржника зобов'язання за Договором позики №21/03 від 21.03.2014р. перейшло до ТОВ «АМСТОР» в момент набрання чинності Договором про заміну боржника, тобто з дати його підписання (22.12.2014р.) згідно з п. 8.1. Договору. Згідно з укладеним 23 грудня 2014 року договором про заміну боржника (переведення боргу) №3 ТОВ «АМСТОР» прийняло на себе зобов'язання зі сплати заборгованості за позикою та процентами за договором позики №21/03 від 21.03.2014 в розмірі 7181315,54 грн., що існувала на момент укладення договору. (п.п. 1.1. договору від 23.12.2014) Відповідно до п. 1.2. Договору про заміну боржника зобов'язання за Договором позики №21/03 від 21.03.2014р. перейшло до ТОВ «АМСТОР» в момент набрання чинності Договором про заміну боржника, тобто з дати його підписання (22.12.2014) згідно з п. 8.1. Договору. У відповідності до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Згідно пункту 1.3. Договору про заміну боржника №1 від 22.12.2014 та пункту 1.3. Договору про заміну боржника № 3 від 23.12.2014, а також враховуючи підпис уповноваженої особи ТОВ «ЕНЕРГО-КОНСАЛТ» у зазначених Договорах, кредитором - ТОВ «ЕНЕРГО-КОНСАЛТ» надано згоду на заміну боржника у зобов'язанні зі сплати заборгованості у загальному розмірі 17181315,54 грн. за Договором позики №21/03 від 21.03.2014. Також, 15 жовтня 2015 року між ТОВ «ЕНЕРГО-КОНСАЛТ» і ТОВ БТК «ТАВРІЯ» був укладений Договір поруки 15-10/1 -П, згідно з п. 1.1. якого ТОВ БТК «ТАВРІЯ» поручилося за виконання боржником - ТОВ «АМСТОР» своїх обов'язків за Договором позики №21/03 від 21 березня 2014 року, укладеним між ТОВ «ЄВРОПА-ФАКТОРИНГ» і ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», зі змінами, внесеними Додатковою угодою від 24 березня 2014 року, з урахуванням Договору про відступлення права вимоги №15-10/1 від 15 жовтня 2014 року, укладеного між ТОВ «ЄВРОПА-ФАКТОРИНГ» і ТОВ «ЕНЕРГО-КОНСАЛТ», а також Договору про заміну боржника (переведення боргу) №1 від 22 грудня 2014 року та Договору про заміну боржника (переведення боргу) №3 від 23 грудня 2014 року, укладених між ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД», ТОВ «АМСТОР» і ТОВ «ЕНЕРГО-КОНСАЛТ», як наявних, так і тих, що виникнуть у майбутньому, у повному обсязі. Згідно з умовами п. 2.1. Договору поруки №15-10/1-П від 15.10.2015 порукою забезпечується Основне зобов'язання ТОВ «АМСТОР», зокрема, щодо сплати (повернення) суми основного боргу (суми позики і процентів за користування позикою) в розмірі 17181315,54 грн. Відповідно до п.п. 3.1.1. договору поруки №15-10/1-11 від 15.10.2015 ТОВ БТК «ТАВРІЯ» як поручитель зобов'язалося у випадку порушення (невиконання або неналежного виконання) ТОВ «АМСТОР» основного зобов'язання у встановлені в ньому строки (терміни), виконати основне зобов'язання за боржника не пізніше першого робочого дня, наступного за днем (датою) спливу строку (терміну) виконання основного зобов'язання, незалежно від одержання відповідної вимоги від кредитора. За умовами п. 2.3. Договору поруки у разі порушення боржником основного зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Як закріплено п. 1.2. договору поруки, порукою за цим договором забезпечується виконання Основного зобов'язання у повному обсязі. Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. За приписами ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Приписами ч. 2 ст. 554 ЦК України закріплено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Враховуючи, що зобов'язання з повернення суми позики у розмірі 15002590,00 грн. та сплати решти процентів за користування позикою в сумі 2178725,54 грн., що виникли з Договору позики №21/03 від 21.03.2014р., залишились невиконаними ані первісним боржником (ТОВ «АМСТОР ТРЕЙД»), ані новим боржником (ТОВ «АМСТОР»), у ТОВ БТК «ТАВРІЯ», як поручителя, виник солідарний обов'язок з виконання зобов'язання щодо сплати суми позики у розмірі 15002590,00 грн. та сплати решти процентів за користування позикою в сумі 2 178 725,54 грн. Як встановлено ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи наведене, кредитором визначені втрати від інфляції за період з 02.11.2014 по 09.10.2017 у сумі 14827475,31 грн. та 3% річних за період з 02.11.2014 по 09.10.2017 у розмірі 1513838,66 грн. При цьому колегією суддів не приймаються до уваги заперечення апелянта з приводу того, що ТОВ «Енерго-Консалт» у порушення приписів ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не було додано до заяви про визнання кредиторських вимог необхідних документів, які б підтверджували грошові вимоги до Боржника, а саме договір поруки №5/2 від 02.12.2015 та договір поруки №15-10/1-П від 15.10.2015 з огляду на наступне. Так в обґрунтування своїх заперечень скаржник посилається на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/20378/16. Проте, колегія суддів відзначає, що обставини даної справи та справи, яка розглядається судом апеляційної інстанції не є подібними. Так у вказаній постанові суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подача лише заяви без всіх відповідних документів, які підтверджують кредиторські вимоги, не може вважатися належним виконанням положень статей 23, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Даний висновок був зроблений Верховним Судом на підставі встановлених обставин щодо неподання кредитором при зверненні з грошовими вимогами до боржника первинних документів в обґрунтування заявлених кредиторських вимог. Разом з цим у справі, що розглядається судом було встановлено наступне. Так, у відповідності до статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до заяви конкурсного кредитора в обов'язковому порядку додаються документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника. Згідно з ст. 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачені наслідки невиконання цієї вимоги - господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути. Якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому випадку суд виносить ухвалу про повернення заяви. У відповідності до наявних матеріалів справи, а саме кредиторських вимог ТОВ «Енерго-Консалт» вбачається, що з заявою з грошовими вимогами до боржника кредитор звернувся 20.11.2017. Разом з цим, супровідним листом від 19.10.2017 Господарським судом Миколаївської області матеріали справи №915/535/17 було направлено до Одеського апеляційного господарського суду у зв'язку із надходженням апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 10.10.2017. Отже, у зв'язку із відсутністю матеріалів справи у суді першої інстанції на час надходження заяви ТОВ «Енерго-Консалт» з грошовими вимогами до боржника, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2017 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви ТОВ «Енерго-Консалт» про визнання кредиторських вимог до повернення матеріалів справи із суду апеляційної інстанції. 29.03.2018 до господарського суду Миколаївської області від кредитора надійшли пояснення від 26.03.2018 № 17, разом із копією договору поруки № 5/2 від 02.12.2015, договору поруки № 15-10/1-П від 15.10.2015. За змістом пояснень від 26.03.2018 № 17 копії договору поруки № 5/2 від 02.12.2015, договору поруки № 15-10/1-П від 15.10.2015 не були додані до заяви з грошовими вимогами помилково. Отже, ТОВ «Енерго-Консалт» самостійно, до вирішення судом першої інстанції питання про прийняття заяви з грошовими вимогами до розгляду надано документи, якими останній обґрунтовує свої грошові вимоги до боржника. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2018 враховуючи, що 11.07.2018 матеріали справи № 915/535/17 було повернуто до суду першої інстанції, та у зв'язку із закінченням терміну планової відпустки суду, заяву ТОВ «Енерго-Консалт» призначено до розгляду на 25.09.2018 о 10:00, а також зобов'язано кредитора до 05.09.2018 надати суду договір поруки № 5/2 від 02.12.2015, договір поруки № 15-10/1-П від 15.10.2015. На виконання вимог ухвали суду від 22.08.2018 кредитором повторно було надано копії договору поруки № 5/2 від 02.12.2015, договору поруки № 15-10/1-П від 15.10.2015. Вищевикладене спростовує твердження апелянта з приводу того, що суд першої інстанції в ухвалі від 22.08.2018 не зазначив про жодні недоліки або не дотримання заяви ТОВ «Енерго-Консалт» ч.3 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що кредитором не було порушено строків на звернення з грошовими вимогами до боржника, а тому погоджується із висновком суду першої інстанції щодо визнання грошових вимог ТОВ «Енерго-Консалт»в загальному розмірі 54372355,54 грн. та відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» включенням цих вимог до четвертої черги задоволення кредиторських вимог. Отже, наведені в апеляційній скарзі порушення допущенні судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, а мотиви апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, щодо визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Консалт" у загальному розмірі 54372355,54 грн. із визначенням їх черговості відповідно до ч.1 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме вимоги в сумі 54372355,54 грн. заборгованості - до четвертої черги задоволення кредиторських вимог. З огляду на вищевикладене колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що оскаржувана ухвала Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2018 (про визнання грошових вимог ТОВ «Енерго-Консалт») є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята з додержання норм матеріального та процесуального права та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника. Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2018 (про визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-КОНСАЛТ") у справі №915/535/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено та підписано 21.01.2019. Головуючий суддя Аленін О.Ю. Суддя Лавриненко Л.В. Суддя Філінюк І.Г.