Справа № 910/21682/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" березня 2019 р. Справа№ 910/21682/15 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сотнікова С.В. суддів: Остапенка О.М. Верховця ~А.А. за участю секретаря судового засідання Титарєвої Г.І., ОСОБА_2 в режимі відеоконференції у Новомиколаївському районному суді Запорізької області, розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Конярство України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 (суддя Чеберяк П.П.) за заявою ОСОБА_2 до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в межах справи № 910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" до Державного підприємства "Конярство України" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у справі № 910/21682/15 позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Конярство України" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.10.2017 по 03.10.2018 в розмірі 42 393,52 грн., а також витрат на листування в розмірі 214,80 грн.; стягнуто з Державного підприємства "Конярство України" в дохід Державного бюджету України 1550,56 грн. судового збору; в іншій частині позовну заяву залишено без задоволення. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, боржник звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 в частині суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.10.2017 по 03.10.2018, що підлягає безпосередньому стягненню з боржника на користь ОСОБА_2 з 42393,52 грн. на 34126,79 грн., з урахуванням обов'язку Державного підприємства "Конярство України" щодо сплати обов'язкових платежів до Державного бюджету, а саме податку з доходів фізичних осіб та військового збору, утриманих з заробітної плати. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, оскільки суд не застосував норми Податкового кодексу України та не вирахував з заборгованості з заробітної плати, присудженої до стягнення з боржника на користь позивача суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/21682/15 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Конярство України", розгляд справи призначено на 19.02.2019. ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства "Конярство України" без задоволення. У відзиві позивач зазначив, що розрахунок податкових зобов'язань не є обов'язком суду, а особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату до бюджету податків з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець відповідно до п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України. 19.02.2019 до суду надійшла заява ОСОБА_2 про відвід колегії суддів у складі: Сотніков С.В., Верховець А.А., Остапенко О.М. Також, 19.02.2019 від ОСОБА_2 надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відео конференцій, яка мотивована відсутністю можливості приїхати до міста Києва на призначені судові засідання у зв'язку зі складним фінансовим становищем. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 визнано необґрунтованим відвід колегії суддів, справу №910/21682/15 передано для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України, для вирішення питання про відвід суддів; зупинено апеляційне провадження у справі до вирішення питання про відвід. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід суддів Сотнікова С.В., Верховця А.А., Остапенка О.М. у справі № 910/21682/15. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 поновлено апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Державного підприємства "Конярство України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2018; розгляд справи за апеляційною скаргою Державного підприємства "Конярство України" призначено на 21.03.2019 в режимі відеоконференції. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_2 вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2015. 28.11.2017 до Господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_2 із заявою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Конярство України" на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.10.2017 по 03.10.2018 в розмірі 42393,52 грн., а також витрат на листування в розмірі 214,80 грн., стягнуто з Державного підприємства "Конярство України" в дохід Державного бюджету України 1550,56 коп. судового збору. Місцевий господарський суд, частково задовольняючи заяву ОСОБА_2, встановивши факт затримки розрахунку при звільненні, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 42393,52 грн. за період з 12.10.2017 по 03.10.2018 та витрат на листування в сумі 214,80 грн. як судових витрат. При цьому, у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних та відсотків річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України відмовлено, оскільки вказана норма матеріального права не застосовується до трудових правовідносин. Колегія суддів, погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 заяву ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати задоволено частково; скасовано наказ філії "Запорізький кінний завод № 86" ДП "Конярство України" №163-к від 12.05.2016 про звільнення ОСОБА_2 з посади юрисконсульта філії; поновлено ОСОБА_2 на посаді юрисконсульта філії; допущено негайне виконання рішення про поновлення ОСОБА_2 на посаді юрисконсульта філії; визнано ОСОБА_2 кредитором у справі № 910/21682/15 по відношенню до боржника з грошовими вимогами у розмірі 53217,35 грн. з яких: 50217,35 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; 3000,00 грн. - друга черга задоволення вимог кредиторів. Як вбачається з вказаного судового рішення, сума заборгованості відповідача перед позивачем складається з невиплаченої заробітної плати в розмірі 1 530,00 грн., середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в розмірі 46 792,96 грн., витрат на проїзд у зв'язку із участю в судових засіданнях в розмірі 1 422,25 грн., витрат на листування в розмірі 472,14 грн. та моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн. Наказом від 11.10.2017 № 257-к ОСОБА_2 було поновлено на роботі на посаді юрисконсульта на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 у справі № 910/21682/15. Наказом від 17.10.2017 № 259-к ОСОБА_2 було звільнено на підставі п.1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України та виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку 43 календарних дні, внесено відповідні зміни до трудової книжки. Оскільки, в порушення ст. 116 Кодексу законів про працю України з ОСОБА_2 не було проведено остаточного розрахунку при звільненні, останній звернувся до господарського суду в межах справи про банкрутство ДП "Конярство України" з позовною заявою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в якій, з урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог, просив стягнути з боржника середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.10.2017 по 03.10.2018 в розмірі 42 393,52 грн., інфляційні нарахування в розмірі 4 204,17 грн. та 3% річних в розмірі 1 561,52 грн., витрати на листування в розмірі 214,80 грн., а всього 48 374,01 грн. Крім того, позивач просив винести окрему ухвалу на адресу відповідача у зв'язку з наявністю в діях керівництва Державного підприємства "Конярство України" ознак дій переслідуваних в кримінальному порядку щодо доведення підприємства до банкрутства. Статтею 47 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно з частиною 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. За змістом ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку та на яку не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 14.11.2012 у справі № 6-139цс12. Як роз'яснено п. 20 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з боржника середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є такими, що підлягають задоволенню в заявленому розмірі 42393,52 грн. При цьому, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, у зв'язку з чим суд має визначити зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначається в резолютивній частині рішення. (правова позиція викладена у п. 6 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці"). Одночасно апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 4 204,17 грн. та 3% річних в розмірі 1 561,52 грн., нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що застосування норм статей 525, 611, 625 ЦК України, які регулюють зобов'язальні правовідносини і наслідки порушення зобов'язання, до трудових правовідносин не передбачено чинним трудовим законодавством. Наведений висновок викладений Верховним Судом в постанові від 30.01.2018 у справі № 333/7828/14-ц. Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. З огляду на те, що позивач подав належні докази на підтвердження понесених судових витрат (копії відповідних чеків), апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість вимог про стягнення з боржника витрат на листування в розмірі 214,80 грн. Колегія суддів відхиляє посилання боржника в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм Податкового кодексу України, оскільки розрахунок податкових зобов'язань не є обов'язком суду, а особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату до бюджету податків з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець відповідно до п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України, який в разі виплати заробітної плати зобов'язаний здійснити всі обов'язкові відрахування із суми нарахованого працівнику доходу шляхом їх сплати до відповідного бюджету. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається. Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника в межах сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В: 1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Конярство України" залишити без задоволення. 2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у справі № 910/21682/15 залишити без змін. 3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 25.03.2019. Головуючий суддя С.В. Сотніков Судді О.М. Остапенко А.А. ~Верховець