Справа № 922/1110/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.05.2019 Справа № 922/1110/18 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В. за участю секретаря судового засідання Скорописової Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 (вх.№1267 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2019, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Усатим В.О., у справі № 922/1110/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний Центр Трейдінг", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний Центр Трейдінг", м. Харків про банкрутство ВСТАНОВИЛА: Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 задоволено заяву ліквідатора (вх. №120 від 03.01.2019) про скасування рішення державного реєстратора. Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса ХМНО Харківської області Куксіна С.Ю. № 33609741 від 28.01.2017 в частині скасування запису № 18445243 від 31.12.2016 про державну реєстрацію прав власності ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" на квартиру, загальною площею 215,2 кв.м, житловою площею 105,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101); скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса ХМНО Харківської області Куксіна С.Ю. № 33609741 від 28.01.2017 в частині скасування запису № 17510297 від 18.11.2016 про державну реєстрацію прав власності Колесникова М.З. на квартиру, загальною площею 215,2 кв.м, житловою площею 105,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101); визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісний Центр Трейдінг" право власності на квартиру, загальною площею 215,2 кв.м, житловою площею 105,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101). Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_5 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом вирішено питання про її права та інтереси, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 у справі № 922/1110/18, якою в тому числі визнано право власності за ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" на квартиру №45, загальною площею 215,2 кв.м, житловою площею 105,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101), яка перебувала у власності ОСОБА_6 Крім того, заявник апеляційної скарги просив суд зупинити дію ухвали Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 у справі № 922/1110/18, якою визнано право власності за ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 215,2 кв.м, житловою площею 105,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101). Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 (вх. № 1267 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 у справі №922/1110/18 та повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 28.05.2019. 19.04.2019 до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява ліквідатора ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" (вх. № 4051), в якій він просить відмовити в задоволенні клопотання, викладеного в апеляційній скарзі ОСОБА_5 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 у справі №922/1110/18, про зупинення дії ухвали Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 у справі №922/1110/18. Суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 у справі №922/1110/18 подана в межах строку встановленого, встановленого частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не зупиняє дію оскаржуваної ухвали в порядку, передбаченому частиною 5 статті 262 цього Кодексу. 23.05.2019 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_6 надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_5 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 у справі №922/1110/18 в порядку ст. 265 ГПК України (вх. № 5099), в якій заявник просить задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_5 в повному обсязі, скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 у справі №922/1110/18, якою в тому числі визнано право власності за ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" на квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 215,2 кв.м, житловою площею 105,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101), та відмовити у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" в повному обсязі, а також просить скасувати вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення у вигляді заборони здійснення реєстраційних дій щодо квартири, загальною площею 215,2 кв.м, житловою площею 105,1 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101). До цієї заяви додано документ про сплату судового збору та докази надсилання (направлення) копії заяви іншим учасникам справи на виконання вимог ч.3 ст.265 ГПК України. Також, ОСОБА_6 подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення заяви про приєднання до апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Харківської області Куксіну С.Ю. (вх. № 5230 від 28.05.2019). До Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшли письмові пояснення щодо апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 у справі № 922/1110/18 (вх. № № 5098, 5169), в якій він зазначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального права при постановленні оскаржуваної ухвали, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про правомірність набуття права власності на спірне майно ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг". 27.05.2019 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_6 надійшла заява (вх. №5177), в якій вона просить розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 у справі №922/1110/18 та подану нею заяву про приєднання до вказаної апеляційної скарги за її відсутності; зазначила, що вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі. До початку судового засідання 28.05.2019 до суду апеляційної інстанції надійшла заява ТОВ "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "ТЕРЕМ.ОК" про відвід судді Східного апеляційного господарського суду Фоміної В.О. у справі №922/1110/18 (провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5)(вх.№5225) на підставі п.5 ч.1 ст. 35 ГПК України. Розглянувши заяву ТОВ "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "ТЕРЕМ.ОК" про відвід судді Східного апеляційного господарського суду Фоміної В.О. у справі №922/1110/18, суд апеляційної інстанції визнав подання цієї заяви зловживанням процесуальними правами, у зв`язку з чим дійшов висновку про залишення її без розгляду на підставі ч.3 ст. 43 ГПК України, про що постановлено відповідну ухвалу. В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 28.05.2019 з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 (вх.№1267 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 представник кредитора - ТОВ "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "ТЕРЕМ.ОК", а також особа, залучена до участі у справі про банкрутство ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" в межах розгляду заяви ліквідатора про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності на майно - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Куксін С.Ю., не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать відтиск штампу на звороті останнього аркушу ухвали суду апеляційної інстанції від 16.04.2019 та повідомлення по вручення поштового відправлення. Крім того, з інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті "Укрпошта", вбачається, що поштові відправлення (зокрема, ухвали суду апеляційної інстанції від 16.04.2019) надіслані на адресу ТОВ "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "ТЕРЕМ.ОК", яка зазначена заявником в поданих до суду апеляційної інстанції заявах та визначена в ЄДР (№6102228138672), надійшли у точки видачі 24.04.2019 та повернуті за зворотними адресами. На поштовому конверті, який повернувся разом з повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявні відмітки ПАТ "Укрпошта": "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язок щодо пересилання поштового відправлення; відсутній адресат". Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17). Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України). Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи за наявними у ній матеріалами. Щодо заяви ОСОБА_6 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_5 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 у справі №922/1110/18 в порядку статті 265 ГПК України, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Водночас право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (п. 27 рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010р. у справі "Пелевін проти України", заява №24402/02). Частиною 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Статтею 265 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. Заяву про приєднання до апеляційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції. До заяви про приєднання до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази надсилання (направлення) копії заяви іншим учасникам справи. Приєднання до апеляційної скарги - це вияв позиції особи, яка бере участь у справі (чи іншої особи, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов`язки), стосовно підтримки повністю або частково змісту (обґрунтування) та вимог апеляційної скарги, яку подала інша особа. Апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 подана особою, яка не брала участі у справі, та яка вважає, що суд вирішив питання про її права та інтереси. При перевірці матеріалів заяви про приєднання до апеляційної скарги судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність вказаної заяви вимогам частини першої статті 265 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено право учасників справи приєднатися до апеляційної скарги, поданою особою, на стороні якої вони виступали; або відповідне право особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив про її права, інтереси та обов`язки. Проте, до апеляційного господарського суду заява про приєднання до апеляційної скарги надійшла від учасника справи ОСОБА_6, яка не виступала на стороні заявника апеляційної скарги, а отже, ОСОБА_6 має право на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 у справі №922/1110/18 в порядку статті 254 ГПК України. З огляду на викладене, подана заява, за своєю суттю не є заявою про приєднання до апеляційної скарги в розумінні вимог ст.265 ГПК України, а отже відсутні підстави для її приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_5 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 у справі №922/1110/18. В судовому засіданні ліквідатором ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з поданням ОСОБА_6 заяви про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_5 на ухвалу місцевого господарського суду та необхідністю ознайомлення з цією заявою для підготовки відповідних пояснень стосовно неї. Розглянувши заявлене в судовому засіданні клопотання ліквідатора про відкладення розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного. Відповідно до частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Згідно з частинами 1, 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Тобто, підставою для відкладення апеляційного розгляду справи або оголошення перерви є неявка учасника справи або неможливість вирішити спір в судовому засіданні. Колегія суддів зазначає, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 розпочалось за участю учасників справи, у тому числі ліквідатора, які завчасно були повідомлені про розгляд даної справи та мали достатньо часу для реалізації передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України процесуальних прав, у тому числі щодо ознайомлення з матеріалами справи. Водночас, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду апеляційних скарг, зважаючи на належне повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції в ході апеляційного розгляду даної справи, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України. До того ж, колегія суддів повідомила учасників справи про невідповідність заяви про приєднання до апеляційної скарги вимогам ч. 1 ст. 265 ГПК України, у зв`язку з чим необхідність надання відповідних пояснень ліквідатором стосовно цієї заяви відсутня. За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання ліквідатора ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" про відкладення розгляду апеляційної скарги, у зв`язку з чим відмовляє в його задоволенні. В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 28.05.2019 представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 у справі № 922/1110/18, якою в тому числі визнано право власності за ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 215,2 кв.м, житловою площею 105,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101), та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг". Присутній в судовому засіданні представник Колесникова М.З. підтримав доводи апеляційної ОСОБА_5 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 в повному обсязі, просив суд її задовольнити та скасувати ухвалу місцевого господарського суду. Наголошував на відсутності підстав для задоволення заяви ліквідатора ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності на майно. Ліквідатор ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг", заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, зазначив про правомірність ухвали місцевого господарського суду, у зв`язку з чим просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_5 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2019, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін. Водночас, ліквідатор ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" просив суд апеляційної інстанції у разі задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності. Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.05.2018 у справі №922/1110/18 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" в порядку, передбаченому статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону України №4212 -VI від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (т.1, а.с. 100-102). Постановою Господарського суду Харківської області від 22.05.2018 визнано ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" банкрутом на підставі статті 95 Закону про банкрутство та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" Телитченко Андрія Олександровича, якого зобов`язано виконати ліквідаційну процедуру (т.1, а.с. 118). Зі змісту вказаної постанови про визнання боржника банкрутом вбачається, що «відповідно до довідок ліквідатора майно, у тому числі, що перебуває у заставі, відокремлені підрозділи юридичної особи, рахунки, відкриті у банківських установах, рахунки, на яких обліковуються цінні папери, у ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" відсутні; відсутність майна ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" також підтверджується інформаційною довідкою від 26.03.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно». Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.07.2018 у даній справі затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг", до якого включено вимоги ТОВ "ОФІСНИЙ ЦЕНТР "ТЕРЕМ.ОК" в сумі 3524,00 грн до першої черги реєстру вимог кредиторів, в сумі 3700000,00 - до четвертої черги реєстру вимог кредиторів(т.1, а.с. 110-111). 03.01.2019 до Господарського суду Харківської області від ліквідатора ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" Телитченко А.О. надійшла заява (вх. № 120) про скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С.Ю. від 28.01.2017 №33609741 щодо скасування запису у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, визнання права власності на майно, в якому ліквідатор просив: - залучити до розгляду наданої заяви приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Куксіна С.Ю., ОСОБА_6 та Колесникова М.З.; - в порядку ст. 81 ГПК України витребувати у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Куксіна С.Ю. належним чином завірені копії або паперові копії електронних доказів рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Куксіна С.Ю. від 28.01.2017 № 33609741 та усіх документів, наданих державному реєстратору Куксіну С.Ю., що стали підставою для прийняття ним цього рішення; - скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Куксіна С.Ю. від 28.01.2017 №33609741 в частині скасування запису від 31.12.2016 №18445243 про державну реєстрацію прав власності ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" на квартиру, загальною площею 215,2 кв.м, житловою площею 105,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101); - скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Куксіна С.Ю. від 28.01.2017 №33609741 в частині скасування запису від 18.11.2016 №17510297 про державну реєстрацію прав власності Колесникова М.З . на квартиру, загальною площею 215,2 кв.м, житловою площею 105,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101); - визнати за ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" право власності на квартиру, загальною площею 215,2 кв.м, житловою площею 105,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101) (т.3, а.с. 4-8). Вказана заява обґрунтована такими обставинами: 18.11.2016 на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 15.11.2016 у справі № 922/132/13-г право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за Колесниковим М.З .; 31.12.2016 за результатами проведення аукціону з продажу майна банкрута в межах справи про банкрутство ФОП Колесникова М .З . право власності на вищезазначене нерухоме майно зареєстровано за переможцем аукціону ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" на підставі свідоцтва від 31.12.2016 №678, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Клопотовою Л.Ю.; 28.01.2017 державним реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про скасування державної реєстрації прав власності ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" на вищевказане нерухоме майно на підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2017 у справі № 922/132/13-г. Заявник вказує на те, що відсутні рішення суду про визнання недійсними результатів аукціону від 29.12.2016, скасування свідоцтва про право власності на вищевказане майно від 31.12.2016, а також визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотової Л.Ю щодо реєстрації права власності за ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" або скасування відповідних записів, а тому, на думку ліквідатора, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2017 у справі № 922/132/13-г не є підставою у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації прав власності ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" на зазначене майно. Оскільки ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" не перебуває з ОСОБА_6 в зобов`язальних правовідносинах та не може захистити свої права за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права, то ліквідатор ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" також звернувся до господарського суду з вимогою про визнання за боржником права власності на підставі ст. 392 ЦК України на спірне нерухоме майно. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.01.2019 призначено заяву ліквідатора про скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Куксіна С.Ю. від 28.01.2017 №33609741 щодо скасування запису у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, визнання права власності на майно (вх.№120 від 03.01.2019) до розгляду; залучено до участі у справі про банкрутство в межах розгляду заяви ліквідатора (вх.№120 від 03.01.2019) приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Куксіна С.Ю., ОСОБА_6 , Колесникова М.З. ; зобов`язано приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Куксіна С.Ю. надати суду належним чином завірені копії або паперові копії електронних доказів рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Куксіна С.Ю. від 28.01.2017 № 33609741 та усіх документів, наданих державному реєстратору Куксіну С.Ю., що стали підставою для прийняття ним цього рішення (т.3, а.с. 1-3). 11.04.2018 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про задоволення заяви ліквідатора ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності на спірне майно за банкрутом. Ухвала місцевого господарського суду з посиланням на приписи статей 18, 20, 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень" мотивована тим, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 03.01.2017 року у справі №922/132/13-г не є підставою в розумінні вимог зазначеного Закону для прийняття державним реєстратором рішення про скасування запису про право власності ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг", у зв`язку з чим дійшов висновку про задоволення вимог про скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Куксіна С.Ю. від 28.01.2017 №33609741 в частині скасування запису від 31.12.2016 №18445243 про державну реєстрацію прав власності ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" на спірне майно, а також в частині скасування запису від 18.11.2016 №17510297 про державну реєстрацію прав власності Колесникова М.З. на це майно, посилаючись на похідний характер таких вимог. Крім того, суд першої інстанції, керуючись приписами статей 202, 204, 209, 210, 328 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами неправомірність набуття ТОВ "Сервісний центр трейдінг" права власності на спірне майна, а отже, про обґрунтованість вимог ліквідатора про визнання права власності за боржником на це майно на підставі статті 392 Цивільного кодексу України. Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, до суду апеляційної інстанції звернулась особа, яка вважає, що суд вирішив питання про її права та законні інтереси. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначив про порушення місцевим господарським судом під час постановлення оскаржуваної ухвали норм процесуального права через незалучення його до участі у справі як іпотекодержателя, що призвело до винесення судового рішення про права, інтереси та обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі; зазначене є обов`язковою підставою для скасування вищезазначеного судового рішення у відповідності до вимог пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України. Крім того, у своїх письмових пояснення заявник апеляційної скарги зазначив також про порушення судом першої інстанції норм матеріального права при постановленні оскаржуваної ухвали, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про правомірність набуття права власності на спірне майно ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг". При цьому, на думку скаржника, проведений аукціон в межах справи про банкрутство ФОП Колесникова М.З . не є підставою виникнення права власності на спірний об`єкт нерухомого майна у ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг", оскільки такий правочин вчинений всупереч забороні суду щодо проведення цього аукціону та під час арешту цього майна з метою протиправного заволодіння майном, а тому порушує публічний порядок, та відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Колегія суддів вважає правомірними доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, з огляду на таке. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною 1 статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. За приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Як вбачається з матеріалів справи, майнові права апелянта на спірне нерухоме майно обґрунтовані наявністю укладеного між ОСОБА_6, як іпотекодавцем, та ОСОБА_5, як іпотекодержателем, договору іпотеки, предметом якого є спірне майно. Апелянт зазначає, що відповідні відомості про обтяження об`єкта нерухомого майна внесено до Державного реєстру прав 07.11.2016, а отже, місцевий господарський суд під час ухвалення оскаржуваного рішення мав з`ясувати коло учасників справи та залучити до розгляду заяви іпотекодержателя. При цьому, скаржник вказує на те, що ухвала місцевого господарського суду безпосередньо стосується прав ОСОБА_5 з огляду на наявність рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.09.2017 у справі №638/12677/17, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки. Судова колегія зазначає, що ОСОБА_5 не має жодного процесуального статусу у справі № 922/1110/18 та не повідомлялась про розгляд заяви ліквідатора про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності на майно за боржником (вх.№ 120 від 03.01.2018), а отже судом не з`ясовано належний склад учасників судового процесу при вирішення даного спору. При цьому, ліквідатор ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" в судовому засіданні зазначив про наявність порушень процесуального законодавства через незалучення апелянта (як іпотекодержателя) до участі у справі в межах розгляду заяви про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності, з огляду на наявність реєстрації відповідних відомостей про перебування спірного майна в іпотеці. Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала порушує матеріальні та процесуальні права ОСОБА_5, що визначені положеннями пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, відповідно до яких визначено право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Зазначене є обов`язковою підставою для скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 у справі №922/1110/18 та ухвалення нового судового рішення за результатами розгляду заяви ліквідатора ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" Телитченко А.О. (вх. №120 від 03.01.2019) про скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С.Ю. від 28.01.2017 №33609741 щодо скасування запису у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно та визнання права власності на майно. Частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Водночас, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 ст. 269 ГПК України). Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу місцевого господарського суду, надаючи правову оцінку обставинам справи, зазначає наступне. Згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(надалі - Закон про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Статтею 9 Закону про банкрутство встановлено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Таким чином, провадження у справах про банкрутство регулюється Господарським процесуальним кодексом України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії, з урахуванням встановлених Законом особливостей. Так, відповідно до пункту 6 статті 20 Господарського процесуального кодексу України. господарські суди розглядають, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Також, згідно з пунктом 13 статті 20 Господарського процесуального кодексу, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав. Водночас, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України. Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо. Системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Такі правові висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/847/17, від 13.03.2018 у справі №922/928/17, від 03.05.2018 у справі №904/7981/17, від 17.10.2018 у справі № 5023/5847/11. При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 06.04.2018 у справі №925/1874/13, забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм права, дійшов висновку також про правомірність розгляду заяви про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційного позову) у межах справи про банкрутство з вимогами до фізичної особи. Враховуючи вищенаведені положення, заяви про визнання недійсним правочинів (договорів) або спростування майнових дій, про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство незалежно від суб`єктного складу сторін, враховуючи загальні положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що пов`язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними. Як було зазначено вище, 03.01.2019 ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний Центр Трейдінг" подано до Господарського суду Харківської області заяву про скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Куксіна С.Ю. від 28.01.2017 №33609741 щодо скасування запису у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, визнання права власності на майно (вх.№120 від 03.01.2019). Зі змісту вказаної заяви свідчить, що предметом спору у даній справі є: - скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Куксіна С.Ю. від 28.01.2017 №33609741 в частині скасування запису від 31.12.2016 №18445243 про державну реєстрацію прав власності ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" на квартиру, загальною площею 215,2 кв.м, житловою площею 105,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101); скасування - скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Куксіна С.Ю. від 28.01.2017 №33609741 в частині скасування запису від 18.11.2016 №17510297 про державну реєстрацію прав власності Колесникова М.З . на квартиру, загальною площею 215,2 кв.м, житловою площею 105,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101); - визнання за ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" права власності на квартиру, загальною площею 215,2 кв.м, житловою площею 105,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101) (т.3, а.с. 4-8). Заявлені ліквідатором ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваним актом органу державної реєстрації було незаконно скасовано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" на спірний об`єкт нерухомості, який, на його думку, належить боржнику. Крім того, посилаючись на те, що відповідно до інформації, наведеної у державних реєстрах, спірний об`єкт нерухомості (квартира, загальною площею 215,2 кв.м, житловою площею 105,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101) на час розгляду справи перебуває у власності ОСОБА_6, ліквідатор ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" також звернувся до господарського суду з вимогою про визнання за боржником права власності на підставі ст. 392 ЦК України на спірне нерухоме майно. Отже, предмет спору у даній справі за своєю правовою природою є вимогою про визнання недійсними акту, що порушує майнове право у вигляді права власності на спірне майно. При цьому, така вимога є похідною від існуючого між ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" та ОСОБА_6 спору про приналежність спірного майна на праві власності одному з цих суб`єктів, оскільки саме державна реєстрація права власності на конкретне майно надає можливість відповідному суб`єкту в повній мірі реалізувати свої правомочності, які складають зміст такого права: володіння, користування та розпорядження, тоді як суб`єкт, за яким таке право не зареєстроване, проте вважає себе власником даного майна, фактично позбавляється можливості реалізації таких правомочностей, зокрема, не може розпоряджатися таким майном у встановленому законом порядку. Таким чином, вимоги, які складають предмет спору у даній справі щодо скасування рішення державного реєстратора, відповідають положенням пункту 13 статті 20 Господарського процесуального кодексу щодо підвідомчості господарському суду конкретної категорії спорів. Крім того, враховуючи спрямованість Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси в тому числі майна, яке безпідставно вибуло з права власності банкрута, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів, а також беручи до уваги те, що до повноважень ліквідатора банкрута відноситься обов`язок вживати заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що заява ліквідатора про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності на майно має розглядатись у межах даної справи про банкрутство. Щодо вимог ліквідатора ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" про скасування рішення державного реєстратора, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Частинами 1, 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав. У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" однією із підстав державної реєстрації прав є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Таким чином, документом, який підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, може бути рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а для проведення держаної реєстрації права власності на нерухоме майно подається рішення суду, яким визнано або встановлено факт права власності на об`єкти нерухомого майна. Відповідно до частини другої статті 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення. З наведеного вбачається, що Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора. Отже, запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав або про скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Відповідно до пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (в редакції, що була чинною на дату прийняття оспореного рішення державного реєстратора) розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав. Водночас, частиною 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" законодавець визначив перелік підстав, за яких державний реєстратор, встановивши їх наявність, може прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав. Вказані норми визначають вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації прав. Згідно з пунктами 4, 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Судова колегія зазначає, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14.08.2018 № 134321167 щодо об`єкта нерухомого майна: квартира, загальною площею 215,2 кв.м., житловою площею 105,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101): - 26.04.2013 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 2021781 державним реєстратором: приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мангушевою О.С., до Державного реєстру прав внесено запис про право власності №821827 щодо реєстрації за ТОВ "Юридична компанія "ЮСТПРАЙМ" права власності на спірне майно на підставі дублікату договору купівлі-продажу, серія та номер № 331, виданий 23.03.2015 ПН ХМНО ХО Мангушевою О.С., договору купівлі-продажу, посвідченого ПН ХМНО ХО Мангушевою О.С 26.04.2013 за реєстровим № 494. - 23.03.2015 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мангушевою О.С. на підставі рішення, індексний номер 20211408, внесено запис про припинення право власності ТОВ "Юридична компанія "ЮСТПРАЙМ" на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 333, виданий 23.03.2015 ПН ХМНО ХО Мангушевою О.С. - 23.03.2015 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20211408 державним реєстратором: приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мангушевою О.С. до Державного реєстру прав внесено запис про право власності №9145623 щодо реєстрації за ОСОБА_6 права власності на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 333, виданий 23.03.2015 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мангушевою О.С. - 18.11.2016 до Державного реєстру прав внесено запис про право власності 17510297 щодо реєстрації за Колесниковим М.З. права власності на спірну квартиру на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 15.11.2016 у справі № 922/132/13-г. - 31.12.2016 до Державного реєстру прав внесено запис про право власності № 18445243 щодо реєстрації за ТОВ "Сервісний центр Трейдінг" права власності на спірну квартиру на підставі свідоцтва, серія та номер 678, видане 31.12.2016 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Клопотовою Л.Ю. - 28.01.2017 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Куксіним С.Ю на підставі рішення, індексний номер .33609741 внесено до Державного реєстру прав відомості про: скасування запису про право власності №17510297 від 18.11.2016 щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за Колесниковим М.З. ; скасування запису про право власності №18445243 від 31.12.2016 щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ "Сервісний центр Трейдінг". В якості підстави для прийняття приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю. вищевказаного рішення про скасування запису про право власності ТОВ "Сервісний центр трейдінг" на спірне майно була зазначена постанова Харківського апеляційного господарського суду від 03.01.2017 року у справі №922/132/13-г. Водночас, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.01.2017 у справі №922/132/13-г було скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 15.11.2016 у справі №922/132/13-г, якою, зокрема, право власності на квартиру, загальною площею 215,2 кв.м., житловою площею 105,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101) було визнано за Колесниковим М.З . Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказане рішення суду не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ "Сервісний центр трейдінг" на відповідний об`єкт, оскільки не є рішенням суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав на спірну квартиру за банкрутом; документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав на спірну квартиру за банкрутом; скасування записів про проведену державну реєстрацію прав на спірну квартиру за банкрутом. Проте, враховуючи, що право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за Колесниковим М.З. на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 15.11.2016 у справі №922/132/13-г, тобто судового рішення, яке в подальшому скасовано постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.01.2017 року у справі №922/132/13-г, судова колегія дійшла висновку про помилковість твердження суду першої інстанції про незаконність рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С.Ю. щодо скасування державної реєстрації права власності на спірне майно за Колесниковим М.З . Однак, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора ТОВ "Сервісний центр трейдінг" про скасування зазначеного рішення державного реєстратора, з огляду на таке. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №922/4316/14). В силу статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відтак, ліквідатор ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг", звертаючись до місцевого господарського суду з даною заявою, мав в обґрунтування своїх вимог довести суду як неправомірність дій державного реєстратора щодо скасування державної реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг", так і обґрунтувати належними та допустимими доказами наявність у нього як власника спірного нерухомого майна, яким він себе вважає, права на державну реєстрацію на це майно. Враховуючи приписи наведеного законодавства та перевіривши обставини справи щодо переходу права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, у тому числі щодо наявності у ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" права власності на спірне майно, колегія суддів зазначає таке. З матеріалів справи вбачається та підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, в межах господарської справи №922/132/13-г про банкрутство Фізичної особи - підприємця Колесникова Миколи Захаровича предметом розгляду господарських судів було питання законності (дійсності) проведеного 02.04.2013 аукціону з продажу майна банкрута у справі №922/132/13-г про банкрутство ФОП Колесникова М.З. та договорів купівлі-продажу, укладених за результатами цього аукціону, а також, заява ліквідатора ФОП Колесникова М.З . арбітражного керуючого Родзинского А.А. про витребування майна на користь ФОП Колесникова М.З. та визнання права власності на спірне майно за ФОП Колесникова М.З. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.11.2016 у справі №922/132/13-г (суддя - Яризько В.О.) задоволено заяву ліквідатора Фізичної особи - підприємця Колесникова Миколи Захаровича арбітражного керуючого Родзинского А.А. про визнання недійсними результатів аукціонів від 02.04.2013 з продажу майна у справі про банкрутство ФОП Колесникова М .З. та договорів купівлі продажу, укладених за результатами цих аукціонів; визнано недійсними результати аукціонів, проведених 02.04.2013 Інноваційно-комерційною товарною біржею з продажу належного ФОП Колесникову М.З. нерухомого майна; визнано недійсним договори купівлі-продажу майна, що були укладені за результатами проведених 02.04.2013 Інноваційно-комерційною товарною біржею аукціонів з продажу належного Колесникову М.З . нерухомого майна, у тому числі договір купівлі-продажу квартири, загальною площею 215,2 кв.м., житловою площею 105,1 кв.м., розташованої за адресою : АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101), укладений між арбітражним керуючим Івлєвою Н.А. та ТОВ "Юридична компанія "Юстпрайм", посвідчений 26.04.2013 року ПН ХМНО Мангушевою О.С. за реєстровим № 494. Також, ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.11.2016 у справі №922/132/13-г задоволено заяву ліквідатора фізичної особи - підприємця Колесникова М.З. - арбітражного керуючого Родзинского А.А. про витребування майна на користь банкрута Колесникова М.З. та визнання права власності за Колесниковим М . З. Зокрема, витребувано від ОСОБА_6 (реєстраційний номер НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Колесникова Миколи Захаровича квартиру, загальною площею 215,2 кв.м., житловою площею 105,1 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101). Визнано за Колесниковим Миколою Захаровичем право власності на квартиру, загальною площею 215,2 кв.м., житловою площею 105,1 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101). 18.11.2016 до Державного реєстру прав внесено запис про право власності 17510297 щодо реєстрації за Колесниковим М.З. права власності на спірну квартиру на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 15.11.2016 у справі № 922/132/13-г. Під час апеляційного перегляду вищезазначених судових рішень ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 у справі № 922/132/13-г, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду від 29.03.2017, частково задоволено заяву ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про забезпечення вимог кредиторів. Заборонено ліквідатору ФОП Колесникова М.З. арбітражному керуючому Родзинському А.А. та ТОВ "Сторгов" вчиняти будь-які дії, пов`язані з організацією та проведенням торгів (аукціону) з продажу майна ФОП Колесникова М.З., який призначений на 29.12.2016, вчиняти будь-які інші дії з реалізації, продажу або будь-якого відчуження майна ФОП Колесникова М.З. Накладено арешту на майно боржника згідно переліку, у тому числі на квартиру, загальною площею 215,2 кв.м., житловою площею 105,1 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101). Проте, під час розгляду спору щодо нерухомого майна в межах справи про банкрутство ФОП Колесникова М.З. та всупереч вжитих апеляційним господарським судом заборон, 29.12.2016 ТОВ "Сторгов" разом з ліквідатором ФОП Колесникова М.З. арбітражним керуючим Родзинським А.А. проведено аукціон з продажу майна банкрута (ФОП Колесникова М.З. ). Так, відповідно до протоколу №3 з проведення аукціону від 29.12.2016 ТОВ "Сторгов" організовано та проведено аукціон з продажу майна боржника - ФОП Колесникова М.З. в межах господарської справи №922/132/13-г, продавцем майна (замовником аукціону) зазначено ліквідатора: арбітражного керуючого Родзинського А.А., що діє на підставі постанови Господарського суду Харківської області від 17.01.2013 у справі № 922/132/13-г (т.2, а.с. 144-146). У пункті 7 цього протоколу визначено майно, що продається, його характеристики та місцезнаходження. Об`єктом продажу на вказаному аукціоні виступало наступне майно: ЛОТ №3 квартира загальною площею 215,2 кв.м, житловою площею 105,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101). Правовстановлюючі документи: ухвала господарського суду Харківської області від 15.11.2017 у справі № 922/132/13-г. Обтяження відсутні. Відповідно до протоколу від 29.12.2016 № 3 ціна запропонована переможцем аукціону складає 828200,00 грн, переможцем аукціону став учасник №2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісний Центр Трейдінг". Переможець аукціону (покупець) повинен протягом 5 днів з дня одержання проекту договору купівлі-продажу підписати його та перерахувати кошти за придбане майно в сумі 745380,00 грн на рахунок організатора аукціону - ТОВ "Сторгов". Гарантійний внесок сплачений переможцем аукціону на рахунок організатора аукціону - ТОВ "Сторгов" зараховується до ціни, що підлягає до сплати. Цей протокол про проведення аукціону є підставою для укладення договору купівлі-продажу між переможцем аукціону та продавцем майна; підставою для видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з продажу майна боржника в провадженні у справі про банкрутство в порядку, встановленому законом. Передача майна замовником аукціону і прийняття його покупцем здійснюється за передавальним актом, що підписується сторонами та оформлюється відповідно до законодавства. Вказаний протокол підписаний ліцитатором та переможцем аукціону, засвідчений печатками цих осіб. 31.12.2016 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Клопотовою Л.Ю видано відповідне свідоцтво, з якого вбачається, що відповідно до статті 75 Закону про банкрутство та на підставі акта про передання права власності на куплене нерухоме майно від 31 грудня 2016 року і протоколу № 1 про проведення аукціону від 29.12.2016, складеного ТОВ "Сторгов", приватним нотаріусом посвідчено, що ТОВ "Сервісний центр Трейдінг" належить на праві власності нерухоме майно, що складається з: квартири № АДРЕСА_1, загальною площею 215,2 кв.м, житловою площею 105,1 кв.м. (т.3, а.с. 22). Згідно даного свідоцтва правовстановлюючий документ: ухвала господарського суду Харківської області від 15.11.2016 у справі № 922/132/13-г. Право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно інформації, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього, 18.11.2016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101, номер запису про право власності: 17510297, яке придбане ТОВ "Сервісний центр Трейдінг", що раніше належало Колесникову М.З. Право власності на нерухоме майно, на яке видане це свідоцтво, підлягає державній реєстрації. При цьому, матеріали даної справи не містять ні договір купівлі-продажу зазначеного майна, ні передавальний акт щодо передачі цього майна, ні протокол № 1 про проведення аукціону від 29.12.2016, складеного ТОВ "Сторгов", посилання на який міститься в свідоцтві від 31.12.2016. Натомість в матеріалах справи наявний протокол про проведення аукціону від 29.12.2016 №3 (який помилково було долучено ліквідатором до іншої заяви, тоді як на підтвердження заявлених вимог по даній заяві додано протокол про проведення аукціону від 29.12.2016 за номером 2, який стосується іншого нерухомого майна). В подальшому, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.01.2017 у справі №922/132/13-г скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.11.2016 про визнання недійсними результатів аукціонів від 02.04.2013 з продажу майна у справі про банкрутство ФОП Колесникова М .З . та договорів купівлі-продажу, укладених за результатами цих аукціонів; прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора ФОП Колесникова М. З . арбітражного керуючого Родзинського А.А. про визнання недійсними результатів аукціонів від 02.04.2013 з продажу майна у справі про банкрутство ФОП Колесникова М.З. та договорів купівлі-продажу, укладених за результатами цих аукціонів, відмовлено. При цьому, у зв`язку зі скасуванням в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду від 15.11.2016 та відмовою господарського суду апеляційної інстанції в задоволенні заяви арбітражного керуючого Родзинського А.А. про визнання недійсними результатів аукціонів у справі про банкрутство та договорів купівлі-продажу, укладених за їх результатами, апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 15.11.2016 в частині витребування об`єктів нерухомого майна від осіб, за якими вони зареєстровані, та визнання за ФОП Колесниковим М.З . права власності на відповідне нерухоме майно; прийнято в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора ФОП Колесникова М. З . арбітражного керуючого Родзинського А.А. про витребування об`єктів нерухомого майна від осіб, за якими вони зареєстровані, та визнання за ФОП Колесникова М.З. права власності на відповідне нерухоме майно відмовлено. Надаючи оцінку доводам апелянта та враховуючи аналогічні за змістом доводи інших учасників справи щодо обставин проведення вищезазначеного аукціону, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини 8 статті 44 Закону про банкрутство спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство. Частиною 3 статті 55 Закону про банкрутство унормовано, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу. Проте, провадження у справі про банкрутство ФОП Колесникова М.З . припинено згідно ухвали Господарського суду Харківської області від 22.03.2018 у справі № 922/132/13-г, та спір щодо правомірності права власності ТОВ "Сервісний центр Трейдінг" не був предметом розгляду в межах справи №922/132/13-г. Згідно статтею 71 Закону про банкрутство протягом п`яти днів з дати підписання цього протоколу, замовник аукціону надсилає переможцеві торгів пропозицію щодо укладення договору купівлі-продажу майна разом з проектом цього договору, відповідно до поданої переможцем торгів пропозиції щодо встановлення ціни цього майна. У разі придбання переможцем кількох лотів, договір укладається окремо на кожний лот. Переможець торгів повинен протягом п`яти днів з дня одержання проекту договору підписати його та перерахувати кошти за придбане майно на зазначений у протоколі номер банківського рахунка. Передача майна замовником аукціону і прийняття його покупцем здійснюється за передавальним актом, що підписується сторонами і оформлюється відповідно до законодавства. Акт про передання права власності на куплене нерухоме майно разом із протоколом про проведення аукціону не пізніше трьох робочих днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни передається нотаріусу, а копії акта не пізніше наступного дня разом із відомостями про нотаріуса надсилаються (вручаються) покупцю, замовнику аукціону та продавцю. За невчасне передання акта нотаріусу організатор торгів сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5 відсотка на день від ціни продажу за період прострочення. Нотаріус видає покупцю свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні в порядку, встановленому законом. Послуги нотаріуса оплачує організатор аукціону (ст. 75 Закону про банкрутство). Виходячи з приписів частини 8 статті 44, статей 69, 75 Закону про банкрутство, протокол, акт про передання права власності на придбане майно та свідоцтво про право власності є документами, які укладаються за результатами торгів та якими оформлюються результати проведеного аукціону, а також документами, які пов`язані із виконанням результатів аукціону. В даному випадку за відсутності укладеного з переможцем спірного аукціону договору купівлі-продажу майна банкрута, документом, яким завершено оформлення результатів проведених відкритих торгів та які є вираженням волевиявлення суб`єктів аукціону щодо встановлення/припинення цивільних прав та обов`язків стосовно майна банкрута, є акт про передання права власності на куплене нерухоме майно і протокол про проведення аукціону, на підставі яких приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Клопотовою Л.Ю було видано свідоцтво серія та номер: 678, від 31.12.2016, яким посвідчено, що ТОВ "Сервісний центр Трейдінг" належить на праві власності нерухоме майно ФОП Колесникова М.З .: квартира АДРЕСА_1, загальною площею 215,2 кв.м, житловою площею 105,1 кв.м. У статті 202 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах (аукціоні), яка полягає в процедурі підготовки, проведення торгів, продажу майна (забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - учасника прилюдних торгів (аукціону)), та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів (аукціонів), складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, відтак аукціон є правочином. Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України). Згідно із частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у зв`язку із вчиненням особами нікчемного правочину та внаслідок визнання його недійсним. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч.1 ст. 656 ЦК України). За приписами статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що право особи на відчуження майна у власність третьої особи, передання в користування (оренду) чи іпотеку, законодавець пов`язує безпосередньо з наявністю права розпорядження річчю, яке належить, насамперед, його власнику чи уповноваженій останнім на вчинення таких дій особі. Заперечуючи проти вимог ліквідатора ТОВ "Сервісний центр Трейдінг", ОСОБА_6 , Колесников М.З. та скаржник стверджують, що в даному випадку проведений ТОВ "Сторгов" аукціон з продажу майна боржника в межах справи про банкрутство ФОП Колесникова М.З. , порушує публічний порядок, є нікчемним правочином та не створює юридичних наслідків. Надаючи правову оцінку такому доводу скаржника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, згідно з частиною 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України). В постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15 та в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 909/278/17 зроблено такі висновки. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку. З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Нікчемними як такі, що порушують публічний порядок є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Статтею 129 Конституції України визначено однією із основних засад судочинства обов`язковість судових рішень, який з огляду на положення статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, у редакції чинній до 15.12.2017, поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. Конституційний Суд України у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Розглядаючи справу № 5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (у редакції чинній на момент проведення аукціону) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов`язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України (ч. 1 ст 4-5 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017). Частина 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) встановлює, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України, у редакції чинній до 15.12.2017, передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Таким чином, у розумінні статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 68 ГПК України). Як вже було зазначено в цій постанові, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 у справі №922/132/13-г частково задоволено заяву ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про забезпечення вимог кредиторів. Заборонено ліквідатору ФОП Колесникова М.З. арбітражному керуючому Родзинському А.А. та ТОВ "Сторгов" вчиняти будь-які дії, пов`язані з організацією та проведенням торгів (аукціону) з продажу майна ФОП Коелсникова М.З., який призначений на 29.12.2016, вчиняти будь-які інші дії з реалізації, продажу або будь-якого відчуження майна ФОП Колесникова М.З. Накладено арешту на майно боржника згідно переліку, у тому числі на квартиру, загальною площею 215,2 кв.м., житловою площею 105,1 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101). Вказане рішення суду не скасоване у встановленому законом порядку, набрало законної сили, а отже, в силу приписів статей 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) є обов`язковим до виконання на всій території України. На виконання ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 у справі №922/132/13-г було накладено арешт шляхом внесення 28.12.2016 відповідних записів про обтяження майна до Державного реєстру прав. Крім того, як зазначають учасники справи в запереченнях на заяву ліквідатора та встановлено в ухвалі Вищого господарського суду України від 18.05.2017 у справі №922/132/13-г (на яку посилається ліквідатор на підтвердження своїх вимог), 29.12.2016 державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби м. Харкова складено акт про оголошення заборони. Зважаючи на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що у разі наявності накладеного судовим рішенням арешту на майно, про який відомо особі, остання обмежена у здійсненні права розпорядження цим майном. Незважаючи на наявність судової заборони, ліквідатором банкрута та організатором аукціону проведено аукціон з продажу майна ФОП Колесникова М . З . та оформлено результати аукціону відповідно до статті 75 Закону про банкрутство, а також приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Клопотовою Л.Ю видано свідоцтво, серія та номер: 678, від 31.12.2016 на підставі акта про передання права власності на куплене нерухоме майно від 31.12.2016, який в матеріалах справи відсутній. Водночас, матеріалами справи підтверджено факт проведення аукціону з продажу спірного об`єкта нерухомого майна 29.12.2016 в межах справи про банкрутство ФОП Колесникова М.З. за наявності ухвали суду про забезпечення позову, постановленої апеляційним господарським судом в межах цієї ж справи під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Харківської області від 15.11.2016, якою було визнано право власності за боржником на спірне майно, тобто фактично в судовому порядку не було вирішено питання щодо правомірності права власності боржника на зазначене майно; звернення вказаної ухвали суду до виконання в органи державної виконавчої служби; реєстрації відповідних обтяжень у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачене Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; повідомлення органами ДВС, організатора аукціону та ліквідатора боржника про наявність такої заборони. Зазначене свідчить про незаконність проведених торгів. Враховуючи те, що належне виконання судових рішень є складовою публічного порядку, колегія суддів також не може погодитись і з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено порушення публічного порядку при проведенні аукціону з продажу майна ФОП Колесникова М.З. та державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості за ТОВ "Сервісний центр Трейдінг". При цьому, зі змісту протоколу про проведення аукціону № 3 від 29.12.2016 випливає, що ТОВ "Сервісний центр Трейдінг" був обізнаний щодо належності права власності Колесникову М.З . на спірний об`єкт нерухомості на підставі ухвали Господарського суду Харківської області у справі 922/132/13-г, що в свою чергу не позбавляло учасника аукціону права на з`ясування питання щодо наявності спору стосовно цього майна в господарському суді, а також встановлення обставин щодо наявності обмежень реалізації такого майна, враховуючи, що відповідні відомості було внесено до відповідних реєстрів, які є відкритими та загальнодоступними. За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що виходячи зі змісту правочину щодо відчуження спірного нерухомого майна шляхом проведення аукціону, такий правочин підпадає під встановлені ст.228 ЦК України умови, за яких правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, оскільки за ним проведено відчуження майна, обіг якого був обмежений у зв`язку із накладенням арешту на нього ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 у справі № 922/132/13-г, аукціон проведений всупереч забороні, накладеної судовим рішенням та спрямований на незаконне заволодіння майном банкрута, що спростовує твердження ліквідатора ТОВ "Сервісний центр Трейдінг" про неможливість застосування положень цієї статті. Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями пункту 6 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відмова в державній реєстрації прав у зв`язку з наявністю зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно (пункт 6 частини 1 статті 24) не застосовується у разі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. За таких обставин, при наявності в єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна державний реєстратор не мав право здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде знято. З наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру прав вбачається таке: - 07.11.2016 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32259292 державним реєстратором: приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Куксіним С.Ю. до Державного реєстру прав внесено запис про іпотеку 17321339 про державну реєстрацію іпотеки на підставі договору іпотеки, серія та номер 888, виданого 07.11.2016 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Куксіним С.Ю.; іпотекодержатель: ОСОБА_5, іпотекодавець: ОСОБА_6 . - 28.12.2016 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33252316 до Державного реєстру прав внесено запис про обтяження 18381152 (спеціальний розділ) на підставі постанови про арешт майна боржника, видана 28.12.2016 Дзержинським ВДВС м. Харків ГТУЮ в Харківській області. Разом з тим, 31.12.2016 до Державного реєстру прав внесено запис про право власності № 18445243 щодо реєстрації за ТОВ "Сервісний центр Трейдінг" права власності на спірну квартиру на підставі свідоцтва, серія та номер 678, видане 31.12.2016 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Клопотовою Л.Ю. Тобто, наявність в реєстрі записів про обтяження спірного майна, як у даному випадку під час внесення приватним нотаріусом запису № 18445243 щодо реєстрації за ТОВ "Сервісний центр Трейдінг" права власності, є перешкодою для здійснення нотаріусом відповідної державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, адже таке право набуто не на підставі рішення суду, а тому в даному випадку приватним нотаріусом безпідставно внесено відповідний запис про право власності ТОВ "Сервісний центр Трейдінг" (п. 1 ч. 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Крім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 51806863101) ОСОБА_6 з 23.03.2015. Проте, ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.11.2016 у справі №922/132/13-г задоволено заяву ліквідатора фізичної особи - підприємця Колесникова М.З. - арбітражного керуючого Родзинского А.А. про витребування майна на користь банкрута Колесникова М.З. та визнання права власності за Колесниковим М.З. , у тому числі витребувано від ОСОБА_6 спірне майно на користь Колесникова М.З. та визнано за останнім право власності на це майно. Зазначені відомості внесено до Державного реєстру прав 18.11.2016. Водночас, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.01.2017 у справі №922/132/13-г скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.11.2016, у тому числі в частині витребування об`єктів нерухомого майна від осіб, за якими вони зареєстровані, та визнання за ФОП Колесникова М.З. права власності на відповідне нерухоме майно. Судова колегія зазначає, що у разі скасування судового акту він не може породжувати жодних правових наслідків з моменту його ухвалення (висновки про застосування норм права викладені Верховним Судом України від 10.06.2015 №6-449цс15, від 24.06.2015 у справі №907/544/14). З огляду на викладене, вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Така правова позиція закріплена в постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №6-2233цс16. Отже, судове рішення - це основний акт правосуддя, акт реалізації конституційних повноважень органу державної, судової влади, яким вирішується правовий спір від імені держави Україна. Тому для держави і суспільства незаперечний інтерес становить повага до судового рішення, визнання обов`язковості його виконання, довіра до прийнятих судами рішень. У даній справі судом установлено, що з метою неправомірного вибуття нерухомого майна з володіння ФОП Колесникова М.З. було використано рішення суду першої інстанції, що в подальшому було скасовано апеляційним господарським судом. З огляду на зазначене, суспільний інтерес полягає також у забезпеченні додержання однієї з основних засад судового провадження - обов`язковості судового рішення, в утвердженні принципів поваги і довіри до судових рішень, у формуванні правозастосовної практики, яка унеможливлює використання незаконних судових рішень для неправомірного заволодіння майном і подальшого його відчуження. Таким чином, всі дії з передачі спірного нерухомого майна з моменту прийняття рішення Господарським судом Харківської області від 15.11.2016 у справі №922/132/13-г відбувались за правочинами, вчиненими за результатами ухвалення скасованого рішення. Відтак, ліквідатором ТОВ "Сервісний центр Трейдінг" не доведено суду порушення його прав внаслідок прийняття рішення державним реєстратором про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33609741 від 28.01.2018 щодо скасування державної реєстрації права власності за ТОВ "Сервісний центр Трейдінг" на спірний об`єкт нерухомого майна, оскільки не доведено належними та допустимими доказами законність набуття ним права власності на спірне нерухоме майно. Фактично дії ліквідатора щодо звернення до суду із даним вимогами про скасування рішення державного реєстратора в частині скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності, зводяться до спроби поновити в Державному реєстрі прав запис про право власності ТОВ "Сервісний центр Трейдінг" на нерухоме майно, а також в судовому порядку визнати право власності на нерухоме майна за боржником. З огляду на зазначене, а також беручи до уваги презумпцію правомірності набуття права власності, зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази незаконності набуття ОСОБА_6 права власності на спірне майно, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що право власності у ТОВ "Сервісний центр Трейдінг" виникло на законних підставах, у зв`язку з чим вимоги ліквідатора щодо скасування рішення державного реєстратора про скасування запису про право власності ТОВ "Сервісний центр Трейдінг", що в свою чергу призведе до поновлення в Державному реєстрі прав запис про право власності за зазначеною особою, за своїми наслідками становлять втручання у право особи на мирне володіння своїм майном, передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та задоволенню не підлягають. Колегія суддів також не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення вимоги ліквідатора банкрута про визнання права власності на спірне нерухоме майно, виходячи з наступного. Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом цієї норми, потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними документами (за умови відсутності іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права), підлягає сумніву, оспорюється іншими особами або не визнається ними (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права). Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 18.02.2015 у справі №6-244цс14, від 24.06.2015 у справі № 6-318цс15). Враховуючи приписи статті 328 Цивільного кодексу України щодо правомірності набуття права власності, то воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому, діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. При цьому, за приписами статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. З огляду на статтю 1 Конвенції, кожна Договірна держава має "гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції". Виконання цього загального обов`язку може означати виконання позитивних обов`язків, що випливають з необхідності забезпечення ефективної реалізації гарантованих Конвенцією прав. З контексту статті 1 Першого протоколу випливає, що ці позитивні обов`язки можуть вимагати від держави вжиття необхідних заходів для захисту права власності (див. рішення у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (Sovtransavto Holding v. Ukraine), N 48553/99, п. 96, ECHR 2002-VII, та відповідні посилання, а також, mutatis mutandis, рішення у справах "Кіґан проти Ірландії" (Keegan v. Ireland) від 26 травня 1994 року, серія А, N 290, с. 19, п. 49, і "Крон та інші проти Нідерландів" (Kroon and Others v. the Netherlands) від 27 жовтня 1994 року, серія А, N 297-С, с. 56, п. 31). Відповідно до статті 41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, з урахуванням встановлених вище у цій постанові обставин справи щодо неправомірності набуття права власності ТОВ "Сервісний центр Трейдінг" на спірне майно, наявністю в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинного запису про право власності іншої особи ОСОБА_6, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що заявлені вимоги ліквідатора направлені на порушення права ОСОБА_6 на мирне володіння своїм майном, що є неприпустимим в світлі приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України та ст.321 Цивільного кодексу України. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності на об`єкт нерухомого майна за ТОВ "Сервісний центр Трейдінг" колегія суддів вважає такими, що знайшли своє відображення в матеріалах справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (п.4 ч.3 ст. 277 ГПК України). З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права (зокрема ухвалення оскаржуваного рішення про права та інтереси особи, що не була залучена до участі у справі), колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому наявні підстави для його скасування та прийняття нового рішення у справі про відмову у задоволенні заяви ліквідатора про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності (вх. № 120). Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ст. 275, п.4 ч.1, п.3 ч.3 ст.277, 275, 277, 282, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 у справі №922/1110/18 скасувати. У задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Сервісний Центр Трейдінг" про скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Куксіна Станіслава Юрійовича №33609741 від 28.01.2017 щодо скасування записів про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, визнання права власності на майно відмовити. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у відповідності до статей 286- 289 ГПК України. Повний текст постанови складено 05.06.2019. Головуючий суддя В.О. Фоміна Суддя О.О. Крестьянінов Суддя І.В. Тарасова