Справа № 910/21682/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" жовтня 2019 р. Справа№ 910/21682/15 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Отрюха Б.В. суддів: Грека Б.М. Дідиченко М.А. Секретар судового засідання: Камінська Т.О. За участю представників відповідно до протоколу судового засідання від 16.10.2019. Розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019р. у справі № 910/21682/15 (суддя Чеберяк П.П.) За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедрий Лан" до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення заборгованості в розмірі 589 785,00 грн. в межах справи №910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" до Державного підприємства "Конярство України" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалю Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедрий Лан" до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення заборгованості в розмірі 589 785,00 грн. задоволено, присуджено до стягнення з Державного підприємства "Конярство України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедрий Лан" 561 700,00 грн. збитків, 28 085,00 грн. штрафних санкцій та 8 846,78 грн. витрат зі сплати судового збору, видати наказ. Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, Заступник прокурора міста Києва подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019р., в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги та прийняти її до розгляду, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі №910/21682/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, судовий збір за подання апеляційної скарги стягнути на користь прокуратури міста Києва. Відповідно до витягу із протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва у справі № 910/21682/15 передана на розгляд суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Грек Б.М., Дідиченко М.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 поновлено строк Заступника прокурора міста Києва на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі №910/21682/15 за апеляційною скаргою Заступника прокурора міста Києва у визначеному складі, призначено справу до розгляду на 16.10.2019. 15.08.2019 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедрий Лан» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство заперечувало проти доводів апеляційної скарги, просило залишити судове рішення у справі №910/21682/15 без змін, а скаргу без задоволення. 16.10.2019 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Заступника прокурора міста Києва надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/21682/15 за позовом ТОВ «Щедрий Лан» до Державного підприємства «Конярство України» про стягнення коштів до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду заяви розпорядника майна державного підприємства «Конярство України» до ТОВ «Щедрий Лан» про визнання недійсним договору зберігання №10 від 09.03.2017. В судовому засіданні 16.10.2019 представник ТОВ «Щедрий Лан» заперечував проти клопотання про зупинення провадження у справі. Розглянувши у судовому засіданні клопотання Заступника прокурора міста Києва про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Колегія суддів зазначає, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває заява розпорядника майна державного підприємства «Конярство України» до ТОВ «Щедрий Лан» про визнання недійсним договору зберігання №10 від 09.03.2017 не перешкоджає розгляду спору по суті та не є тією обставиною, яка спричиняє об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи. Натомість, наявність вирішеного спору сприятиме прискоренню розгляду справи, що відповідає загальним засадам та завданням господарського процесу. У зв`язку з наведеними обставинами, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання Заступника прокурора міста Києва про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи. Прокурор в судовому засіданні 16.10.2019, надав пояснення по суті справи, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі №910/21682/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Крім того, в судовому засіданні 16.10.2019, представник ТОВ «Щедрий Лан», заперечував проти доводів апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі №910/21682/15 без змін. Уповноважені представники інших учасників провадження у справі не з`явилися у судове засідання 16.10.2019. Про день і час розгляду справи всі учасники провадження у справі повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України). Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників провадження у справі, які не з`явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження. Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону. Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку. Згідно з ч. 2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та розглянувши справу по суті, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції, винесена з повним дослідженням матеріалів справи та є такою, що відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи 09.03.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Щедрий Лан" та Державним підприємством "Конярство України" в особі його Філії "Новоолександрівський кінний завод № 64" було укладено договір зберігання № 10 від 09.03.2017, з подальшими змінами та доповненнями, за умовами якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання майно, перелік якого наведений у даному договорі. Проте, відповідач взятих на себе зобов`язань за даним договором не виконав, у зв`язку з чим позивач 27.09.2017 направив на адресу відповідача претензію з вимогою виконати зобов`язання за договором зберігання № 10 від 09.03.2017 та доповнень до нього № 1 від 10 травня 2017 року, № 2 від 11.05.2017 року, № 3 від 03 липня 2017 року, а саме: повернути зі зберігання майно в повному обсязі, а вразі наміру придбати зазначене майно, повідомити про це підприємство, так як ДП "Конярство України" несе повну відповідальність за діяльність своїх філій та представництв, про що зазначено в підпункті 7.1.2. пункту 7.1. розділу 7 "Положення "Про Філію "Новоалександрівський кінний завод № 64" Державного Підприємства "Конярство України". 03.10.2017 зазначена претензія була отримана відповідачем, водночас відповіді на зазначену претензію надано не було. Відповідно до п. 2.1.9 даного договору зберігач зобов`язаний за першою вимогою поклажодавця надати йому можливість доступу до майна і перевірки умов його зберігання. Витрати з перевірки несе сторона, що її затребувала. Згідно із п. 2.1.10 зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцю повністю або частково за першою вимогою останнього не пізніше 3-ох днів з дня одержання такої вимоги. Пунктом 2.1.11 даного договору визначено, що зберігач зобов`язаний повернути майно після припинення договору. Разом з тим, пунктом 6.2. сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами. Відповідно до п. 3.1. договору, сторона, що постраждала від невиконання або неналежного виконання іншою стороною зобов`язань за договором зберігання, має право вимагати відшкодування завданих їй збитків. Згідно із пунктом 3.4. договору, за невиконання умов договору винна сторона зобов`язана сплатити іншій стороні штраф у розмірі 5% вартості майна зданого на зберігання. З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що озмір завданої відповідачем майнової шкоди (матеріальних збитків) становить 589 785 грн, що складається з: загальної вартості переданого на зберігання майна в розмірі 561 700 грн. 00 коп., а також штрафних санкцій, нарахованих відповідно до пункту 3.4. договору в розмірі 28 085 грн. 00 коп. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема, договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України). Статтями 526 та 530 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно із частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Спір у справі виник з правовідносин, що виникли між сторонами на підставі укладення договору зберігання майна, і спірні правовідносини регулюються главою 66 ЦК України. Згідно із частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Статтею 938 Цивільного кодексу України, а саме частиною 1 визначено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Відповідно до статті 942 Цивільного кодексу України обов`язки зберігача щодо забезпечення схоронності речі, а саме, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст. 942 Цивільного кодексу України) та якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну (ч. 2 ст. 942 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 946 Цивільного кодексу України визначено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Окрім того, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання (ч. 3 ст. 946 Цивільного кодексу України). Тобто між сторонами виникли господарські правовідносини з договору зберігання, шляхом укладення договору відповідального зберігання, а дії сторін щодо передачі та прийняття товару на зберігання засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків, про що вірно вказав суд першої інстанції. Статтею 948 Цивільного кодексу України визначено, що у поклажодавця виникає обов`язок забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання. Згідно із частиною 1 статті 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (). Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі унормовано статтею 950 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до частини першої цієї статті за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Окрім того, зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності (ч. 3 ст. 950 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 2 статті 951 Цивільного кодексу якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості. Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Згідно із частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 623 ЦК України конкретизовано положення статті 22 ЦК, яка говорить про стягнення збитків як спосіб захисту цивільних прав. Відшкодування збитків вважається загальною формою цивільно-правової відповідальності, оскільки може бути застосована в будь-якому випадку порушення зобов`язання, незалежно від того, чи передбачили сторони це в договорі або чи є вказівки спеціального закону. Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Як вже зазначалося, у договорі зберігання №10 від 09.03.2017 кладеним між ТОВ «Щедрий Лан» та ДП «Конярство України» в особі його філії «Новоолександрівський кінний завод №64» у підпункті 3.2 пункту 3 передбачено, що сума збитків розраховується виходячи із вартості майна на дату початку зберігання. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі та стягнення з Державного підприємства "Конярство України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедрий Лан" 561 700 грн. 00 коп. збитків та 28 085 грн. 00 коп. штрафних санкцій. Відповідно до частини 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно із статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі. За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва, зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 12.06.2019 у даній справі. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, судовою колегією не встановлено. Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Північний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення. 2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 910/21682/15 залишити без змін. 3. Матеріали справи № 910/21682/15 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови підписаний 24.10.2019. Головуючий суддя Б.В. Отрюх Судді Б.М. Грек М.А. Дідиченко