Справа № 918/249/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 жовтня 2019 року м. Київ Справа № 918/249/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К М. (головуючого), Пєскова В.Г., Ткаченко Н.Г., за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.; за участю представника ПАТ "РЗ "Газотрон" - Ширко М.Р.; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Арбітражного керуючого Публічного акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон" Ткачука Д.В. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 та рішення Господарського суду Рівненської області від 27.02.2019 за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання права власності у межах справи №918/249/17 за заявою Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області до боржника Публічного акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон" про визнання банкрутом, - ВСТАНОВИВ: 1. Короткий зміст позовних вимог У провадженні Господарського суду Рівненської області знаходиться справа №918/249/17 про банкрутство боржника Публічного акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон" (далі - ПАТ "Рівненський завод "Газотрон"), порушена за заявою Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство). 01.12.2017 ліквідатор ПАТ "Рівненський завод "Газотрон" Ткачук Д.В. звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (далі - РВ ФДМУ по Рівненській області) про визнання за боржником права власності на сховище, вбудоване у триповерхову будівлю корпусу 5-а, інвентарний №15141 в місті Рівне по вулиці Гагаріна, 39. Позовні вимоги мотивовані набуттям права власності на спірне приміщення боржником, як правонаступником майна державного підприємства під час приватизації цілісного майнового комплексу у 1994 році, але з огляду на відсутність необхідних правовстановлюючих документів право власності на сховище не було зареєстровано та оформлено за боржником. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані нормами ст. ст. 16, 328, 331, 376, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 86 ЦК УРСР (чинну на момент виникнення спірних правовідносин), ст. 21 Закону України "Про власність" (в редакції, чинній на момент приватизації майна у 1994 році), ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного майна". Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.02.2018 в межах справи №918/249/17 про банкрутство ПАТ "Рівненський завод "Газотрон", залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.03.2018, позов задоволено. Визнано за ПАТ "Рівненський завод "Газотрон" право власності на сховище, вбудоване в триповерхову будівлю корпусу 5-а, інв. №15141 в місті Рівне по вул. Гагаріна, 39. Стягнуто з РВ ФДМУ по Рівненській області на користь ПАТ "Рівненський завод "Газотрон" 1600,00 грн судового збору. Постановою Верховного Суду від 23.10.2018 скасовано прийняті судами попередніх інстанцій рішення та передано справу №918/249/17 в частині розгляду заяви ліквідатора ПАТ "Рівненський завод "Газотрон" Ткачука Д.В. про визнання права власності на сховище, вбудоване у триповерхову будівлю корпусу 5-а, інвентарний №15141 в місті Рівному по вул. Гагаріна , 39, на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області в іншому складі суду в зазначеній частині. 2. Встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами обставини Відповідно до Указу Президента України №210/93 від 15.06.1993 та Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №508 від 05.07.1993, наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України "Мінмашпром України" №941 від 1994 року, на базі Рівненського заводу "Газотрон" створено Відкрите акціонерне товариство "Рівненський завод "Газотрон". 14.08.1997 рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон" було перетворено на Публічне акціонерне товариство "Рівненський завод "Газотрон". Згідно з актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу Рівненського заводу "Газотрон" (затвердженого 23.06.1994 відповідно до наказу Мінмашпрому України №992 від 30.06.1994 "Про затвердження акту інвентаризації майна і акту оцінки вартості майна Рівненського заводу "Газотрон") визначено розмір вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства та розмір статутного фонду його правонаступника - акціонерного товариства. Правонаступнику Рівненського заводу "Газотрон" - ВАТ "Рівненський завод "Газотрон" перейшли усі активи і пасиви підприємства (Рівненського заводу "Газотрон"). В переліку об`єктів Рівненського заводу "Газотрон", які вилучені з оцінки вартості цілісного майнового комплексу та не включаються в статутний фонд ВАТ "Рівненський завод "Газотрон", відсутні записи про сховище, вбудоване в триповерхову будівлю корпусу 5а інв. №15141 у місті Рівне по вулиці Гагаріна, 39. Під час проведення комплексної перевірки (спеціального огляду) сховища (Акт №64074 від 06.04.2016) комісією у складі головного інспектора відділу державного нагляду (контролю) у сфері ПТБ та ЦЗ Рівненського міськрайонного управління ГУ ДСНС України у Рівненській області та головного спеціаліста управління з питань НС Рівненського міськвиконкому зобов`язано голову правління ПАТ "Рівненський завод "Газотрон" провести технічну інвентаризацію сховища та завести експлуатаційно-технічну документацію. 09.11.2016 було виготовлено техпаспорт на Захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) (обліковий №64074) - сховище вбудоване у триповерхову будівлю корпусу 5-а інв.№ 15141, замовником технічної інвентаризації є ПАТ "Рівненський завод "Газотрон". Ухвалою Господарського суду Рівненської області 10.05.2017 порушено провадження у справі №918/249/17 про банкрутство ПАТ "Рівненський завод "Газотрон". Постановою Господарського суду Рівненської області від 07.08.2017 припинено процедуру розпорядження майном ПАТ "Рівненський завод "Газотрон" та повноваження розпорядника майна, визнано банкрутом ПАТ "Рівненський завод "Газотрон", відкрито ліквідаційну процедуру банкрута строком на 12 місяців та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Ткачука Д.В. З метою формування ліквідаційної маси банкрута, ліквідатором проведено інвентаризацію майна ПАТ "Рівненський завод "Газотрон", за наслідками якої встановлено та виявлено наступний об`єкт нерухомості: протирадіаційне сховище (укриття) вбудоване в триповерхову будівлю корпусу 5а інв. № 15141 у місті Рівне по вулиці Гагаріна, 39. Ліквідатор ПАТ "Рівненський завод "Газотрон" вважає, що приміщення сховища увійшло у склад цілісного майнового комплексу боржника під час його приватизації у 1993-1994 роках та належить боржнику, незважаючи на те, що право власності на сховище, як об`єкт індивідуально визначеного нерухомого майна, не було зареєстровано та оформлено у встановленому законом порядку. Спірне приміщення у документах зазначається як сховище, не маючи вказівки, що воно є об`єктом цивільного захисту, протирадіаційним укриттям, у зв`язку з чим ліквідатором подано позов про визнання права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за боржником. 3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.02.2019 у справі №918/249/17 у позові відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що спірне майно (сховище) перебуває на обліку Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Рівненської облдержадміністрації, як захисна споруда цивільного захисту. Суду не надано доказів на підтвердження того, що сховище було виключене із фонду споруд цивільного захисту, та станом на даний час втратило статус захисної споруди цивільного захисту, а відтак спірне майно віднесено до об`єктів, які не підлягають приватизації (об`єкт цивільної оборони (протирадіаційного захисту). 4. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 03.07.2019 залишив без змін рішення місцевого господарського суду, погодившись з висновком про відсутність правових підстав для визнання за боржником права власності на спірне сховище. Суд апеляційної інстанції зазначив про те, що спірне майно є державним, оскільки було об`єктом цивільної оборони та не могло включатися до складу цілісного майнового комплексу боржника, а тому повинно було обліковуватися на позабалансових рахунках боржника відповідно до спільного наказу Фонду державного майна України та Мінекономіки України "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі" від 19.05.1999 №908/68. Оскільки спірне майно віднесено до об`єктів, які не підлягають приватизації (об`єкт цивільної оборони (протирадіаційного захисту), то в результаті приватизації боржника у останнього не виникало права власності на вказаний об`єкт, а тому позов задоволенню не підлягає. 5. Короткий зміст вимог касаційної скарги. У касаційній скарзі Арбітражний керуючий ПАТ "Рівненський завод "Газотрон" Ткачук Д.В. просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 27.02.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Касаційну скаргу мотивовано помилковістю висновку судів попередньої інстанції про те, що діючим на час приватизації боржника законодавством було заборонено приватизацію споруд цивільного захисту, оскільки судами не враховано, що така заборона стосувалася лише протирадіаційних споруд, до яких спірне приміщення сховища не належить. Судами не враховано норми ст. 32 Кодексу цивільного захисту України та Порядок використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №253 від 25.03.2009, згідно з якими законодавство розрізняє дві різні категорії захисних споруд цивільного захисту за їх призначенням та правовим статусом і саме споруди цивільного захисту віднесені до категорії протирадіаційних укриттів не могли бути приватизовані. Судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки листу Управління з питань надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Рівненської міської ради №10-33/233 від 25.03.2019, згідно з яким спірне приміщення відноситься до категорії сховищ. Судами попередніх інстанцій не виконано вказівки, наведені у постанові Верховного Суду від 23.10.2018, та не досліджено питання щодо приналежності спірного приміщення до категорії протирадіаційних укриттів взагалі та зокрема на момент приватизації боржника. 6. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу РВ ФДМУ по Рівненській області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність та непідтвердженість належними доказами викладених у касаційній скарзі доводів, які не спростовують законні та обґрунтовані рішення судів попередніх інстанцій. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. За результатами перегляду прийнятих судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про те, що судами попередніх інстанцій не в повному обсязі виконано вказівки, викладені в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у даній справі. Скеровуючи справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, Верховний Суд у своїй постанові від 23.10.2018 наголосив на тому, що судам необхідно дослідити правовий статус спірного майна на предмет його приналежності до об`єктів протирадіаційного захисту на період приватизації у 1993-1994 роках, дійти правових висновків про можливість включення такого об`єкта до складу цілісного майнового комплексу боржника, дослідити правовий статус даного об`єкта на період здійснення ліквідаційної процедури, залучити орган управління (його правонаступника), який був засновником приватизованого підприємства боржника та який є відповідальним за державне майно, яке не ввійшло до складу цілісного майнового комплексу боржника під час приватизації. Згідно з ч.1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Однак всупереч вказаним вимогам закону, судами попередніх інстанцій при новому розгляді справи не враховано зазначених вказівок суду касаційної інстанції та не з`ясовано правовий статус спірного майна як на період приватизації боржника, так і на даний час. В своїх рішеннях суди лише обмежилися посиланням на лист Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Рівненської облдержадміністрації №56/04-02/19 від 14.01.2019, в якому зазначалося про відсутність прийнятих рішень про подальше використання сховища Рівненською облдержадміністрацією, а також листи Управління комунальною власністю виконкому Рівненської міської ради №08-91 від 25.01.2019 та Рівненської обласної ради № 09-177/01 від 29.01.2019, згідно з якими об`єкт цивільної оборони за адресою: м. Рівне, вул. Гагаріна, 39 - не є об`єктом права комунальної власності та не належить територіальним громадам м. Рівного та Рівненської області. При цьому суди не визначили, до якої категорії захисних споруд цивільного захисту належить спірне приміщення, оскільки позивач у позовній заяві визначає його як сховище, але при цьому теж саме приміщення обліковується на балансі боржника як об`єкт цивільного захисту (протирадіаційне укриття). У мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень спірний об`єкт також визначається сховищем та протирадіаційним укриттям. Згідно з ч.1 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належать як сховище (герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів), так і протирадіаційне укриття (негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості). Наведена норма кореспондується з положеннями пункту 2 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №253 від 25.03.2009. Тобто хоч сховище та протирадіаційне укриття відносяться до захисних споруд цивільного захисту, але вони не є тотожними і Декретом Кабінету Міністрів України "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається" №26-92 від 31.12.1992, на який посилаються суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях, було заборонено приватизацію саме протирадіаційних споруд. Суди попередніх інстанцій встановили, що матеріали справи містять Акт комплексної перевірки (спеціального огляду) захисної споруди цивільної оборони №64074 та технічний паспорт Сховища (обліковий помер 64074), виготовлений 09.11.2016, з яких вбачається, що спірний об`єкт належить до захисних споруд цивільного захисту, але не виконали вказівки, викладені в постанові Верховного Суду від 23.10.2018, та достеменно не встановили та не дослідили, чи був спірний об`єкт виключений із фонду споруд цивільного захисту та чи втратив він статус захисної споруди цивільного захисту. В ст. 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до вимог процесуального законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Натомість оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону не відповідають. Окрім того, в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 зазначено про те, що 07.05.2019 від ПАТ "Рівненський завод "Газотрон" надійшло клопотання (вх.№16738/19) про приєднання до матеріалів справи листа Управління з питань надзвичайних ситуацій Виконавчого комітету Рівненської міської ради №10-33/233 від 25.03.2019, де зазначено, що за адресою: м. Рівне, вул. Гагаріна, 39 наявна захисна споруда цивільного захисту, а саме сховище з обліковим номером №64074. Згідно з наведеними у клопотанні поясненнями, вказаний доказ є новим та не надався місцевому господарському суду, оскільки отриманий лише 17.04.2019, тобто вже на стадії апеляційного перегляду рішення Господарського суду Рівненської області від 27.02.2019 у даній справі. У мотивувальній частині постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 відсутні будь-які відомості про прийняття чи відхилення наданого ПАТ "Рівненський завод "Газотрон" доказу, тобто суд взагалі не розглянув вищезгадане клопотання про залучення нового доказу, наданого скаржником на підтвердження певного факту, що є порушенням норм процесуального права та свідчить про ухилення апеляційного господарського суду від дослідження доказу, який може мати значення для правильного вирішення спору. Тобто, суд апеляційної інстанції ухилився від здійснення апеляційного перегляду справи, не перевірив у повному обсязі законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тоді як рішення суду має прийматися і цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. 7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Під час касаційного розгляду Верховним Судом встановлено порушення судами попередніх інстанцій при розгляді справи норм процесуального закону, зокрема, ст. ст. 86, 316 ГПК України, неповно досліджено зібрані у справі докази, всі обставини справи в їх сукупності, не виконано вказівки, викладені в постанові Верховного Суду від 23.10.2018, що свідчить про часткову обґрунтованість доводів касаційної скарги. Згідно з п.2 ч.1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Оскільки передбачені ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлене у цій справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При новому розгляді суду необхідно повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення. 8. Судові витрати Оскільки суд дійшов висновку, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 підлягає скасуванню, а справа №918/249/17 - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України судом не здійснюється. Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, - П О С Т А Н О В И В : 1. Касаційну скаргу Арбітражного керуючого Публічного акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон" Ткачука Д.В. задовольнити частково. 2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі №918/249/17 скасувати. 3. Справу №918/249/17 в скасованій частині передати на розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню. Головуючий, суддя Огороднік К.М. Судді Пєсков В.Г. Ткаченко Н.Г.