Справа № 910/13855/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" вересня 2020 р. Справа№ 910/13855/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Грека Б.М. суддів: Остапенка О.М. Дідиченко М.А. за участю секретаря судового засідання Ковган О.І. за участю представників відповідно до протоколу судового засідання від 15.09.2020 розглянувши апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі №910/13855/19 Господарського суду міста Києва за заявою Акціонерного товариства «Укртранснафта» до Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 (суддя Пасько М.В.) відмовлено в задоволенні клопотання Міністерства енергетики та захисту довкілля України №26/1.2-17.3-1926 від 22.01.2020 про закриття провадження у справі №910/13855/19. Відмовлено в задоволенні клопотання представника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №73/7-11 від 13.04.2020 про закриття провадження у справі №910/13855/19. Відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі №910/13855/19. Відкладено розгляд справи на 21.07.2020. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Міністерство юстиції України звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу суду першої інстанції в частині відмови Міністерству юстиції України у задоволенні клопотання №73/7-11 від 13.04.2020 про закриття провадження у справі №910/13855/19 скасувати, а провадження у справі №910/13855/19 про банкрутство Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» закрити. Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.07.2020, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Копитова О.С., Дідиченко М.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020, відкрите апеляційне провадження у справі №910/13855/19 за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України, призначено розгляд цієї апеляційної скарги у справі №910/13855/19 до розгляду на 08.09.2020 о 14 год. 00 хв. У зв`язку із перебуванням у період з 10.08.2020 по 11.09.2020 судді Грека Б.М., який є головуючим та суддею-доповідачем у даній справі, у відпустці, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 розгляд апеляційної скарги Міністерства юстиції України призначено на 15.09.2020. Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.09.2020, у заявку з відпусткою судді Копитової О.С., зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Остапенко О.М., Дідиченко М.А. Про час та місце судового засідання учасники були повідомлені належним чином, направленням на адреси місцезнаходження учасників справи копій ухвали суду. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як учасники належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 1. Зміст обставин справи. 1.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 відкрито провадження у справі. 1.2. Від ОСОБА_1 19.11.2019 надійшла заява про закриття провадження у справі та заява з грошовими вимогами до боржника на суму 543 473, 06 грн. 1.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника на суму 543 473, 06 грн. повернуто без розгляду. 1.4. Від Міністерства енергетики та захисту довкілля України 23.01.2020 надійшло клопотання про закриття провадження у справі. 1.5. Від ОСОБА_1 13.03.2020 надійшло клопотання про закриття провадження у справі. 1.6. Від Міністерства юстиції України 28.04.2020 надійшло клопотання про закриття провадження у справі. 2. Зміст та обґрунтування оскарженої ухвали. 2.1. Місцевим господарським судом в задоволенні клопотань Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та ОСОБА_1 про закриття провадження у справі відмовлено. 2.2. Місцевий господарський суд, зокрема, зазначив, що в поданих клопотаннях Міністерства енергетики та захисту довкілля України та ОСОБА_1 заявники просять суд закрити провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Укртранснафтопродукт», оскільки Закон України «Про трубопровідний транспорт» забороняє здійснювати банкрутства відносно боржника. 2.2.1. Як вбачається з матеріалів справи, в них відсутні ліцензії на транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, а також на діяльність на ринку природного газу, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ринок природного газу». 2.2.2. Крім того, суд зазначив, що листом № 1488/15.4/7-20 від 07.02.2020 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг повідомила суд про те, щодо у Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» відсутня ліцензія на транспортування нафтопродуктів магістральними трубопроводами чи транспортування нафти магістральними трубопроводами, а також боржник не звертався до неї за отриманням такої ліцензії. 2.2.3. Зважаючи на викладене, суд, посилаючись на приписи статті 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт», пункту 26 та пункту 27 частини 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», пункту 9 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, частини 3 статті 13, статті 77 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновків, що подані клопотання не підлягають задоволенню, оскільки їх обґрунтування не підтверджено належними доказами. 2.3. Стосовно клопотання Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцевий господарський суд зазначив, що підставою для закриття провадження у справі Міністерство юстиції визначає приписи пункту 2 розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», яким установлено, що у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім що виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом (надалі - Закон №145-ІК). 2.3.1. Тобто, зазначеною нормою Закону №145-ІХ встановлюється заборона на застосування процедур санації та ліквідації у справах про банкрутство усіх державних підприємств або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, крім визначених підприємств, незалежно від того, чи були вони включені до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. 2.3.2. Разом з тим, положеннями частини 3 статті 214 Господарського кодексу України та статті 96 Кодексу України з процедур банкрутства, вимога щодо незастосування процедур санації та ліквідації до боржників у справах про банкрутство встановлена лише для підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, та включені у встановленому порядку до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації. 2.3.3. ДП «Укртранснафтопродукт» не було включене до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації». До того ж ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 відкрито провадження у даній справі про банкрутство ДП «Укртранснафтопродукт», відтак неспроможність боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав, як того вимагає частина 3 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, судом була перевірена та підтверджена. 2.3.4. Таким чином, в розумінні означених норм Господарського кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства, до боржника - ДП «Укртранснафтопродукт» можуть бути застосовані усі судові процедури, у тому числі санація і ліквідація. 2.3.5. Місцевий господарський суд також зазначив, що положення пункту 2 розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону №145-IX суперечать нормам Господарського кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства в частині визначення підприємств, щодо яких не застосовуються процедури санації та ліквідації. Разом з тим, відповідно до листа Міністерства Юстиції України від 26.12.2008 №758-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» неузгодженість чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя самого регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання,в теорії права відомі як норм права. Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який мас бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту). При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надасться спеціальному, якщо він не скасований виданим загальним актом. 2.3.6. Місцевий господарський суд, зважаючи на приписи частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, зазначив, що клопотання представника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не містить посилань на жоден закон, який передбачав би випадки закриття провадження у справі про банкрутство державних підприємств. 2.3.7. Зважаючи на викладене, посилаючись на приписи частини 3 статті 13, статті 77 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що подане клопотання Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) також не підлягає задоволенню. 3. Зміст та обґрунтування апеляційної скарги Міністерства юстиції України. 3.1. В своїй апеляційній скарзі Міністерство юстиції України просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 в частині відмови Міністерству юстиції України у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі скасувати. Провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» закрити. 3.2. В апеляційній скарзі, зокрема, зазначено, що з врахуванням вимог статті 116 Господарського процесуального кодексу України, останнім днем строку процедури розпорядження майном у даній справі є 13.04.2020, а оскільки встановлений частиною 2 статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства граничний строк процедури розпорядження майном вичерпано, то з врахуванням приписів частини 2 статті 49 цього Кодексу збори кредиторів вправі прийняти одне з таких рішень: - схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; - подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. 3.3. У даній справі прийняття зборами кредиторів зазначених рішень унеможливлено вимогами абзацу 1 частини 2 розділу ІІІ Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації». 3.4. Місцевий господарський суд, постановляючи оскаржену ухвалу, порушив вимоги статей 76, 86, 234, 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: 3.4.1. Фактичну обставину - закінчення 13.04.2020 граничного строку процедури розпорядження майном, судом не встановлено. 3.4.2. Мотивувальна частина оскарженої ухвали не містить жодного посилання на статтю 49 Кодексу України з процедур банкрутства. 3.4.3. У клопотанні про закриття провадження у справі міститься посилання на Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» та статтю 49 Кодексу України з процедур банкрутства. У зв`язку із закінченням граничного строку процедури розпорядження майном єдиним законним і обґрунтованим судовим рішенням є прийняття господарським судом ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство. 3.4.4. Місцевим господарським судом не врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 03.04.2018 у справі №910/3704/13 (пункт 25 мотивувальної частини). 3.4.5. Відмовляючи в задоволенні клопотання суд керувався статтями 28, 30 Кодексу України з процедур банкрутства. 3.5. Зважаючи на викладене, Міністерство юстиції України дійшло висновків, що місцевим господарським судом було неправильно застосовані частина 2 статті 44, частини 1, 3 статті 49, пункт 9 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, та порушено положення статей 76, 86, 234, 236 Господарського процесуального кодексу України. 4. Зміст та обґрунтування відзиву АТ «Укртранснафта» (Заявник) на апеляційну скаргу. 4.1. Приписи Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» суперечать кодексу України з процедур банкрутства, як спеціальному та основному Закону, що регулює провадження у справах про банкрутство, а також іншим законодавчим актам. 4.2. Закон, на який посилається Міністерство юстиції України, не вносить змін до Кодексу України з процедур банкрутства відносно заборони застосування процедур санації та ліквідації до державних підприємств. В свою чергу, до старого спеціального закону - «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме - до прикінцевих та перехідних положень, вносились відповідні зміни. 4.3. Зміни відносно обмеження застосування процедур санації та ліквідації не внесені ані до Кодексу України з процедур банкрутства, ані до Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна». При цьому, у статті 5 цього Закону та у прикінцевих та перехідних положеннях продовжують міститись обмеження провадження справ про банкрутство, відносно яких прийнято рішення про приватизацію, або які знаходяться у процесі приватизації. 4.4. Кодекс України з процедур банкрутства, окрім заборони банкрутства казенних підприємств, підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, та включені до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації, а також закріплення особливостей ліквідації банків згідно окремого закону, не встановлює більше жодних обмежень відносно банкрутства окремих категорій боржників. 4.5. Станом на сьогодні закон, який би затверджував перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації - відсутній, натомість ДП «Укртранснафтопродукт» до такого переліку ніколи не включалось, відносно нього не приймалось жодних рішень про приватизацію. 4.6. Таким чином, відносно боржника як не діяли раніше, так і не діють станом на сьогодні обмеження/заборони, пов`язані з приватизацією останнього. 4.7. Зважаючи на викладене, Заявник пованістю погоджується з висновками місцевого господарського суду, та просить залишити апеляційну скаргу Міністерства юстиції України баз задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін. 5. Зміст та обґрунтування відзиву АТ «Одесаобленерго» на апеляційну скаргу. 5.1. АТ «Одесаобленерго» переконане у помилковості доводів Міністерства юстиції України, викладених у апеляційній скарзі, а також у відсутності підстав для скасування оскарженої ухвали. 5.2. Приписи Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» суперечать кодексу України з процедур банкрутства, як спеціальному та основному Закону, що регулює провадження у справах про банкрутство, а також іншим законодавчим актам. 5.3. Положеннями статті 214 Господарського кодексу України та статті 96 Кодексу України з процедур банкрутства вимога щодо незастосування процедур санації та ліквідації до боржників у справах про банкрутство встановлена лише для підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації. Положення Кодексу України з процедур банкрутства не застосовуються до юридичних осіб - казенних підприємств. 5.4. Закону, на який посилається Міністерство юстиції України, не вносить змін до Кодексу України з процедур банкрутства та Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» відносно заборони застосування процедур санації та ліквідації до державних підприємств. 5.5. Міністерством юстиції України не наводилось відносно розроблення, вибору заходів, оптимальних шляхів погашення боргових зобов`язань перед кредиторами боржника у випадку закриття провадження у даній справі, припинення дії мораторію. 5.6. Закон, на який посилається Міністерство юстиції України, взагалі не встановлює ані обов`язку, ані механізму закриття судом проваджень по справам про банкрутство державних підприємств, які підпадають під положення даного закону, провадження по справам про банкрутство яких тривають. Також цей закон суперечить, не узгоджується, розбіжний з нормами спеціального закону у сфері банкрутства - кодексом України з процедур банкрутства, а також іншими актами відносно банкрутства державних підприємств. Загалом, вказаний закон не відповідає принципу юридичної визначеності, що є складовою принципу верховенства права. 5.7. Зважаючи на суперечність цього закону актам вищої юридичної сили, невідповідність його принципу законності через сформованість без достатньої чіткості, суд має керуватись в першу чергу Кодексом України з процедур банкрутства та Господарським процесуальним кодексом України. 5.8. Обставину перебування справи поза межами суду у зв`язку із апеляційним оскарженням одним з кредиторів (ОСОБА_1.) ухвали суду не було враховано Міністерством юстиції України при обрахунку строків процедури розпорядження майном. Також не було враховано положення Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ, та Закону України «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства щодо недопущення зловживань у сфері банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19». Таким чином строк процедури розпорядження майном у даній справі не сплинув, відповідно, підстав для закриття провадження з огляду на дану обставину немає. 5.9. Зважаючи на викладене, АТ «Одесаобленерго», посилаючись також на судову практику, в тому числі Конституційного Суду України та ЄСПЛ, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін. 6. Зміст та обґрунтування відзиву ТОВ «Спарта» (конкурсний кредитор) на апеляційну скаргу. 6.1. ТОВ «Спарта» підтримало вимоги апеляційної скарги та просить її задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 скасувати, провадження у справі про банкрутство ДП «Укртранснафтопродукт» закрити. 6.2. ТОВ «Спарта» зазначає, зокрема, що: 6.2.1. Кодекс України з процедур банкрутства не передбачає, що його положення мають переважну силу над нормами інших законів та Кодекс не містить імперативних норм, якими було б встановлено, що будь-які зміни у процедурі банкрутства підприємства обов`язково мають бути внесені до вказаного Кодексу. 6.2.2. Задоволення вимог кредиторів у даній справі є неможливим через особливості банкрутства державних підприємств, встановлених цим Кодексом та Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації». 6.2.3. Зважаючи на положення статті 96 Кодексу України з процедур банкрутства та пункту 2 розділу ІІІ Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», в інтересах кредиторів буде здійснена ліквідація боржника за рішенням власника, а не через судову санацію чи ліквідацію, введення яких є неможливим на сьогодні для державних підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків. У судові процедурі банкрутства боржника продаж його майна неможливий, оскільки на даний час суперечитиме законодавству України. 6.2.4. Положення пункту 2 розділу ІІІ Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» щодо незастосування судової процедури санації, поширюється на всі державні підприємства, у яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, а не тільки на державні підприємства, які були включені до переліку підприємств, що не підлягають приватизації. 6.2.5. В судовому засіданні 23.06.2020 помічником арбітражного керуючого було повідомлено, що конституційним Судом України розглядається подання про невідповідність Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», проте господарським судом не було перевірено, які саме положення цього закону переглядаються Конституційним Судом України. 6.2.6. На сьогодні ліквідація підприємства за рішенням Міністерства енергетики України була б найбільш ефективною, зважаючи на норми чинного законодавства України. 6.2.7. зважаючи на положення Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» та пункт 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.05.2006 №01-8/1114 «Про Закон України «про введення мораторію на примусову реалізацію майна», нерухоме майно боржника не може бути відчужене державним виконавцем, а документи виконавчого провадження мають бути передані до органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Отже, ініціюючим кредитором та державним виконавцем, який веде виконавче провадження АТ «Укртранснафта», не вжито всіх заходів зі стягнення боргу відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», та останнім подано передчасну заяву про відкриття справи про банкрутство боржника. 6.2.8. Пункт 8 статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства хоч і стосується господарських товариств, але за аналогією застосовується і до боржника, статутний капітал якого не сформовано у повному обсязі, в порушення статті 74 Господарського кодексу України. 6.2.9. Боржник визнаний державним комерційним підприємством. Порядок створення статутного фонду боржника не був визначений у його Статуті, а саме створення не завершено. Здійснювати банкрутство підприємства, процес створення якого не завершено, за рішенням суду є нерозумним. 6.2.10. Частиною 6 статті 4 Кодексу України з процедур банкрутства передбачена санація державних підприємств до відкриття справи про банкрутство, втім це не було враховано місцевим господарським судом під час відкриття справи про банкрутство. 6.3. Зважаючи на викладене, ТОВ «Спарта» зазначило, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам щодо прийняття судового рішення у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи. Відтак, посилаючись на приписи статті 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт», пунктів 7, 9 частини 1 статті 90, статті 96 Кодексу України з процедур банкрутства, закінчення граничного строку, встановленого частиною 2 статті 44 цього Кодексу, частини 2 розділу ІІІ Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», частини 5 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», статті 214 Господарського кодексу України, ТОВ «Спарта» просить апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2020, в частині відмови Міністерству юстиції України в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство ДП «Укртранснафтопродукт», скасувати, та закрити провадження у даній справі. 7. Зміст та обґрунтування відзиву арбітражного керуючого Дерябкіна О.Е. на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України. 7.1. Арбітражний керуючий Дерябкін О.Е. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін, вважаючи, що апеляційна скарга є необґрунтованою. 7.2. Так, у відзиві, зокрема, зазначено, що: 7.2.1. Положеннями частини 3 статті 214 Господарського кодексу України та статті 96 Кодексу України з процедур банкрутства вимога щодо незастосування процедур санації та ліквідації до боржників у справах про банкрутство встановлена лише для підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, та включені у встановленому порядку до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації. 7.2.2. ДП «Укртранснафтопродукт» не було включене до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації». 7.2.3. Закон №145-ІХ є спеціальним щодо регулювання питань приватизації об`єктів права державної власності, але щодо питань провадження процедур банкрутства є загальним нормативно-правовим актом. 7.2.4. Спеціальним нормативно-правовим актом у сфері банкрутства є Кодекс України з процедур банкрутства, отже Закон №145-ІХ не може бути підставою для закриття провадження у справі. 7.2.5. В розумінні норм Господарського кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства до боржника - ДП «Укртранснафтопродукт» можуть бути застосовані всі судові процедури, у тому числі санація і ліквідація. 8. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги. 8.1. Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до положень Статуту ДП "Укртранснафтопродукт" (затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 22.01.2018 № 52), підприємство утворено з метою видобування, переробки сирої нафти та газу, транспортування та постачання нафтопродуктів по трубопроводах, розвитку мережі нафтопродуктопроводів, отримання прибутку в інтересах держави шляхом систематичного здійснення виробничої, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому законодавством України та цим Статутом (п. 2.1.); предметом діяльності Підприємства, зокрема, є видобування та переробка сирої нафти та газу, транспортування сирої нафти, газу та нафтопродуктів магістральними трубопроводами, діяльність, пов`язана з транспортуванням сирої нафти, нафтопродуктів та газу магістральними трубопроводами, включаючи послуги насосних станцій та експлуатацію трубопроводів (п.п. 2.2.2 та 2.2.4 Статуту); основними завданням Підприємства є: транспортування та постачання нафтопродуктів по трубопроводах, оптова та роздрібна торгівля нафтою, нафтопродуктами та їх похідними, розвиток мереж нафтопродуктопроводів, постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ, газового конденсату, отримання прибутку в інтересах держави шляхом систематичного здійснення виробничої, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому законодавством України та цим Статутом (п. 2.3.). 8.2. ДП «Укртранснафтопродукт» є державним підприємством, утвореним внаслідок реорганізації (злиття) державних підприємств, що провадили діяльність з транспортування магістральними трубопроводами, тобто, підприємством трубопровідного транспорту, предметом діяльності якого є, зокрема, транспортування сирої нафти, газу та нафтопродуктів магістральними трубопроводами. Таким чином, діяльність та правовідносини щодо такого суб`єкта регулюються спеціальним законом - Законом України «Про трубопровідний транспорт». 8.3. Апеляційний господарський суд вважає за необхідне зауважити, що Кодексом України з процедур банкрутства, який є спеціальним нормативно-правовим актом в сфері банкрутства, встановлено особливості банкрутства окремих категорій, а саме - державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50%. Втім, враховуючи мету створення ДП "Укртранснафтопродукт", визначення основних видів діяльності підприємства, діяльність підприємств, майно яких увійшло до Статутного фонду боржника, а також встановлені законодавством певні обмеження щодо його приватизації, зважаючи на види статутної діяльності боржника, цілком правомірним та обґрунтованим в даному випадку буде застосування спеціальної норми законодавства - Закону України «Про трубопровідний транспорт», статтею 7 якого встановлена заборона на банкрутство окремих державних підприємств, яким є ДП «Укртранснафтопродукт», через можливість настання негативних наслідків для держави в разі порушення справи про банкрутство відносно таких підприємств. 8.4. Стосовно доводів про відсутність у боржника, відповідної ліцензії на провадження основних (Статутних) видів діяльності, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що провадження діяльності без відповідного дозволу або ліцензії має певні наслідки визначені законодавством, проте наявність чи відсутність документу дозвільного характеру не спростовує обраний суб`єктом господарювання вид діяльності за КВЕД, а також не впливає на мету створення такого підприємства. 8.5. Крім того, положеннями частини 3 статті 214 Господарського кодексу України встановлено обмеження (щодо процедур санації чи ліквідації) до юридичних осіб - підприємств, що є об`єктами права державної власності, та які включені до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації. Отже, вказана норма і положення Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" встановлюють обмеження (щодо процедур санації чи ліквідації) до юридичних осіб-підприємств, що є об`єктами права державної власності, та які включені до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації. 8.6. Відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства, процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів, і як вбачається з матеріалів справи, останнім днем строку процедури розпорядження майном Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» є 13.04.2020. 8.7. Згідно з частиною 3 статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства, у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство. При цьому, пунктом 9 частини 1 статті 90 цього Кодексу передбачено закриття господарським судом справи про банкрутство у випадках передбачених законом. 8.8. Зважаючи на викладене, враховуючи що боржник є підприємством утвореним внаслідок реорганізації (злиття) державнавних підприємств, що провадили діяльність з транспортування магістральними трубопроводами, здійснює діяльність у сфері трубопровідного транспорту та є підприємством стосовно якого існує заборона порушення провадження у справі про банкрутство, цілком обґрунтованим є висновок про наявність правових підстав для закриття провадження у даній справі. Таким чином, суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновками оскаржуваної ухвали та вважає, що місцевий господарський суд прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. Вказані вимоги судом попередньої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не було дотримано. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 підлягає скасуванню, а провадження у даній справі - закриттю. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 - скасувати. Провадження у справі №910/13855/19 за заявою Акціонерного товариства "Укртранснафта" до Державного підприємства "Укртранснафтопродукт" про банкрутство - закрити. Матеріали справи №910/13855/19 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк передбачений статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства. Головуючий суддя Б.М. Грек Судді О.М. Остапенко М.А. Дідиченко Повний текст складено 21.09.2020