Справа № 918/420/16

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2020 року Справа №918/420/16 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Юрчук М.І. , суддя Тимошенко О.М. при секретарі судового засідання - Єфімчук А.І. за участю представників: кредитора ОСОБА_1 - Величко О.М. (ордер №ВК №1010378 від 06.07.2017 року) розглянувши у відкритому судовому засіданні у приіщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.08.2020 року у справі №918/420/16 (суддя Марач В.В., повний текст ухвали складено 19.08.2020 року) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ: Справа №918/420/16 про банкрутство ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" знаходиться на стадії розпорядження майном боржника. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.08.2020 року у справі №918/420/16, зокрема, визнано вимоги кредиторів до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" у наступних розмірах: - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС" з грошовими вимогами в сумі 777 288 грн. 00 коп. (основний борг) - черговість задоволення вимог четверта; судовий збір в сумі 2756 грн. 00 коп. - черговість задоволення вимог перша; - Головне управління ДПС у Рівненській області з грошовими вимогами в сумі 178090 грн. 55 коп. (основний борг) - черговість задоволення вимог третя, 3529,86 грн. - неустойка, пеня, штраф - черговість задоволення вимог шоста, судовий збір в сумі 2756 грн. 00 коп. - черговість задоволення вимог перша; - фізична особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) з грошовими вимогами у сумі 10944,20 грн. - черговість задоволення вимог четверта, судовий збір в сумі 174 грн. 45 коп. - черговість задоволення вимог перша. - Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" з грошовими вимогами в сумі 39434 грн. 15 коп. (основний борг) - черговість задоволення вимог четверта, 24280,82 грн.- неустойка, пеня, штраф - черговість задоволення вимог шоста. Судовий збір в сумі 2756 грн. 00 коп. - черговість задоволення вимог перша. - фізична особа ОСОБА_1 з грошовими вимогами у сумі 13904477,30 грн., які забезпечені заставою майна боржника. Пунктом 2 резолютивної частини ухвали в задоволенні кредиторських вимог фізичної особи ОСОБА_2 у сумі 1 742 305,96 грн. - відмовлено. Зобов`язано розпорядника майна протягом 10 днів з дня винесення даної ухвали внести визнані вимоги до реєстру вимог кредиторів, письмово повідомити кредиторів та боржника з даним реєстром вимог кредиторів та про місце і час проведення зборів кредиторів, та організувати їх проведення. Фізична особа ОСОБА_2 не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні кредиторських вимог у сумі 1 742 305,96 грн. звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.08.2020 року у справі №918/420/16 в цій частині та ухвалити нове судове рішення, яким визнати кредиторські вимоги фізичної особи ОСОБА_2 у сумі 1 756 006,16 грн., з яких 1 753 250,16 грн. - черговість задоволення вимог четверта та 2 756 грн. черговість задоволення вимог перша. Апелянт вважає, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 04.08.2020 року у справі №918/420/16 про банкрутство TOB "Українська теплоізоляційна компанія" прийнята з порушенням норм законодавства України, та підлягає скасуванню у відповідній частині. Посилається на те, що судом першої інстанції не надано неналежного обґрунтування підстав для відмови у визнанні грошових вимог ОСОБА_2 до боржника, Також, апелянт посилається на те, що у період з 10.09.2013 року по 23.08.2016 року, виконував повноваження керівника ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" на підставі Контракту №12 від 10.09.2013 р. Так, контрактом, та зокрема Додатковим договором №1 від 01.10.2013 р. до нього, передбачено, що керівник у разі настання необхідності визначає та здійснює від імені і за рахунок товариства оплати за послуги, роботи та товарно матеріальні цінності, за свої кошти з подальшим відшкодуванням цих коштів. Із доданих до матеріалів справи доказів на підтвердження заявлених кредиторських вимог до боржника, заборгованість боржника перед ОСОБА_2 , як підзвітною особою, виникла внаслідок сплати керівником за боржника комунальних послуг, зокрема вартості електроенергії та послуг водопостачання, сплати податків, в тому числі єдиного соціального внеску та військового збору з найманих робітників, податку на землю, придбання паливно-мастильних матеріалів, придбання комплектуючих частин оргтехніки, електрообладнання, часткової сплати за надані товариству послуги тощо. Зазначені платежі дії та платежі здійснювалися керівником впродовж тривалого періоду з вересня 2013 року по червень 2016 року та лише у разі виникнення гострої на те необхідності. Так, невжиття зазначених заходів могло привести до виникнення заборгованості зі сплати вартості наданих комунальних послуг, накопичення боргів зі сплати податків, несвоєчасного виконання зобов`язань перед контрагентами, а отже неплатоспроможності підприємства. Також несвоєчасне придбання змінних комплектуючих частин електрообладнання, оргтехніки, а також паливно-мастильних матеріалів, мало б наслідком зупинення виробничих процесів на підприємстві. Апелянт вважає, що невжиття керівником вищеописаних заходів, неодмінно привело б до настання невигідних для боржника майнових наслідків, а отже дії керівника були правомірними своєчасними та економічно виправданими. Окрім того, у матеріалах справи про банкрутство міститься звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія", складений ДП "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень". Проведеним аналізом не встановлено наявності ознак фіктивного, прихованого банкрутства чи доведення підприємства до банкрутства. Фінансовий аналіз проведений державним спеціалізованим експертним інститутом, підписаний судовим експертом, а його результати не оспорювалися та не були спростовані. Також, ухвалою господарського суду Рівненської області від 11 лютого 2020 року у справі №918/420/16 призначено судову експертизу. Проведення судової експертизи доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Однак, 09.06.2020 року до суду із Волинського відділення Львівського науково- дослідного інституту судових експертиз повернулись матеріали справи №918/420/16 без виконання ухвали суду від 11.02.2020 року у зв`язку з несплатою вартості експертизи. Апелянт посилається на те, що у зв`язку із введенням з 12 березня до 3 квітня 2020 року в Україні карантину, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОУ1П-19". а також подальшим його продовженням, було зупинено діяльність багатьох установ, підприємств та організацій. Запровадженні карантинні заходи також суттєво вдарили по його сімейному бюджету, у зв`язку із чим не було можливості своєчасно сплатити дороговартісну судову експертизу. При цьому, апелянт зазначає, що він не має заперечень щодо проведення судової експертизи та готовий понести витрати на оплату її вартості у разі її повторного призначення судом. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.08.2020 року у справі №918/420/16 Розгляд апеляційної скарги призначено на 05.10.2020 року. 25.09.2020 року від кредитора ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити ОСОБА_2 в задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.08.2020 року у справі №918/420/16 в оскаржуваній частині залишити без змін. 05.10.2020 року від АТ КБ "Приватбанк" надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, у зв`язку з тим, що представник бану 05.10.2020 року приймає участь у іншій справі, також просить у разі задоволення клопотання наступні судові засідання у даній справі проводити в режимі відеоконференції. 05.10.2020 року від апелянта надійшло клопотання про проведення судового засідання за його відсутності. В судове засідання 05.10.2020 року до Північно-західного апеляційного господарського суду з`явився представник кредитора ОСОБА_1 , який апеляційну скаргу заперечив з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України. Оскільки ухвала Господарського суду Рівненської області від 04.08.2020 року у справі №918/420/16 оскаржується лише в частині відмови в задоволенні кредиторських вимог фізичної особи ОСОБА_2 у сумі 1 742 305,96 грн., суд апеляційної інстанції враховуючи вимоги ст.269 ГПК України, переглядає справу лише в цій частині. Розглянувши клопотання АТ КБ "Приватбанк" про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи наступне. У відповідності до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга). Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу; у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Колегія суддів вважає, що причини неявки в судове засідання представника АТ КБ "Приватбанк" не можуть бути визнані судом поважними, оскільки АТ КБ "Приватбанк" не підтверджено обов`язковість участі його представника в інших судових засіданнях та неможливість прибути в судове засідання у даній справі, як і неможливість представництва інтересів АТ КБ "Приватбанк" іншими уповноваженими представниками. Оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою надання можливості учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою розгляду справи у розумні строки, колегія суддів, дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника АТ КБ "Приватбанк". Колегія суддів, заслухавши пояснення представника кредитора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, перевіривши надану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.08.2020 року у справі №918/420/16 в частині відмови в задоволенні кредиторських вимог фізичної особи ОСОБА_2 залишити без змін, враховуючи наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.06.2016 р. у справі №918/420/16 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія", визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника в сумі 1 338 862 грн. 06 коп. - основного боргу та 13 780 грн. 00 коп. - судового збору, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" арбітражного керуючого Аверкина В.В.. Матеріали справи свідчать, що 05.07.2016 року до Господарського суду Рівненської області в межах граничного строку надійшла, заява ОСОБА_2 (вх. №1728/16) з грошовими вимогами до Боржника на загальну суму 1 756 006 грн. 16 коп. (а.с.1-2 кредиторських вимог ОСОБА_2 ), в якій ОСОБА_2 просив визнати його кредитором ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" четвертої черги на суму 1753250,16 грн. та кредитором першої черги на суму 2 756 грн. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 року призначено розпорядником майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" арбітражного керуючого Островського В.А. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 року пункти 1, 2, 3, 4 ухвали господарського суду Рівненської області від 18.10.2017 року у справі № 918/420/16 змінено. Заяву арбітражного керуючого Дуплики П.Г. про участь у справі про банкрутство задоволено. Призначено розпорядником майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" арбітражного керуючого Дуплику П.Г. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.12.2017 р. розгляд справи №918/420/16 відкладено на 23 січня 2018 року. 17.01.2018 р. на адресу Господарського суду Рівненської області надійшов лист запит від Рівненського апеляційного господарського суду №01-23.1/918/420/16/204/18 від 15.01.2018 р. про направлення всіх матеріалів справи №918/420/16 до Рівненського апеляційного господарського суду для подальшого її скерування до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.01.2018 року розгляд справи №918/420/16 в частині розгляду реєстру вимог кредиторів відкладено до повернення матеріалів справи до Господарського суду Рівненської області. Розпорядженням керівника апарату господарського суду Рівненської області від 05.02.2019 року №01-04/11/2019 в зв`язку із закінченням повноважень судді Політики Н.А., відповідно до пунктів 2.3.49-2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/420/16. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2019 року справу №918/420/16 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" про визнання банкрутом передано на розгляд судді Марач В.В.. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.02.2019 року справу №918/420/16 прийнято до провадження судді Марач В.В. 04.12.2019 року із Верховного Суду до Господарського суду Рівненської області повернулись матеріали справи №918/420/16. Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.12.2019р. розгляд справи №918/420/16 в частині розгляду реєстру вимог кредиторів призначено в попередньому засіданні на 16 січня 2020 р.. Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16.01.2020р. розгляд справи №918/420/16 відкладено у попередньому засіданні на 28.01.2020 року. Ухвалою господарського суду Рівненської області від 28.01.2020р. розгляд справи №918/420/16 відкладено у попередньому засіданні на 11.02.2020 року. Зобов`язано ОСОБА_2 та розпорядника майна до 11.02.2020 року надати суду письмові пояснення щодо необхідності проведення судової експертизи чи фінансового аудиту ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" з переліком питань, які необхідно поставити на вирішення аудитору чи експерту, та зазначити установу, яка проводить аудит чи експертизу. З матеріалів справи вбачається, що 10.02.2020 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання про призначення у справі №918/420/16 судової економічної експертизи з переліком питань поставлених на вирішення судовому експерту, ОСОБА_2 посилався на те, що 05.07.2016 року ним подано до Господарського суду Рівненської області заяву із грошовими вимогами до боржника на суму 1 756 006,16 грн. Згідно повідомлення від 28.08.2016 р. арбітражним керуючим Аверкиним В.В., розпорядником майна ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" визнано вимоги ОСОБА_3 до боржника у повному обсязі. Водночас, діючий розпорядник майна боржника, арбітражний керуючий Дуплика П.Г. не визнає заявлених грошових вимог до ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія", а тому ОСОБА_2 вважає, що з метою підтвердження наявності заборгованості ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" перед ним за використаними авансами та з метою підтвердження його грошових вимог до боржника необхідно провести судову експертизу. У вище зазначеному клопотанні ОСОБА_2 просив покласти на нього витрати пов`язані із здійсненням експертизи. Також, 11.02.2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від розпорядника майна Дуплики П.Г. також надійшло клопотання про призначення у справі №918/420/16 судової економічної експертизи з переліком питань поставлених на вирішення судовому експерту, розпорядник майна Дуплика П.Г. посилався на те, що в супереч вимог Кодексу України з процедур банкрутства та ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ОСОБА_2 не надано копій документів до заяви про визнання його кредитором. Наявні в матеріалах копії документів не дають можливості прийти до однозначних висновків про обґрунтованість цих витрат та законність їх віднесення до витрат товариства і у сою чергу до заборгованості перед ОСОБА_4 , документи виготовлені при допомозі технічних засобів містять на собі рукописні написи, що не передбачає їх формою, не міститься жодного документального обґрунтування необхідності витрат. Не надано доказів обліку цих витрат в бухгалтерському обліку підприємства, як і не проводилась податкова перевірка, яка б могла визначити правомірність та обґрунтованість цих витрат та правомірність віднесення їх до витрат підприємства і відповідно до заборгованості перед ОСОБА_5 .. Лише на виконання вимог суду, щодо надання документів, ОСОБА_6 надав реєстр документів, що як він вважає підтверджують його кредиторські вимоги, однак із них не вбачається доцільності витрат, сум цих витрат і правомірності віднесення коштів сплачених ним до валових витрат, доказів, що ним було понесено витрати за рахунок власних коштів і відповідно віднесення їх до кредиторських вимог. Керівником підприємства не надано первинних бухгалтерських документів, що підтверджували ці витрати. А тому, розпорядник майна вважає, що такі висновки може надати лише судовий експерт шляхом проведення судової економічної експертизи. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11 лютого 2020 року у справі №918/420/16 призначено судову експертизу. Проведення судової експертизи доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Матеріали справи свідчать, що 09.06.2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області із Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз повернулись матеріали справи №918/420/16, без виконання ухвали суду від 11.02.2020 року. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18 червня 2020 року розгляд справи призначено у попередньому засіданні на 04 серпня 2020 року. Розглянувши заяву ОСОБА_2 про визнання кредитором у справі ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія", Господарський суд Рівненської області дійшов висновку про відмову в задоволенні кредиторських вимог ОСОБА_2 до боржника на суму 1 742 305,96 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". 21.10.2019 вступив в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу, з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника. В розрізі даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріям, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Так, згідно ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. 22.06.2016 р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення №32787 про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія", де зазначено граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника, а саме - протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Разом з тим на момент звернення ОСОБА_2 із заявою до Господарського суду Рівненської області діяв Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції з 19.01.2013 року. Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Враховуючи, що грошові вимоги заявника за виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство боржника (ухвала Господарського суду Рівненської області від 21.06.2016), заявлені вимоги ОСОБА_2 є конкурсними та заявлені у строк, визначений ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства у процедурі розпорядження майном. Із заяви про визнання грошових вимог до боржника вбачається, що ОСОБА_2 просив визнати його кредитором ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" на суму 1753250,16 грн. з віднесенням вимог до четвертої черги та кредитором на суму 2 756 грн. (витрати по сплаті судового збору), з віднесенням вимог до першої черги вимог кредиторів. В обґрунтування заяви про визнання грошових вимог до боржника ОСОБА_2 посилався на те, що 10 вересня 2013 року між ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" (Отримувач) та ОСОБА_2 (Надавач) укладено договір про поворотну фінансову допомогу .(а.с.8-9 кредиторської заяви ОСОБА_2 ). Відповідно до п.1.1. Договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, Надавач передає Отримувачу кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1. цього договору, а Отримувач зобов`язується повернути фінансову допомогу у визначений цим договором строк. Відповідно до п. 2.1. Договору розмір поворотної фінансової допомоги становить 50000,00 грн. Відповідно до п. 4.1. Договору строк повернення поворотної фінансової допомоги розпочинається з дати передачі поворотної фінансової допомоги, яка визначається у квитанції і становить 36 календарних місяців. До заяви про визнання грошових вимог до боржника ОСОБА_2 долучено копії квитанцій до прибуткових касових ордерів №1 від 6 лютого 2014 року на суму 3663,29 грн., №2 від 17 березня 2014 року на суму 2863,25 грн., №3 від 17 березня 2014 року на суму 670,73 грн., №4 від 26 червня 2014 року на суму 450,38 грн., №5 від ЗО липня 2014 року на суму 1853,21 грн., №6 від 21 серпня 2014 року на суму 670,74 грн., №22 від 20 жовтня 2014 року на суму 317,01 грн. та №28 від 22 грудня 2014 року на суму 561,59 грн. ОСОБА_4 надано поворотну фінансову допомогу для ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" на загальну суму 10 944,20 грн. В підтвердження заборгованості ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія на суму 1742305,96 грн.,, ОСОБА_2 додав довідку від 21 червня 2016 року №151.1, картку рахунку 3721 за 10.09.2013-21.06.2016 роки та копії Звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт. Розглянувши заявлені ОСОБА_2 грошові вимоги до боржника у сумі 10 944,20 грн. суд першої інстанції визнав їх є обгрунтованими такими, що підтверджені належними доказами. Щодо вимог ОСОБА_2 до боржника на суму 1 742 305,96 грн., колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України 1. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події. Однак, ОСОБА_2 не надав суду жодної із вище перелічених підстав, які б, зокрема, могли свідчити про виникнення цивільних прав та обов`язків між ним та боржником - ТОВ "УТК" , які заявник називає розрахунки з підзвітними особами на суму 1 742305,96 грн.. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що долучені до матеріалів справи копії Звітів про використання коштів на відрядження або під звіт не можуть бути належними та допустимими доказами виникнення цивільних прав та обов`язків між ОСОБА_2 та ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія". Із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та наданих ОСОБА_2 та копій Звітів про використання коштів на відрядження або під звіт за період з 2013 по 2016 рік, на момент складання вказаних Звітів ОСОБА_2 був керівником боржника ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" та водночас співзасновником ТОВ "Кольчуга МС" - ініціюючого кредитора у справі. Згідно із п. 3.2.2.2 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки № 14 від 19.01.2006 року (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 р. №1361), ознаками доведення до банкрутства є наявність дій відповідних осіб боржника, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі. Враховуючи норми статей 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Кодексу України з процедур банкрутства, ОСОБА_2 був заінтересованою особою відносно боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство. Той факт, що керівник боржника є співзасновником ініціюючого кредитора може свідчити про створення штучної заборгованості боржника перед ТОВ "Кольчуга МС" з метою переслідування власних корисних мотивів. Колегія суддів вважає, що наявність заборгованості боржника перед гр. ОСОБА_2 , як фізичною особою у розмірі 1 742 305,96 грн., не підтверджена належними та допустимими доказами, оскільки Довідка №151.1. від 21.06.2016 року та Картка рахунку 3721 за 10.09.2013-21.06.2016 складені та підписані ОСОБА_2 , як директором ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" який є заінтересованою особою. Окрім того, як зазначив суд першої інстанції, копії Звітів про використання коштів на відрядження або під звіт, надані ОСОБА_2 , як заявником кредиторських вимог у даній справі, не є первинними документами бухгалтерського обліку на підставі яких можуть виникнути зобов`язання у боржника - ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" перед фізичною особою ОСОБА_2 .. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі по тексту Закон) від 16 липня 1999 року №996 XIV. Відповідно до статті 2 Закону він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку (ст.3 Закону). Відповідно до ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Наказом Міністерства фінансів України від 28 вересня 2015 року №841 та наказами інших центральних органів виконавчої влади, що діяли раніше, затверджено форму Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та Порядок складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт. Зокрема п. 2 Порядку визначено що його дія поширюється на осіб, що видали платнику податку - фізичній особі кошти на відрядження або під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, та платників податків - фізичних осіб, які отримали такі кошти. Тобто Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт складається у разі надання фізичній особі (в даному випадку працівнику юридичної особи) коштів на відрядження або під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала. Вказаними наказами центральних органів виконавчої влади та іншими законодавчими актами не передбачено складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт у разі придбання платником податку - фізичною особою (працівником юридичної особи) товарно-матеріальних цінностей. У деяких випадках особа має право вчинити дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення. Однак такі дії мають бути вчинені у відповідності до норм законодавства. Зокрема порядок вчинення таких дій передбачено главою 79 Цивільного кодексу України (ст. 1158-1160). Відповідно до статті 1158 ЦК України якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення. Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір. Якщо особа, яка розпочала дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, вона зобов`язана вжити усіх залежних від неї заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана взяти на себе всі обов`язки, пов`язані із вчиненням цих дій, зокрема обов`язки щодо вчинених правочинів. За нормами статті 1159 цього ж Кодексу особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано. Окрім того, як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 , не надав доказів, що майновим інтересам ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" загрожувала небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків і що він без доручення вчинив дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення. Також, Юзичем A B. не надано жодних доказів, які б підтверджували, що здійснені ним витрати були безпосередньо пов`язані із господарською діяльністю ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія". Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що копії Звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, долучені до матеріалів справи ОСОБА_2 , не можуть бути доказом передання товарно-матеріальних цінностей боржнику, оскільки в них зазначається лише про використання грошових коштів. Також із копій наданих Звітів вбачається, що у графах "керівник", "бухгалтер", "підпис підзвітної особи" стоїть один і той самий підпис. Зазначене викликає сумнів у вчиненні вказаних дій від імені та в інтересах боржника і є підтвердженням не передання товарно-матеріальних цінностей боржнику. Окрім того, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11 лютого 2020 року за клопотанням ОСОБА_2 у справі призначено судову експертизу. Проведення судової експертизи доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставлено наступні питання: - чи підтверджуються документально заявлені ОСОБА_2 у заяві про визнання кредитором грошові вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" станом на 21 червня 2016 року на суму 1742305,96 грн.? - чи підтверджуються документально розрахунки ОСОБА_2 з підзвітними особами на суму 1753250,61 грн. за період 10.09.2013 року по 21.06.2016 р., та їх економічна обґрунтованість? - чи відповідають визначені та задекларовані товариством з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" доходи за рахунок розрахунків ОСОБА_2 за період з 10.09.2013 року по 21.06.2016 р. наданим первинним документам та вимогам Податкового кодексу України? - чи відповідають визначені та задекларовані витрати проведені Юзичем Андрієм Васильовичем в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" за період з 10.09.2013 року по 21.06.2016 р. наданим первинним документам та вимогам Податкового кодексу України? - чи документально обґрунтовані розрахунки з дебіторами і кредиторами товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" за період з 10.09.2013 року по 21.06.2016 р. відповідно до наданих документів. Витрати по проведенню експертизи покладено на фізичну особу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ). Однак, 09.06.2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду із Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз повернулись матеріали справи №918/420/16 без виконання ухвали суду від 11.02.2020 року у зв`язку з несплатою ОСОБА_2 вартості експертизи (т.14 а.с. 204). Враховуючи вище викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання кредиторських вимог фізичної особи ОСОБА_2 у сумі 1 742 305,96 грн. до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія". Доводи ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції не надано неналежного обґрунтування підстав для відмови у визнанні грошових вимог ОСОБА_2 до боржника, колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані та безпідставні, оскільки вони спростовуються встановленими обставинами справи. Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було враховано клопотання про відкладення розгляду справи №918/420/16 в частині розгляду реєстру вимог кредиторів на іншу дату колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, із картки обліку вхідних документів Господарського суду Рівненської області та матеріалів справи вбачається, що клопотання ОСОБА_2 за вхідним номером 13169/20, надійшло до суду 04.08.2020 року о 16 год. 40 хв., тоді як справу №918/420/16 було призначено до розгляду на 04.08.2020 року о 14:30 год. (т. 14 а.с. 240). Окрім того, із протоколу судового засідання від 04.08.2020 року у справі №918/420/16 вбачається, що судове засідання було завершене о 16 год. 27 хв. Тобто, в судовому засіданні 04.08.2020 року у справі №918/420/16 суд першої інстанції не мав можливості врахувати клопотання ОСОБА_2 , у зв`язку з його відсутністю. Щодо посилань апелянта те, що він не заперечує проти проведення у справі №918/420/16 судової експертизи та готовий понести витрати на оплату її вартості у разі її повторного призначення судом, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Рівненської області у справі №918/420/16 вже призначалася судова експертиза, матеріали справи було направлено до Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, однак ОСОБА_2 не було здійснено оплату її вартості, у зв`язку з чим експертиза у справі №918/420/16 не була проведена. Відповідно до ч. 10 ст. 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду. Колегія суддів вважає, що докази, які могли бути встановлені внаслідок проведення судової експертизи, не були отримані судом внаслідок ухилення саме ОСОБА_2 від її проведення. Твердження апелянта щодо неможливості оплатити експертизу, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки вони не підтверджені жодними доказами. Окрім того, до суду апеляційної інстанції з відповідним клопотанням ОСОБА_2 , розпорядник майна та інші учасники провадження у справі не звертались. Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права. Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29). Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи все вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 04.08.2020 року у справі №918/420/16 в частині відмови в задоволенні кредиторських вимог фізичної особи ОСОБА_2 в сумі 1 742305,96 грн. винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням обставин справи, а тому відсутні правові підстави для її скасування. Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги, у зв`язку з відмовою в її задоволенні покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.08.2020 року у справі №918/420/16 залишити без задоволення. 2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.08.2020 року у справі №918/420/16 в частині відмови в задоволенні кредиторських вимог фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) у сумі 1 742305,96 грн. залишити без змін. 3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України. 4. Справу №918/420/16 повернути до Господарського суду Рівненської області. Повний текст постанови складений "09" жовтня 2020 р. Головуючий суддя Демидюк О.О. Суддя Юрчук М.І. Суддя Тимошенко О.М.